Звільнити ув’язнених практикувальників — цим допомогти прокурорам відкинути переслідування й набути порятунку

(Minghui.org) Двоє практикувальників у сусідньому окрузі були заарештовані, і поліція передала їх справу в прокуратуру. Декілька практикувальників вирішили врятувати їх.

Ми пішли в прокуратуру разом із членами сімей затриманих, щоб подати скаргу на главу Управління внутрішньої безпеки за арешт практикувальників. Там якраз виявився адвокат іншого практикувальника, який прийшов, щоб ознайомитися з матеріалами його справи.

Адвокат допоміг нам пояснити прокурору, що практика Фалуньгун захищена законом. Не маючи можливості спростувати аргументи адвоката, прокурор Ін засмутилася і гучним загрозливим голосом дорікнула адвокатові.

Не бажаючи створювати ще більшу напругу, я втрутилася і дружнім тоном сказала Ін, що в мене є до неї питання. Щоб захистити себе, я сказала, що є сестрою однієї з затриманих практикувальниць.

Ін подивилася на мене, і її тон трохи пом’якшав. «Добре, я розумію вашу турботу про членів сім’ї. Я постараюся роз’яснити вам, наскільки можу», — відповіла вона.

Дивлячись їй в очі, я щиро сказала, що ми вважаємо за неправильне використовувати статтю 300 Кримінального кодексу як виправдання арешту моєї сестри. По-перше, Фалуньгун не є культом і не входить у список культів, опублікований Головним управлінням Державної ради й Міністерства громадської безпеки. Тому посадовці системи правосуддя не мають права просто використати внутрішнє повідомлення Верховного суду і Верховної прокуратури для судового переслідування практикувальників Фалуньгун.

Адвокат також час від часу додавав декілька слів, щоб підтримати мене. Я пояснила, що моя сестра — звичайна громадянка й ніяк не може «перешкоджати виконанню закону», як вказано в статті 300 Кримінального кодексу.

«Крім того, є нові ініціативи, згідно з якими посадовці системи правосуддя нестимуть відповідальність за справи, які вони розглядали, у тому числі в минулому, — пояснила я. — Рано чи пізно настане день, коли невинність моєї сестри буде відновлена. Відмовляючись від справи моєї сестри, ви захищаєте гідність закону й залишаєте чисту репутацію для свого майбутнього».

Розуміння правди

Поки ми розмовляли, я встала й підійшла до столу Ін, сама того не усвідомлюючи. Двоє дітей практикувальниці також стояли поряд зі мною і благали Ін: «Будь ласка, відпусти нашу маму».

Я також відправляла праведні думки, щоб вона могла зрозуміти правду про Фалуньгун. Інші практикувальники теж відправляли праведні думки біля стін прокуратури. Мало-помалу я помітила, як міняється Ін від нетерпіння до коливань і глибоких роздумів. Я знала, що вона була зворушена моїми словами.

«Послухайте, для судового переслідування моєї сестри немає законних підстав. Найпростіший спосіб — відхилити її справу», — додала я.

Потім я розповіла їй таку історію: «Солдати, яких судили після Другої світової війни, сказали, що не робили нічого поганого, виконуючи накази. Але суддя сказав, що солдат міг трохи підняти ствол гармати, щоб зберегти людині життя. У вас завжди є вибір».

«Гаразд, гаразд, я зрозуміла. Ви говорите, що Фалуньгун не є одним з 14 культів, і що вона не порушувала жодного закону, — сказала Ін. — Рішення приймаю не я, але я передам свою рекомендацію для вас».

Коли пізніше в суді відбулося слухання, обвинувачем була не Ін, а інший суддя. Вона увійшла до залу суду, але нічого не сказала. Я здогадалася, що вона відмовилася від справи, не бажаючи переслідувати практикувальників проти своєї совісті.

Розмова біля комп’ютера

Наступного разу я зустріла Ін після того, як було заарештовано іншу практикувальницю Мей. Я працювала в процесі її порятунку з тим же адвокатом. Чоловік Мей злякався і не посмів йти до прокуратури. Практикувальники вмовляли його приїхати, але після прибуття він залишився в машині.

Ми не знали, хто є прокурором, що веде справу Мей, і не знали, у кого запитати. У відділі діловодства ми побачили Ін. Вона впізнала адвоката, і вони розговорилися. Ін сказала, що звільнилася з прокуратури. Коли ми запитали її про справу Мей, вона сказала, що вона офіційно не передана.

«Ми не можемо розголошувати жодну інформацію. До того ж треба ще подати лист, щоб довести ваші родинні зв’язки», — додала вона.

«Мей — моя сестра, і її чоловік чекає зовні. Чи підійде його посвідчення особи, — запитала я. — Знаєте, нам було нелегко сюди дістатися».

«Ні, посвідчення особи недостатньо», — відповіла вона.

У цей момент Ін поглянула на мене і відвернулася. Потім вона швидко подивилася на мене серйозним поглядом. Я почувала себе трохи незручно, думаючи, що вона могла упізнати мене. Минулого разу я не наділа маску й розмовляла з нею майже дві години. Цього разу я була в масці внаслідок пандемії, але очі маска не закривала, і мій голос міг здатися їй знайомим. Вона дивилася на мене деякий час, встала, щось прошепотіла іншій людині й вийшла.

Я трохи занервувала: «Я стежила за стількома справами Фалуньгун, і вона могла вже зрозуміти, що я не член сім’ї. Так що, можливо, вона вийшла, щоб спробувати добитися мого арешту. Мені піти звідси, щоб мене не заарештували»? Але потім я подумала: «Чого я боюся? Я прийшла сюди в благій справі й просто маю бути в праведному стані. Дафа зазнає нападок, Учителя ображають, а учнів Дафа переслідують. Чому я не можу наполегливо домагатися справедливості»?! Думаючи про це, я звернулася до Вчителя в серці й заспокоїлася.

Через деякий час Ін повернулася і сіла за свій стіл. Потім вона відкрила комп’ютер, подивилася прямо на мене з посмішкою і сказала: «Даруйте, я дійсно не можу вам сказати. Я не можу порушувати правила. Послухайте, у нас є правила й порядок». Вона також повернула монітор комп’ютера трохи в бік. Через широкий стіл я побачила ім’я Мей на екрані комп’ютера. Я спробувала розглянути ближче, але не знала, куди дивитися, і не могла ясно розгледіти.

Побачивши, що я виглядаю трохи збентеженою, Ін ще трохи повернула монітор до мене.

«Спасибі», — сказала я їй. Вираз її обличчя був щирим, і я посміхнулася їй у відповідь.

«Підемо», — сказав адвокат якраз у цей момент. Я запитала адвоката, куди ми йдемо, і він сказав: «Ми йдемо до прокурора, який веде цю справу».

Коли я запитала його, як він дізнався, хто це, він відповів: «Ім’я було на екрані комп’ютера. Я побачив його».

Я була схвильована і вдячна Ін за допомогу.

Сон

Порятунок співучнів також є процесом самовдосконалення. Одного разу після арешту практикувальника його сім’я подала кримінальну скаргу на всіх причетних до цього осіб, від поліції до прокурора. Коли суд проводив друге засідання, один із членів сім’ї сказав прокуророві: «Ми порушили проти вас кримінальну справу. Ви мусите взяти самовідвід».

«Ви подали на мене до суду? Чому?!» — запитав прокурор.

«Порушення закону заради особистої вигоди — це злочин, — відповів практикувальник. — Ви можете піти й прочитати скаргу».

Прокурор, розгубившись, поклав голову на стіл.

Ця подія шокувала прокуратуру. Місцева поліція хотіла помститися сім’ї. Вони також переслідували деяких місцевих практикувальників. Деякі практикувальники просили мене поводитися стримано. Я знала, що було б неправильно припиняти рятувати затриманих практикувальників, але також і боялася. Й ось одного разу мені приснився сон.

Уві сні я побачила поліціянтів у машині, які їхали мене заарештовувати. Я вибігла через задні двері. Коли поліційна машина вже майже наздогнала мене, великий білосніжний орел схопив мене під руки й злетів прямо в небо. Згори поліційна машина була схожа на сірникову коробку. Поліціянти не могли знайти мене. Орел опустив мене, і я була в безпеці.

Коли я прокинулася, у мене було легке й дивовижне відчуття, ніби я літаю разом з орлом. Я розплакалася, оскільки знала, що це Вчитель підбадьорює мене й наставляє не боятися. Порочні люди нічого собою не являють, вони занадто низькі, щоб дістатися до нас.

Я знаю, що ми маємо допомагати Учителеві рятувати людей, у тому числі й чиновників системи правосуддя. Вони в небезпеці, оскільки переслідують невинних практикувальників Фалуньгун за наслідування принципів «Істина, Доброта, Терпіння». Ми робимо все це не лише для того, щоб зупинити переслідування, але й щоб допомогти цим людям мати гарне майбутнє.