(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа в травні 1996 року, і зараз мені 73 роки. Упродовж 29 років моєї практики наш милосердний Учитель піклувався про мене і зміцнював мене, коли я зіштовхувалася з негараздами та випробуваннями.
Коли я порівнюю себе з практикувальниками, які вдосконалюються добре, то розумію, що дуже відстаю. Я вирішила написати про свій досвід удосконалення, тому що хочу сказати практикувальникам: не треба боятися, коли ви стикаєтеся з переслідуванням. Просто робіть те, що говорить Учитель: протидійте переслідуванню й не піддавайтеся планам старих сил.
(Частину 1 див. тут)
Одного разу ми з практикувальницею розвішували плакати, щоб роз’яснити правду про переслідування, та натрапили на групу поліціянтів у цивільному. Ми не знали, що це поліція, тому продовжили розвішувати плакати. Згодом нас заарештували. Поліціянти намагалися затягнути мене в машину, але я відмовилася й сіла медитувати. Практикувальниця попросила мене зупинитися, бо, на її думку, це виглядало некрасиво.
Мене не турбувало, що за мною спостерігають, тому що я не робила нічого поганого. Я не співпрацювала з поліціянтами ні у відділку, ні в центрі ув’язнення. Практикувальниця сказала, що я виглядаю як герой (із ноткою критики). Я відповіла: «Я герой із погляду звичайних людей. З точки зору Фа я не підкорилася вимогам поліції. Я перебуваю у Фа. Я не вчинила жодного злочину. Навіщо мені слідувати їхнім вимогам? Те, що я зробила, називається відмовою від співпраці».
Цю практикувальницю пізніше перевели в іншу камеру. За кілька днів її відправили на примусові роботи — пакувати палички для їжі. Інші говорили мені, що вона добре працює. Коли я її побачила, вона дійсно пакувала палички для їжі. Я замислилася, як мені діяти. Її відправили в інше місце, тож не було нікого, з ким я могла б порадитися, якби щось сталося. Я почувалася трохи самотньою, але мусила покладатися на себе. За кілька днів мені також наказали пакувати палички для їжі. Мене похвалили за гарну роботу, хоча насправді я працювала дуже повільно. Вони просто хотіли, щоб я працювала.
Я відмовилася визнавати переслідування
Я зрозуміла, що не зможу відправляти праведні думки, якщо продовжуватиму там працювати. Я сказала, що не можу працювати, бо почуваюся погано, і мені потрібно повернутися в камеру. Я знала, що, як практикувальниці, мені потрібно лише відправляти праведні думки, запам’ятовувати Фа та роз’яснювати правду про переслідування.
За кілька днів мене допитали й посадили на залізний стілець. Я подумала, що я практикувальниця Фалунь Дафа й не повинна сидіти там. Стілець був спроєктований так, щоб ніхто не міг із нього вибратися. Та мені дивом вдалося звільнитися. Охоронці засміялися, побачивши це, і не стали садити мене назад. Коли вони почали сварити мене, я роз’яснила їм правду. Пізніше я зрозуміла, що маю кричати фразу «Фалунь Дафа хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро), коли повертаюся в камеру.
Коли я повернулася в камеру на другому поверсі, я крикнула: «Фалунь Дафа хао», щоб звук був чутний через вікно до першого поверху. Я трохи перевела дух, коли втомилася, а потім продовжила кричати. Люди на першому й другому поверхах добре все чули. Ніхто не зупинив мене.
Коли мене звільнили, я роз’яснила правду одному чоловіку, який сказав, що мене знає. Я запитала: «Де ми зустрічалися?» Він відповів: «Пам’ятаєте, ви кричали “Фалунь Дафа хао” в центрі ув’язнення?»
Одної ночі в центрі ув’язнення поліціянти намагалися відвести мене на медичне обстеження, але я відмовилася підкоритися, стверджуючи, що не хвора. Я знала, що Вчитель хоче допомогти мені, і що кожна моя думка має відповідати Фа. Я не повинна мати жодної думки звичайної людини — лише прагнення допомагати Вчителеві у Виправленні Закону і рятувати живих істот.
Мене намагалися змусити пройти медичний огляд. Я відмовилася. Якби мої думки не відповідали Фа і я почала б думати, що вони можуть мене звільнити, ця думка могла б створити мені проблеми. Жінка-охоронниця потягла мене. Я чинила опір. Вона кілька разів потягла мене й сказала: «Тітко, пішли. Ми тебе оглянемо». Я відповіла: «Я не маю хвороб, тож це не потрібно. Я практикувальниця Фалунь Дафа й маю добре здоров’я. Мені не потрібен огляд. Я не хочу доставляти вам клопоту».
Жінка-охоронниця привела двох інших охоронців, і вони силою потягли мене. Я чинила опір, але марно. Лікар оглянув мене й виявив, що все в порядку. Охоронниця сказала: «Подивіться на неї. Усе в порядку. Вона здоровіша за нас». На зворотному шляху охоронниці зателефонували й наказали їхати наступного дня в Таншань. Я зрозуміла, що наступного дня мене повезуть у виправно-трудовий табір Таншань. Усю ніч я відправляла праведні думки.
Відпустити пристрасть до родини
У той час я була головною фінансовою опорою сім’ї. Мені здавалося, що родина розпадеться, якщо мене не буде поруч. Було сумно думати про двох моїх дітей і хворого чоловіка. Я не могла заспокоїтися, думаючи про них. Одна ув’язнена, яка мала добрі стосунки із жінкою-охоронницею, намагалася домовитися з нею про дострокове звільнення. Коли я заговорила з охоронницею, вона відмовилася зі мною розмовляти. Я зрозуміла, що не повинна діяти як звичайні люди. Учитель подбає про все. Потрібно більше відправляти праведні думки та праведно йти шляхом удосконалення, і тоді Вчитель допоможе. Якби я не йшла добре своїм шляхом, то зіткнулася б із проблемою. Потрібно відпустити людські почуття.
Тої ночі я зовсім не спала. Якби я не мала родини, не було б ніяких турбот. Я не могла перестати хвилюватися про сім’ю, тому не могла розслабитися. Наступного дня мене відправили в Таншань. Я думала про матір, яка за життя постійно турбувалася про всіх навколо. Після її смерті всі продовжили жити нормальним життям. Я нагадала собі, що не повинна хвилюватися, бо це вплине на мою здатність виконувати обов’язки практикувальниці — у кожного своє життя. Я посилила праведні думки. Будь-хто із членів моєї родини міг піти, а інші продовжили б жити нормальним життям. Відмовитися від Фалунь Дафа для мене абсолютно неможливо. Ніхто не міг мені нічого зробити.
Я попросила Вчителя зміцнити мене й сказала: «Учителю, будь ласка, зміцніть мене. Я буду слідувати за Вами до самого кінця. Я йтиму тільки вперед і не зроблю жодного кроку назад. Я буду допомагати Вчителеві у Виправленні Закону, рятувати живих істот і ніколи не вчиню нічого непоштивого до Вчителя. Я буду старанною ученицею Фалунь Дафа й поводитимуся відповідно до принципів Фа, тому Вчителю не потрібно хвилюватися за мене. Учителю, будь ласка, зміцніть мене. Я буду діяти добре, щоб Ви менше переживали й були раді».
Нарешті я змогла відпустити пристрасть до родини.
У машині жінка-охоронниця сказала: «Тітко, будь ласка, розкажіть нам про Фалунь Дафа. Мені подобається вас слухати».
Я нічого не відповіла. Увесь день я відправляла праведні думки. Мене ніхто не міг зачепити. Я була рішуче налаштована слідувати планам Учителя.
Перед тим як покинути центр ув’язнення, одна співкамерниця сказала мені: «Будь ласка, швидко скажи, що відрікаєшся від Фалунь Дафа. Просто скажи. Це не має значення. Якщо тебе відправлять у Таншань, вони битимуть тебе до смерті. Якщо ти відмовишся їсти, вони будуть насильно годувати, поки не здасися. Через три дні тебе повернуть назад у центр ув’язнення». Але я залишалася рішучою: «Я не боюся. Я практикувальниця Фалунь Дафа. Диявол не може доторкнутися до мене». Я відправляла праведні думки, щоб усунути перешкоди.
Коли мене заарештували, на мені було зимове пальто. Була весна, коли мене привезли до Таншаню. Мені було спекотно, і я почувалася некомфортно. Вони намагалися витягти мене з машини, але я відмовилася підкорятися. Мене відтягнули до мармурової плити, що була в тіні. Там було прохолодно, і мені стало легше.
Мене хотіли оглянути, але я відмовилася вставати й не виконувала їхніх наказів. Коли пізніше мене оглянули, виявили безліч хвороб. Охоронниця запитала: «Чому вчора ти була здоровою, а сьогодні в тебе так багато хвороб?» Я мала проблеми із серцем та інші хвороби, тому до виправно-трудового табору мене не прийняли. Мене відправили назад у центр ув’язнення. Я залишалася в поліційний машині й відмовилася виходити. За мною приїхали родичі та практикувальники, і мене відправили додому.
Я продовжую виконувати свої обов’язки
У практикувальників Фалунь Дафа повинні бути праведні думки, і потрібно діяти праведно. Нам належить пройти випробування життя і смерті, і ніколи не можна підкорятися вимогам зла, наказам або вказівкам. Якщо ми зможемо так діяти, Учитель допоможе нам. Як Учитель може допомогти, якщо ми співпрацюємо зі злом?
Коли мене привезли з Таншаню, поліціянт видав мені повідомлення про звільнення під заставу до суду. Я його порвала й не стала визнавати. Мені сказали, що, якщо мене знову арештують, одразу відправлять до в’язниці Шицзячжуан. Після звільнення я залишалася вдома й сім днів вивчала Фа. Потім разом із практикувальниками пішла роз’яснювати людям правду.
Про нас знову повідомили в поліцію. Поліціянти забрали іншу практикувальницю, але мене не чіпали. Коли я повернулася додому, чоловік запитав: «Що трапилося?» Виявилося, що йому дзвонили з поліції. Ми обидва розсміялися.
Деякі практикувальники відчували тиск після звільнення під заставу. Я сказала: «Не бійтеся. Вони використовують це, щоб залякати вас. Нам потрібно зберігати праведні думки й робити те, що маємо робити. Останнє слово за Вчителем. Якщо ми матимемо праведні думки та відпустимо пристрасті, Учитель зможе нам допомогти. Зло — це ніщо. Поліція мене не чіпала й не приходила до мене. Немає про що турбуватися. Останнє слово в усьому за Вчителем. Ми віримо лише Вчителю».
Два роки тому під час китайського Нового року я пішла роз’яснювати правду разом із молодою практикувальницею. Я підійшла до водія і сказала: «Молодий чоловіче, я даю вам флешкарту з інформацією про те, як залишатися в безпеці». Він сказав: «А-а, ви практикувальниця Фалунь Дафа», — і схопив мене. Я відповіла: «Чому ви не хочете дізнатися щось добре? Чому схопили мене?» Він відмовлявся слухати, як би я не намагалася роз’яснити правду, і почав дзвонити в поліцію.
Здавалося, поліція не хотіла виїжджати під час свят. Він чекав понад пів години й трохи розкаявся, запропонувавши викликати мені таксі. Я сказала: «Вам не потрібно викликати таксі. Будь ласка, відпустіть мене. Я можу сама доїхати додому». Потім додала: «Ви вчинили неправильно, повідомивши про мене. Зараз так багато лих. Я роз’яснюю правду, щоб допомогти вам бути в безпеці». Він не слухав і сказав: «Ви все ще смієте це говорити. Смієте діяти проти компартії Китаю…» Він заявив, що є військовослужбовцем. Я відповіла: «Ви військовий і не можете почути правду. Будь ласка, вислухайте й зрозумійте, що я кажу». Що б я не говорила, він відмовлявся відпустити мене.
Під’їхала поліційна машина. Я підійшла до поліціянтів із флешкартою в руках і сказала: «Вибачте, що спричинила вам незручності під час китайського Нового року. Раз уже ви тут, я хотіла б сказати вам дещо добре. КПК переслідує нас і наказує вам чинити злочини проти Фалунь Дафа. Ця флешкарта може врятувати вас. Будь ласка, візьміть її додому та перегляньте». Черговий поліціянт узяв флешкарту й погодився вийти з лав партії. Другий поліціянт спершу не слухав мене, але я продовжувала роз’яснювати правду, і зрештою вони обидва вийшли з компартії.
Молодий військовий залишився й слухав нашу розмову. Я сказала йому: «Молодий чоловіче, я не відчуваю до вас ненависті, хоча ви донесли на мене. Я розумію, що ви не знаєте правди. Сподіваюся, ви будете в безпеці. Якщо практикувальники в майбутньому роз’яснять вам правду, будь ласка, вийдіть із КПК та організацій, що належать їй, і пам’ятайте: Фалунь Дафа несе добро. Так ви будете в безпеці, коли прийде лихо. Фалунь Дафа — це Закон Будди».
Поліціянти попросили молодого чоловіка відійти та відпустили мене додому. Я сказала: «Я рада за вас, бо ви врятовані. Сьогодні я вийшла не даремно». Коли йшла, обернулася й побачила, що їхня машина слідує за мною. Я помахала й попрощалася. Через деякий час обернулася ще раз і побачила, що вони все ще слідують за мною. Я відчула, що щось недобре.
Я повернулася до них і сказала: «Молоді люди, я допомогла вам вийти з КПК. Будь ласка, перегляньте історії на флешкартах. Ви справді будете врятовані. Ви не будете знищені, коли настане велика катастрофа. Якщо продовжите йти за мною, ви все ще не розумієте правди. Якщо зробите щось проти мене, скоїте тяжкий злочин. Я допомагаю Вчителю рятувати людей. Якщо перешкодите, чи зможете витримати наслідки? Будь ласка, не йдіть за мною. Я просто хочу, щоб ви були в безпеці та щасливі». Вони перестали їхати за мною.
Коли я розмовляю з людьми, називаю їх старшим братом, молодшим братом або молодшою сестрою й повідомляю, що маю хороші новини. Потім роз’яснюю правду. Поліція тричі не чіпала мене. Мене арештовували та затримували дев’ять разів. Завдяки праведним думкам мене відпускали. Я роз’яснювала правду поліції понад 30 разів. Не можу згадати, скільки разів за останні 20 років я опинялася в складних ситуаціях, але оскільки діяла відповідно до Фа, Учитель захищав мене.
Подолання хвороботворної карми за допомогою праведних думок
Я пішла роз’яснювати правду й повернулася додому лише о 10 вечора. Після повернення в мене заболів живіт. Я пішла до туалету й помітила кровотечу. Подумала, що, можливо, надто втомилася. Але зрозуміла, що причина не в цьому, адже практикувальниця не повинна відчувати втому. До півночі почалася сильна кровотеча. Біль був настільки сильним, що здавалося, ніби я народжую. Я не могла лягти й не могла спати. Відправляла праведні думки, щоб усунути перешкоди, які заважали мені рятувати живих істот. Трохи змогла сісти о 4–5 ранку. До ранку всі симптоми зникли.
Чоловік розумів, що я не піду до лікаря. Але дочка переживала за мене. Вона плакала й казала, що боїться, ніби в мене може бути рак. Сестра теж плакала. Дочка сказала: «Мамо, будь ласка, піди до лікаря на огляд. Ми ще не одружені. Якщо з тобою щось станеться, як ми житимемо?» Я відмовилася йти в лікарню на обстеження.
Я запитала, скільки вони мають грошей, бо вони хотіли, щоб я лягла до лікарні. Я знала, що вони їх не мають, тому вони здалися. Дочка попросила сусідку приглядати за мною на випадок, якщо щось трапиться. Щодо хвороботворної карми я згадала слова Вчителя, що практикувальники не хворіють. Ми не хворіємо — це Вчитель очищає наші тіла. Я довго працювала, наче не відчувала жодного дискомфорту. Коли дочка прийшла додому й запитала сусідку, та сказала: «Твоя мама цілком здорова. Вона багато працювала, поки тебе не було».
Я знаю, що в мені досі багато людських думок і пристрастей. Я ще маю елементи партійної культури. Мені потрібно більше відправляти праведні думки й виправляти себе в багатьох сферах, щоб живі істоти не чинили злочинів проти Фалунь Дафа через мої недопрацювання в удосконаленні. Я буду слідувати за Вчителем і виконувати свою місію практикувальниці періоду Виправлення Закону. Я буду допомагати Вчителеві рятувати живих істот і стану справжньою практикувальницею Фалунь Дафа.
Дякую, Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
