(Minghui.org) У середині березня 1995 року Вчитель Лі Хунчжи, засновник Фалунь Дафа, прибув до Парижа, у Францію, і провів перший семінар Фалунь Дафа в цій країні. Мені випала честь зустрітися з Учителем. Озираючись назад, усе згадується так яскраво, ніби це сталося лише вчора.
Перше знайомство з Дафа
У січні 1995 року я вступив до Азійсько-французької асоціації цігун, учасниками якої були, головним чином, азійці та французи. Одного разу президент асоціації попросив привезти двох людей, які жили поруч зі мною, батька й сина з Пекіна, щоб вони продемонстрували свою техніку цігун під час щорічних зборів асоціації.
На цьому зібранні були присутні понад сімдесят осіб. Після того як усі поїли, батько й син почали виконувати вправи цігун.
Я перебував на відстані понад десять метрів від сина та спостерігав, як він виконував третю вправу Фалунь Дафа. Я був досить чутливим і зміг відчути дуже сильну енергію. Обидві мої акупунктурні точки Лаогун (у центрі долонь) почервоніли та стали гарячими. Я зрозумів, що цей молодий чоловік справді володіє енергією, і вона була дуже потужною, тому я зацікавився Фалунь Дафа. Після заходу я повіз їх на машині додому. По дорозі вони розповідали про Фалунь Дафа, і мене дуже зацікавила ця практика. Вони позичили мені книгу «Фалуньгун», вступ до Фалунь Дафа (інша назва Фалуньгун).
Перша зустріч з Учителем
Незабаром після цього я дізнався, що на початку березня того ж 1995 року до Парижа приїжджає Вчитель Лі, щоб викладати Фа.
У день приїзду Вчителя ми із сусідами (батьком із сином) поїхали в аеропорт, щоб зустріти його. Літак запізнився на сім годин і прилетів опівночі. Серед тих, хто приїхав зустрічати Вчителя, були також представники відділу культури посольства Китаю.
Коли я побачив Учителя, що виходив з аеропорту, я не зміг утриматися й вигукнув: «Втілення Будди! Образ Будди!» Що я мав на увазі, вимовляючи ці слова? У той момент я подумав, що Вчитель дуже схожий на Будду. Мене це завжди вражало.
Ми відвезли Вчителя прямо до готелю, і менш ніж за дві хвилини я почув гучний ляск. Я пішов подивитися, що сталося. Виявилося, що лампочка, яка висіла над раковиною у вбиральні, вибухнула. Від лампочки, що впала в раковину, йшов сильний дим.
Тоді я подумав, що це дивно — як хороша лампочка могла сама вибухнути. Коли наступного дня я побачив Учителя, він сказав, що в номері було щось недобре. Учитель спіймав це, втиснув у лампочку та підірвав.
Зцілення продавчині від дивної хвороби
Одного разу я супроводжував Учителя до відомого брендового магазину, розташованого поруч із площею Республіки. Коли ми зайшли до відділу чоловічого одягу, я представив Учителя продавцям відділу, сказавши, що він — знаменитий майстер цігун із Китаю. Я сказав це, не надаючи цьому великого значення. Однак за кілька хвилин один із продавців привів продавчиню з іншого відділу.
Тільки-но увійшовши, жінка одразу попросила Вчителя розв'язати її проблему. Вона мала дивну хворобу: боліла спина, не було жодних сил, і вона постійно відчувала дискомфорт. Попри вісім років лікування, що включало акупунктуру, традиційну китайську та західну медицину, жоден із методів не дав результату. Я обернувся, щоб перекласти Вчителю.
Учитель сказав: «Гаразд, нехай підійде».
Учитель сказав їй стати трохи нахиливши тулуб і голову вперед. Учитель швидко легенько поплескав її по потилиці, а потім ще раз посередині спини. Потім на відстані п’ятнадцяти сантиметрів від її тіла Вчитель зробив рух, ніби тягне щось від її голови вниз до спини.
Жінка була вражена й стояла, не рухаючись. По її обличчю котилися сльози. Вона одразу ж відчула себе набагато краще й щиро подякувала Вчителю. Пізніше Вчитель сказав мені, що до жінки причепилася якась сутність, вона стояла на її стегні, а руками трималася за плече.
Важка хвороба очей зникла за п’ять хвилин
На власні очі я побачив це диво і всім розповідав, як Учитель зцілює людей. Мені зателефонував родич і сказав, що в моєї тітки серйозна проблема з очима. Вони так набрякли, що вона ледве могла їх розплющити, до того ж вони стали дуже чутливими до світла. Учитель погодився оглянути її.
Ми прийшли до будинку мого дідуся. Він запросив нас до вітальні, а потім вийшов, щоб приготувати чай. До кімнати увійшла тітка. Навіть у приміщенні вона була змушена носити темні окуляри. Учитель стояв за три-чотири метри від неї.
Учитель простягнув руки й попросив тітку подивитися на нього. Не минуло й двох хвилин, як тітка почала повторювати: «Мені спекотно, дуже спекотно». Сльози текли по її обличчю, і набряк поступово почав спадати. Вона змогла розплющити очі. Учитель попросив її вийти на вулицю, де світило сонце. Вона це зробила. Виявилося, що світло більше не засліплювало її!
Фалунь, що обертається
Учитель повернувся до Франції через рік, 1996 року. Цього разу він привіз книгу «Чжуань Фалунь». Я дивився на фотографію Вчителя в книзі й побачив, як з його очей, спірально обертаючись, вийшли два Фалуні. Вони повільно змінювалися, від маленького до великого, точно так, як барвистий Фалунь, який я бачив на відео.
Ще багато разів мені випадало щастя зустрітися з Учителем. Щоразу Вчитель справляв враження дуже доброї та простої в спілкуванні людини. Слова та вчинки Вчителя дуже вплинули на мене. Коли я постаю перед труднощами в удосконаленні, то думаю про Вчителя, і ці дорогоцінні спогади завжди допомагають і підтримують мене.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
