(Minghui.org) Я вдячна Вчителю та Дафа за порятунок мого чоловіка. Я хотіла б розповісти про його дивовижне одужання.
Моєму чоловікові 55 років. Він випивав під час кожного прийому їжі: за сніданком, обідом і вечерею. Іноді випивав пізно ввечері, дивлячись телевізор. Він лаявся й розкидав речі, коли був п’яний. У тверезому стані він був доброю людиною. Я постійно закликала його менше пити й час від часу радила почати займатися Фалунь Дафа, але він не міг позбутися алкогольної залежності. Він казав: «Я знаю, що Дафа несе добро. Я просто хочу бути доброю людиною й дотримуватимуся принципів Чжень, Шань, Жень (з кит. Істина, Доброта, Терпіння)».
Приблизно в липні або серпні 2021 року в чоловіка діагностували цироз печінки, через який у нього в черевній порожнині накопичувалося багато рідини. Він звертався за медичною допомогою, й у квітні 2022 року його чотири рази ушпиталювали. Щоразу лікарі просто відкачували рідину з його черевної порожнини й виписували додому. Згодом стан чоловіка погіршився, і через скупчення токсинів у крові в нього почалися серйозні неврологічні порушення. Я дізналася, що в нашому місті є невелика приватна клініка, у якій ефективно лікують за допомогою акупунктури, і я попросила доньку та її хлопця відвезти нас до тієї приватної клініки. Побачивши, що чоловік перебуває у вкрай тяжкому стані, лікарка сказала, що може провести йому сеанс акупунктури, але не бачить надії на його одужання. Хоча після сеансу стан чоловіка майже не покращився, наступного дня ми знову привезли його туди, щоб продовжити курс акупунктури.
Дізнавшись про важкий стан чоловіка, до мене приїхали старші племінниця та племінник. Вони вважали, що поїздки на сеанси акупунктури небезпечні й погіршать його здоров’я. Вони запропонували нам на час лікування зупинитися в невеликому готелі, поруч із клінікою. Однак я не могла сама доглядати за фізично ослабленим і психічно неврівноваженим чоловіком. Під час його останнього ушпиталення мені допомагала родичка пацієнта з палати, де лежав чоловік. Коли того пацієнта виписали, мені довелося доглядати за чоловіком самій. Я була постійно настільки зайнята, що в мене не було часу навіть на те, щоб випити води. Чоловік відмовлявся ходити до туалету й справляв свої природні потреби прямо на підлогу, думаючи, що підлога — це туалет. Увесь його одяг був брудним, і я прала його по кілька разів на день, плачучи від відчаю. Дізнавшись про це, племінник вирішив допомогти мені доглядати за чоловіком.
Важкий шлях до отримання медичної допомоги
На третій день двоюрідний брат чоловіка погодився відвезти нас до міста, де ми могли б зняти номер у готелі й лікувати чоловіка акупунктурою. Однак через невідкладні справи брат затримався, і ми змогли виїхати лише після 10-ї ранку.
Поки ми стояли в заторі на шосе, племінниця, яка жила за містом, повідомила нам про введення годину тому карантину в місті через спалах COVID-19.
Ми вирішили повернутися й поїхати до столиці провінції. Племінник вийшов з машини, щоб оглянутись, і виявив, що ми перебуваємо на ділянці, де можна розвернутися. Якби ми проїхали ще десять метрів, нас би перенаправили на іншу дорогу, де не було можливості розвернутися.
З полегшенням ми розвернули машину. Я попросила брата викликати швидку допомогу, щоб відвезти чоловіка до лікарні столиці провінції, яка розташовувалася далі.
Два повідомлення про критичний стан чоловіка
Провівши два дні в лікарні, чоловік почав краще усвідомлювати те, що з ним відбувається. Його стан покращився, і він зміг самостійно сидіти та приймати їжу. Він навіть міг пересуватися з невеликою підтримкою. Через 10 днів я змогла самостійно доглядати за чоловіком, тому ми відправили племінника додому. Зрештою, чоловік набрався достатньо сил і міг повільно ходити самостійно, хоча його живіт усе ще був роздутим.
Одного разу близько сьомої години вечора чоловік поскаржився на біль у животі. Я звернулася до чергового лікаря, який доручив медсестрі зробити йому знеболювальний укол. Але біль лише посилився. Черговий лікар провів повторне обстеження і поставив чоловікові діагноз: шлункова інфекція та параліч кишківника. Його артеріальний тиск був нижче 60, тому медики лікарні негайно поставили чоловікові крапельницю й повідомили, що він перебуває в критичному стані. Близько десятої години вечора медики знову повідомили про критичний стан чоловіка, і лікар порадив мені зв’язатися з рідними.
На той час у зв’язку з обмеженнями, введеними через пандемію, мешканці мали здавати тест на нуклеїнову кислоту, перш ніж їм дозволялося кудись виїжджати. Жоден із пунктів тестування не працював так пізно вночі. Навіть якби наші родичі змогли здати тест, їм усе одно довелося б чекати на результати, щоб отримати дозвіл на виїзд. Оскільки ніхто з нашої родини не міг приїхати в розумні терміни, я ні з ким не зв’язувалася. Пізніше лікар порадив мені: «Вам слід перевести чоловіка в іншу лікарню. У нас немає досвіду лікування такого роду інфекцій». Коли я відповіла: «Я не знаю, до якої лікарні звертатися. Чи не могли б ви мені порадити?», лікар порекомендував відому спеціалізовану лікарню.
Я повернулася до палати й сказала чоловікові: «Ми можемо лише попросити Вчителя врятувати тебе. Лікарі у відчаї». Ми попросили Вчителя врятувати чоловіка. Він вижив тієї ночі. Наступного ранку я звернулася за порадою до лікаря, який щойно заступив на зміну, і запитала його думку. Він також порадив нам перевести чоловіка в іншу лікарню, і я попросила його допомогти організувати для нас швидку допомогу.
Лікування в спеціалізованій лікарні
Коли ми прибули до спеціалізованої лікарні, чоловіка оглянули в приймальному відділенні й ушпиталили. Лікар поспішив відкачати рідину з його черевної порожнини, після чого призначив крапельницю. Наступного дня біль у животі в чоловіка зменшився.
Того вечора лікар попередив мене, що, хоча вони й робитимуть усе можливе, стан у чоловіка важкий. Він порадив мені морально підготуватися до найгіршого й запропонував припинити лікування, щоб уникнути подальших фінансових втрат. Я відповіла лікарю, що доки чоловік живий, я його лікуватиму.
Через кілька днів лікар викликав мене до свого кабінету й сказав, що печінка чоловіка настільки сильно пошкоджена, що можливості подальшого лікування обмежені. Він запропонував пересадку печінки. Оскільки компартія Китаю вилучає органи в ув’язнених, які практикують Фалунь Дафа, я відразу ж відмовилася, пославшись на високу вартість трансплантації. Я сказала лікарю: «Ми згодні на будь-яке лікування, окрім пересадки печінки. Нехай доля вирішить, як буде далі».
Повернувшись до палати, я передала слова лікаря чоловікові й розповіла йому про насильницьке вирізання органів у практикувальників Фалунь Дафа в Китаї. Я сказала: «Якщо твоя хвороба невиліковна й ти помреш, то після смерті потрапиш у гарне місце, бо ти добра людина. Якщо тобі зроблять пересадку, ти, можливо, проживеш ще кілька років у разі успішної операції, або ж кілька днів, якщо операція виявиться невдалою. У будь-якому разі, погодившись на трансплантацію, ти можеш опинитися в пеклі, бо для отримання трансплантата буде вбито практикувальника Фалуньгун». Чоловік відповів: «Я відмовляюся від пересадки печінки. Я не заподію шкоди іншій людині заради того, щоб прожити ще кілька років».
Після цього психологічний стан чоловіка почав поліпшуватися. Щотижневі аналізи крові та УЗД показали, що його печінка відновлювалася напрочуд добре.
Лікарі хотіли провести чоловікові гастроскопію, оскільки понад 99 % людей із цирозом печінки страждають від розширення печінкових вен, які можуть розірватися. Прийом їжі міг спричинити підвищення артеріального тиску та розрив кровоносних судин, що могло призвести до потенційно смертельної великої кровотечі. Анестезіолог не наважувався застосовувати анестезію, оскільки в чоловіка був дуже низький артеріальний тиск, тому гастроскопію провели без седативних препаратів.
На щастя, під час процедури він не відчував болю. Коли надійшли результати, лікар сказав своєму асистенту: «У більшості людей із таким захворюванням виникають шлунково-стравохідні ускладнення, але в нього їх немає». Це зміцнило впевненість лікаря в сприятливому результаті.
Через місяць аномальне скупчення рідини в черевній порожнині чоловіка зменшилося. Коли ми попросили виписати його з шпиталю, лікар погодився, сказавши, що чоловікові більше немає потреби перебувати під наглядом у стаціонарі. Лікар порадив нам вводити внутрішньовенно протеїнові розчини, призначив деякі пероральні препарати та виписав чоловіка додому.
Стійке одужання
Після виписки стан здоров’я чоловіка поліпшувався. Коли ми прийшли на повторний прийом до нашої місцевої лікарні, лікар був здивований: «Судячи з попередніх записів у його медичній карті, він справді дивовижним чином одужав. Печінка повністю відновилася!» З того часу минуло два роки, і результати аналізів чоловіка залишаються в нормі. Навіть втрачена вага повернулася до колишньої.
Один із пацієнтів, який лежав у одній палаті з чоловіком, помер незабаром після виписки з лікарні через сильну кровотечу, спричинену розривом шлункової вени. Пізніше я дізналася про смерть ще двох знайомих пацієнтів — літньої людини та молодшого (37 років), які померли від тієї ж хвороби, на яку хворів мій чоловік. Я сказала йому: «Ті, хто лежав з тобою в палаті, померли, а з тобою все гаразд. Це Вчитель захистив тебе, бо ти знаєш, що Фалунь Дафа несе добро, і проявив співчуття у вирішальний момент». Чоловік погодився.
Коли друзі дзвонили чоловікові, щоб дізнатися про його здоров’я, він казав: «Учитель захистив мене. Зараз зі мною все гаразд. На щастя, я не потрапив до міста перед введенням карантину. Мене б не прийняли в клініках, оскільки вони були змушені закритися. Навіть якби клінікам і дозволили працювати, акупунктура мені б не допомогла. Не маючи можливості виїхати з міста для подальшого лікування, я міг би померти».
У розмові з братами чоловік пояснив їм, що повторення «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи) благословили його й врятували від смерті.
Чоловік завжди носить амулет Фалунь Дафа з собою, хоч куди б пішов. Одного разу він попросив у мене ще один, сказавши, що загубив свій. Наступного дня він знайшов загублений, йдучи своїм звичним маршрутом, і повернув мені новий, сказавши, щоб я передала цей амулет комусь іншому.
Висновок
Якби двоюрідний брат чоловіка не затримав нашу поїздку, ми б дісталися міста, як і планували, але застрягли б в умовах карантину, опинившись без медичної допомоги (клініка, у якій ми збиралися лікуватися, була змушена закритися через пандемію). Або ми потрапили б у затор, у якому не змогли б розвернутися. Учитель допоміг нам, організувавши безперешкодну поїздку до головної лікарні провінції. Словами не виразити мою вдячність Учителю! Чоловік і зараз перебуває в доброму здоров’ї, і наша родина дякує милосердному Вчителю.
Розповівши нашу історію, я сподіваюся, що більше людей перестануть вірити брехливій пропаганді компартії Китаю і дізнаються правду про Фалунь Дафа та його послідовників. Усі, хто вірить, що Фалунь Дафа несе добро, а Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи, отримають захист і благословення Дафа. Оскільки людство стикається зі зростаючою небезпекою стихійних лих і техногенних катастроф, я сподіваюся, що більше людей зможуть прийняти правду й уникнути небезпеки.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
