(Minghui.org) Я з Чанчуня, рідного міста Вчителя Лі Хунчжи, засновника Фалунь Дафа. Протягом 20 років я спілкуюся з тайванськими практикувальниками та щиро захоплююся їхньою самовідданістю та силою волі. Хочеться, щоб і ми також мали таке відкрите середовище самовдосконалення, яке мають вони.
Зустріч із практикувальниками з Тайваню
Наприкінці 1997 року 83 практикувальники з Тайваню, Індонезії та Канади на шість днів приїхали до Чанчуня. Я була в складі команди, яка займалася їхнім прийомом.
На вулиці було -24°C. Оскільки в Тайвані не буває морозів, практикувальники приїхали в легкому одязі. Тому ми поділилися з ними своїми теплими речами.
На Китайський Новий рік практикувальники Чанчуня вийшли на площу Культури для виконання вправ, і тайванські практикувальники приєдналися до нас. Погода для них була холодною, у деяких не було навіть рукавичок, проте всі вони впродовж години виконували вправи. Під час занять піднявся сильний вітер, а пізніше пішов сніг. Для них це було дивовижне видовище, оскільки вони ніколи не бачили снігу.
Ми організували багато спільних заходів: групове вивчення Фа; виконання вправ; обмін досвідом; перегляд відеолекції з Першої конференції Фа практикувальників у Чанчуні; провели презентацію Фалунь Дафа для непрактикувальників; відвідали палац Мінфан, де Вчитель читав лекції Фа. На додачу ветерани-практикувальники розповідали про те, як Учитель навчав вправ у парку Тріумф.
Практикувальники Чанчуня готували в себе вдома обіди та вечері, і приносили їх на пункт практики, щоб заощадити час тайванських практикувальників. Ми приділили багато часу обміну досвідом, щодня розмовляли та спілкувалися. На них справив враження дух удосконалення практикувальників Чанчуня, те, як вони завчали Фа напам’ять і знайомили людей із практикою.
Тайванські практикувальники біля палацу Мінфан Цзіліньського університету
3 січня 1998 року ми забрали їх із готелів і відвезли до аеропорту. По дорозі вони бачили багато людей, які виконували вправи Дафа, а також великі плакати «Фалунь Дафа» на деревах і вздовж шосе.
Практикувальники з Чанчуня проводжають тайванських практикувальників біля аеропорту
Жителі материкового Китаю дізнаються про ситуацію в Тайвані
У 1999 році компартія Китаю заборонила Фалунь Дафа. Ми більше не могли відкрито практикувати.
На початку 2000 року школа, де я працювала, взяла участь в обміні досвідом викладання з учителями Тайваню. Я зраділа й сподівалася поїхати на Тайвань, де можна було б зустрітися з тайванськими практикувальниками, які працюють у сфері освіти, і з якими я спілкувалася раніше. Але мені не дозволили поїхати через те, що я практикувала Фалунь Дафа.
Повернувшись із Тайваню, колеги показали мені фотографії практикувальників, які виконували вправи Фалунь Дафа, і сказали: «Дивись! Це теж практикувальники. Їх так багато! Там усе по-іншому. Вони мають свободу».
Кілька років тому на продовольчому ринку я зустріла сусідку. Вона схопила мене за руку та схвильовано сказала: «Я їздила з туристичною групою на Тайвань. Скрізь, де ми оглядали пам’ятки, я бачила практикувальників Фалунь Дафа. Вони виставляли великі плакати та фотографії, на яких було зображено катування й навіть вирізання органів, які відбуваються в Китаї. Це жахливо, і саме так, як ти мені розповідала».
Незабаром після публікації збірки статей «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» мені зателефонувала практикувальниця з Тайваню, на ім'я Хун Мей. Вона телефоном розповідала мешканцям материкового Китаю про злу природу компартії.
Я сказала їй, що знаю про це, оскільки сама практикую Дафа, і дала кілька телефонних номерів своїх знайомих, один із яких був другом мого чоловіка. Під час кривавої розправи над студентами на площі Тяньаньмень компартія переслідувала його, тому він був налаштований проти неї, але не хотів виходити з її лав, хоча я неодноразово говорила з ним про це.
Наступного дня я завітала до нього в офіс. Він з усмішкою привітав мене й одразу повідомив: «Вчора мені зателефонувала Хун Мей з Тайваню. Ми розмовляли понад 30 хвилин, і я вийшов із партійних лав». Я була зачарована мудрістю Хун Мей: вона змогла переконати цю людину за пів години.
Поїздка на Тайвань
Цього року мені вдалося відвідати Тайвань і побачити там виставу Shen Yun. Коли ми їхали в автобусі, я бачила вздовж шосе багато великих плакатів «Фалунь Дафа хао (з кит. Фалунь Дафа несе добро)». Вони були скрізь, де зупинялися туристи. Це було так зворушливо.
Плакати тайванських практикувальників викривають переслідування Фалунь Дафа
Тайванські практикувальники дуже відповідально ставляться до того, щоб розповідати туристам з материкового Китаю про Фалунь Дафа та факти його переслідування. Озеро Сонця й Місяця, одне з популярних місць Тайваню, розташоване далеко від міста, тому місцеві практикувальники орендували там будинок, щоб хтось із них завжди перебував неподалік.
Ми бачили, як практикувальники сиділи під дощем біля Національного палац-музею. Біля офіційної резиденції Шилін (колишня резиденція президента Китайської Народної Республіки Чан Кайши) практикувальники під дощем тримали плакат і голосно повторювали: «Фалунь Дафа хао!»
Лазурне озеро Сонця й Місяця має чудовий вигляд на тлі блакитного неба. На берегах озера ростуть вишневі дерева з пурпуровими та рожевими квітами.
Учитель написав:
«Чиста в ньому озерна вода,
Крізь туман сяють промені зорі,
Поки перебуваю у світі хаосу,
Рідко буває мені так прекрасно».
(«Відвідування озера Сонця й Місяця», Хун Їнь)
Я чула, що Вчитель у той час об’їхав усе узбережжя Тайваню, щоб прибрати погане з простору. Я згадала, що коли Вчитель почав передавати Дафа в Чанчуні, він так само кілька разів по колу об’їхав місто, щоб очистити його.
У Національному палац-музеї ми з цікавістю розглядали кожен витвір мистецтва. Коли Вчитель відвідував цей музей, він не користувався послугами екскурсовода. Учитель сам розповідав практикувальникам історію цих скарбів: як вони були створені, і чому потрібно їх цінувати.
Ми побували в середній професійно-технічній сільськогосподарській школі Уфен у місті Тайчунг, де Вчитель під час свого візиту прочитав лекцію Фа. На шкільному подвір’ї було тихо, а в центрі площі росли високі фінікові пальми. Я відчула ту саму святість, що й тайванські практикувальники під час відвідування палацу Мінфан у 1997 році.
Ми приїхали до Меморіального комплексу Сунь Ятсен, де мала відбутися вистава Shen Yun. Один практикувальник якраз ніс кілька великих кошиків з квітами, щоб прикрасити вхід.
Це нагадало мені час, коли ми готували Шанжи-Ла, місце для проведення конференції в Чанчуні, яка відбулася 26 липня 1998 року, і де Вчитель прочитав «Лекцію Закону на конференції консультантів у місті Чанчунь». В очікуванні Вчителя практикувальники один за одним заносили великі кошики з квітами. Я поділилася цими спогадами з практикувальницею, яка також приїхала зі мною, і вона заплакала. Тайванські практикувальники теж не могли стримати сліз.
У кожному кошику були привітання від високопосадовців Тайваню, зокрема від Цай Іньвень, президента Китайської Республіки, Лай Цінде, колишнього прем’єр-міністра, і Джозефа Ву, міністра закордонних справ Тайваню. Я була вражена. У нас, китайців, одна культура, але дві сторони протоки абсолютно по-різному ставляться до Дафа. Думаю, що в майбутньому це вплине на життя цих людей.
Я була дуже вражена виставою Shen Yun. Коли піднялася завіса під гучний удар гонга, перед очима глядачів постав Усесвіт, і моє серце немов відкрилося. Сльози безперервно текли з очей, і все, що я могла робити, — це лише аплодувати й аплодувати.
Поруч зі мною сиділи двоє чоловіків років сорока. Вони теж були з материка. Спочатку вони аплодували з ввічливості, але в міру занурення у виставу їхнє ставлення поступово змінювалося. Один із них сказав: «Оркестр може добре потренуватися, і танцюристи можуть сумлінно підготуватися, щоб гарно виступати. Але найвидатнішими тут є художник і режисер». Коли вистава закінчилася, вони, піднявши руки вгору, щиро плескали в долоні.
Я хотіла зустрітися з практикувальниками, які раніше приїжджали до Чанчуня, але мені сказали, що вони очолюють різні проєкти Дафа і їх може не бути в туристичних місцях.
Один практикувальник, який повідомив мені це, запропонував після концерту Shen Yun відвідати Хе, першу практикувальницю Дафа на Тайвані. Коли ми увійшли до будинку Хе, я була глибоко зворушена. На стінах висіла фотографія Вчителя, нове видання «Лунь Юй» і фотографія, на якій практикувальники вітають Учителя. Я не бачила такої стіни вже 20 років. До того, як компартія почала переслідувати Фалуньгун, такі стіни були поширеними в Чанчуні.
70-річна Хе із сяйливими очима розповідала нам, як відновилося її здоров’я після того, як вона відвідала лекцію Вчителя в Цзінані провінції Шаньдун. Також вона згадала про чудеса, які сталися з нею та її чоловіком на лекціях Учителя в Гуанчжоу.
У 1995 році вона привезла Дафа на Тайвань і створила перший пункт для виконання вправ у Національному парку Янміншань. У листопаді 1997 року Вчитель прочитав дві лекції на Тайвані. Після лекції він приїхав додому до Хе, щоб зустрітися з нею та іншими практикувальниками. Він розмовляв з ними до третьої години ночі, а потім поїхав.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
