Бог завжди піклується про нас. Як підприємниця змінила свою долю

(Minghui.org) Хоча я виросла в атеїстичному суспільстві, але з дитинства знала про існування Бога.

Мама розповідала, що коли вони переїжджали із сільської місцевості до міста, то найняли візок, запряжений кіньми, щоб перевезти всі свої речі. Невдовзі після того, як вони від’їхали, мама почула голос: «Чому ти залишаєш мене?» Мама здивувалася і запитала батька, чи не забули ми чогось. Батько відповів, що нічого не лишив. Тоді вони продовжили свій шлях.

Трохи пізніше мама знову почула голос: «Чому ти переїжджаєш і залишаєш мене?» Подумавши, що щось не так, вони з батьком повернулися назад. Батьки дивилися всюди, доки мама не згадала про портрет Бога кухні. Вона перепросила перед ним і забрала зображення із собою.

Коли я була маленькою, то добре пам’ятаю, що бачила цю картинку на кухні, і мама часто робила підношення, навіть під час «Великого голоду» (1959–1961 роках). Сім’я вижила, і мама завжди дякувала за це Богові кухні. Тільки під час «Культурної революції» мамі довелося забрати картину, щоб уникнути переслідування.

Починаю свій бізнес

У 1980-х роках я вирішила розпочати свій бізнес, але в мене було лише приблизно 1000 юанів. Цього недостатньо, щоб орендувати магазин, не кажучи вже про покупку товару. Саме тоді, коли я розмірковувала над цією проблемою, сталося щось схоже на диво. Швейна фабрика, керована місцевою адміністрацією, збанкрутувала, бо не отримувала достатньо замовлень. Я дізналася про подробиці в директора фабрики й, трохи ознайомившись із ситуацією, вирішила укласти з ним договір.

Моя ідея, яку я представила директору фабрики, полягала ось у чому. На цій фабриці є два цехи для пошиття одягу: один для елітного одягу, інший для масового виробництва. З 78 співробітників фабрики менш як 30 осіб виконували фактичну роботу у двох цехах, тоді як інші були адміністративним персоналом. Я планувала залишити лише фактичних робітників, а іншим можна продовжувати відпустку. Директор фабрики погодився з моєю ідеєю, сказавши, що мені потрібно платити лише 10 000 юанів на рік за партнерство, і підписав контракт.

Перше замовлення надійшло від мого попереднього роботодавця. Ми мали пошити уніформу для всіх його співробітників та білі лабораторні халати для виробничих робітників. Крім того, офісні службовці (менш як 60 років) отримали безплатно костюм із поліестеру із жилетом. Усі були задоволені цим. Пізніше ми почали виробляти білі лабораторні халати для лікарень та форму для школярів. Бізнес йшов добре.

Три події

Практика Фалунь Дафа дала мені мудрість. Озираючись назад, я розумію, що була під захистом Бога ще до того, як стала практикувальницею. Ось три приклади.

Перший випадок стався влітку 1988 року. Ми з братом поїхали до Сілюя в провінції Ляонін, щоб купити тканину. На той час це був найбільший гуртовий ринок на півночі Китаю. Ми купили квитки з Туменю в Далянь і мали їхати у 13-му вагоні, тобто в третьому вагоні з кінця.

Дорогою на вокзал задній багажник на велосипеді брата, де я сиділа, зламався, і я впала. Я згадала сон минулої ночі, де літак, на якому я летіла, зазнав аварії. Я розповіла братові про свій сон, і ми перенесли нашу подорож. Увечері ми побачили в телевізійних новинах, що поїзд, яким ми мали їхати, потрапив в аварію, й останні три вагони зійшли з рейок. Було багато поранених та загиблих. «Я бачу, що Бог захищає тебе», — сказала мама.

Другий випадок стався восени 1989 року. Нам із братом знову довелося їхати в Сілюй за тканиною для пошиття шкільної форми. Цього разу ми поїхали автобусом. Ми приїхали на станцію раніше, і нам дозволили сісти в автобус і чекати на його відправлення. Через кілька хвилин я раптом відчула запаморочення, ніби мене захитало в машині. Такого зі мною ніколи раніше не траплялося, і це було дивно, бо автобус навіть не рухався. Я попросила вибачення перед кондуктором і сказала, що нам треба піти. Вона повернула гроші за проїзд, і ми вийшли. Проте, як тільки ми з братом сіли в таксі, усі симптоми зникли.

Через кілька днів ми з братом їхали тим самим автобусом, і я помітила, що в ньому було всього шість чи сім пасажирів. Я здивувалася, бо цей автобус завжди був переповнений. Коли я запитала кондуктора, вона сказала, що минулого разу на цей автобус напали грабіжники в капюшонах. Вони відібрали у всіх готівку, прикраси, годинники й навіть мобільні телефони (які на той час були великою рідкістю). Вона знала, що я маю бізнес із продажу одягу, і запитала, скільки готівки в мене було в той раз. Я сказала їй, що я мала 200 000 юанів. Потім брат згадав про наш попередній інцидент із потягом. Кондуктор здивувалася. «Я ніколи не вірила в Бога, але те, що ви розповіли, змінило мою думку», — сказала вона.

Втретє це було в листопаді 1990 року, коли ми поїхали до Сілюя. На північному сході Китаю стояла зима, і через сніг дороги були дуже поганими. Друг повіз нас із братом на двомісному автомобілі. Хоча ми виїхали о 5 годині вечора і планували приїхати до півночі, невдовзі після початку поїздки мене почало заколихувати та нудити. Через це нам доводилося постійно зупинятися. Ми їхали всю ніч і до п’ятої ранку так і не доїхали.

Коли ми були вже близько до Сілюя, водій помітив, що попереду щось не так, і натиснув на гальмо. Через сніг та ожеледицю на дорозі автомобіль занесло, і він зіткнувся з автомобілем попереду нас. Водій підтягнув ноги на сидіння та схрестив їх перед самим зіткненням.

Пізніше ми дізналися, що це було ланцюгове зіткнення, у якому брало участь багато машин. Вантажівка, що перевозила яблука, перекинулася набік. Оскільки було темно й дорога слизька, машини, що йшли за нею, зіткнулися одна з одною. Попереду нас було вже понад сто машин. Якби мене не захитало в машині, ми приїхали б набагато раніше, і шкода могла б бути набагато серйознішою.

Однак, наш автомобіль був пошкоджений спереду та ззаду. Якби водій не підтягнув ноги, вони були б розчавлені. Те саме сталося і з моїм братом, який дрімав, схрестивши ноги. Оскільки автомобіль був застрахований, збитки виявилися невеликими, тому ми не зазнали жодних фізичних або фінансових втрат. Ми могли назвати це лише дивом.

Вчитель Лі Хунчжи, засновник Фалунь Дафа, опублікував статтю «Чому існує людство» в січні 2023 року на сайті «Мінхуей» та в закордонних ЗМІ. Ця стаття допомогла мені зрозуміти, чому і як я була захищена ще до того, як стала практикувальницею Фалунь Дафа. Я сподіваюся, що більше людей прочитають цю статтю й отримають від неї користь.