(Minghui.org) Шістдесят років тому мені було всього вісім років, а моїй бабусі — понад 60. Вона часто говорила нам, що в майбутньому на землі житиме Будда, який рятуватиме людей. Ще вона казала, що ми маємо добре вдосконалювати свій характер, щоб залишитися в живих, бо 8 із 10 людей будуть відсіяні.
Бабуся передбачила також інші події. Наприклад, одного разу вона сказала, що незабаром з’явиться рух за усунення всіх «нечистих духів тварин». Вона розплавила велику мідну статую Будди, яку мала, і продала мідь. Коли хунвейбіни («червоні охоронці») прийшли до неї під час «культурної революції» і вимагали віддати статую, її вже не було.
У мого батька було троє братів і молодша сестра. Моя тітка народила дівчаток-близнючок. У 1993 році в однієї з них виявили рак горла. Дівчинку поклали до лікарні в Пекіні, і тому тітка орендувала там квартиру, щоб щодня відвідувати доньку.
Сусідка тітки, співчуваючи їй, порадила: «Є Майстер цігун, який поширює Фа і навчає практики. Ця практика дуже швидко усуває хвороби. Ти повинна відвести свою дочку на його лекції».
Тітка запитала: «Хто цей Майстер?» Сусідка відповіла: «Вчитель Лі Хунчжи. Він дуже добрий. Ти зможеш одразу це зрозуміти з Його зовнішнього вигляду. Він дуже добрий!»
«Обов’язково піду! — вигукнула тітка. — Він, мабуть, той Будда, про якого розповідала моя мама, коли ми були маленькими. Вона казала, що Будда ходитиме по землі, пропонуючи порятунок людям!»
Зять тітки був військовим офіцером і не вірив у духовні речі. Тітка сказала йому: «Ти повинен повірити. Мама розповідала нам про це, коли ми були маленькими. Я повинна відвести доньку на лекції Вчителя Лі Хунчжи».
Тітка з дочкою відвідали четвертий курс лекцій Фалуньгун (Фалунь Дафа) в Пекіні, і в дочки зник рак. Тітка та її чоловік розповідали всім родичам про це диво й надихали нас відвідати курс лекцій Фалуньгун.
Тітка казала: «Ми всі маємо відвідати ці лекції. Цей Учитель — Будда! У всіх нас є природна основа. Це Закон Будди. Якщо ви будете вивчати його і станете добрими людьми, то будете в безпеці, коли настане велике лихо!»
Я відвідала курс лекцій
Я була бідною вдовою й сама виховувала чотирьох дітей. Я мала кілька корів, і щодня доводилося багато працювати. А оскільки я ще намагалася не стати предметом пліток, то часто була фізично й психологічно виснажена.
Тітка сказала мені: «Ти повинна відвідати лекції Фалуньгун». Але я сумнівалася: «У мене занадто багато роботи! Хто буде піклуватися про моїх дітей, якщо я поїду?» «Поїдь! — впевнено сказала вона. − Ти побачиш, що всьому є пояснення. Я гарантую, що ти почуватимешся краще!»
Вона записала мене на курс лекцій у Харбіні, який відбувся у 1994 році. Однак велика повінь того року не дозволила мені перетнути річку й побувати на лекціях.
Перед початком курсу лекцій у повіті Яньцзі тітка попередила мене: «Цього разу ти неодмінно маєш поїхати. Якщо ти пропустиш лекції, то втратиш цю можливість назавжди! Потім ще буде курс лекцій у Гуанчжоу, але він буде останнім, і ти не зможеш дозволити собі купити авіаквитки».
Я сказала: «У мене всього 40 юанів. Цього не вистачить навіть на квиток на поїзд». Тітка позичила мені свої заощадження — 200 юанів, які заробила, продаючи фруктове морозиво.
Ми з братом поїхали до повіту Яньцзі. Усе здавалося нам надто дорогим, тому ми щодня їли парові булочки з коренем гірчиці в соєвому соусі.
Лекції відбувалися на стадіоні. Коли Вчитель Лі приїхав, усі дивилися, як Він ішов у бік сцени. Сльози котилися по моєму обличчю. Я дуже хотіла привітати Вчителя, але мої людські думки зупинили мене: я не наважувалася підійти ближче, оскільки мала погану природну основу та низький соціальний статус. Я мала низьку самооцінку, тому стояла осторонь, спостерігаючи, як інші вітаються з Учителем.
Стадіон був великим, і ми сиділи далеко від сцени. На сцені не було нічого, крім стільця та столу, на якому стояла пляшка з водою. Однак під час лекцій Учитель не пив воду.
Учитель очистив наші тіла. Він сказав, щоб ми подумали про наші хвороби або хвороби близького родича і при цьому всі разом тупнули ногою об підлогу. Я була здорова і тоді подумала: «Якби тільки мій чоловік був живий, хіба б він зараз не був зцілений?»
Після смерті чоловіка я поклонялася якомусь тексту, написаному чорною тушшю на жовтому папері. Тепер я знала, що це було пов’язано з поклонінням лисицям, тхорам, духам і зміям. Я більше не хотіла поклонятися цьому. Тому перед тим, як тупнути ногою, подумала про те, щоб позбутися цих речей.
Коли Вчитель Лі зійшов зі сцени, щоб навчати вправ, то здавався таким же високим, як коли стояв на сцені. А практикувальник, який теж навчав вправ, був набагато нижчим. Я була вражена тим, яким високим завжди виглядав Учитель Лі. Я була переконана, що Він не звичайна людина, мабуть, Він має бути Буддою!
Одного разу я побачила Вчителя Лі, коли Він купував ручку в торговому центрі. З ним не було нікого зі співробітників. Учитель Лі завжди був таким добрим! Я хотіла привітатися з Ним, але мої сумніви знову зупинили мене: «Я ніхто!» Мені не вистачило сміливості підійти до Нього. Але коли я повернулася додому, то дуже шкодувала про це: «Чому я навіть не привіталася з Учителем?»
Ми прослухали шість лекцій, і одного разу брат запитав, чи не сумую я за домом. «Мені це навіть на думку не спадало», — відповіла я. Я насправді зовсім не сумувала за домом. Я мала кілька старих корів. Моїм молодшим дітям було 14 і 16 років, а моя старша 21-річна донька була вагітна, і вони могли знайти допомогу в разі потреби.
Курс лекцій у Яньцзі відвідало понад 5000 осіб, 41 з них були членами нашої великої родини. Мені подобалося слухати Вчителя Лі, хоча я не все розуміла. Деякі родичі, зокрема дочка моєї тітки, які до цього вже відвідали кілька курсів лекцій, допомогли мені дещо зрозуміти. Відтоді як дочка тітки одужала від раку, вона відвідувала всі лекції Вчителя Лі.
У нашому селі 17 або 18 осіб займалися Фалуньгун. Лише троє чи четверо з них мали початкову освіту й вміли читати. Я ніколи не ходила до школи і знала лише кілька ієрогліфів, але не хотіла відкладати читання книги на потім.
Тітка організувала групу спільного вивчення Фа, хоча теж хвилювалася через свою неосвіченість. Вона розповіла, що, якою б втомленою не була після роботи, втома зникала, щойно вона починала читати книгу.
Я щодня записувала на долоні кілька ієрогліфів і просила людей на вулиці навчити мене їх читати. Я вставала рано вранці й лягала спати лише після того, як виконала всі вправи. Я також слухала аудіолекції Вчителя й повторювала напам’ять «Лунь Юй».
Роз’яснення правди про Дафа в умовах переслідування
Я вдосконалювалася за Фалуньгун п’ять років, коли почалося переслідування цієї практики. Одного разу до нашого села приїхав чоловік, щоб забрати в нас книги Фалуньгун. Сільський чиновник, хороша людина, сказав йому: «Будь ласка, ставтеся до них [практикувальників Фалуньгун] добре і попросіть їх віддати лише такі предмети, як, наприклад, зламані касети, щоб ви могли доповісти про виконану роботу. Будь ласка, нічого в них не забирайте. Це Закон Будди!»
Коли сільський чиновник розповів мені про це, я сказала йому: «Ви такий добрий. Ваші праведні слова можуть допомогти нам і надалі займатися Фалуньгун».
Пізніше в нього виявили рак. Розмовляючи з ним, я сказала: «Коли ми були на лекціях Учителя Лі, я побачила, що Вчитель дуже високий порівняно з іншими людьми». Він сказав: «Я вірю вам. Учитель Лі відрізняється від інших. Мабуть, Він є Буддою».
Тоді я запитала його: «Чому б вам не вивчати Фалуньгун? Я маю головну книгу Вчителя Лі — „Чжуань Фалунь“». Він відповів: «Ви можете мені її принести? Хочу її прочитати». Він прочитав книгу за чотири дні й зазначив: «Це дуже хороша книга! Дійсно хороша!»
Приблизно через шість років після початку переслідування я переїхала жити до міста, щоб доглядати за онуком. Я майже нікого не знала з місцевих практикувальників, була необізнаною і, оскільки не мала середовища для вдосконалення, то розслабилася. Мій день був наповнений справами звичайних людей. Згодом я майже перестала практикувати, хоча в серці завжди знала, що Фалуньгун — хороша практика.
Іноді я виконувала вправи разом зі своєю іншою тіткою. Вона також була неписьменною. Ми попросили дружину мого брата (яка не вдосконалюється за Фалуньгун) читати нам потроху «Чжуань Фалунь». Ми не хотіли її надто обтяжувати, тому більшу частину часу слухали аудіозаписи лекцій Учителя.
Потім я зустріла практикувальницю, яка почала розповідати мені правду про Дафа та переслідування й наводила підтверджувальні факти. Я зізналася, що теж займаюся Фалуньгун. Вона привела мене до групи спільного вивчення Фа, де мене навчили читати. Зараз я можу прочитати всю книгу «Чжуань Фалунь». Однак я ще не вивчаю систематично інші лекції Фа Вчителя.
Одного разу практикувальниця прочитала мені слова з Фа Вчителя:
«Тільки прийнявши Фа як Учителя і не змінюючи свого серця, яке у вас було на початку, учні Дафа зможуть досягти Повної Досконалості!» («Термінове і суворе попередження»)
Я сказала собі, що маю бути старанною, бо хочу слідувати за Вчителем і повернутися до свого справжнього дому.
Учитель захистив мене від отруєння чадним газом
Одного разу я попросила сина відвезти мого онука (його сина) до бабусі по материнській лінії. Мені хотілося кілька днів відпочити.
Я взяла книгу «Чжуань Фалунь» і почала її читати. Потім виконала вправи й продовжила читання. Приблизно о 8-й годині вечора я перевірила, чи все гаразд із піччю, і заснула. Не пам’ятаю, як я вийшла зі спальні, проповзла коридором до вітальні, а потім повз кухню до туалету. Потім я якось змогла повернутися до вітальні й лягла на підлогу. Я лише пам’ятала, що підлога була холодною.
Я зателефонувала синові. Усі швидко приїхали й знайшли мене сидячою на ліжку. Вони запитали мене, що сталося. «Я отруїлася чадним газом і нічого не пам’ятаю з минулої ночі. Піч, здається, працювала нормально. Я не знала, що з неї виходив чадний газ. Якби я залишилася в спальні за зачиненими дверима, то точно померла б. Мені пощастило залишитися живою, тому що я вдосконалююся за Фалунь Дафа. Я знаю, що це Вчитель урятував мене. Я така вдячна Вчителю!»
Повернувшись додому, я подумала: «Я можу бути стараннішою, слухаючи аудіозаписи та виконуючи вправи».
Хоча мене досі турбує те, що я погано читаю, я повинна наполегливо рухатися вперед, керуючись принципами Фа, і не зраджувати того серця, яке мала на самому початку!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
