(Minghui.org) Шановний Учителю, вітаю Вас! Дорогі співучні, вітаю!
Я — практикувальниця Фалунь Дафа з В’єтнаму, нині живу й працюю у Фінляндії. У 2019 році я почала практикувати Фалунь Дафа. Мій стан удосконалення інколи буває добрим, а інколи — ні, проте Вчитель милосердно спрямовує мене й дає меніпідказки. Я хотіла б поділитися з вами своїм нещодавнім досвідом удосконалення.
Прагнення знайти стабільну роботу
Після закінчення університету у 2021 році я попросила Вчителя допомогти мені знайти роботу, щоб мати достатнє фінансове забезпечення й добре виконувати три справи. Невдовзі зі мною зв’язалася велика фінансова компанія у Фінляндії й повідомила, що мене прийнято на роботу. Заробітна плата була хорошою. Я від щирого серця дякувала Вчителю. До цього я тривалий час не мала роботи, тож не могла брати участі в місцевих заходах Фалунь Дафа й роз’яснювати суспільству правду про переслідування.
Згодом я зрозуміла, що маю прагнення показати себе, а також пристрасті до слави й особистої вигоди. Я почувалася особливою, адже така азійська дівчина, як я, змогла отримати високооплачувану посаду серед еліти цієї північноєвропейської країни. Я усвідомила, що це нагадує те, про що говорив Учитель у книзі «Чжуань Фалунь» — про учнів Шак’ямуні, які порівнювали, чия чаша краща. Також я зрозуміла, що кожен практикувальник Фалунь Дафа мандрує цим світом, подібно до монаха. Певною мірою кожен заробляє на життя власною працею. Таке наше середовище вдосконалення.
Зрештою я з іншого погляду усвідомила, що фізична праця й офісна робота — це лише різні форми «чаші». Практикувальникам не слід прагнути до привабливішої «чаші».
Я зрозуміла, що моя пристрасть до слави та особистих інтересів посилилася, коли інші іммігранти висловлювали захоплення тим, що я знайшла роботу в галузі, де переважають місцеві жителі. Я запитала себе: «Учитель влаштував мене на цю роботу й стабілізував моє фінансове становище, щоб я могла виконувати три справи. Чи добре я їх виконую?» Є вислів: «Привласнювати собі чужі заслуги». З милосердя Вчитель улаштував мене на цю роботу. Як я могла думати, що отримала її завдяки власним зусиллям! Я виявила неповагу до Вчителя й була приголомшена, коли це усвідомила.
Не минуло й року, як моя добре оплачувана робота показала свій непривабливий бік. Щоразу, коли мене залучали до великого фінансового проєкту, мені доводилося безупинно працювати протягом двох-трьох тижнів. Іноді потрібно було не спати всю ніч, щоб завершити роботу. Я працювала навіть під час їжі, складаючи фінансові звіти. Я майже не мала змоги виконувати три справи й брати участь у суботніх заходах із роз’яснення правди. Я розривалася між роботою й проєктами з роз’яснення правди, адже робочі завдання накочувалися, мов цунамі. Я не могла зосередитися ні на чому й почувалася виснаженою. Поступово усвідомила, що потрапила в пастку, і відчувала спустошення, працюючи по 12–14 годин на день.
Я розуміла, що в моїй ситуації щось не так, але не мала достатньо праведних думок, щоб спростувати те, що здавалося переслідуванням старих сил. Я думала, що, добре виконуючи свою роботу, підтверджую Фа для колег. Я стискала зуби, намагаючись завершити те, що здавалося нескінченним. Насправді я підтверджувала себе, прикриваючись тим, що підтверджую Фа. Подивившись у себе, я побачила, що моєю вихідною точкою було бажання, щоб колеги хвалили, поважали та захоплювалися мною. Це було прагнення до слави та особистої вигоди.
Мої нечисті наміри природно призвели до плачевного результату. Начальник повідомив, що я не отримаю річну премію. Вона була великою, і я була єдиною в команді, хто її не отримав. Я була шокована. Треба було фінансово підтримувати сім’ю у В’єтнамі та піклуватися про матір. Брат навчався в університеті, і я допомагала оплачувати його навчання. Ця новина пронизала моє серце, немов удар меча. Але це зачепило не моє справжнє «Я», а фальшиве, яке шукало слави та особистих вигод.
Я сказала собі, що все, що відбувається з практикувальниками, є добрим. Я сприйняла це позитивно й подякувала Вчителю за випробування. Проте на роботі я відчувала тяжкість на серці та пригніченість.
У серці було обурення, і здавалося, що начальник підштовхує мене до звільнення, адже премія була стимулом для тих співробітників, які працюють по 12–14 годин на день. Я не могла зосередитися під час читання Фа й зрозуміла, що моє обурення через премію було точно таким самим, як в історії про розподіл квартир, яку розповідає Вчитель у «Чжуань Фалунь».
Після того як пережила ці труднощі, я все ще не мала праведних думок. Я схилялася до аналізу й критики, що стало моєю звичкою на роботі. Я вирішила шукати нову роботу й пережила п’ять важких місяців. Після перших співбесід мені неодноразово відмовляли. Я вирішила, що економіка у Фінляндії не дуже добра, тому іноземцям, мабуть, важко знайти роботу.
Учитель сказав:
«… добрий чи поганий буде результат, залежить від однієї думки; від різних думок будуть і різні результати». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Якби я вважала, що це важко зробити, результат і справді залежав би від моїх думок.
Я знову звернулася до Вчителя по допомогу. Моя теперішня робота забирала надто багато часу, і я сподівалася знайти іншу, щоб мати більше можливостей для участі в проєктах Дафа. Мені здавалося, що я рухаюся в правильному напрямі, але протягом наступних кількох місяців жодних добрих новин не було. Я не пройшла останній етап співбесіди в банку.
Після параду в Афінах я розповіла практикувальникам про свою ситуацію, і під час нашої розмови усвідомила багато власних проблем. Я намагалася виявити свої пристрасті й позбутися головної з них. Зрозуміла, що моє серце вже не таке чисте, як тоді, коли я просила Вчителя про допомогу. Я намагалася приховати свою пристрасть до грошей і не хотіла працювати на низькооплачуваній або важкій роботі. Коли я глибше зазирнула в себе, то виявила, що хочу знайти нову роботу, аби втекти від нинішніх труднощів, бо відчувала, що до мене погано ставляться. Я боялася поразки. Це усвідомлення мене приголомшило. Я прагнула йти власним шляхом — так, як чинять старі сили. Я керувалася уявленнями старого Всесвіту, який ось-ось має зникнути. Я не виправила себе відповідно до Фа.
Це мої нещодавні роздуми щодо віри в Учителя та Фа. Як практикувальниця не повинна бути вибагливою в їжі, так і я не маю бути вибагливою у виборі роботи. Прагнучи все влаштувати самостійно, я виявила неповагу до Вчителя. Я відчула глибоке каяття й попросила Вчителя пробачити мені.
Я зрозуміла, що старі сили хотіли знищити мене через роботу, щоб я не мала здорового тіла і ясної свідомості для участі в проєктах Дафа. Це була одна з форм переслідування. Вони намагалися вкрасти мій час, а я пасивно це приймала й навіть уважала, що маю з цим змиритися.
Через десять днів після цього усвідомлення мені зателефонували з великої компанії. Я знайшла роботу з вищою зарплатою та нормальним графіком. Це було справжнє диво! Повільний і болісний період очікування завершився. Усе справді сталося саме так, як сказав Учитель:
«Якщо ти дійсно зможеш подолати своє випробування, то помітиш, що справдилася приказка: „Після довгих блукань серед гір зрештою побачив серцю милий дім“». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Звільняючись, я щиро подякувала кожному керівнику. Я сказала їм, що ця високооплачувана робота дала мені змогу подорожувати по всьому світу та виступати від імені практикувальників Фалунь Дафа, які зазнають переслідування в Китаї. Я додала, що назавжди запам’ятаю цей період у своєму житті.
Пройшовши через ці труднощі, я відчула радість і милосердя до тих людей, які завдали мені шкоди. Це було проявом чудес завдяки милосердній охороні та порятунку Вчителя, хоча словами це важко описати.
Я засвоїла цей урок після того, як мені довелося зробити великий обхідний шлях. Надалі я розглядатиму все, що заважає мені виконувати три справи, як переслідування. Я буду відкидати ці перешкоди, не прийматиму їх пасивно й не думатиму, що повинна змиритися з ними. Я буду йти тільки тим шляхом, який запланував для мене Вчитель. Я повинна вірити в Учителя та Фа.
Милосердні підказки Вчителя
Щодня я разом з іншими в’єтнамськими практикувальниками повторювала або записувала щонайменше одне речення китайською із «Чжуань Фалунь». В’єтнамська мова схожа на китайську, і, читаючи «Чжуань Фалунь» китайською, я багато зрозуміла у Фа.
Одного разу, ріжучи м’ясо гострим ножем, я глибоко порізала палець. Я не злякалася й не відчула болю. Але мій чоловік був у жаху. Я запитала себе, чи не мала поганих думок або проблем у самовдосконаленні — і зрозуміла, що маю негайно їх виправити.
Я виявила джерело своєї проблеми. Гострий ніж порізав мене, нагадуючи про необхідність пройти випробування сексуальним бажанням. У в’єтнамській мові слова «гострий» і «похіть, бажання» збігаються. Є приказки: «Алкоголь робить людей одержимими сексом, а секс вводить людей в оману» і «Секс діє, як сталевий ніж, що ріже кістки».
Я була шокована, але зрозуміла, що Вчитель нагадав мені про проблему, яку я уникала, і що мені бракувало мужності, щоб її подолати.
Коли я була дитиною, у моїх батьків були романи на стороні, і я виросла в аморальному комуністичному суспільстві В’єтнаму. Я прагнула втекти від реальності й хотіла красивої любові. Я думала, що щасливий шлюб стане основою мого життя. Слава, особисті інтереси та почуття були взаємопов’язані. Я не хотіла йти стопами своїх батьків і старанно намагалася зберегти щасливий шлюб. Я боялася стати невдахою і того, що моя сім’я та суспільство подивляться на мене зверхньо.
У дитинстві я читала романи та дивилася безліч корейських серіалів, де молоді дівчата знаходять хороших чоловіків і живуть щасливо, переживши потрясіння та труднощі. Я не усвідомлювала, що все це насправді шкодить мені, поки не прочитала «Чжуань Фалунь».
Коли я готувала їжу, мені здавалося, що страва виходить несмачною, якщо використовувати менше цибулі, імбиру чи часнику. Але коли їх було багато, я з’їдала більше м’яса. Так само й у житті: усе, що здається «смачним», насправді є «шкідливим», і цього слід уникати.
У в’єтнамській мові також використовують вислови «їсти м’ясо» і «вегетаріанець», щоб позначати стосунки між чоловіком і жінкою. У мене не було б такої глибокої пристрасті до щасливого шлюбу, якби я не дивилася романтичні серіали й не читала любовні романи. Саме по собі м’ясо не таке вже й смачне — саме цибуля, імбир і часник роблять його привабливим. Це схоже на стосунки між чоловіком і жінкою: вони мають бути простими й стриманими. Але романтичні історії вводять людей в оману, змушуючи думати, що почуття між чоловіком і жінкою гарантують «жили вони довго й щасливо». Красиві акторки також посилили мою пристрасть до привабливого одягу й бажання купувати його дедалі більше. Усе це дуже небезпечно.
Я нарешті зрозуміла, чому того дня ніж так глибоко порізав мій палець: я надто довго перебувала в омані. Якби цього не сталося, я б не побачила все настільки ясно.
Я не надала особливої уваги одному з номерів Shen Yun — «Історія сільського юнака та феї», адже подібні сюжети були поширені у В’єтнамі. Проте мене глибоко вразила Цариця-Мати. Звичайні люди могли б подумати, що вона зла, адже послала небесних воїнів зруйнувати весілля й повернути фею. Але я зрозуміла, чому вона так учинила. Вона сказала юнакові серйозно, але з милосердям: «Якщо ти хочеш побачити її знову, ти маєш пройти випробування, стати кращим і підвищити себе до цього рівня».
Я подивилася цю виставу тричі, і до мене прийшло одне усвідомлення. Юнака поглинуло море, так само як і практикувальників Фалунь Дафа, які зазнають жорстокого переслідування. Але Творець урятував його, і він попрямував до феї мостом, збудованим небесними сороками. Лише тоді я по-справжньому побачила любов і милосердя вищого рівня — значно вищого за любов між чоловіком і жінкою.
Після цієї вистави прийшло ще одне розуміння. Коли сільський юнак побачив, як фею відкликали назад на Небеса, це було схоже на те, як практикувальники Фалунь Дафа бачать своїх померлих родичів, які перебувають в інших просторах. Вони не можуть спілкуватися між собою, адже люди й божества не можуть бути разом. Коли я побачила, як фея з тривогою спостерігає за тим, як її чоловік бореться з величезними хвилями, я зрозуміла: хоча ми переживаємо важкі випробування в людському світі, члени наших родин на Небесах хвилюються, чи зможемо ми пройти ці випробування й повернутися до свого істинного дому. Я також усвідомила, що ми маємо володіти ще сильнішою волею — такою, що перевершує страх втратити комфортне життя в людському світі.
Хоча поріз ножем був дуже болісним, я була щиро вдячна шановному Вчителю Лі Хунчжи за підказку та за можливість старанніше вдосконалюватися.
Коли я читала «Чжуань Фалунь», один уривок глибоко зворушив мене. У ньому розповідалося про літню жінку, яку автомобіль протягнув більш ніж на десять метрів. Я зрозуміла, що все не так просто, і відразу подумала про хаотичний дорожній рух у моєму рідному місті. Той автомобіль на великій швидкості був подібний до бажань і хтивості, які можуть «зачепитися за наш одяг» і потягнути нас уперед, захоплюючи за собою та змушуючи впасти. З погляду вдосконалення, «одяг» — це наше людське тіло. Цей випадок стався тоді, коли вона прямувала на лекцію Вчителя.
Увесь цей час у мене боліла спина. Я запитала себе: «У ті дні, коли я не відвідувала заняття з вивчення Фа, які „автомобілі“ відволікали мене? Які пристрасті тягнули мене вбік? Це була пристрасть до комфорту? Лінь? Чи конфлікти між практикувальниками?»
Вона впала, так само як падають практикувальники, коли припускаються помилок. З цього уривка я зрозуміла, якими мають бути праведні думки практикувальниці. Літня жінка сказала: «Зі мною все гаразд. Ви можете їхати». Її слова були простими, але свідчили про сильні праведні думки. Вона взяла чоловіка під руку, і вони разом пішли на лекцію.
У в’єтнамській та англійській версіях «Чжуань Фалунь» це було перекладено як «спираючись на чоловіка». У китайському оригіналі це означає: «вона повела свого чоловіка». Вона пройшла випробування між життям і смертю. Вона не скаржилася ні на водія, ні на чоловіка, ні на будь-кого іншого. Вона повела свого чоловіка на лекцію Фа.
Тоді я нарешті зрозуміла, чому Вчитель так зрадів, почувши цю історію. Це був стан самовдосконалення, якого має досягти практикувальниця. Тепер, коли я стикаюся з перевіркою Сіньсін або випробуванням, я нагадую собі, що не повинна піддаватися «цим автомобілям» — своїм пристрастям — і просто лежати на землі. Я маю негайно підвестися й вдосконалювати себе.
Удосконалення мовлення
Після того як я почала практикувати Фалунь Дафа, я усвідомила, що мені не дуже добре вдавалося вдосконалювати мовлення. Я говорила надто прямо й не зважала на почуття інших. Уважала себе «щирою» і висловлювала все, що мала на думці.
У «Чжуань Фалунь» Учитель розповів історію про Хуа То. Я зрозуміла, що Хуа То був видатним лікарем, але Цао Цао йому не повірив. Одного разу я запитала себе: «Існує так багато історій з епохи Трицарства, то чому ж Учитель згадав саме цю в „Чжуань Фалунь“?»
Я зрозуміла, що Хуа То лікував Цао Цао від хвороби, так само як ми роз’яснюємо людям правду, щоб урятувати їх. Хуа То застосував свої надприродні здібності, але, якими б спроможними ми не були, ми повинні вдосконалювати мовлення. Хуа То чітко бачив першопричину хвороби Цао Цао, але не замислився над тим, чи зможе той прийняти сказане.
Я вважала себе відвертою, але зрозуміла, що не можу говорити необдумано. Якщо мої слова не відповідають принципам Фа, я можу завдати шкоди живим істотам і самій собі, так само як Цао Цао помер від хвороби, а Хуа То загинув у в’язниці. Якщо ми не вдосконалюємо мовлення та не роз’яснюємо правду належним чином, нас можуть переслідувати. Це дуже небезпечно. Ми повинні зважати на почуття людей, коли говоримо.
Це мій досвід удосконалення. Будь ласка, з добротою вкажіть на все, що не відповідає Фа.
Дякую Вам, великий і милосердний Учителю Лі Хунчжи!
Дякую вам, співучні, за те, що вислухали мене!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
