Частину 1 див. тут.
(Minghui.org) Невдовзі після того, як мене звільнили, мою дружину та ще одну практикувальницю заарештували, коли вони розповідали людям про Фалунь Дафа на ринку. Я подав багато юридичних документів до різних державних установ. Оскільки я поєднував факти про Дафа з юридичними положеннями, результати були дуже добрими.
Перед слуханням у справі дружини я прийшов до суду з різними матеріалами та як родич подав заяву на її захист. Завдяки добрій підготовці все минуло гладко, і я зміг зустрітися із суддею, відповідальним за справу. Я поділився своїми міркуваннями та попросив у нього відгук. Я багато говорив: про те, що таке Фалунь Дафа, про переслідування, яке почалося у 1999 році, про мирний характер Фалунь Дафа, про неправильне застосування звинувачення «використання культової організації для підриву виконання закону», про базові ознаки складу злочину, про принцип «нема злочину без закону», про численні політичні кампанії в минулому та про судове переслідування практикувальників Дафа. Суддя спокійно слухав і постійно кивав.
Один чоловік запитав: «Яка у вас професія? Ви так добре все пояснюєте!» Я озирнувся — це була жінка-суддя. Я оглянувся довкола й побачив, що це великий кабінет, у якому працювало кілька суддів.
Я подякував цій жінці-судді й продовжив говорити із суддею, призначеним на цю справу. Хоча я виступав захисником як родич, він сказав, що деякі матеріали справи можна лише переглядати, але не можна фотографувати згідно з вказівками згори. Я попросив надати юридичне обґрунтування. Він відповів, що його немає.
Я звернувся до відділу дисциплінарної інспекції суду, і мене прийняв чоловік, який стверджував, що раніше працював суддею в кримінальних справах. Спочатку він пообіцяв допомогти мені скопіювати матеріали справи, але щойно дізнався, що справа пов’язана з Фалунь Дафа, відступив: «Справи щодо Фалунь Дафа фотографувати не можна!» Коли я попросив юридичне обґрунтування, він сказав, що це політичне питання, а потім почав говорити про якісь події, не пов’язані зі справою.
Відправляючи праведні думки, щоб очистити негативні елементи, що стояли за ним, я подивився йому в очі й сказав: «Нам потрібно дотримуватися письмових правил, а не того, що хтось говорить».
Він заспокоївся й відповів: «Ви вчений, і я не буду з вами сперечатися. Але є як є, і я нічого не можу зробити».
Хоча для дружини я найняв адвоката з прав людини, я все ж погодився, коли суддя запитав, чи потрібна мені юридична допомога. Я хотів усе пояснити цьому новому адвокату, щоб він чи вона дізналися факти. Коли я зв’язався з адвокаткою, на прізвище Ма, вона відверто сказала: «Я працювала зі справами, пов’язаними з Фалунь Дафа, і знаю, що практикувальники невинні. Але я не наважуся говорити це в суді». Я пояснив, що запросив адвоката з прав людини, який вестиме основну частину виступу й заявить про невинуватість. Ма потрібно лише сказати в суді, що вона згодна. Вона кивнула.
Так моя дружина отримала трьох захисників, хоча зазвичай допускалося не більше двох. Але я не хвилювався. Якби суддя порушив це питання, я поступився б місцем Ма, тому що хотів допомогти врятувати її. Під час слухання суддя цього питання не торкнувся, можливо, тому, що інший переслідуваний практикувальник не мав захисника. У залі суду ми втрьох працювали дуже злагоджено. Адвокат із прав людини вів основний виступ, а я додавав важливу інформацію, яка могла не сподобатися чиновникам. Ма потрібно було лише сказати: «Я згодна з іншим захисником».
Знову врятувати дружину
Дружину знову заарештували через кілька років. У той час я також був у небезпеці та збирався покинути дім, але сказав собі: «Якщо я піду, то як зможу врятувати дружину або протистояти переслідуванню?» Тому я вирішив діяти відкрито.
Я прийшов до поліційного відділку й сказав: «Я хочу повернутися додому, але не маю ключів. Я чув, що мою дружину заарештували й утримують тут. Я хочу дізнатися, чому її заарештували, і мені потрібно забрати в неї ключі». Черговий поліціянт сказав, що співробітник, який веде справу, повернеться через годину, і попросив мене почекати.
Минуло дві чи три години, але той поліціянт так і не з’явився. Поліціянт, відповідальний за справу, сказав мені, що працівник, який займається вилученими речами, напідпитку, і попросив мене прийти наступного дня. Я сказав: «Я вже кілька годин чекаю. Де мені ночувати?» Він відповів, що нічим не може допомогти. Я прямо при ньому зателефонував на гарячу лінію поліції (110), і оператор сказав, що вони вирішать це питання. Так я отримав ключі й повернувся додому.
Через кілька днів я знову пішов до поліційного відділку з двома документами. Перший — повідомлення № 39 Міністерства громадської безпеки від 2000 року, у якому перераховано 14 видів культових організацій. Фалунь Дафа там немає. Другий — повідомлення № 50 Головного управління преси та публікацій від 2011 року, що скасовує заборону на книги Фалунь Дафа. Черговий не хотів їх приймати. Я строго сказав: «Це стосується моєї справи, тому що може довести невинуватість моєї дружини. Воно показує, що речі, вилучені в нас удома, — наша законна власність». Черговий прийняв документи.
Матеріали, які в ті роки надавав «Правовий форум практикувальників», були дуже докладними. Дотримуючись наведених прикладів, я подав скарги на поліціянтів, які брали участь у справі; надіслав документи до органів юстиції на національному, провінційному, міському та районному рівнях, а також самим співробітникам. Мені телефонували кілька людей. Одні висловлювали співчуття, інші давали поради. Ніхто не заперечував. У міру просування справи я надсилав додаткові документи до відповідних державних установ.
Коли справа дійшла до прокуратури, я зустрівся з поліціянтом, відповідальним за справу, і попросив повернути вилучені речі, не пов’язані зі справою. Він сказав, що всі речі пов’язані, і відмовився повернути будь-що. Я попросив опис, але він ухилявся. Я повторив свій запит, посилаючись на «Положення прокуратури про відкриту інформацію в справах». У нього не залишилося вибору. За кілька днів він повернув комп’ютер, телефон та деякі інші речі.
Отримавши вирок, я побачив запис, що матеріали публікувала не підсудна. Тоді я знову пішов до поліційного відділку з вимогою повернути речі, не пов’язані зі справою. Поліціянт, який займався справою, залишився байдужим, тож я звернувся до співробітника відділу поліції з роботи зі зверненнями громадян. Там до мене поставилися з розумінням, але співробітники того відділку все одно нічого не зробили.
Коли я знову прийшов до приймальні, співробітник сказав, що директор і керівник відділу політичної безпеки перебувають на нараді в іншій будівлі, і попросив мене чекати їх після наради. Керівник відділу політичної безпеки Шан був налаштований вороже та сказав, що всі речі практикувальників Фалунь Дафа пов’язані зі справою. «А наш принтер як пов'язаний?» — запитав я. Він не зміг відповісти й розгубився.
Помічник начальника поліційного відділку Лю сказав, що ми зможемо повернути речі в приймальні для подання петицій. До того часу моя дружина вже повернулася додому, і ми пішли туди разом. Лю сказав нам, що він не може повернути microSD-карти з інформацією проти компартії Китаю. Я сказав, що ми можемо обговорити це пізніше, і Лю відправив нам додому решту речей.
Оскільки ми наполягали на поверненні наших книг Фалунь Дафа, у ситуацію був залучений начальник поліційного відділку Чжан. «Я прочитав ваші матеріали й знаю, що ви маєте рацію. Але якщо я віддам вам книги Фалунь Дафа, я втрачу роботу», — пояснив він. Він також розповів, що раніше допомагав практикувальникам, коли працював в інших відділках. Ми сказали, що зараз це некритично, але ми не відмовимося від своїх вимог. Він, здається, зрадів, і, коли я попросив, віддав нам microSD-карти.
Почувши мою історію, інші практикувальники зміцнили свої праведні думки. Дехто зміг повернути вилучені в них речі, наприклад триколісні мотоцикли та велосипеди.
Подання апеляційних скарг і клопотань
Хоча моя дружина повернулася додому, її справа все ще не була закрита. Я як член сім’ї подав заяву на її захист, і суддя її схвалила. Коли суддя запитала, чи потрібна нам юридична допомога, ми відповіли «так», бо хотіли, щоб інші адвокати дізналися факти.
Ми з дружиною проаналізували кожен випадок порушення закону чиновниками, підготували матеріали та подали їх до суду середньої інстанції. Коли зустрілися із суддею, ми також розповіли їй факти про Фалунь Дафа.
Через кілька днів до нас звернулася Ден, адвокат, призначена бюро юстиції. Ми зустрілися з нею у її юридичній фірмі, і вона сказала, що знає про неправомірні дії чиновників. Ми подякували їй і попросили провести публічне слухання по другій справі. Вона сказала, що уточнить у судді. Ми знову подякували їй.
Поки ми чекали, дружина прочитала на Minghui статтю, у якій рекомендувалося надсилати листи про випадки переслідування для роз’яснення правди. Тому вона написала лист із проханням призначити публічне слухання по справі другої інстанції, у якому перелічила всі випадки порушень закону чиновниками під час розгляду цієї справи. Я також додав, що практика Дафа є законною, а заборону на книги Дафа скасовано. Ми надіслали близько 200 копій цього листа до різних державних установ і отримали деякі позитивні відгуки.
Приблизно через місяць Ден повідомила, що суддя неодноразово вимагав надати заяву захисту. Я відповів, що ми не можемо цього зробити; інакше суддя може не провести публічне слухання, і ми втратимо можливість захистити мою дружину. Побачивши, що на Ден чиниться надмірний тиск, ми розірвали з нею договір, і вона це зрозуміла.
Управління юстиції призначило іншого адвоката, на прізвище Хань. Вона нічого не знала про Фалунь Дафа й була готова слухати. Ми розмовляли понад дві години, починаючи з цієї справи та закінчуючи переслідуванням: від неконституційних судових тлумачень Верховного суду й Верховної прокуратури до порушень закону місцевими чиновниками при розгляді справ Фалунь Дафа; від підтримки Дафа компартією до 1999 року до переслідування протягом останніх більш ніж 20 років; від «культурної революції» і подій 4 червня 1989 року до серйозних наслідків переслідування за віру.
Хань була зайнята, і до неї час від часу зверталися інші люди. Але нам вдалося продовжити розмову. Вона була готова допомогти нам. Коли пізніше заарештували інших практикувальників, вона також запропонувала свою допомогу й взяла невелику плату.
Ми кілька місяців добивалися проведення публічного слухання, але це не вдавалося. Одного разу суддя зателефонував нам і сказав, що слухання завершене, і, за бажанням, ми можемо подати клопотання. Апеляція зазвичай пов’язана з рішенням суду першої інстанції, а клопотання — із рішенням суду другої інстанції. Ми не знали жодного практикувальника, який раніше робив би це.
Тому ми звернулися по допомогу до «Правового форуму», і практикувальники поділилися своїми думками: наша мета — викрити переслідування, і, що ще важливіше, таким чином ми допомагаємо людям дізнатися факти. Порівняно з апеляцією, клопотання є більш гнучким. Ми будемо роз’яснювати правду з юридичної, соціальної, моральної та інших точок зору.
Ми з дружиною разом працювали над чернеткою і завершили її. Після того як практикувальники з «Правового форуму» перевірили документ, ми його надрукували й подали до суду середньої інстанції. Ми також відправляли праведні думки, щоб кожен, хто прочитає документи, зрозумів факти й перестав чинити погані вчинки.
Після подання клопотання головного суддю кілька разів змінювали. На перший погляд, могло здатися, що нам доводилося ходити туди багато разів. Насправді ми знали, що це тому, що більше людей повинні дізнатися правду. Через рік мені зателефонував співробітник суду й повідомив, що ми повинні бути присутні на слуханні про клопотання.
Ми проконсультувалися на «Правовому форумі», і практикувальники дали кілька рекомендацій. Оскільки ми не знали, як усе пройде, ми з дружиною написали по 10 сторінок заяви захисту, щоб кожен із нас міг захищати справу самостійно. Ми розповіли про це практикувальникам, і вони погодилися підтримати нас праведними думками.
Прибувши на слухання, ми зрозуміли, що справа пройшла через трьох суддів і повернулася до початкового. Можливо, інші судді прочитали наші документи й більше не хотіли брати участь у переслідуванні. Суддя хотів відбутися формально й одночасно призначив слухання іншої справи. Але ми не відступили.
Побачивши, наскільки добре ми підготовлені, суддя здивувався. Слухання закінчилося через годину. Дружина узагальнила справу й указала, яким чином чиновники порушували закон у цьому процесі. Потім я почав читати свою заяву захисту. Суддя намагався мене перервати, але без успіху, і я повністю зачитав свою заяву, вимагавши, щоб суд середньої інстанції призначив ще одне судове розглядання по цій справі.
Додаткові роздуми
Я багато чого навчився в цьому процесі.
По-перше, тверде вдосконалення має вирішальне значення.
Учитель сказав:
«В особистому вдосконаленні не можна розслаблятися, незалежно від того, які справи ви робите: роз'яснюєте правду або реалізуєте проєкти підтвердження Дафа, — ви повинні на перше місце поставити гарне вдосконалення себе, і тільки тоді справи, які ви робите, будуть ще більш священними, бо ви є учнями Дафа і виконуєте їх саме як учні Дафа». («Лекція Закону на конференції Фа 2007 року в Нью-Йорку»)
Як практикувальники, ми можемо володіти навичками та здібностями. Але без віри в Учителя та Дафа, без чіткого розуміння Дафа, без сильних праведних думок ми нічого не зможемо зробити.
Я багато разів тренувався, як промовляти ці тези, і навіть міг їх цитувати. Але у вирішальні моменти розум пустішав. І навіть якщо я щось говорив, це не несло тієї енергії, яку повинен мати практикувальник.
По-друге, прагнення показати себе дуже шкідливе.
Учитель сказав:
«Зараз Дафа потребує і щоб учні Дафа колективно підтверджували Закон, і щоб особисто роз’яснювали правду. Якщо Виправлення Закону потребує цього, то ти і маєш це робити. Тут немає про що говорити. І не треба вважати себе людиною з більш високим статусом, не треба думати, що ти не такий, як інші. Кожний з вас є частинкою. У моїх очах ніхто з вас не сильніший за інших, бо всіх вас я виловив одночасно. (Оплески) Хтось у цьому аспекті має сильніші вміння, а хтось — у тому. Не треба через це фантазувати про себе невідомо що. Ти скажеш: «Я маю величезні вміння, я такий-то і такий-то». Це Закон тобі дав! Ти мусив це здобути. Це була потреба Виправлення Закону, щоб твоя мудрість досягла такого рівня. Тому не думай про те, який ти талановитий. Деякі учні хочуть, щоб я подивився на їхні вміння. Я ж думаю: насправді все це я тобі дав, не потрібно дивитися». («Лекція Закону в день Свята ліхтарів 2003 року»)
Практикувальники Фалунь Дафа — хороші люди. Якби не було переслідування, нам би не довелося вивчати правові положення, якщо це не пов’язано з нашою роботою. Але переслідування сталося й триває, тому в нас немає вибору.
Деякі практикувальники, які доклали зусиль у цих сферах і досягли успіху, можуть отримати високу оцінку від інших практикувальників. Я завжди нагадую собі: усі мої здібності даровані Дафа й Учителем. Я не маю чим хвалитися.
По-третє, не розраховувати на інших. Протистояння переслідуванню вимагає не лише уміння добре висловлювати думки, але й сміливості говорити та писати. Деякі практикувальники бояться й покладаються на інших.
Але Вчитель очікує, що кожен практикувальник зможе пройти свій шлях. Покладатися на інших або бути тим, на кого покладаються, — неправильно. Коли ми прив’язуємося до «виконання справ» із сильним прагненням показати себе, ми можемо мати проблеми в удосконаленні. Пристрасть до залежності також може негативно вплинути на інших практикувальників.
Учитель багато разів говорив, що потрібно позбавлятися страху. Минулого року одну практикувальницю в сусідньому районі заарештували, і місцеві практикувальники попросили мене допомогти. Я запропонував їм подзвонити до прокуратури й дізнатися, чи передано справу до суду. Але вони хотіли, щоб дзвонив я. Я подумав і відповів: «Якщо ви не можете подзвонити, то я не зможу вам допомогти».
Дехто не зрозумів. Я пояснив, що кожен має пройти свій шлях. Якщо вони не можуть зробити такі прості речі через страх, значить, їм потрібно піднятися в цій сфері. Наше вдосконалення — найважливіше.
І нарешті, питання про найми адвокатів. Я почав взаємодіяти з юристами багато років тому, щоб протистояти переслідуванню. В останні роки мало юристів готові заявляти про невинуватість практикувальників. Це пов’язано з тиском, який на них чинять.
Інша причина — деякі практикувальники хвалять цих адвокатів і захоплюються ними в манері, пов’язаній із культурою компартії. Це може штовхати адвокатів у неправильному напрямку. До того ж по всій країні багато справ про переслідування, і адвокати можуть бути дуже зайняті.
Я зрозумів, що ми повинні звертатися до місцевих адвокатів і давати їм можливість захищати Дафа. Розповідаючи їм факти, ми можемо врятувати їх, покращити місцеве середовище й заохотити більше адвокатів заявляти про невинуватість практикувальників. Місцевих адвокатів легко знайти, і їхні послуги відносно недорогі.
Обидва рази, коли дружину арештовували, я звертався до місцевих адвокатів, і це було нескладно. Вони чекають на порятунок. Іншим разом понад 20 адвокатів були готові допомогти. Найвища плата становила всього 10 000 юанів (1400 доларів США), а деякі просили удвічі менше.
Під час написання цієї статті я також мав перешкоди. Моє розуміння таке: що б не відбувалося, ми повинні робити те, що маємо робити. Це тому, що ми тут саме заради цього.
(Кінець)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
