(Minghui.org) Я практикувальниця Фалунь Дафа з міста Цзямуси. Мені пощастило бути присутньою на лекціях Учителя Лі Хунчжи в Китаї. Саме тоді я зрозуміла, чому одного разу, під час загострення хвороби, я побачила Бодхісатву Гуаньїнь, яка наказала мені змінити ім'я на Чжан Цююй. Я послухалася її поради, але в той час не розуміла, що все це означає. Я просто вірила, що порада Бодхісатви не повинна зашкодити мені.
Відвідавши лекції Вчителя, я зрозуміла, що шукала це вчення все своє життя. Я учениця Вчителя, якій неймовірно пощастило почути його настанови! Віддячити Вчителю я зможу тільки більш старанним удосконаленням.
Як починався мій шлях удосконалення
Мені 70 років. До набуття Фа я страждала від геморою, артриту, екземи, синдрому Меньєра. Через фібриляцію передсердь я часто втрачала свідомість. Крім того, у мене виявили рак шлунка, на який не діяли ліки. У лікарні мені відмовилися робити операцію, побоюючись, що помру на операційному столі.
До цього я керувала магазином фототоварів. Оскільки через погане самопочуття я вже не справлялася з роботою, то передала справи своєму молодшому братові, а сама залишилася вдома, сподіваючись одужати. Через постійну нудоту й блювоту я могла їсти тільки пшоняну кашу невеликими порціями.
Мій чоловік давно помер, а син жив далеко. Я була така пригнічена, що вирішила покінчити життя самогубством. Якось я зістрибнула з 5-го поверху свого будинку, але відбулася лише легкими подряпинами. Брат найняв людину, щоб вона стежила за мною на випадок моєї чергової спроби звести рахунки з життям.
Якось у березні 1994 року мені захотілося піти на набережну. Брат попросив водія відвезти мене туди. Там побачила людей, які виконували вправи Фалуньгун під звуки дуже гарної музики. Я не могла говорити й жестом показала водієві, що мені потрібно туди. Він закинув мене на спину й відніс до місця практики. Водій повідомив практикувальникам, що в мене рак шлунка, і жити мені залишилося днів двадцять. Один із практикувальників сказав: «Може статися диво. Спробуйте почати дивитися чи слухати лекції Вчителя Лі».
Брат купив мені найкращий японський касетний магнітофон, щоб я могла слухати лекції Вчителя. І вдень і вночі, коли мені не спалося, я постійно слухала лекції. Через три дні я відчула голод і захотіла поїсти яєць та молока. Брат вважав, що я не зможу їсти таку їжу й дав мені половину парової булочки, змоченої в каші з коричневим цукром.
На четвертий день у мене вистачило сил, щоб підвестися й прогулятися, тому я пішла на набережну виконувати вправи. На сьомий день я не прийшла до пункту практики. Дехто подумав, що я вже померла. Одна практикувальниця прийшла відвідати мене й побачила на моєму тілі шишку розміром із рисову чашку, заповнену жовтими бульбашками. Вона сказала, що я маю хорошу природну основу, і що в мене з'являється енергія. Вона надихнула мене піти виконувати вправи. Наступного ранку я вирушила на пункт практики, а ввечері на пункт вивчення Фа. Оскільки я була неписьменною, одна співучениця дала мені лінійку, щоб я стежила за книгою, коли інші читають.
Спогади про життя під час лекцій у Гуанчжоу
Через два місяці я дізналася, що Вчитель виступатиме з лекціями в Гуанчжоу, і це остання можливість відвідати лекції. Я дуже хотіла потрапити туди й попросила співучнів замовити квиток для мене. Мені відмовили, бо дуже хворих людей на лекції не допускають, а я мала рак шлунка. Мені залишалося тільки благати Вчителя під час вивчення Фа вдома: «Вчителю, будь ласка, дозвольте мені побачити вас, щоб я не шкодувала!» Згадуючи це, мені стає соромно за себе. Я отримала Фа, але все ще думала про смерть.
Я також попросила Вчителя про допомогу: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені навчитися читати, щоб я могла вивчати Фа». Я щодня ставала перед портретом Учителя навколішки з книгою «Чжуань Фалунь» у руках. Одного разу я заснула й побачила, як ієрогліфи з книги «Чжуань Фалунь», що випромінюють золоте сяйво, влітали в мою свідомість. Прокинувшись, я зрозуміла, що можу читати всі ієрогліфи, у тому числі традиційного зображення. Дякую Вам, Учителю, за такий дорогоцінний подарунок!
21 грудня 1994 року мав розпочатися курс лекцій у Гуанчжоу. 13 грудня мені наснився сон, у якому старець із довгою бородою тричі повторив мені одну фразу: «Не пропусти цю нагоду! Не пропусти цю нагоду! Не пропусти цю нагоду!» Потім він зник.
Я не знала, до чого цей сон. Увечері на пункті вивчення Фа практикувальниця Ван сказала мені: «Підемо до мене додому. Мій чоловік хоче тебе бачити». Я відразу зрозуміла й жестом Хе Ши подякувала їй, сказавши: «Це з приводу мого відвідування лекцій». Ван здивувалася, що я все знаю. Потім розповіла, що її чоловікові наснився сон, у якому бородатий старець попросив його відмовитися від квитка на користь того, хто хоче відчайдушно потрапити на лекції. Так вийшло, що Ван купила два квитки й вирішила запросити чоловіка, щоб по дорозі вони заїхали до їхнього рідного міста. Однак після побаченого сну чоловік сказав: «Я не поїду. Нехай їде Чжан Цююй». До цього Ван розповідала своєму чоловікові про мене і про те, що я дуже хочу потрапити на лекції Вчителя.
Ван привела мене до себе додому. Побачивши її чоловіка, я подякувала йому, склавши руки перед грудьми, і розповіла про старця з довгою бородою, побаченого уві сні. Він вручив мені квиток, попросивши нікому не казати, що це від нього, і попередивши, що він нізащо не відповідає. Чоловік боявся, що я можу померти дорогою.
Я була дуже схвильована. Я поділилася своєю радістю з приводу придбання квитка зі співученицею, яка теж збиралася в Гуанчжоу. Вона запропонувала мені поїхати разом із нею на тиждень раніше. Брат дав мені 4000 юанів, покривши також витрати на двох осіб, які супроводжували мене в поїздці.
Тієї ночі, коли я приїхала до Гуанчжоу, мені знову наснився бородатий старець. Він покликав мене: «Чжан, йди сюди, йди сюди». Я побачила себе стоячою перед крематорієм з розпатланим волоссям і руками, що прикривали живіт. Я була четвертою в черзі. Почувши голос старця, я вийшла з черги і, подивившись у його бік, побачила п'ять вантажівок, кожна з яких була навантажена п'ятьма тоннами блискучого чорного вугілля. Потім старець зник.
Я прокинулася й почувалася чудово; дискомфорт зник! Учитель прибрав усю мою карму, і хвороби зникли. Я розповіла співучням про свій сон. Я зрозуміла, що п'ять вантажівок вугілля — це моя карма. Учитель урятував мене від крематорію.
Це сталося до того, як я особисто зустріла Вчителя. Він уже дбав про мене. Розповідаючи співучням сон, я плакала, у їхніх очах теж були сльози. З того часу я повністю звільнилася від хвороб, наче наново народилася!
За день до початку лекцій Учитель запропонував нам подумати, які ми маємо питання, і він постарається нам допомогти. Він також перерахував предмети, які були знайдені, у тому числі годинник і 1000 юанів і попросив забрати їх. На цих лекціях було знайдено дорогі речі, які потім повернулися до своїх власників!
Учитель розділив присутніх на дві частини та займався з кожною групою людей окремо. Він наказав нам подумати про одну хворобу, нашу чи наших родичів, після чого тупнути ногою. Я тоді подумала: «Я з міста Цзямуси провінції Хейлунцзян. Я приїхала з коробкою локшини швидкого приготування. У мене рак шлунка, чи може Вчитель прибрати його?» Я сиділа в п'ятому ряду, на п'ятому місці. Я бачила, як Учитель хапав щось у повітрі та кидав на землю. Я бачила, що це щось чорне, схоже на комах. Учитель наступав на них і вони зникали. Він зробив це один раз ліворуч і один раз праворуч.
Після цього моя свідомість про'яснилася, я відчула себе щасливою, оскільки моє тіло стало дуже легким. У минулому я насилу піднімала ноги, а останні 25 років при ходьбі відчуваю лише легкість.
Протягом дев'яти лекцій у Гуанчжоу я постійно хотіла спати, і мене мучив нежить. Після закінчення дев'яти днів моя свідомість стала ясною та спокійною. Дорогою до Гуанчжоу мені допомагали двоє людей; а по дорозі назад додому я допомагала іншим нести речі!
Відпустити образу
Повернувшись додому, я зрозуміла, що Вчитель урятував моє життя. Я згадала, що Вчитель наставляє нас бути добрими людьми, думати насамперед про інших. Першим про кого я подумала, була моя мачуха. У дитинстві вона мене ображала. Вона била мене й не дозволяла ходити до школи, змушувала виконувати домашню роботу та піклуватися про сім'ю, коли мені було лише дев'ять років.
Мою сестру насильно віддали заміж, коли їй було лише 15 років. Мачуха зажадала від родини нареченого багато зерна, ніби продавала їм сестру. Вона відправила мого брата працювати, коли йому виповнилося 16 років. Від перевтоми його нудило кров'ю.
Я так ненавиділа її, що навіть хотіла найняти когось, щоб убити її, коли я виросту. Почавши практикувати Фалунь Дафа, я відпустила давню образу й стала ставитись до мачухи з добротою. Коли вона вже не могла дати собі ради, я запросила її жити до себе. Я купила для неї нові простирадла, і в спеку двічі на день допомагала їй прийняти душ. Крім того, я включала лекції Вчителя, щоб вона могла їх слухати. Через три місяці вона стала здоровою та щасливою. Багато моїх друзів і рідних, побачивши це, почали займатися практикою Фалунь Дафа.
Час летить! Минуло 25 років відтоді, як я провела дев'ять щасливих днів з Учителем Лі. Учитель, докладаючи багато сил, дбає про мене, поки я йду шляхом удосконалення. Коли я думаю про милосердя Вчителя, на моїх очах з'являються сльози, а моє серце наповнюється щастям. Я повинна старанно просуватися вперед, рятувати людей, щоб виконати свою обітницю і повернутися з Вчителем у свій дім.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
