(Minghui.org) Я почала займатися Фалунь Дафа, коли ця практика набула великої популярності в Китаї, зараз мені 64 роки. Я глибоко вдячна за цю унікальну можливість — стати практикувальницею Дафа в цей особливий період історії. Про чудеса Фалунь Дафа існує безліч історій, і я хочу поділитися однією з них, що сталася в моїй родині.
Моя родина живе в невеликому селі провінції Хейлуньцзян, і ми заробляємо на життя землеробством. Ми маємо двох синів. Старшому Сяолею цього року виповнюється 42 роки. Він з дитинства хворіє на рахіт, тому його зріст становить лише 147 сантиметрів. Крім того, він народився глухим, а збільшені селезінка та печінка спричинили здуття живота.
Сяолей від природи добра й дуже слухняна, розсудлива дитина. Через глухоту він провчився лише до другого класу, після чого залишив школу й став допомагати нам по господарству. Він виріс кмітливим та працьовитим, і навіть допомагає мені з пранням та готуванням їжі вдома.
У квітні 2024 року, коли ми із Сяолеєм працювали в полі, у нього раптово почалися проблеми з диханням. Він навіть не зміг пройти 50 метрів до дому й сказав, що зовсім знесилів. Я відчула, що з ним відбувається щось серйозне, і відвезла його до лікарні. Лікар діагностував у нього емфізему легенів — невиліковне захворювання.
Я відвезла його до четвертої лікарні Харбінського медичного університету, сподіваючись, що лікування хоча б трохи полегшить його стан. Після понад 10-денного перебування в лікарні в нього діагностували лейкемію. Відмовляючись визнати діагноз, я відвезла його до великої лікарні в Чанчуні на повторне обстеження. Однак лікарі підтвердили діагноз.
Я хотіла покласти його до лікарні в Чанчуні, але вільних місць не було. Ми повернулися до Харбіна, де його прийняли до Другої клінічної лікарні Харбінського медичного університету. Через деякий час лікарі порадили нам їхати додому, сказавши, що подальше лікування марне. Сяолея виписали.
Повернувшись додому, я зрозуміла, що ми не зможемо впоратися з такою важкою хворобою вдома. Оскільки Друга клінічна лікарня відмовилася його лікувати, я відвезла його до Четвертої клінічної лікарні. Там він пробув понад десять днів, але потім лікарі також порадили відмовитися від лікування. Вони сказали, що лікування дороге, хвороба невиліковна, і нам краще повернутися додому та не витрачати час.
Дізнавшись, що в Сяолея діагностували лейкемію, усі наші родичі настійно радили нам відмовитися від лікування. Вони розуміли, що нам не під силу такі витрати, і навіть витративши мільйон або два мільйони юанів, ми не зможемо допомогти синові. Ліків, які могли б повністю вилікувати його, просто не існувало. У кращому випадку можна було лише домогтися тимчасової ремісії.
На той час рівень гемоглобіну в Сяолея був катастрофічно низьким. Люди зазвичай думають, що лікарі можуть урятувати хворого, але нам довелося лише безпорадно спостерігати за муками сина: жодна лікарня не могла запропонувати лікування. Нам залишалося тільки повернутися додому й чекати неминучого кінця.
По дорозі додому ми купили три коробки препаратів для підвищення гемоглобіну. Кожна таблетка коштувала 500 юанів. Коли він закінчив приймати ліки, я зрозуміла, що продовжувати вже немає сенсу.
Я сіла поруч із Сяолеєм і сказала: «Тепер ці ліки марні, жодних чудодійних засобів не існує. Чому б тобі не практикувати Фалунь Дафа разом зі мною? Тільки Вчитель Лі може зараз тебе врятувати. Це єдиний шлях, який у нас залишився».
Він відповів: «Добре!»
Через низький рівень гемоглобіну син був дуже слабким. Руки й ноги в нього зблідли, обличчя стало мертво-білим, він сильно схуд. Відтоді, як син захворів, чоловік постійно плакав. Коли він бачив, як Сяолей вивчає Фа й виконує вправи — особливо коли той із трудом намагався тримати руки в другій вправі, — він починав лаяти мене й забороняв синові займатися. Але я не піддавалася і, незважаючи ні на що, усе одно допомагала синові виконувати вправи.
До цього часу все село знало, що в Сяолея лейкемія. Після повернення додому я почала допомагати йому практикувати Фалунь Дафа. Деякі люди говорили: «У нього практично не залишилося крові, він зовсім виснажений, обличчя бліде, як у привида, а ти однаково змушуєш його піднімати руки, щоб виконувати вправи». Усі засуджували мене й звинувачували в тому, що я даремно мучу його.
Що б не говорили всі, я залишалася непохитною. Як учениця Дафа, я була абсолютно впевнена, що Вчитель спостерігає за нами. Я просто зберігала спокій у серці й направляла Сяолея у вивченні Фа та щоденному виконанні вправ.
Сяолей був неймовірно старанним у вдосконаленні й виконував вправи двічі на день. Вранці він будив мене, щоб ми разом займалися, а пізніше приєднувався до мене для вивчення Фа.
Після того як Сяолей почав вивчати Фа й виконувати вправи, у нього почалися діарея і кривавий стілець. Майже відразу після цього його стан почав стрімко поліпшуватися. Раніше збільшені селезінка, печінка та здутий живіт прийшли до норми.
Завдяки щирій відданості практиці, Сяолей одужав надзвичайно швидко. Багато хто вигукував: «Боже мій! У нього була лейкемія, але він одужав завдяки практиці Дафа. Фалунь Дафа — чудова практика!»
Коли родичі почули, що наш син одужав, вони захотіли побачити його на власні очі. На Новий рік ми поїхали провідати родичів у місто. Хоча лікарі винесли синові смертний вирок, він дивним чином одужав. Фалунь Дафа — це надзвичайне явище!
Після того як здоров’я Сяолея відновилося, мешканці села, які спочатку сумнівалися й навіть глузували з нього, не могли приховати захоплення. Одна з наших родичок, лікарка, оглянула його очі, щоб перевірити, чи залишилася анемія, і з подивом вигукнула: «Він справді вилікувався!» Двоюрідний брат, також медичний працівник, оглянув його очі й підтвердив: «Він дійсно одужав». Родичі дивувалися: «Це справжнє диво. Фалунь Дафа несе добро!»
Хоча Сяолей був на межі смерті, практика Фалунь Дафа створила диво й повернула йому життя. Отже моя родина, друзі та все село стали свідками дива й величі Фалунь Дафа.
Сьогодні ми із Сяолеєм щасливі, що вдосконалюємося за Фалунь Дафа й живемо спокійним, мирним життям. Учитель подарував нам це. Ми глибоко вдячні Вчителю за наш милосердний порятунок.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
