Дарвін і прогалини в теорії еволюції (частина 1)

Теорія еволюції, уперше сформульована в книзі Чарльза Дарвіна «Походження видів» у 1859 році, як і раніше, викликає безліч дискусій. Теорія суперечить різним релігійним віруванням, і сучасні наукові відкриття також підтвердили, що всі три основні групи доказів, на які зазвичай спираються прихильники теорії еволюції, зокрема порівняльна анатомія, подібність ембріонів і викопні рештки, не мають жодних підстав. Молекулярна біологія та генетика також показали, що теорія еволюції не має під собою ґрунту. Насправді навіть сам Дарвін сумнівався в істинності своєї гіпотези.

Проте книга «Походження видів», опублікована в 1859 році, швидко привернула до себе увагу громадськості. Карл Маркс, який на одинадцять років раніше видав «Маніфест комуністичної партії», гаряче підтримав теорію еволюції й написав у 1860 році, що «книга Дарвіна дуже важлива й служить природничо-науковим фундаментом для пояснення класової боротьби в історії».

І Дарвін, і Маркс виросли в релігійних сім'ях і в ранні роки вивчали теологію. Однак, відмовившись від релігійних поглядів, вони стали основоположниками двох атеїстичних систем — відповідно теорії еволюції та теорії комунізму. Один монах із М'янми сказав, що Дарвін був реінкарнацією короля демонів. Як і Маркс, він прийшов у цей світ, щоб знищити людство. Сайт Minghui.org раніше публікував статтю під назвою «Чому атеїстична компартія Китаю вимагає від своїх членів присягатися їй у вічній вірності?», у якій наводиться аналіз зв’язку між Марксом, комунізмом та сатанізмом. У цій серії з трьох частин ми зосередимося на описі життя Дарвіна та теорії еволюції.

1. Життя Дарвіна

Дарвін народився в Англії, у невеликому містечку Шрусбері в 1809 році, його батько та дід по батьківській лінії були лікарями. Дід по лінії матері був засновником порцелянового заводу «Веджвуд».

Брехня й марнославство

Хоча Дарвін був хрещений у юному віці й часто відвідував церкву зі своєю матір'ю, він з дитинства вирізнявся пихатістю й часто змагався зі своїми братами та сестрами за увагу дорослих. З цією метою він також багато брехав.

«У дитинстві я нерідко вигадував явну нісенітницю, причому завжди тільки для того, щоб здивувати оточення, — писав він у своїй автобіографії „Спогади про розвиток мого розуму та характеру“. — Якось, наприклад, я зірвав з дерев, які посадив мій батько, багато чудових фруктів, сховав їх у кущах, а потім стрімголов побіг розповсюджувати новину про те, що я знайшов склад украдених фруктів».

Іншого разу він сказав маленькому хлопчику Лейтону, що може вирощувати по-різному забарвлені нарциси та первоцвіти, поливаючи їх тими чи іншими кольоровими рідинами. «Це було, звичайно, нісенітницею, я цього ніколи не робив», — пояснив він.

Студентські роки

Дарвін провів два роки в медичній школі Единбурзького університету, а потім три роки в Коледжі Христа при Кембриджському університеті. Але лекції він уважав «нестерпно нудними» й замість занять часто вирушав на полювання, або ховався вдома в сараї, де проводив експерименти з вибуховими речовинами. Через це друзі дали йому прізвисько «Газ». Одного разу директор школи зробив йому за це публічну догану.

Пізніше Дарвін вирішив відмовитися від медичної кар'єри та перейти до Кембриджського університету, щоб вивчати богослов'я. «Але оскільки я жодного разу не відкривав класичну книгу після закінчення школи, то, на свій жах, виявив, що за два роки фактично я все забув. Це неймовірно, я не пам’ятав майже нічого, що раніше вивчав, навіть деякі грецькі літери, — писав він. — Тому я не вступив до Кембриджу в жовтні на початку навчального року, а спочатку найняв приватного репетитора в Шрусбері. Тому я вступив до Кембриджу вже після різдвяних канікул на початку 1828 року».

«Три роки, які я провів у Кембриджі, в плані академічних занять були для мене повністю марними, як і роки, проведені в Единбурзі та школі», — зазначив Дарвін. Він звик стріляти з рушниці, полювати та їздити верхи околицями. «Моя пристрасть привела мене до гуртка любителів спорту, серед яких було кілька молодих людей не дуже високої моральності. Вечорами ми часто разом вечеряли, хоча, треба сказати, на цих вечерях нерідко бували люди вищого класу. Часом ми добряче випивали, — додав Дарвін. — Я витрачав час даремно, навіть гірше ніж даремно».

Архіви, виявлені Кембриджським університетом у 2009 році, розкрили більше деталей життя Дарвіна за ці три роки. «Він найняв групу робітників, які допомагали йому вдома, зокрема кухарку (посудомийницю), прачку та чистильника взуття», — повідомило агентство Рейтер у статті 2009 року під назвою «Архіви проливають світло на студентські роки Дарвіна».

«Кравець, капелюшник і перукар дбали про його зовнішній вигляд, а сажотрус і пічник підтримували вогонь у його будинку», — йдеться в статті.

Його батько якось розсердився й сказав: «Ти ні про що не думаєш, окрім полювання, собак і ловлі щурів, ганьбиш себе та всю нашу сім'ю».

Але Дарвін проігнорував ці слова. Одного дня він та його друзі влаштували наукову дискусію, виступивши із критикою християнства, змусивши приблизно 50 студентів-теологів засумніватися у своїй вірі. Дарвін назвав ці три роки в Кембриджі найрадіснішими в його щасливому житті.

Теорія еволюції

Можливості людського мозку, таємниця людського тіла та точність руху космічних тіл не можуть бути пояснені випадковістю й викликали підвищений інтерес у людства протягом багатьох тисяч років. Англійський теолог Вільям Пейлі у своїй роботі «Природне богослов'я», опублікованій у 1802 році, стверджував, що складні структури людського тіла, така як очі та суглоби, міг створили лише розумний Творець.

Спочатку Дарвін підтримував висновки Пейлі, але пізніше їх заперечив. Він не вірив в існування Вавилонської вежі або в знамення веселки, описані в Старому Завіті. Також він не міг зрозуміти, чому Бог карає людей за гріхи. Він також уважав несправедливими страждання тварин... З огляду на це можна було б припустити, що Дарвін був захисником тварин. Але реальність була протилежною, оскільки Дарвін пристрасно любив полювати та вбивати тварин.

Згідно з його автобіографією, у дитинстві Дарвін «побив цуценя… просто тому, що насолоджувався почуттям власної влади». Він так любив стріляти, що казав: «Якщо є на землі блаженство, то це саме воно». Зрозуміло, що багато людей полюють заради добування їжі чи спортивного інтересу, але Дарвін пішов набагато далі. «Я виявляв [стосовно полювання] настільки велику завзятість, що, лягаючи спати, ставив свої мисливські чоботи біля самого ліжка, щоб, одягнувши їх вранці, не втратити й пів хвилини», — писав він.

Дружина Дарвіна Емма була побожною християнкою. Багато разів вона переконувала Дарвіна переглянути наукові концепції, викладені в його книзі «Походження видів шляхом природного відбору», оскільки без віри цей світ буде позбавлений надії. Але Дарвін не слухав її. Насправді навіть близький друг Дарвіна Альфред Рассел Воллес не поділяв його теорію про те, що людська розумова діяльність виникла в результаті еволюції.

Тривалі хвороби

Дарвін одружився зі своєю двоюрідною сестрою Еммою в 1839 році, у них народилося десятеро дітей, зокрема шість синів і чотири дочки. Але більшість дітей Дарвіна зіткнулися з тими чи іншими життєвими труднощами.

Старший син Вільям (1839 року народження) був безплідним; другий син Георгій (1845 року народження) вирізнявся нервовим характером і любив пліткувати про чужі хвороби; третій син Френсіс (1848 року народження) страждав від депресії; четвертий син Леонард (1850 року народження) був безплідним; п'ятий син Горацій (який народився 1851 року) постійно хворів і залежав в усьому від матері; шостий син Чарлі (1856 року народження) помер у віці двох років. Старша дочка Енн (1841 року народження) померла від скарлатини у віці 10 років; друга дочка Марія (1842 року народження) померла одразу після народження; третя дочка Генрієтта (1843 року народження) була безплідна; четверта дочка Єлисавета (народжена в 1847 році), схоже, страждала в дитинстві на затримку в розвитку і пізніше не могла вийти заміж.

Дарвін приписував ці нещастя своєму шлюбу з близькою родичкою. Емма, з іншого боку, вважала, що страждання її дітей були наслідком неповаги її чоловіка до Бога. Насправді шлюби між близькими родичами не були рідкістю в Європі на той час. Але мало хто з них мав такі проблеми з потомством.

На третій рік роботи над книгою «Походження видів» Дарвін захворів на дивну хворобу. Він часто страждав від нудоти, блювання, серцебиття, запалень шкіри, безсоння, головного болю, болю в шлунку, виразок у роті та інших симптомів. Як наслідок, він міг працювати лише дві чи три години на день.

Однак, коли Дарвін звертався до лікарів, симптоми хвороби зникали, і медичні фахівці не могли виявити причину захворювання. Батько Дарвіна був лікарем, але також не міг діагностувати хворобу. За кілька десятиліть відколи в Дарвіна вперше проявилися ці симптоми, він відвідав понад 20 відомих лікарів, але жоден із них не зміг йому допомогти.

Щоб полегшити свій біль, Дарвін пробував водні процедури, обливався холодною водою або спав під вологою та холодною ковдрою. Іноді він обмотував себе просоченим оцтом мідним чи цинковим дротом, сподіваючись зменшити душевний біль фізичними стражданнями. Але це мало йому допомагало.

Це серія із 3 частин. Частина 2 тут.