(Minghui.org) Минулої ночі йшов невеликий дощ, який припинився перед сходом сонця. Раннім зимовим ранком, перед світанком, земля під вуличними ліхтарями залишалася вологою, а повітря було холодним.
Прибувши на місце практики, я не побачив нікого з практикувальників. Я подумав про себе: «Раз я вже тут, то маю скористатися можливістю та зробити практику, хоч і сам!»
Сівши виконувати п'яту вправу, я увімкнув аудіоплеєр. Коли заграла заспокійлива музика для вправ, я зосередився на словах Учителя, поступово відчуваючи надзвичайну красу занурення в стан спокою.
Медитуючи, я відчув, що більше не сам, і в середині виникло глибоке відчуття подиву, що перегукується з віршем:
«Усесвіт посвітлішав,
З промінням Закону зливається».
(«Асиміляція і повна досконалість», Хун Їнь)
Чи я сам, коли виконую вправи?
Учитель описує людське тіло як малий Усесвіт, і це завжди змушувало мене задуматися. Сучасна фізика може вивчати частинки матерії та їхні компоненти тільки після розпаду. Маючи лише такі вимірювальні прилади, які доступні нам зараз, неможливо уявити, що простори між кожним шаром частинок — і простори між самими частинками — є величезними.
Сучасна медицина також вивчає всю фізіологічну систему, починаючи з клітин людини, щоб проаналізувати причини захворювань. Людське мислення повністю обмежене рамками того, що може осягнути наука.
Учитель розкрив таємниці Всесвіту, простору-часу, людського тіла. Виявляється, наші крихітні фізичні тіла насправді подібні до мініатюрних Усесвітів, що містять незліченні шари просторів: від поверхневого рівня молекул, атомів, електронів і протонів, заглиблюючись до кварків і нейтрино, і далі — до шарів, невидимих навіть під мікроскопом. Кожен рівень простору містить незліченну безліч життів. Однак Учитель стверджує: «Але ті частинки ще надзвичайно далекі від джерела життя, джерела матерії». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Глибоко замислюючись на нашому шляху вдосконалення, чи розуміємо ми, що крім людей, яких зустрічаємо в реальному житті, і розумних істот у небесних тілах, що відповідають нам, існують ще й незліченні життя всередині наших тіл? Хіба вони теж не є розумними істотами, які покладають на нас безмежні надії як на головну сутність? У сукупності, масштаби життя перевершують усе, що може осягнути людський розум.
Виконуючи вправи, у той момент, коли наше тіло починає рухатися, незліченні шари безмежних життів в інших просторах також рухаються в унісон з основним тілом. Як же може бути, щоб тоді лише я сам практикував у цьому просторовому полі?
Наша головна свідомість має бути ясною, сильною та відповідальною за всіх живих істот
Ба більше, коли Вчитель розповідав про важливість роз'яснення правди учнями Дафа для порятунку живих істот, Він також сказав:
«Коли ви тут роз’яснюєте правду, то рівень за рівнем ваші добре вдосконалені тіла теж роз’яснюють правду в різних Небесних Тілах». («Лекція Закону на конференції Фа в районі Великого Нью-Йорка»)
Очевидно, що коли ми зосереджуємося на вивченні Фа, відправленні праведних думок, роз'ясненні правди або робимо вправи, безліч форм життя на різних рівнях і в різних просторах нашого мікрокосму також беруть у цьому участь разом із нами. Керовані нашою головною свідомістю, вони вдосконалюються разом, асимілюючись із Дафа. Вони, безсумнівно, радіють надії, яку вселяє наше старанне просування.
І навпаки, якщо ми не будемо суворими до себе, проявлятимемо безпечність у своєму вдосконаленні та практикуватимемо нестаранно, постраждає не тільки наше власне тіло, але й незліченна безліч життів опиниться під загрозою. Це поставить їх у небезпечне становище, що загрожуватиме знищенням. Яку тривогу та зневіру вони відчуватимуть!
Аналіз недоліків і прагнення до підвищення
Учитель дарував нам цей дорогоцінний метод повного вдосконалення свідомості й тіла, який направляє нас до виконання наших доісторичних обітниць — допомагати Вчителю у Виправленні Закону й порятунку живих істот.
Учитель вклав усе своє серце й душу заради цієї великої обітниці, і перенесені Ним труднощі такі, що навіть Боги сповнені великої шани. Як ми можемо бути гідними цього безмежного милосердя Будди, яке зустрічається лише раз на мільйони років, і не виявляти належної поваги та смиренності? Як ми можемо проявляти активність тільки тоді, коли виникає хвороба чи страждання, і лише для того, щоб швидко позбутися кармічного боргу, полегшити біль або уповільнити старіння?
Основа нашої практики полягає в тому, щоб ставити Дафа на перше місце, добре вдосконалювати себе й виконувати священну місію — допомагати Вчителю в порятунку живих істот. Це є ключовим у вдосконаленні учнів Фалунь Дафа.
Розмірковуючи про це, я не міг не відчути глибокого сорому за свої минулі схильності практикувати «за своїми відчуттями» або за нездатність досягти повної «єдності душі й тіла» під час удосконалення. Я справді відчуваю, що не виправдав милосердя, дарованого нам Учителем.
Аби бути відповідальним перед Дафа та всіма живими істотами, я користуюся цією нагодою, щоб нагадати собі, що, як би я не був зайнятий на роботі, я не можу нехтувати виконанням вправ. Це не менш важливо, ніж три справи, які ми повинні робити старанно й ретельно. Формальне виконання вимог або поверхневе їх дотримання в кінцевому підсумку нічого не принесе й виявиться марною тратою зусиль. Що минуло, то минуло; єдиний шлях уперед — це старанно намагатися надолужити згаяне.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
