Дарвін і прогалини в теорії еволюції (частина 1)

(Minghui.org) Теорія еволюції шляхом природного відбору, уперше сформульована в книзі Чарльза Дарвіна «Походження видів» у 1859 році, як і раніше, викликає безліч дискусій. Теорія суперечить різним релігійним віруванням, і сучасні наукові відкриття також підтвердили, що всі три докази теорії еволюції (зокрема анатомія, подібність ембріонів і археологія) не мають жодних підстав. Молекулярна біологія та генетика також продемонстрували неспроможність теорії еволюції. Насправді навіть сам Дарвін сумнівався в істинності своєї гіпотези.

Проте книга «Походження видів», опублікована в 1859 році, швидко привернула до себе увагу громадськості. Карл Маркс, який на одинадцять років раніше видав «Маніфест комуністичної партії», гаряче підтримав теорію еволюції й написав у 1860 році, що «книга Дарвіна дуже важлива й служить природничо-науковою опорою історичної класової боротьби».

І Дарвін, і Маркс виросли в релігійних сім'ях і в ранні роки вивчали теологію. Однак, відмовившись від релігійних поглядів, вони стали основоположниками двох атеїстичних систем, теорії еволюції та теорії комунізму відповідно. Один монах із Монгла (М'янма) сказав, що Дарвін був реінкарнацією короля демонів. Як і Маркс, він прийшов у цей світ, щоб знищити людство. Сайт Minghui.org опублікував кілька статей, таких як «Чому атеїстична компартія Китаю вимагає від своїх членів присягатися їй у вічній вірності?», в яких наведено аналіз Маркса та комунізму. У цій серії з трьох частин ми зосередимося на описі життя Дарвіна та теорії еволюції.

1. Життя Дарвіна

Дарвін народився в Англії, у невеликому містечку Шрусбері в 1809 році, його батько та дід по батьківській лінії були лікарями. Дід по лінії матері лінії був засновником порцелянового заводу «Веджвуд».

Брехня й марнославство

Хоча Дарвін отримав причастя в юному віці й часто відвідував церкву зі своєю матір'ю, він з дитинства вирізнявся пихатістю й часто змагався зі своїми братами та сестрами за увагу дорослих. З цією метою він також багато брехав.

«У дитинстві я нерідко вигадував явну нісенітницю, причому завжди тільки для того, щоб здивувати оточення, – писав він у своїй автобіографії «Спогади про розвиток мого розуму та характеру». – Якось, наприклад, я зірвав з дерев, що належали моєму батькові, багато чудових фруктів, сховав їх у кущах, а потім, стрімголов, побіг розповсюджувати новину про те, що я знайшов склад украдених фруктів».

Іншого разу він сказав маленькому хлопчику (Лейтону), що може вирощувати по-різному забарвлені нарциси та первоцвіти, поливаючи їх тими чи іншими кольоровими рідинами, «...що було, звичайно, абсурдною нісенітницею, я цього ніколи не пробував», – пояснив він.

Студентські роки

Дарвін провів два роки у медичній школі Единбурзького університету, а потім три роки в коледжі Христа Кембриджського університету. Але лекції він уважав «нестерпно нудними» й замість занять часто пропадав на полюванні, або ховався вдома в сараї, де проводив експерименти з вибуховими речовинами. Через це друзі дали йому прізвисько «газовий». Одного разу він дістав публічну догану за це від директора школи.

Пізніше Дарвін вирішив відмовитися від медичної кар'єри та перейти до Кембриджського університету для вивчення богослов'я. «Але оскільки я жодного разу не відкривав класичну книгу після закінчення школи, то, на свій жах, виявив, що за два роки я фактично все забув, це неймовірно, майже все, що я вивчав, навіть деякі грецькі літери, – написав він. – Тому я не вирушив до Кембриджу в звичайний час у жовтні, а працював із приватним репетитором у Шрусбері й вступив до Кембриджу після різдвяних канікул на початку 1828 року».

«Три роки, які я провів у Кембриджі, були стосовно академічних занять настільки ж повністю витрачені даремно, як роки, проведені в Единбурзі та школі», – пояснив він. Він звик стріляти з рушниці, полювати і їздити верхи околицями. «Моя пристрасть привела мене до гуртка любителів спорту, серед яких було кілька молодих людей не дуже високої моральності. Вечорами ми часто разом обідали, хоча, треба сказати, на цих обідах нерідко бували люди вищого стану, часом ми добряче випивали, – додав Дарвін. – Мій час було витрачено марно, навіть гірше, ніж марно».

Архіви, виявлені Кембриджським університетом у 2009 році, розкрили більше деталей життя Дарвіна за ці три роки. «Він найняв групу робітників, які допомагали йому вдома, зокрема кухарку (посудомийницю), прачку та чистильника взуття», – повідомило агентство Рейтер у статті 2009 року під назвою «Архіви проливають світло на студентські роки Дарвіна».

«Кравець, капелюшник і перукар дбали про його зовнішній вигляд, а сажотрус і пічник підтримували вогонь у його будинку. Він навіть платив п'ять із половиною пенсів щодня за те, щоб до основного раціону м'яса та пива в коледжі Христа йому додавали овочі», – йдеться у статті.

Його батько розсердився і сказав: «Ти ні про що не думаєш, окрім полювання, собак і ловлі щурів, ганьбиш себе та всю нашу сім'ю».

Але Дарвін проігнорував ці слова. Він та його друзі влаштували наукову дискусію, виступивши із критикою християнства, змусивши приблизно 50 студентів-теологів засумніватися у своїй вірі. Дарвін назвав ці три роки в Кембриджі найрадіснішими у його щасливому житті.

Теорія еволюції

Можливості людського мозку, таємниця людського тіла та точність руху космічних тіл не можуть бути пояснені випадковістю й викликали підвищений інтерес у людства протягом кількох тисяч років. Англійський теолог Вільям Пейлі у своїй роботі «Природне богослов'я», опублікованій у 1802 році, стверджував, що складна структура людського тіла, така як очі та суглоби, мала бути створена розумним Творцем.

Спочатку підтримавши висновки Пейлі, Дарвін пізніше відхилив їх. Він не вірив в існування Вавилонської вежі або в знамення веселки, описані в Старому Завіті. Також він не міг зрозуміти, чому Бог карає людей за гріхи. Він також уважав несправедливими страждання тварин... Виходячи з цього, можна припустити, що Дарвін був захисником тварин. Реальність була прямо протилежною, оскільки Дарвін пристрасно любив полювати та вбивати.

Згідно з його автобіографією, у дитинстві Дарвін «побив цуценя… просто тому, що насолоджувався почуттям власної влади». Він так любив стріляти, що казав: «Якщо є на землі блаженство, то це воно». Зрозуміло, що багато людей полюють заради добування їжі чи спортивного інтересу, але Дарвін пішов набагато далі. «Я виявляв [стосовно полювання] настільки велику завзятість, що, лягаючи спати, ставив свої мисливські чоботи біля самого ліжка, щоб, одягнувши їх вранці, не втратити й пів хвилини», – писав він.

Дружина Дарвіна Емма була побожною християнкою. Багато разів вона переконувала Дарвіна переглянути наукові концепції, викладені в його книзі «Походження видів шляхом природного відбору», оскільки без віри цей світ позбавлений надії. Але Дарвін не слухав її. Насправді навіть близький друг Дарвіна Альфред Рассел Воллес не поділяв його теорію, що людська розумова діяльність виникла в результаті еволюції.

Тривалі хвороби

Дарвін одружився зі своєю кузиною Еммою в 1839 році, у них було десятеро дітей, зокрема шість синів і чотири дочки. Але більшість дітей Дарвіна зіштовхнулися з тими чи іншими життєвими труднощами.

Старший син Вільям (1839 року народження) був безплідним; другий син Георгій (1845 року народження) вирізнявся нервовим характером і любив говорити про чужі хвороби; третій син Френсіс (1848 року народження) страждав від депресії; четвертий син Леонард (1850 року народження) був безплідним; п'ятий син Горацій (який народився 1851 року) постійно хворів і покладався на матір, яка дбала про нього; шостий син Чарлі (1856 року народження) помер у віці двох років. Старша дочка Енн (1841 року народження) померла від скарлатини у віці 10 років; друга дочка Марія (1842 року народження) померла одразу після народження; третя дочка Генрієтта (1843 року народження) була безплідна; четверта дочка Єлисавета (народжена в 1847 році), схоже, страждала в дитинстві на затримку розвитку і ніколи не була одружена.

У пізніші роки Дарвін приписував ці нещастя своєму шлюбу між близькими родичами. Емма, з іншого боку, вважала, що страждання її дітей були наслідком неповаги її чоловіка до Бога. Насправді шлюби між такими близькими родичами, як вони, не були рідкістю в Європі того часу. Але мало хто з них мав такі проблеми з потомством.

На третій рік роботи над книгою «Походження видів» Дарвін захворів на дивну хворобу. Він часто страждав від нудоти, блювання, серцебиття, запалень шкіри, безсоння, головного болю, болю в шлунку, виразок у роті та інших симптомів. У результаті він міг працювати лише дві чи три години на день.

Однак, коли Дарвін звертався до лікарів, симптоми хвороби зникали, і медичні фахівці не могли виявити причину захворювання. Батько Дарвіна був лікарем, але також не міг нічого виявити. За кілька десятиліть відколи в Дарвіна вперше проявилися ці симптоми, він відвідав понад 20 відомих лікарів, але жоден із них не зміг йому допомогти.

Щоб полегшити біль, Дарвін пробував водні процедури, обливався холодною водою або спав під вологою та холодною ковдрою. Іноді він обмотував себе просоченим оцтом мідним чи цинковим дротом, сподіваючись зменшити душевний біль фізичними стражданнями. Але це мало йому допомагало. Зрештою він помер у 1882 році.

(Далі буде)