(Minghui.org) Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Почавши писати цю статтю, я усвідомив, що багато років протистою переслідуванню, використовуючи знання законів.
Мене взяли на роботу в офіс завдяки моїм гарним навичкам письма. Пізніше мене підвищили до посади секретаря комуністичної спілки молоді, організації, яка належить компартії Китаю. Я завжди умів чітко висловлювати свої думки. Вивчення права покращило мою здатність критично мислити, а також мої навички мовлення та письма. Мої колеги знали, що мені добре вдається спілкуватися з людьми, і вважали, що на мене чекає яскраве майбутнє. Я також так думав.
Я чув, що Лі, мій колега з Бюро праці та зайнятості, читає «Чжуань Фалунь», і що ця книга допомагає людям досягти стану Будди. Через багаторічне «промивання мізків» компартією та мого службового становища я вважав усе це забобонами, тому вирішив переконати колегу кинути практику. Я попросив у нього інформацію про Фалунь Дафа. Він відмовився дати мені свій примірник книги «Чжуань Фалунь», оскільки читав її щодня. Натомість він видрукував дев'ять сторінок книги на комп'ютері й дав мені. «Якщо, прочитавши це, ти захочеш купити книгу, дай мені знати», — сказав він.
Після того як під час обідньої перерви я прочитав те, що він видрукував, я перестав уважати Фалунь Дафа забобонами. Мене цілком переконало, начебто, просте розуміння й водночас глибоке вчення Фалунь Дафа. Я попросив колегу купити для мене «Чжуань Фалунь».
Вивчення юриспруденції
З дитинства мене приваблювало вміння вести дискусію та логічно розмірковувати. Після закінчення середніх класів середньої школи я вступив до хорошої школи наступного рівня з гуманітарним ухилом. Пізніше я вивчав природничі науки в коледжі й отримував відмінні оцінки, але все ж таки відчував, що мені чогось не вистачає.
Зрештою, я зрозумів, що мене не влаштовує моя спеціальність, і в мене з'явилися інші мрії, наприклад, стати юристом. Тому я зареєструвався в місцевому управлінні юстиції, купив книги та почав самостійно вивчати право. Щоб здобути юридичну освіту, потрібно здати 14 предметів. Я здавав по два предмети щоразу й на момент закінчення коледжу здав вісім. Після закінчення навчання я пішов працювати, а потім одружився. Так мрія моїх студентських років згасла.
Хоча я не отримав юридичної освіти, але вивчив основні предмети, зокрема кримінальне право, цивільне право, історію права, поглиблене володіння китайською мовою та логіку. Я був знайомий із правовими нормами і, приймаючи рішення, схильний був мислити з погляду закону.
Протистояти переслідуванню, використовуючи закон
У 2008 році кількох практикувальників у моєму районі було заарештовано, і вперше нам довелося найняти адвокатів для їхнього захисту. Під час цього процесу я дізнався, що закону й правосуддя не дотримуються так, як я думав. Я також дізнався про процесуальне правосуддя та виключення незаконних доказів.
Водночас я побачив, що в присутності адвоката або людини, яка знає закон, особливо якщо ця людина чесна, ті, хто переслідує практикувальників у системі правосуддя, відчувають певний страх. Тому я почав посилатися на закон, коли розповідав комусь про переслідування або викривав переслідування.
Коли наближалася одна із «чутливих дат» компартії, директор компанії попросив мене залишатися вдома після роботи й не виходити надвір. «На роботі я повинен дотримуватися правил і норм поведінки, встановлених керівництвом компанії; після роботи я маю просто дотримуватися закону», — пояснив я. Він зрозумів і сказав, що після роботи він не має права розпоряджатися мною.
Напередодні Олімпійських ігор у Пекіні 2008 року керівництво моєї компанії запідозрило, що я розповідаю людям про Дафа, використовуючи інтернет. Тому вони затримали мене в офісі охорони компанії і забрали мій комп'ютер. Представники керівництва компанії, агенти «Офісу 610» і ще кілька людей по черзі погрожували мені та намагалися змусити мене зректися своєї віри. Я поспілкувався з кожним із них і розповів їм правду про Дафа.
Опівночі прийшла висока людина, але не назвала себе. Уважно вислухавши мене, вона підвелася й сказала: «Я йду. Хто б сюди не зайшов, просто розкажи йому те, що ти сказав мені». З тих поліціянтів, які по черзі спостерігали за мною, Лю погодився вийти з лав компартії Китаю і вирішив звільнитися з поліції та знайти іншу роботу. Сюй, почувши правду, почав сумніватися в законності виконуваних ним завдань і відчув, що має захищати мене.
Наступного дня о 14:30 я сказав Сюю та іншому охоронцеві: «Мене викликали сюди вчора о 15 годині, і через тридцять хвилин закінчаться 24 години, встановлені законом. Якщо за пів години ви не доведете, що я порушив якийсь закон, я подам на вас до суду». Сюй відразу вийшов, зателефонував вищому начальству й сказав: «Що мені робити? Він знає закон, і ми не можемо його тримати». За 10 хвилин мене відпустили. Начальник служби безпеки повернув мені комп'ютер.
Після того як я повернувся з відрядження наприкінці 2008 року, мені наказали перейти з виробничого відділу до іншого. До цього мене зняли з посади секретаря Комітету комуністичної спілки молоді компанії. Я прийшов у відділ, і мені сказали, що моя зарплата знизилася на один щабель. Я звернувся до Бюро з праці та зайнятості, і вони підтвердили, що зарплата у виробничому відділі, де я працював до цього, на один щабель вища.
Я подякував співробітникові й пішов до кабінету директора компанії. Коли я запитав, чи припустився я якоїсь помилки, він відповів негативно й пояснив, що перевів мене в інший відділ, щоб я міг краще реалізувати свої навички. «Я знаю, що ти маєш потенціал, але я не можу дати тобі підвищення через політику, пов'язану з Фалунь Дафа», — сказав він.
«Я можу поглянути на документи, що підтверджують цю політику?» — Запитав я.
«Ні, — відповів він, хитаючи головою. — Навіть якщо вони є, я не можу тобі показати».
«Навіть такі дрібниці, як посадка дерев, мають письмові розпорядження від вищих чиновників. Як таке важливе кадрове рішення може не мати обґрунтування у вигляді письмової вказівки? Ми ж не можемо просто так дурити людей. Правильно?» — мовив я.
«Компартія завжди грає з людьми у свої ігри», — безпорадно відповів він.
Пізніше того ж дня я почув, що директор компанії передав до Бюро праці та зайнятості розпорядження про необхідність підвищити мені зарплату на один щабель.
Якось восени 2009 року керівник Мяо запросив мене на вечерю. Я подякував йому й сказав, що не маю часу. Увечері він зателефонував і попросив мене терміново повернутися на роботу. Приїхавши туди, зрозумів, що служба безпеки донесла начальству, що я поширював матеріали з інформацією про Фалунь Дафа. Коли я побачив, що там є ще один співробітник Чень, я вирішив поговорити з ними про Фалунь Дафа.
«Можливо, ви чули, що я практикую Фалунь Дафа й хочете дізнатися більше про практику. Сьогодні я можу розповісти вам про це», — сказав я. Я розповів про своє вдосконалення за Фалунь Дафа, про користь цієї практики для фізичного та психічного здоров'я людини, про те, що компартія переслідує невинних людей і про те, наскільки абсурдними є ці репресії.
Була майже північ. «Ви обоє чудово мене знаєте, і ми добрі друзі. Ви, мабуть, чули, що за добро віддається добром, а за зло слідує покарання, — сказав я, вказуючи на настінний годинник. — За пів години настане завтра, і ви вчините злочин, пов'язаний із незаконним затриманням. Мене не хвилює, що час пізніший, але я не хочу, щоб у вас були проблеми». Тож мене відправили додому.
Наступного дня інша співробітниця, Ма, запросила мене до кабінету, де перебували Мяо, Чень та інші. Вона запитала, чи можу я попрацювати понаднормово у вихідні. Я похитав головою і сказав, що мені треба відвідати батьків. Вона сказала, що може послати до моїх батьків когось від мого імені. «Мої батьки хочуть бачити мене, а не когось іншого, — я перестав усміхатися та серйозно продовжив. — Крім того, як посадовець компанії, ви не маєте права незаконно затримувати співробітників». Вона не знала, що робити й відпустила мене. Однак коли я відвідував батьків у ті вихідні, службовий автомобіль, що належить компанії, весь час супроводжував мене.
У 2010 році менеджер Чжоу попросив мене попрацювати у вихідні. Я запитав чому, адже всі завдання виконані. «Це моє рішення. До того ж понаднормова робота буде оплачена», — відповів він. Розуміючи, що це форма незаконного затримання, я серйозно сказав йому: «Згідно з трудовим законодавством, понаднормова робота оплачується додатково та вимагає моєї згоди. Вибачте, я не можу». Потім пішов.
Того вечора я побачив автомобіль компанії перед під'їздом мого будинку. Я взяв фрукти й пішов до машини. Трохи зніяковівши, колеги, які були в машині, мовили, що їм дали доручення. Я пригостив їх фруктами й сказав: «Я не ображаюся на вас. Але ви порушуєте закон. Те, що ви робите, виходить за межі ваших посадових обов'язків». Вони відповіли, що наказ віддав Ван, нещодавно призначений партійним секретарем компанії.
Я чув, що Ван багато років був чиновником компартії Китаю, і його люди боялися. Наступного дня я зайшов до нього до кабінету та представився. «Керівник компанії має подавати приклад дотримання законів, — пояснив я. — Якщо чиновник доручає одним співробітникам стежити за іншими після роботи, це є незаконним. Якщо для цього використовується службовий автомобіль, то це ще одне порушення, пов'язане з нецільовим використанням ресурсів компанії». Мої слова не розсердили Вана. Він зітхнув і сказав: «Знаю. За пів року я піду на пенсію. Я не маю вибору. Якщо хочете, то можете подати на мене до суду...»
Пізніше, коли я зустрів адвоката, котрий захищав заарештованих практикувальників, я розповів йому ці історії. Адвокат сказав, що я вчинив правильно.
Захищати себе
У 2014 році поліція знайшла в моєму будинку купюри з написами, пов'язаними з Фалунь Дафа, і відправила мене до центру ув'язнення. Коли співробітник компанії зажадав, щоб я зрікся своїх переконань, я сказав, що Фалунь Дафа несе добро, і в списку заборонених культових організацій Міністерства громадської безпеки Фалунь Дафа немає. Співробітник замовк і пішов.
На допиті в центрі ув'язнення я завжди питав: «У чому я завинив? Ваше запитання пов'язане з цією справою? Якщо ні, я не відповідатиму». Ця відповідь припинила більшість їхніх запитань. Побачивши, що від мене нічого не добитися, прийшов заступник начальника управління поліції. Я недбало запитав: «Я думав, що цією справою займається інший заступник. Чому його немає?» Уже засмучений моїми відповідями, заступник начальника сердито відповів: «Ваше запитання не пов'язане з цією справою, тому я не відповідатиму». Усі засміялися. Пізніше я дізнався, що інший заступник начальника припинив брати участь у переслідуванні завдяки зусиллям практикувальників щодо роз'яснення правди про Дафа та репресії.
Примусова праця у в'язниці є поширеним явищем. Робота полягала у виготовленні ватних паличок і надуванні повітряних куль. Я знав, що це незаконно, тож не збирався виконувати роботу. Коли один із в'язнів запропонував мені залишитися з ними, щоб поговорити, у мене виникла ідея. Виготовляючи ватну паличку, я написав на ній: «Фалунь Дафа несе добро». Ієрогліфи були дрібними та чіткими. В'язні зааплодували й почали робити те саме.
Якось увійшов охоронець і крикнув: «Тут є практикувальники Фалунь Дафа?»
«У чому річ?» — Запитав я.
«У вас є ручка?» — поцікавився він.
«Так», — відповів я.
Його обличчя раптом потемніло, і він різко сказав: «Припиніть писати ці слова. Мій начальник лютує». Спершу я не зовсім зрозумів його. Тоді він додав: «Не пиши на ватних паличках!»
Я сказав: «Прояснімо — чий начальник? Ми не робітники, які заробляють гроші, — сказав я. — Примушувати працювати тих, хто перебуває в центрі ув'язнення, незаконно. Ви на цьому заробляєте. Тож він ваш начальник, а не наш».
Не встиг я закінчити, як охоронець зник.
Перед судовим засіданням дружина написала мені, що найняти адвоката для визнання мене невинним дуже складно. Вона порадила мені захищати себе самотужки. Я теж так подумав і почав складати власний захист, розбираючи кожен пункт обвинувального висновку. У обвинувальному висновку говорилося, що я використав культові організації для підриву виконання закону. Однак основні принципи Фалунь Дафа — Чжень-Шань-Жень (з кит. Істина-Доброта-Терпіння), і в ньому немає жодного членства. Це не культова організація. До того ж як приватна особа, я не маю повноважень підривати правопорядок. Якщо хтось уважає, що я це зробив, він повинен указати, який саме закон було порушено та якою мірою.
У день слухання я прийшов із заявою захисту. Охоронець не дозволив мені використати її. «Якщо ви позбавите мене права на захист, я не братиму участі в засіданні», — відповів я. Він не мав іншого вибору, окрім як дозволити мені.
Я не був знайомий із процедурою, але знав, що мені треба двічі подумати, перш ніж відповідати на їхні запитання та не дозволити собі співпрацювати зі злом.
«Звідки у вашій хаті взялися гроші [з надрукованими повідомленнями]?» — Запитала прокурор.
«У мене є робота, і я заробив ці гроші», — відповів я.
«На що ці гроші були витрачені?» — Запитала вона.
«Гроші є гроші. Я використовую їх так, як і всі інші люди», — відповів я.
Вона роздратовано сказала: «Будь ласка, відповідайте прямо».
«Я вже відповів прямо», — сказав я.
Читаючи свою заяву захисту, я відчував, що мене охоплює рішучість і сила, тому що кожне слово виходило з мого серця, кожне слово, яке я сказав, було голосом моєї душі. Я відчував, що всі істоти у Всесвіті слухають мене.
Коли суддя наказав мені сісти, я сказав: «Я волію стояти, бо я позивач, а не відповідач». На той момент я вже знав, що практикувальники подали позов проти Цзяна. Хоча в моїй захисній промові це не було написано, я заявив у суді, що подам до суду на Цзян Цземіня, колишнього лідера компартії, який ініціював переслідування Фалунь Дафа.
Після вироку я написав апеляцію. Коли прокурор відмовився прийняти її, я зазначив, що неприйняття апеляції є посадовим злочином, тому він узяв.
Перед тим як залишити центр ув'язнення, інший прокурор спитав, що я думаю.
«Навіть винесення мені вироку за один день — це неправильно», — відповів я.
«Але це вже сталося», — сказав він.
«Це вирішуватиме суд. Я був і залишаюся невинним», — заявив я.
«Ми знаємо, що ви невинні. Але ми не маємо вибору. Проте, ми не хотіли засуджувати вас до тривалого терміну ув'язнення, як вимагало вище керівництво. Саме тому ваша справа так тривала», — сказав він.
Я був зворушений. «Ви — перший представник влади, хто сказав мені про невинуватість Фалунь Дафа. Чи не могли б ви назвати своє ім'я?» — Запитав я. Я думав, він вагатиметься. Але він назвав мені своє ім'я, і я знаю, що його справді так звати, бо чув його ім'я раніше. Усі ув'язнені в камері були зворушені цим.
Коли мене доставили до в’язниці, мене провели до конференц-зали, де перебувало понад двадцять співробітників. Усі сиділи, окрім мене.
«За що ви тут?» — Запитав один із них.
«За віру у Фалунь Дафа», — відповів я.
«Як шкода! — зітхнув лисий поліціянт. — У вас могло бути блискуче майбутнє. Вам не шкода ваших батьків?»
«Я добрий працівник, добрий син, добрий чоловік і добрий батько. Усі знають, що я невинуватий», — відповів я.
Пізніше я дізнався, що ця людина була заступником начальника відділу освіти, який відповідав за переслідування практикувальників.
Потім я почав розповідати йому, що сталося на моїй роботі та в центрі ув'язнення. Не встиг я закінчити, як лисий співробітник зупинив мене й запитав: «Ви сказали, що це не ваша провина. То чия ж?»
«Компартії», — тихо сказав я, уникаючи його погляду через страх.
«Чия?» — крикнув він.
«Компартії!» — Серйозно сказав я, дивлячись прямо йому в очі. Я думав, мене поб'ють, але він нічого не зробив і став виглядати як повітряна куля, що здулася.
Я відмовлявся виконувати роботу у в'язниці чи читати тюремні правила, але намагався спілкуватися з ув'язненими. Згодом я зрозумів, що вони мене уникають. Я вирішив дізнатися чому. Мені таємно розповіли, що це наказ охоронця Гао.
Наступного дня я підійшов до Гао й привітався. Він поцікавився, у чому річ. «Хіба я порушую закон, розмовляючи з іншими?» — Запитав я.
«Звичайно, ні», — відповів він.
«Тоді чому ви заборонили іншим розмовляти зі мною? — Запитав я. — Якщо я щось зробив не так, будь ласка, скажіть мені, щоб я міг це виправити та більше не повторювати».
Він трохи зніяковів і сказав, що не робив цього.
«У вас є хвилинка поговорити про закон?» — Запитав я.
«Ні-ні. Ми тут не говоримо про закони», — відповів він і швидко пішов.
(Далі буде)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
