(Minghui.org)
Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Я хочу розповісти свою історію вдосконалення під час роботи у The Epoch Times у Німеччині.
Я отримав свій перший комп'ютер у 2004 році, і з якоїсь незрозумілої причини в мене з'явився інтерес до дизайну, який згодом посилювався. Я не ріс у світі технологій: телефон з'явився в нас удома лише тоді, коли мені було 19 років. Я був скоріше книголюбом та зразковим учнем, ніж творчою людиною.
Тому мені було особливо несподівано, що мене попросили розробити дизайн реклами для німецькомовної газети The Epoch Times. Оскільки шаблонів не було, ми почали з нуля. Це сталося одразу після заснування компанії у 2005 році. Попри відсутність досвіду, мої ідеї були добре сприйняті, і я самостійно набув базових знань та стилю. Мені допомагали знайомі й досвідчені практикувальники: вони давали прості, але дуже корисні поради, якими я користуюся досі, а також звертався до старих друзів, книг та самостійно навчався основ.
Тоді я зрозумів, що мене завжди підтримували — ймовірно, божества, які бачили моє бажання постійно вдосконалюватися. Я зрозумів, що мені давалися саме ті навички, які були необхідні для кожного проєкту чи завдання. Я також брав участь в інших проєктах, регулярно вивчав Фа в групі. Паралельно закінчив навчання.
Але за кілька років робота стала складнішою. Я не дотримувався термінів, і в роботі з'явилися прогалини. Я часто недостатньо вивчав Фа, особливо з місцевою групою, а також майже не приділяв уваги сім'ї та плакав від розчарування.
Потім надійшла звістка про те, що нам необхідно припинити друк газети. Лише тоді я зрозумів, що знехтував найосновнішим — своїм удосконаленням. Коли ми перестали випускати газети, це було подібно до попередження. Я прокинувся й був дуже вдячний шановному Вчителю за надану мені можливість почати все спочатку.
Учитель сказав:
«У такому разі ви почнете щодалі більше нагадувати звичайну людину. Водночас ви не справлятимете на інших людей враження людини, яка самовдосконалюється. Хоч наскільки ви зайняті, ви все одно повинні вивчати Фа. Саме тому я рекомендую, щоб учні Дафа, занурені в різні проєкти, усе-таки знайшли час для того, щоб приходити на колективне вивчення Фа за місцем проживання. Нещодавно учасники деяких проєктів запитували мене, чи можна їм вивчати Фа самостійно, і тому я спостерігав за ними, дивився, чи можуть вони добре вдосконалюватися та відповідати стандарту, коли не приходять на вивчення Фа у великій групі. У результаті я виявив, що вони не могли цього досягти й не тільки перестали відповідати стандарту, а й почали „топтатися на одному місці“ і багато речей зробили дуже погано». («Учні Дафа мають вивчати Фа»)
Безперечно, так було й зі мною на той час. Я поклявся перед Учителем, Богами, своїми живими істотами й самим собою: «Коли знову почну працювати в The Epoch Times, я не буду нехтувати вивченням Фа в групі».
Звичайно, існують терміни, яких необхідно дотримуватись, і справи, які не можна відкладати, але стан свідомості людини має вирішальне значення. Я зрозумів, наскільки важливо вивчати Фа з місцевою групою. Це шлях, який запланував Учитель.
Справді, через чотири роки я повернувся працювати до газети, і я мав 12 різних сфер відповідальності та посад.
Правильно вирішувати конфлікти
Кожен практикувальник, який бере участь у проєкті, знає, наскільки складно іноді співпрацювати зі співучнями. Усе пов'язано з нашим удосконаленням, проте ми часто усвідомлюємо це надто пізно, або лише озираючись назад. Так я непомітно собі накопичував образу на деяких колег і довго цього не усвідомлював.
У шостій лекції «Чжуань Фалунь» Вчитель сказав про перешкоди, які виникають у практикувальників під час виконання вправ.
Учитель сказав:
«Багато хто глибоко не замислювався, у чому ж, власне, річ, лише дивувався та засмучувався, що не виходить зробити вправи. Одне „здивування“ вже завадило тобі …». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Деякий час вираз «Одне „здивування“ вже завадило тобі» мене спантеличував. Що це речення намагається мені сказати? Я зрозумів, що саме невдоволення та «здивування» заважають мені ставитися до людей із добротою та розумінням. Я часто міркую по-людськи: «Це потрібно робити так чи інакше — це логічно, або: — Це ненормально. Це так не працює». Якщо в проєкті щось відбувалося не відповідно до так званого «здорового глузду», логіки чи загальноприйнятих корпоративних норм, я відкидав це й відразу ж закривався для будь-яких ідей та пропозицій.
По суті, я сам себе заблокував і постійно скаржився самому собі. Критика, яку я висловлював публічно, часто сприймалася неправильно чи вважалася негативною. Мені казали, щоб я не заважав процесу й не дивився на речі упереджено. Через це я ще більше відійшов від людей і поступово помітив, що між нами утворюється невидима перегородка.
У результаті все, що відбувалося, не відповідало моїм очікуванням. Я довго не міг цього зрозуміти. Щоразу, спілкуючись із колегами, я уважно їх вислуховував і відчував їхнє розчарування та невдоволення. Хоча я намагався підбадьорити їх, запевняючи, що в майбутньому все обов'язково налагодиться, але моя образа зростала. Я не усвідомлював, що колеги приходять до мене для того, щоб я побачив свої недоліки та відмовився від людських уявлень. Однак я лише посилював і їхні почуття, і свої.
У той же час, мої здібності перестали розвиватися. Те, що спочатку давалося так легко з допомогою божеств, зникло. Не було ні наснаги, ні творчого імпульсу. Там, де виникали образа та розчарування, я просто не вдосконалював себе в справах. Зараз я відповідаю за друковане видання й маю покращуватись у багатьох областях, щоб ми могли залучити більше читачів. Але хоч би як я намагався вдосконалюватися, це не допомагало. Я майже зайшов у глухий кут як у вдосконаленні, так і в роботі.
Оскільки я не чинив за принципами Дафа й не ставився до колег із терпінням і добротою, то довго залишався на одному рівні та не просувався вперед. Я не усвідомлював, що маю думати про інших і активно відмовлятися від своїх уявлень. У результаті я зрозумів, що мені слід відпустити свої ідеї та більше довіряти колегам, навіть якщо не все здається логічним та добре продуманим. Це не найголовніше.
Це стало для мене проривом і новим мисленням.
Я також помітив у себе сильну зарозумілість. Як я міг уважати, що якимось чином відповідаю за напрямок проєкту? Як я міг стверджувати, чи добре, чи погано йдуть справи в компанії? Хіба це не схоже на плітки серед пересічних людей? Чи я контролював свою мову?
Учитель сказав:
«Як удосконалювальник ти маєш оцінювати за принципами Закону: слід чи не слід говорити те, що хочеш сказати. Якщо ти маєш щось сказати і з погляду Закону це відповідає вимогам до Сіньсін практикувальника, то це сказати можна». (Лекція восьма, Чжуань Фалунь)
Хіба я не сіяв «конфлікти» своїми думками та словами? Це усвідомлення вразило мене, проте я і далі так чинив та завжди надто пізно усвідомлював, що мені слід було промовчати.
За зарозумілістю я також виявив уявлення про те, що приймаю все надто близько до серця і не лише критику на свою адресу, а й проблеми проєкту та практикувальників.
Я часто турбувався про те, у якому напрямку все розвивається, і це сильно давило на мене важким тягарем. Однак я думав не про людей чи про компанію, а про себе: «Компанія розвивається не за моїми уявленнями». Я також не розумів, що багато чого проявляється переді мною для того, щоб я це розпізнав і відпустив.
З цього я зрозумів, що повинен виконувати свою частину роботи та робити її від щирого серця, і не більше. Підтримувати інших, бути поряд із ними й брати активну участь — ось справжня доброта, яку я маю виявляти як практикувальник.
Я беру участь у цьому проєкті не через керівництво чи колег, ми разом йдемо цим шляхом, щоб допомагати Вчителю у Виправленні Закону і рятувати живих істот.
Учитель сказав:
«Не думайте про наші медіа як про якісь особливі медіа, які відрізняються від медіа звичайних людей. Компанія — це компанія. Дафа не має компаній, і Дафа не має медіа. Це не вдосконалення, і вони не є частиною Дафа. Однак у тому [робочому] середовищі ви можете вдосконалюватися, адже ви вдосконалювальники. Ось як я на це дивлюся. Хоч у якій компанії ви працюєте, вам треба намагатися вчиняти краще й не заперечувати, коли вами керують». («Лекція Закону у Всесвітній день Фалунь Дафа»)
Коли я ловив себе на думці: «Цією компанією управляють практикувальники, тому я чекаю більшого», — то згадував цей уривок із Фа й потім виправляв себе.
Тепер мені стало легше дивитися на конфлікти між нами: важливим є саме середовище для вдосконалення, і воно може виникнути тільки в тому випадку, якщо я ставлюся до цього серйозно й до колег — з добротою. Усе інше належить до звичайної компанії, і мені не слід занадто турбуватися про це.
Дякую, шановний Учителю. Дякую, співучні.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
