(Minghui.org) Лю Ваньшен провів останні п'ять місяців свого 6-річного тюремного терміну то в лікарні, то поза нею. 22 квітня 2026 року, коли термін його ув’язнення закінчився, тюремні охоронці відправили його з лікарні додому. Він помер через тиждень у віці 71 року.
Лю в молодості
Того дня, коли Лю відправили додому
Лю Ваньшен був засуджений до ув’язнення за віру у Фалуньгун — практику самовдосконалення, послідовників якої з липня 1999 року переслідує комуністична влада Китаю. Мешканця міста Цзіньчжоу провінції Хейлунцзян більшу частину терміну утримували в місцевій в’язниці, відомій жорстокими тортурами послідовників Фалуньгун. Ситуація різко погіршилася після того, як у 2023 році начальником в’язниці було призначено Ши Юньтао.
За розпорядженням Ши, його заступник, Цзу Сінчжень, пообіцяв охоронцям підвищення по службі та грошові премії в розмірі від 10 000 до 20 000 юанів за кожного послідовника Фалуньгун, якого вдасться змусити відмовитися від своїх переконань. Тих же, хто залишався відданим своїм переконанням, повністю позбавляли зв’язку з родинами й обмежували в коштах, дозволяючи витрачати лише 100 юанів на місяць на предмети першої потреби.
У в’язниці багато практикувальників зазнавали жорстоких тортур. Деякі з них загинули. 4 липня 2025 року помер Чжао Цзіюань (71 рік), засуджений на 7,5 років; а Чжоу Юнлінь (75 років) помер 23 березня 2026 року, усього через 62 дні після п’ятирічного ув’язнення в цій же в’язниці.
Нижче наведено подробиці про останні п’ять місяців його життя.
У медичних записах немає підпису пацієнта
Лю було заарештовано 23 квітня 2020 року. 30 вересня того ж року його засудили до шести років позбавлення волі та штрафу в розмірі 10 000 юанів. У березні 2021 року Лю доставили до в’язниці міста Паньцзінь, а потім перевели до в’язниці міста Цзіньчжоу.
Через нелюдські умови утримання та жорстоке поводження у в’язниці його здоров’я стрімко гіршало. За останні п’ять місяців ув’язнення Лю Ваньшена ушпиталювали шість разів, однак родичам так і не дозволили відвідати його в лікарні.
Із шести медичних карток, оформлених під час його лікування, лише одна містила підпис тюремного наглядача, тоді як у решті п'яти відповідна графа залишилася незаповненою. Водночас, згідно із законом, адміністрація лікарні зобов’язана отримати підпис самого пацієнта або членів його сім’ї перед оформленням на стаціонарне лікування.
Якщо Лю Ваньшен увесь цей час перебував у комі, то його рідних слід було повідомити й надати їм можливість підписати документи. Якщо ж він залишався при тямі, то міг сам відмовитися від підпису, оскільки зазначені в картках відомості не відображали реального стану його здоров’я. Рідні так і не змогли дізнатися, що з ним відбувалося під час ув’язнення, оскільки після виписки додому 22 квітня 2026 року він аж до самої смерті перебував у комі.
«Інфаркт головного мозку»
23 листопада 2025 року Лю вперше доставили до центральної лікарні міста Цзіньчжоу: до цього впродовж півтори години він страждав від безперервної нудоти та блювоти. Згідно з медичними записами, наведеними нижче, його доставили до відділення невідкладної допомоги о 19:45 того дня.
Документи про виписку Лю після першого ушпиталення 23 листопада 2025 року
За результатами проведеної комп’ютерної томографії головного мозку в Лю Ваньшена діагностували ішемічний інсульт (інфаркт мозку). У медичній картці також зазначалося, що в нього було ще шість супутніх захворювань, зокрема гепатит B, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємія, гіпернатріємія та гіперфторидемія.
Пізніше Лю перевели з реанімації до стаціонару. Дивно, що пацієнта з інсультом направили до нефрологічного, а не до неврологічного відділення (що офіційно зафіксовано в медичних документах). У другій половині дня 27 листопада 2025 року його виписали, проте вже через три години знову екстрено доставили до відділення невідкладної допомоги тієї ж лікарні. Пізно ввечері його повернули до в’язниці.
Згодом Лю Ваньшена ушпиталювали ще чотири рази, зокрема 12 грудня 2025 року, коли його самопочуття різко погіршилося. Близькі практикувальника переконані, що відсутність своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги при такій кількості захворювань призвела до незворотних змін у його організмі протягом наступних місяців.
Лю поставили діагноз «інсульт», проте за п’ять місяців частих ушпиталень йому зробили лише одну комп’ютерну томографію головного мозку. МРТ та інші дослідження, які зазвичай використовують для обстеження пацієнтів з інсультом, не проводилися. 20 квітня 2026 року, за два дні до виписки, лікарі призначили комп’ютерну томографію та МРТ головного мозку. Однак вони скасували тести за годину до його виписки без пояснення причини.
Раптова кома?
В епікризі Лю після його шостого ушпиталення зазначалося, що на момент виписки 22 квітня 2026 року він, як і раніше, перебував у свідомості.
Однак коли тюремні охоронці привезли Лю з лікарні додому, він був без свідомості. Рідні Лю не могли збагнути, як людина, що перебувала у свідомості, могла раптово впасти в кому під час приблизно десятихвилинної поїздки з лікарні додому.
Тюремні охоронці стверджували, що це сталося через ускладнення після інсульту. Близькі Лю зазначили, що в останні вісім днів життя в нього не проявлялися жодні симптоми інсульту, такі як геміплегія чи параліч лицьового нерва. Проте він залишався в комі з того часу, як його відправили додому. Вони сумнівалися, що причиною його несвідомого стану був «інсульт», як стверджували у в’язниці.
Діабетична стопа?
Рідні Лю зазначили, що на його зап’ястях і щиколотках були свіжі рани. Вони підозрювали, що під час перебування в лікарні він був у наручниках і кайданах.
Тюремні охоронці не пояснили походження ран на зап’ястях Лю, але заявили, що рани на щиколотках спричинені синдромом «діабетичної стопи».
Під час першого ушпиталення в Лю дійсно виявили діабет. Однак у медичних записах було зазначено, що рівень цукру в крові був під контролем, а показник A1C (тест на глікований гемоглобін) становив 9,1%. Хоча цей показник перевищував норму на 5,7%, це не могло спричинити гнійні запалення в ділянці щиколоток.
Синдром діабетичної стопи розвивається поступово. У записах про перші три ушпиталення патологій шкіри не зафіксовано. Під час четвертого ушпиталення зазначено: «Два місяці тому без видимої причини з’явилася слабкість у кінцівках, на стопах утворилися виразки з нагноєнням».
Близькі Лю дивувалися, чому лікарі не помітили ці симптоми під час попередніх ушпиталень. На їхню думку, причин могло бути дві: недбалість медичного персоналу або тиск адміністрації в’язниці, яка намагалася приховати критичний стан ув’язненого.
До того ж при діабеті виразки зазвичай з’являються на самій стопі. У Лю ж ураження локалізувалися вище щиколоток і були абсолютно симетричними (див. фото нижче). Саме на ці місця зазвичай надягають важкі тюремні кайдани.
Пошкодження на лівій щиколотці Лю
Пошкодження на правій щиколотці Лю
У медичних записах Лю немає ні слова про його зап’ястя, проте близькі помітили на його руках яскраві шрами та рани — очевидний слід від тривалого носіння наручників.
Травми правого зап’ястя Лю
Рани на щиколотках і зап’ястях Лю були великими, глибокими й свіжими. Його близькі підозрюють, що він, ймовірно, часто чинив опір, і наручники та кайдани глибоко врізалися в тіло.
Водночас у Лю не було пролежнів на попереку, стегнах та інших вразливих ділянках. Медичні записи заперечували параліч, хоча в журналі медсестри зазначалося, що пацієнт прикутий до ліжка. Родичі вважають: навіть у наручниках Лю міг рухатися й повертатися на бік. Це й пояснює відсутність пролежнів при тривалому постільному режимі.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
