(Minghui.org) Пісня «Площа Тяньаньмень, будь ласка, скажи мені» зворушила серця людей у всьому світі, і багато хто не зміг стримати сліз.
20 липня 1999 року колишній голова компартії Китаю (КПК) розпочав жорстокі репресії проти Фалуньгун. Зіткнувшись із раптовим переслідуванням, багато практикувальників поїхали до Пекіна, щоб подати звернення на захист Фалуньгун (Фалунь Дафа). Вони також вийшли на площу Тяньаньмень, щоб сказати людям: «Фалунь Дафа несе добро! Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи!» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао).
У ті дні плакати «Фалунь Дафа несе добро!» і «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи!» можна було побачити всюди на площі Тяньаньмень.
Після початку переслідування 20 липня 1999 року величезна кількість практикувальників Фалуньгун вийшла на площу Тяньаньмень, щоб сказати світові: «Фалунь Дафа несе добро» та «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи!»
«Славна сторінка в історії!»
Мен Цзюнь, колишній викладач кафедри електротехніки університету Цінхуа, був засуджений КПК до десяти років ув’язнення за відданість Фалуньгун. Пізніше йому вдалося виїхати до Австралії. Нині він старший інженер-програміст в ІТ-компанії.
Він сказав: «Минуло багато років, і тепер, озираючись на героїчні вчинки численних практикувальників Фалуньгун, які виходили на площу Тяньаньмень, я усвідомлюю, що вони назавжди увійшли в історію, вписавши в неї славну сторінку. Зрештою КПК припинить переслідування праведних людей, а самовідданість практикувальників Фалуньгун навіки залишиться однією з найяскравіших сторінок в історії людства».
Після початку переслідування 20 липня 1999 року Мен Цзюнь дізнався, що група практикувальників вирушила на площу Тяньаньмень, щоб виступити на захист Фалуньгун, але була жорстоко побита поліцією. Коли вони знепритомніли від побоїв, поліція відвезла їх на околицю Пекіна й кинула біля дороги вмирати. Коли вони прийшли до тями, то знову повернулися до Пекіна, а деякі відразу вийшли на площу Тяньаньмень.
Мен Цзюнь відчув, що йому теж слід піти на площу Тяньаньмень. Він сказав: «Якщо я відступлю перед труднощами, я підведу Дафа та Вчителя. Я відчував, що учні Дафа були братами й сестрами, і я не міг дивитися, як вони страждають, мені необхідно було розділити з ними негаразди».
Він додав: «Але насправді було нелегко зробити цей крок, переважно тому, що я боявся втратити своє життя або потрапити до в'язниці».
Після деяких вагань Мен Цзюнь вирішив спочатку подивитися на те, що відбувається, тому у 2000 році він пішов на площу Тяньаньмень. Він став свідком того, як практикувальники тримали плакати й кричали: «Фалунь Дафа несе добро!» або демонстрували протест шляхом виконання вправ. Їх швидко забирали та били.
Цзюнь розповів: «Бачачи, як бандити (найняті поліцією) хапають практикувальників (деякі виглядали як мешканці сільських районів) за шию, я дуже засмутився, але не наважився приєднатися до них.
Я думав про це кілька днів і, нарешті, вирішив, що заспокою свою свідомість і не думатиму ні про що інше, а просто стану поруч із ними! Я віддав свої посвідчення особи та документи одній людині на зберігання, взяв пляшку води, одягнув капелюх і подався на площу Тяньаньмень.
У червні в Пекіні було спекотно, і площа була переповнена туристами. Приїхавши, я одразу побачив поліціянта в цивільному, який знімав натовп на мініатюрну камеру. Я відійшов убік, доки він продовжував знімати.
За п'ять хвилин біля пам'ятника з'явилася група практикувальників, які вигукували „Фалунь Дафа несе добро!“ Я бачив, як поліціянти в цивільному нападали на них.
Деякі практикувальники негайно розпочали мовчазний протест, виконуючи вправи. Я зняв взуття, сів і почав виконувати п'яту вправу. За дві хвилини мене підняв поліціянт у формі, який схопив мене за шию і штовхнув до поліційного фургона. Він ущипнув мене іншою рукою, а потім кулаком іншої руки вдарив у потилицю.
Ще кількох практикувальників заштовхали до поліційного фургона. Нас доправили до відділення поліції на площі Тяньаньмень і замкнули у великій металевій клітці, де вже перебувало близько 100 людей. Увечері того ж дня нас розвезли по різних місцях. Автобус, у якому я перебував, вирушив до Пекінського центру ув'язнення № 13 у районі Чанпін. Поліція конфіскувала мої особисті речі, після чого мене помістили до камери, де я провів п'ять днів».
Ця подія залишилася в пам'яті Мен Цзюня. Він згадує: «Я був свідком злочинних дій КПК і відчув її жорстокість, а також порушення прав людини, і на своєму прикладі усвідомив, наскільки складно захистити своє право на свободу віросповідання в країні, якою управляє КПК.
Момент випробування життя і смерті, пережитий разом із співучнями на площі Тяньаньмень, уселив мені деяку впевненість у тому, що я можу виявити рішучість і не відступити в критичний для Дафа й мого вдосконалення момент. Незважаючи на те, що в мене все вийшло не дуже добре, я не стояв осторонь і не дивився, склавши руки».
«Поїздка на Тяньаньмень зміцнила мою віру в праведність Фалуньгун!»
Емма виїхала з Китаю на навчання до Австралії у 2014 році, і зараз живе у Квінсленді. Вона почала практикувати Фалуньгун зі своїми батьками в Китаї у 1996 році. Її батьки відновили своє здоров'я, і після того, як вони почали практикувати, їхня родина стала гармонійною.
Коли 20 липня 1999 року КПК розпочала загальнонаціональне переслідування і всюди поширювала брехню, це не ввело її в оману. Вона супроводжувала своїх батьків на площу Тяньаньмень. Емма сказала: «Поїздка на площу Тяньаньмень зміцнила мою віру в праведність Фалуньгун!»
Вона згадує той день: «Наприкінці 1999 року (Еммі на той час було десять років) наша сім'я разом із кількома місцевими практикувальниками Фалуньгун сіли на поїзд до Пекіна. Через кілька днів ми прибули до столиці, де нас зустріли місцеві практикувальники й прихистили на ніч у своїх домівках.
Ми ввійшли до квартири. Там уже було багато практикувальників із різних частин країни. Хоча ми вперше зустрілися один з одним, проте всі мали відчуття, що ми дуже близькі, немов члени однієї сім'ї. Деякі практикувальники пропонували нам парові булочки та солоні огірки, які вони принесли із собою. Я жувала тверді й холодні булочки, приготовлені на пару, і відчувала, як тепло, якого я раніше ніколи не відчувала, проникало в моє серце.
Наступного ранку ми поїхали на таксі до площі Тяньаньмень. Усюди панувала атмосфера напруженості, особливо біля мосту через річку Золотої води, де поліціянти в цивільному відводили туристів убік та змушували їх говорити образливі слова про Фалуньгун.
Пізніше, під Хуабяо (Білий нефритовий стовп) перед Воротами Небесного Світу, мої батьки підняли плакат зі словами: «Фалунь Дафа несе добро!» Решта практикувальників стали під плакатом і розпочала мирний протест, виконуючи вправи.
За хвилину вдалині почулися сирени та з'явилося кілька співробітників поліції. Один із них ударив мого батька кулаком і збив його з ніг, тоді як інші заарештували всіх практикувальників. Нас посадили у фургон. Обличчя мого батька кровоточило, а підлога була залита кров'ю.
Нас доставили до відділення поліції на площі Тяньаньмень. Мого батька та одного студента коледжу тримали в окремій кімнаті. Незабаром я почула звуки ударів із тієї кімнати. У нашій кімнаті поліціянт підняв кулак догори, погрожуючи побити дівчину. Інший поліціянт кинув брудну серветку в обличчя моїй матері. Мама не засмутилася, і підняла серветку з підлоги.
Жінка-поліціянт змусила дівчину писати заяву про відмову від практики. Після того як та закінчила, жінка-поліціянт розлютилася, бо дівчина написала про красу практики Фалунь Дафа. Я захоплювалася практикувальниками, які мене оточували.
Вночі поліція сковувала практикувальників «діагональними кайданками» (дві руки скуті кайданками, одна зверху через плече, а інша — знизу на спині). Опівночі нас із мамою вивели у двір. Поліціянт відвів мене до туалету, звелів зняти весь одяг, навіть шкарпетки, і обшукав.
Третьої ночі, напередодні Китайського Нового року, нас відвезли додому. Дорогою мене переповнювали почуття, я не знала, де був мій батько та що на нас чекає, коли ми повернемося додому.
Батько Емми був у тюремному ув'язненні КПК вісім років, а її мати — майже п'ять років. Перед лицем такої сімейної трагедії юна Емма стала ще більш рішучою в практиці Фалуньгун.
Емма вважає, що те, що подарували їй ці незабутні роки, було дорогоцінним духом практикувальників Фалуньгун, які були готові віддати все заради правди.
Вона сказала: «Китайська нація під владою КПК пережила численні перипетії змін, й тепер усе суспільство переживає моральний занепад. Кожен китаєць має бути вдячний цій чистій хвилі, яку несуть послідовники Фалуньгун, які дотримуються принципів Істини, Доброти й Терпіння, жертвуючи заради цього своїм життям. Вони змінюють суспільство добрим і мирним шляхом».
Паніка в лавах КПК
Практикувальники Фалуньгун у Китаї йшли на площу Тяньаньмень, щоб сказати світові, що переслідування Фалуньгун є несправедливим. КПК була налякана, що практикувальники Фалуньгун наважуються віддати все заради правди. 23 лютого 2001 року КПК організувала акцію «самоспалення на площі Тяньаньмень» у спробі розпалити ненависть до Фалуньгун серед китайців.
Однак протягом короткого проміжку часу «самоспалення» на площі Тяньаньмень було визнано різними установами та організаціями у всьому світі фальсифікацією.
14 серпня того ж року Міжнародна організація розвитку освіти (IEDO) рішуче засудила державний тероризм КПК на конференції Організації Об'єднаних Націй у зв'язку з «інцидентом самоспалення на площі Тяньаньмень». Представник цієї організації заявив, що «інцидент самоспалення на площі Тяньаньмень» є фальсифікацією, що включає шокуючу змову та вбивства.
У заяві йдеться про те, що відео «на наш погляд, доводить, що цей захід був організований [китайським] урядом». Китайська делегація не могла нічого сказати на свій захист перед незаперечними доказами.
Джон Доуі — практикувальник Фалуньгун із Квінсленду в Австралії. Він згадує, що після «самоспалення на площі Тяньаньмень» у 2001 році друг, який мало знав про Фалуньгун, прийшов сказати йому, що він чув у новинах, як практикувальники підпалили себе в Китаї.
Джон, не замислюючись, сказав своєму другові: «Абсолютно неможливо, щоб люди, що підпалюють себе, були практикувальниками Фалуньгун; практикувальники ніколи б цього не зробили». Незабаром він та його друг отримали відео, у якому детально розкриваються свідчення, що доводять, що «самоспалення» було інсценоване. Він розіслав відео багатьом людям, щоб вони знали, як КПК обмовляє Фалуньгун.
Джон дізнався про Фалуньгун від друга у квітні 1999 року та почав практикувати після прочитання книги «Чжуань Фалунь». Він сказав: «Я почав практикувати Фалуньгун в Австралії саме перед тим, як 20 липня почалося переслідування. До мене доходили чутки, що Фалуньгун можуть незабаром заборонити в Китаї.
Потім я почув, що Фалуньгун справді заборонений у Китаї, і мені було важко повірити в це, тому що Фалуньгун такий чудовий — ви можете не лише вивчати його безплатно, а й отримати величезну фізичну користь та підвищити свої моральні якості».
Джон зазначив, що спочатку західні практикувальники виявляли сильне невдоволення стосовно КПК через переслідування Фалуньгун. Вони не розуміли, чому КПК робить це й не знали, як допомогти практикувальникам Фалуньгун у Китаї. Їм знадобився якийсь час, щоб зрозуміти, що вони мають вийти й розповісти людям правду про Фалуньгун та викрити переслідування практикувальників компартією Китаю.
«Практикувальникам Фалуньгун у Китаї справді нелегко!»
Анна Чжао — приватний підприємець із Квінсленду в Австралії. Вона почала практикувати Фалуньгун у Пекіні у 1998 році та отримала психологічну та фізичну користь.
Згадуючи незабутній 1999 рік, вона схвильовано сказала: «Щоразу, згадуючи це, я відчуваю, як мене охоплює смуток. Це було справді нелегко для практикувальників Фалуньгун у Китаї! З 20 липня практикувальники щодня виходили та тримали плакати на площі Тяньаньмень. Це тривало кілька років, і це було справді проявом їхньої мужності та величі!»
На той час перевірки безпеки проходили на кожному перехресті. У пасажирів кожного автомобіля, що прямував до Пекіна, перевіряли посвідчення особи, і всіх питали, чи були вони практикувальниками Фалуньгун. Якщо хтось відповів «так», то його не пускали до Пекіна. Багато практикувальників знаходили інші способи дістатися до Пекіна на таксі або невеликими дорогами.
Люди їхали до Пекіна, щоб розповісти уряду на власному прикладі про те, що Фалуньгун зазнає несправедливого переслідування. Але коли вони підходили до центрального офісу звернень громадян у Пекіні, їх не слухали та одразу заарештовували. Пізніше вони перестали ходити до офісу звернень і йшли прямо на площу Тяньаньмень.
«Щодня практикувальники на площі Тяньаньмень тримали плакати з написом „Фалунь Дафа несе добро! Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи!“ Це було справді зворушливо. Щойно вони розгортали плакат, озброєна поліція та поліціянти в цивільному накидалися на них і били, і щоразу, коли я згадую цю сцену, у мене на очах з'являються сльози».
Анна практикувала Фалуньгун менше ніж рік, коли КПК розпочала переслідування. Вона була вражена, почувши жахливий наклеп проти Фалуньгун по телевізору.
Вона згадувала: «Я вважала, що безглуздо перестати практикувати Фалуньгун після перегляду наклепів по телевізору, тому що ця практика принесла мені величезну користь. Але тоді всі телеканали цілодобово транслювали заздалегідь записану пропаганду, і багатьом людям, які не дуже добре знайомі з Фалуньгун, таким чином „промили мізки“».
У липні та серпні 1999 року стояла незвичайно спекотна погода. Анна та її сестра, обидві мешканки Пекіна, побачили, що так багато практикувальників з усієї країни подолали безліч труднощів і дісталися Пекіна, щоб подати петицію на захист Фалуньгун. У більшості із них було недостатньо грошей. Вони чекали на вулицях, сподіваючись, що уряд їм відповість.
Анна та її сестра теж хотіли зробити свій внесок. Через кілька днів після 20 липня 1999 року Анна, яка була на п'ятому місяці вагітності, та її сестра принесли багато їжі на площу Тяньаньмень, щоб роздати практикувальникам.
Сестра Анни надрукувала багато копій нових статей Учителя, і один практикувальник взяв їх і пообіцяв поширити серед співучнів. Пізніше Анна прочитала на Minghui.org, що КПК замучила цього практикувальника до смерті.
Коли дитині Анни було сім місяців, вона пішла на площу Тяньаньмень із дитиною на руках. У той час як практикувальники з іншого міста тримали в руках плакати, вона тримала свою дитину та роз'яснювала правду про Фалуньгун людям, які її оточували. Того дня її затримали у відділенні поліції Тяньаньмень.
Коли дитині було десять місяців, вона знову пішла на площу Тяньаньмень. Цього разу її помістили до центру ув'язнення району Дунчен.
Анна згадує: «У той час практикувальниця з провінції Шаньдун також тримала на руках свою дитину, якій було десять місяців. Пізніше я прочитала на Minghui.org, що внаслідок переслідування померла десятимісячна дитина. Дуже сумно згадувати, бо сталося надто багато трагедій. Зло компартії справді не піддається опису!
Переслідування Фалуньгун компартією Китаю зазнає невдачі, і практикувальники в цій країні продовжують наполегливо роз'яснювати людям правду та обстоювати своє право вільно практикувати Фалуньгун».
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
