(Minghui.org)
За три місяці до того, як компартія Китаю розв'язала переслідування Фалуньгун у липні 1999 року, орієнтовно 10 000 практикувальників зібралися в Пекіні 25 квітня, щоб провести мирну акцію протесту.
Ця спонтанна акція відбулася після того, як їхніх співучнів незаконно заарештували в Тяньцзіні. Дії практикувальників продемонстрували їхню довіру уряду та віру в спільне благо.
Мирне звернення
Оскільки практика Фалуньгун ставала дедалі популярнішою в Китаї, компартія намагалася налаштувати громадську думку проти цієї практики за кілька місяців і навіть років до проведення акції протесту 1999 року. Прокомуністичний учений Хе Цзосю відкрито розкритикував Фалуньгун у статті, опублікованій у молодіжному журналі у квітні 1999 року. Коли 22 та 23 квітня практикувальники прийшли до редакції та пояснили видавцеві, що таке Фалуньгун, поліція Тяньцзіня заарештувала їх.
Коли співучні звернулися до влади Тяньцзіня з проханням звільнити затриманих, їм порадили їхати до Пекіна, тому що наказ про арешт надійшов з Пекіна. 25 квітня 1999 року практикувальники з Пекіна та навколишніх міст спонтанно зібралися біля Державного бюро з подання скарг та звернень громадян на вулиці Фую.
За свідченнями очевидців, практикувальники, які прибули на вулицю Фую, поводилися відповідно до принципів Фалуньгун Істина, Доброта, Терпіння. Вони тихо стояли, виконували вправи й навіть зібрали сміття з землі, зокрема недопалки, викинуті поліціянтами. Їхня гідна поведінка та гарні манери справили враження на поліціянтів та перехожих.
Поліція наказує співробітникам оточити Чжуннаньхай
У практикувальників не було жодної політичної мети — вони просто приїхали до Пекіна, щоб розповісти уряду правду про Фалуньгун, тому вони вирушили до Державного бюро подання скарг і звернень громадян на вулиці Фую. Але деякі поліціянти направили їх вишикуватися вздовж вулиць навколо Чжуннаньхай. Оскільки там також є Держрада, Секретаріат ЦК КПК та Генеральна канцелярія ЦК КПК, Чжуннаньхай називають комплексом центрального уряду.
У нещодавній статті, опублікованій на сайті Minghui, автор написав: «25 квітня близько восьмої години ранку ми вийшли з автобуса на проспекті Чананьцзє. Поліціянти супроводжували нас до місця, розташованого за червоними стінами біля воріт „Сіньхуа“, які є головним південним входом у Чжуннаньхай. Пізніше ми дізналися, що насправді це була пастка, влаштована з метою очорнити Фалуньгун. Пастку підлаштував Ло Гань, який на той час був секретарем Центрального політико-юридичного комітету (PLAC)».
Поліціянти виглядали розслабленими. «Ми стояли приблизно за тридцять-сорок метрів на схід від південних воріт „Сіньхуа“ (це видно на відеозаписі подій „25 квітня“). На протилежному боці вулиці стояли озброєні солдати, приблизно по одному через кожні три-п'ять кроків, — продовжив автор. — На відміну від вартових, що стояли на посту біля входу, вони не стояли нерухомо, натомість вони ходили туди-сюди — дехто курив, інші розмовляли між собою, а дехто підходив до нас, щоб оглянути речі, які ми тримали в руках. Деякі з них виглядали стурбованими. А ми, чоловіки та жінки, молоді та літні, прості люди з усіх куточків країни, стояли тихо, з мирним виразом на обличчях, не виявляючи жодних ознак занепокоєння чи хвилювання».
Десять тисяч із 100 мільйонів
Згідно з пропагандою КПК, Фалуньгун — це організований рух; інакше як 10 000 практикувальників могли б раптово зібратися біля Чжуннаньхая? Це твердження вводить в оману. 1999 року в Китаї налічувалося приблизно 100 мільйонів практикувальників (приблизно 8% населення Китаю). Тільки в Пекіні (місті з населенням понад 20 мільйонів осіб) налічувалося 1,6 мільйона практикувальників, і багато хто чув про арешти в Тяньцзіні. Завдяки тому, що практикувальники ділилися інформацією на місцях практики та передавали її з уст в уста, добровільний захід міг легко зібрати до 10 000 практикувальників із Пекіна та навколишніх регіонів.
З огляду на щільність населення Китаю, коли від 30 до 80 тисяч людей відвідують великі спортивні заходи чи концерти, це не є чимось незвичним. Тому те, що 25 квітня 1999 року в акції протесту взяли участь до 10 тисяч практикувальників, не мало викликати такого занепокоєння.
Практикувальники припустили, що арешти співучнів у Тяньцзіні відбулися через те, що влада неправильно зрозуміла Фалуньгун. Практикувальники вірили уряду, тому вони вирушили до Державного бюро з подання скарг і звернень громадян, щоб розповісти чиновникам факти. Того дня колишній прем'єр-міністр Чжу Жунцзі зустрівся з представниками практикувальників і проблему було вирішено. Засоби масової інформації за межами Китаю високо оцінили цей масштабний захід, а деякі заявили, що він свідчить про відкритість китайського уряду.
Проте авторитарний комуністичний режим не пішов на поступки заради загального блага. Через кілька тижнів, у липні 1999 року, лідер компартії Китаю Цзян Цземінь віддав наказ про початок загальнонаціональних репресій, які тривають і донині.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
