(Minghui.org) Я практикую Фалунь Дафа (Фалуньгун) уже майже 30 років під милосердним захистом і керівництвом Учителя. З нагоди 27-ї річниці Всесвітнього дня Фалунь Дафа я хотіла б поділитися деякими дивовижними історіями, які сталися зі мною на шляху самовдосконалення, щоб засвідчити незвичайну природу Фалунь Дафа та велич Учителя.
Чудеса сталися лише за два дні
До виходу на пенсію я працювала вчителькою. Я мала дуже погане здоров'я: страждала від хвороб серця, захворювання нирок, артриту, шлункових нездужань і запаморочення. Здавалося, що все, що я їла, було змішане з тими чи іншими ліками. Мій чоловік — лікар, тому в нас удома було багато медичних книг. Щоразу, коли я мала вільний час, я перегортала їх і намагалася поставити собі діагноз, порівнюючи свої симптоми з описами. Зрештою я й сама перетворилася на таку собі «домашню лікарку» — у мене навіть була ціла шафа, ущент забита медикаментами.
Ще в 1996 році, коли мені було трохи за сорок, під час нападів тахікардії моє серце билося зі швидкістю понад 160 ударів на хвилину, і щойно напад вщухав, обличчя червоніло, бо кров приливала до голови.
Якось під час проведення уроку я раптово відчула сильний біль у серці, який віддавав у спину. У мене почалися проблеми з диханням, зір затуманився, і я впала прямо за трибуною.
Того вечора я повернулася додому з лікарні, куди мене відвезли після нападу, і зателефонувала старшій сестрі, яка жила в іншому місті, щоб розповісти про те, що сталося. Занепокоєна моїм станом, вона сказала: «Тут є чудова практика, хоча ти, можливо, не зможеш її освоїти. Вона відрізняється від усіх тих видів цігун, якими ти займалася раніше. Це не просто виконання рухів — основна увага приділяється вдосконаленню серця й характеру та відмові від пристрастей звичайних людей до слави, багатства й почуттів. Вона називається Фалуньгун». Я імпульсивно відповіла: «Я зможу від них відмовитися!» Сестра пообіцяла, що наступного дня передасть номер телефону координатору на своєму пункті практики й запитає, як мені можна освоїти цю практику.
Наступного дня близько полудня мені зателефонувала незнайома жінка з нашого міста та сказала, що хтось з іншого міста розповів їй, що я хочу вивчати Фалуньгун. Вона призначила мені зустріч о пів на сьому вечора на перехресті певних вулиць.
«Але я вас не знаю, — сказала я. — О пів на сьому вечора вже зовсім темно, а на тому перехресті завжди багато машин. Як ми впізнаємо одна одну?» Вона відповіла: «Не хвилюйтеся. На мені буде значок з емблемою Фалунь. Будьте спокійні, Учитель усе влаштує». Я не зрозуміла, про що вона говорить, бо не знала, як виглядає цей значок, якого він розміру та як я зможу помітити її з іншого боку вулиці. Її Вчитель теж прийде?
Щойно я прийшла на перехрестя о шостій тридцять вечора, загорілося зелене світло, і через дорогу промчала хвиля велосипедистів. Молода жінка із сяючою усмішкою на обличчі попрямувала до мене й зупинилася переді мною. «Добрий день! Ви Мей?» — запитала вона.
Я здивувалася: «Так, але як ви мене впізнали? Де ваш значок з емблемою Фалунь?» Вона вказала на маленький круглий значок розміром з ніготь великого пальця на грудях і сказала: «Ось він».
«Боже мій, — сказала я, — як я могла впізнати вас за таким маленьким значком увечері? Його навіть удень не розгледіти!» Вона відповіла: «Помилки бути не може, тому що все влаштував Учитель». Мені це здалося зовсім дивовижним, і я дивилася на неї зі здивованим виразом обличчя. Вона усміхнулася: «Ви поки що цього не розумієте, але зрозумієте пізніше. Зараз я відведу вас до пункту вивчення Фа».
У кімнаті було близько десяти осіб, переважно літні чоловіки та жінки. Усі сиділи на килимках та читали. Хтось простягнув мені книгу «Чжуань Фалунь» і запропонував сісти на килимок. На мені були класичні штани, тому сісти було не так просто. Усі по черзі читали по абзацу. Коли настала моя черга, я ледве встигла прочитати два речення, як по обличчю потекли сльози, голос затремтів від ридань, і я глибоко зітхнула. Я відчула, як складна суміш емоцій — хвилювання, горе, страх і туга — піднялася з глибини душі й перетворилася на беззвучні сльози. Я рідко плачу, тож зніяковіла. «О боже, що відбувається? Що ж це?» — повторювала я і далі плакала.
Я все ж таки дочитала абзац тремтячим голосом, а потім сказала: «Я більше не читатиму, а просто стежитиму за текстом і слухатиму, як читають інші». Хтось зауважив: «У вас гарна природна основа; ваша свідома сторона зрозуміла, що ви здобули Фа, і дуже схвильована». Мені вдалося так протриматися до кінця занять.
Дорогою додому молода жінка розповіла мені про Фалуньгун. Вона запропонувала мені свою книгу, щоб я прочитала її. Вона сказала, що якщо книга мені сподобається, вона відвезе мене туди, де я зможу купити її для себе.
Я повернулася додому та розгорнула книгу. На другій сторінці Вчитель каже:
«Поміркуйте: що означає передавати метод удосконалення, який веде на високі рівні? Хіба це не порятунок людей? Якщо це дійсно так, то, навчаючись такого методу, потрібно щиро вдосконалюватися, а не лише прагнути покращити своє здоров’я». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Слово «вдосконалюєшся» глибоко зворушило мене, і на очі знову навернулися сльози. Склавши долоні, я звернулася до зображення Вчителя в книзі: «Учителю, я нарешті можу вдосконалюватися».
Наскільки я пам'ятаю себе, я завжди любила іграшки, пов'язані з духовними практиками, — дерев'яні рибки (буддизм) і маленькі гарбузи (даосизм). Одного разу, коли я навчалася в другому класі, я побачила ченця, що йшов попереду мене. Я побігла за ним і пішла прямо по його слідах. Пізніше, удома, я наслідувала його ходу, за що отримала сувору догану від мами. Після заміжжя я часто казала чоловікові: «Я дуже хочу знайти справжнього Вчителя, щоб удосконалюватися. Чи не міг би ти відвезти мене на гору Емей чи на гору Хен, щоб знайти справжнього Вчителя, який міг би наставляти мене? Не хвилюйся, я не стану монахинею, просто хочу займатися вдосконаленням». Чоловік завжди відповідав: «Де ми взагалі знайдемо справжнього Вчителя? Почекай ще трохи». Тепер я нарешті знайшла Вчителя і можу вдосконалюватися.
Я одразу зателефонувала тій молодій практикувальниці: «Я вирішила практикувати Фалуньгун і хотіла б купити книгу „Чжуань Фалунь“». Наступного дня я отримала книгу, портрет Учителя, два зображення емблеми Фалунь та маленький значок із зображенням емблеми Фалунь. Саме тоді я вступила на шлях самовдосконалення за Фалунь Дафа й повернення до свого істинного «я».
Чудеса під час позбавлення хвороботворної карми
За кілька днів та практикувальниця принесла мені комплект відеокасет з лекціями Вчителя в Цзінані. Тоді ці касети були в дефіциті — на все місто було всього два-три комплекти, — тому, подивившись їх, я мала передати їх іншим. Під час перегляду запису лекцій мене охоплював сильний озноб: холод пронизував до кісток, зуби цокотіли, і навіть ковдра не зігрівала. Коли я не дивилася запис, мені не було холодно, але щойно починала, то знову тремтіла. Я зрозуміла, що то карма. Оскільки карма має природу Їнь, коли вона виходить назовні, у тілі виникає відчуття холоду.
Я подивилася всі дев'ять лекцій, і приблизно через два тижні після початку вдосконалення, якось вранці близько четвертої години ранку, у мене раптово почалася діарея. Близько п'ятої години я знову побігла до туалету. Чоловік занепокоївся, бо знав, що мій організм може не витримати такої діареї. Він запитав, чи я зможу це перенести й чи не болить у мене серце. Я відповіла, що зі мною все гаразд. Оскільки напади діареї тривали, чоловік запідозрив у мене холеру, і запитав, чи мене не нудить. Мене не нудило.
Виходячи з мого минулого досвіду, після трьох нападів діареї кінчики моїх пальців зазвичай зморщувалися, серце починало битися з перебоями, і я могла навіть знепритомніти. Стривожена, я подивилася на своє відображення в дзеркалі. Мої губи не посиніли, а колір обличчя виявився не таким поганим, як я очікувала. Я зрозуміла, що, можливо, Учитель очищує мій організм.
Чоловік хотів відвезти мене до лікарні, але я відмовилася, і тоді він зателефонував моїй мамі, щоб вона мене вмовила. Я пояснила їй: «Мамо, я знаю, що роблю. Усі ці роки, коли я хворіла, моєю першою думкою було піти до лікарні. Але це інший напад діареї. Я не відчуваю фізичного нездужання, а лише слабкий біль у нижній частині живота. І я не зневоднена: кінчики пальців виглядають пухкими, губи не синіють, у мене здоровий колір обличчя. Хіба така хвороба? У книзі „Чжуань Фалунь“ це описується як очищення тіла. Подумай про ліки, які я приймала протягом багатьох років — я практично стала ходячою аптечкою. Щоб удосконалюватись, мені, безумовно, потрібно очистити свій організм від усіх цих токсинів». Почувши це, мама сказала: «Добре, ти просто постарайся вчинити мудро».
Чоловік пішов на роботу, і я залишилася вдома сама. Я ходила в туалет приблизно щогодини. Щоразу я відчувала лише легкий біль у животі та зовсім не боялася. Під час обідньої перерви чоловік зайшов додому, щоб перевірити, як я. Я не схудла. Він запитав, як я почуваюся, і я відповіла, що не хворію, у мене просто невелика слабкість. Йому це здалося дивовижним. Я не снідала й не обідала, і до четвертої години дня в мене вже було дев'ять випорожнень.
Лежачи в ліжку, я подумала: «Я дев'ять разів за 12 годин відвідала туалет; напевно, цього цілком достатньо?» Щойно в мене виникла ця думка, очищення припинилося. Було справді дивно, що Вчитель знав, про що я думаю. Потім я пошкодувала про це. Мені слід було дозволити Вчителю вирішити, наскільки мене необхідно очистити, а не сліпо будувати свої плани.
Я не їла два дні та пила лише воду. На третій день я досить довго каталася на велосипеді з дитиною містом, щоб купити необхідні речі. Раніше, навіть коли я була здорова, після такої прогулянки я була б виснажена. Але цього разу, незважаючи на те, що я не їла два дні, я змогла довго їздити велосипедом із дитиною! Коли ми повернулися додому, чоловік уважно подивився на мене й сказав: «Ти так довго була відсутня. Я боявся, що ти там знепритомнієш. Видається, що це хороша практика. Мені нічого не залишається, як повірити в це».
Не минуло й місяця з початку практики, як я переконалася, що все, про що йдеться в «Чжуань Фалунь», — правда. Наприклад, коли ми по-справжньому починаємо вдосконалюватися, Учитель очищує наші тіла; у процесі очищення проявляються різні стани; карма — це негативна субстанція; і Вчитель точно знає, що я думаю.
Після цього я викинула всі інші книги з цігун і всі свої ліки. З того моменту, як я позбулася хвороботворної карми, у мене не було жодних симптомів хвороби.
2001 року мене незаконно засудили до примусових робіт за практику Фалуньгун. Якось тюремний лікар проводив медичний огляд, і ми, практикувальники Фалуньгун, вишикувалися в чергу. Коли черга дійшла до мене, він незвично довго слухав моє серце стетоскопом і після цього зауважив: «Ваше серце б'ється просто чудово — жодного сліду шуму, частота скорочень ідеальна, ритм абсолютно рівний. Як ви так добре про нього дбаєте?» Я відповіла: «Доктор, усі в цій черзі практикують Фалуньгун. Я почала практикувати через проблеми із серцем, і саме за практику Фалуньгун мене відправили до цього виправно-трудового табору». Він дивився на мене, не знаючи, що сказати.
Оглянувши двох-трьох людей, що стояли за мною, він знову покликав мене й дуже уважно прослухав моє серце. Коли огляд усієї черги закінчився, він звернувся до чергового охоронця, який покликав мене, щоб лікар міг прослухати моє серце втретє. Цього разу він запитав про моє минуле серцеве захворювання — як довго я страждала від нього, скільки мені років і таке інше. Я відповіла на всі запитання.
Повернувшись у камеру, практикувальниця, яка спала на ліжку навпроти мене, сказала: «Не вір тому, що він щиро хвалив тебе за здорове серце та фізичний стан. Минулого року в нашому блоці була практикувальниця, якій після огляду теж сказали, що вона у відмінному стані. Пізніше вони заявили, що виявили невиліковну хворобу, і нам сказали, що її відправили додому. Її сім'ї, однак повідомили, що її було ушпиталено. Ніхто не знав, куди її насправді забрали». Почувши це, я подумала, що лікар поводився лицемірно, але не надала цьому великого значення. Коли пізніше стало відомо, що КПК санкціонувала вирізання органів у живих практикувальників Фалунь Дафа, мене охопив жах.
Дивовижна історія бібліотекарки Чжан
Чимало викладачів середнього та молодого віку в нашій школі займалися цігун уже багато років, і в однієї з них було відкрите небесне око. Декілька з нас, старших за віком, часто обговорювали цігун, намагаючись знайти ефективні вправи для лікування своїх недуг. Найважчий стан був у бібліотекарки Чжан: одну нирку їй видалили, а друга протягом року залишалася запаленою. Вона також страждала від високого кров'яного тиску, гінекологічних проблем (у неї було видалено матку) та інших захворювань.
Якось бібліотекарка Чжан послала за мною учня. Коли я прийшла до бібліотеки, вона загадково сказала мені: «Приходь до мене на вечерю після роботи. Мені треба тобі сказати щось важливе». Того вечора вона розповіла мені, що викладач із відкритим небесним оком сказала їй: «Ця вчителька (маючи на увазі мене), напевно, практикує якийсь метод самовдосконалення високого рівня. Раніше над її головою висіла маса чорної аури, але тепер ця чорна аура зникла, залишивши слабкий жовтий слід».
Вона запитала, чим я займаюся, що в мене такий сяючий колір обличчя. Я вагалася, боячись, що вчителі в школі будуть глузувати з мене через забобони, але потім сказала: «Це називається Фалуньгун. Там розповідається про Просвітлених, і я не хотіла, щоб про це дізналися вчителі в школі». Вона пообіцяла нікому не розповідати й сказала, що це залишиться між нами. Потім вона запитала, як довго я практикую і чи є книги з цієї практики.
Я відповіла, що практикую менше ніж місяць. Вона вигукнула: «Ти так виглядаєш після менше ніж місяця занять?!» Я також сказала їй, що вона може піти до книгарні та купити «Чжуань Фалунь» за дев'ять юанів. Її чоловік купив їй книгу.
Після вечері я навчила її вправ. Тільки-но вона освоїла перший комплекс «Будда розтягує тисячу рук», як одразу ж сказала: «Ой, у мене таке відчуття, ніби дитина ворушиться в животі». Я була в захваті, почувши це, і сказала: «У тебе чудова природна основа!» Потім я поділилася з нею тим, що Вчитель говорить у «Чжуань Фалунь» про це явище. У той момент вона була така схвильована, що дихала трохи прискорено й не переставала повторювати: «Це правда. О, то це і є Фалунь. Його справді можна здобути, просто читаючи книгу».
Приблизно за два тижні в бібліотекарки Чжан також виявилися симптоми усунення карми: у неї піднялася температура до 40 градусів, і вона кілька днів не виходила на роботу. Керівники її відділу, які навідувалися до неї, казали, що цього разу Чжан, найімовірніше, не виживе, зважаючи на її і без того слабке здоров'я. Але я знала: вона почала практикувати Дафа й доки вона вірить в Учителя і Фа та не піддається страху, з нею все буде добре — усе залежало від її розуміння.
За тиждень Чжан повернулася на роботу. Люди шепотіли між собою: «Це дивно. Після цієї важкої хвороби Чжан здається зовсім іншою людиною. Її обличчя, колір якого раніше був темно-червоним, тепер має здоровий, рожевий відтінок. Вона більше не носить із собою складаний стілець і ходить швидким, енергійним кроком». Ще дивовижнішим було те, що вона завела невеликий город на ділянці землі на схід від житлового комплексу для співробітників.
Це справило величезне враження на працівників школи. Чжан розповіла мені, що багато хто питав її, якою практикою вона займається. Я зрозуміла, що забороняти їй ділитися цим буде помилкою та проявом егоїзму. Я сказала: «Добре, розповідай їм. Якщо хтось захоче навчитися, ми їх навчимо». Протягом двох-трьох місяців дев'ятеро людей у нашій школі почали практикувати, і ми організували пункт для занять.
До кінця семестру на зборах викладачів і співробітників директор зауважив: «Якби весь персонал практикував Фалуньгун, моя робота як директора була б легкою. Подивіться — усі найкращі співробітники цього року — практикувальники Фалуньгун». Однак після того, як у 1999 році КПК розпочала переслідування Фалуньгун, цього директора неодноразово змушували писати самокритичні заяви саме через цю фразу.
Я розповідаю свої особисті історії, щоб допомогти іншим відкрити Фалунь Дафа — Великий Закон Усесвіту та щоб люди знали, що кожне слово в книзі «Чжуань Фалунь» — абсолютна правда.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
