(Minghui.org)
41. Репортерка CCTV визнає, що частина сцени «самоспалення» була постановочною
Лі Юйцян є відомою репортеркою новинної програми CCTV «Інтерв’ю у фокусі». Після початку переслідування у 1999 році вона відповідала за випуск програм із нападками на Фалуньгун, зокрема кількох програм з інтерв’ю.
На початку 2002 року Лі брала інтерв’ю у людей у виправно-трудовому таборі Туаньхе щодо «самоспалення». Один з ув’язнених, на ім'я Чжао Мін поставив запитання про пляшку з-під Sprite. Лі відверто відповіла щодо цього суперечливого моменту в репортажі: «Ми знімали цю сцену після інциденту. Якщо це виглядає підозріло, ми припинимо її показувати». Потім вона почала заперечувати, що цю сцену було знято зі спробою переконати глядачів, ніби «самоспалення» вчинили практикувальники Фалуньгун.
Як можна пояснити той факт, що CCTV знімало сцени «після інциденту»? Чому Ван Цзіньдун — людина, яку зображують настільки божевільною й одержимою, що вона підпалила себе, — повністю співпрацює з бажанням CCTV повторно зняти сцену?
42. Організації за межами Китаю відкрито визнають, що «самоспалення» було сфальсифіковане
14 серпня 2001 року під час засідання членів неурядової організації «Розвиток міжнародної освіти» при ООН було зроблено заяву, у якій говорилося: «Китайський режим говорить про ймовірний інцидент самоспалення на площі Тяньаньмень, який стався 23 січня 2001 року, використовуючи його як виправдання для нападок на Фалуньгун. Однак ми отримали відеоматеріали цього інциденту, які, на наш погляд, доводять, що він був інсценований урядом. У нас є копії цього відеоматеріалу, і зацікавлені сторони можуть отримати копію».
ООН, «Репортери без кордонів», «Міжнародна амністія», The Washington Post та The Epoch Times визнали, що в офіційній версії існують суперечності.
У 2002 році документальний фільм «Фальшивий вогонь», який детально аналізує відеозапис CCTV, отримав почесну нагороду на 51-му Міжнародному Колумбійському кінофестивалі.
43. Лю стоїть, а троє поліціянтів одночасно використовують вогнегасники
Коли людина загоряється, вона швидко падає на землю й не може переміститися на значну відстань через сильний біль, спричинений полум’ям. На відеозаписі CCTV видно, що Лю Чуньлін горить, але продовжує йти вперед. Лише якщо камеру було встановлено ще до того, як Лю підпалила себе, оператор CCTV міг зафіксувати її в кадрі. На цьому ж кадрі видно, як троє поліціянтів одночасно використовують вогнегасники, щоб загасити полум’я.
Логічно припустити, що трьом поліціянтам перед тим, як почати гасити вогонь, потрібно було взяти вогнегасники з поліційної машини (або машин), які перебували за кілька десятків метрів від місця займання (на це знадобилося б щонайменше 10 секунд), а потім із різних відстаней одночасно прибігти до місця інциденту. Але на відеозаписі видно, що найближча машина стоїть за десять метрів, а інші — значно далі.
Тому виглядає досить дивно, що на телевізійному записі троє поліціянтів стоять на своїх позиціях перед палаючою людиною, чекають відповідного моменту й одночасно починають гасити полум’я вже через дві секунди. Виходячи з обставин, можна було б очікувати, що поліціянт, який першим прибув на місце інциденту, одразу почав би гасити вогонь, а двоє інших, які прибігли з різних напрямків і подолали різну відстань, приєдналися б до нього пізніше.
44. Щонайменше двоє учасників «самоспалення» перебували під домашнім арештом
Двоє учасників самоспалення — Чень Го та її мати Хао Хуейцзюнь — перебували під домашнім арештом у притулку Бейцзяо в місті Кайфені. Чжань Цзіньгуй, колишній поліціянт у відставці, який працював у департаменті поліції Кайфена, охороняв їх. Поліція цілодобово стежила за Чень Го та її матір’ю, щоб вони не мали жодних контактів із зовнішнім світом. У приватних розмовах поліціянти повідомляли, що уряд піклувався про цих двох жінок і не дозволяв їм померти, щоб їх можна було використати для нападок на Фалуньгун і дискредитації цієї практики.
45. Лю Юньфан, якого заарештували, хоча він не підпалював себе, робить суперечливі заяви
У репортажі інформаційного агентства «Сіньхуа» від 28 лютого 2001 року говориться: «Лю Юньфан, який уважає себе„ветераном-практикувальником Фалунь Дафа“ і є безпосереднім організатором інциденту самоспалення на площі Тяньаньмень, не був настільки „прив’язаним“… Відповідно до їхньої попередньої домовленості, вони підпалили себе, щоб досягти „повного вдосконалення“ на площі Тяньаньмень під час Свята весни. Але Лю навіть не вилив на себе жодної краплі бензину». У центрі утримання Бюро громадської безпеки Пекіна, коли репортер запитав Лю Юньфана про це, той почав жартувати й спробував виправдати невідповідність між своїми вчинками та заявами, сказавши: «Я не підпалив себе, тому що „Учитель“ хотів, щоб я залишився. Він хотів, щоб я жив і міг говорити».
Через рік репортери CCTV взяли інтерв’ю в Лю Юньфана. Коли його запитали про мету «самоспалення», Лю відповів, що це було зроблено для «роз’яснення правди людям».
«Роз’яснення правди» — це термін, який використовують практикувальники Фалуньгун для опису зусиль із викриття брехні комуністичного режиму та хибного розуміння людьми цієї практики. «Повне вдосконалення» — це інший термін, який означає завершення вдосконалення людини. Жоден із цих термінів не має стосунку до смерті чи самоспалення. Чому Лю навмисно вводить людей в оману своїми словами? І чому він двічі змінює свою версію подій?
46. КПК поширює фальшиву заяву про те, що «рішення підпалити себе» було ухвалене після прочитання статей засновника Фалуньгун
ЗМІ КПК заявили, що «учасники самоспалення» вирішили підпалити себе після прочитання статей, написаних засновником Фалуньгун. Це твердження є абсурдним. У світі існує дуже багато практикувальників Фалуньгун, які читають ті самі статті.
Практикувальники докладають величезних зусиль, щоб роз’яснювати факти й викривати переслідування в Китаї, аби люди, обмануті чутками та брехнею, могли зрозуміти красу Фалуньгун. Як «учасники самоспалення» могли знехтувати тим фактом, що незліченні практикувальники зазнають переслідування, а потім підпалити себе на очах у громадськості, створюючи для режиму Цзян Цземіня ще більше приводів для переслідування Фалуньгун?
Звичайно, від початку переслідування всі книги Фалуньгун були заборонені, і людям у материковому Китаї було нелегко знайти ці книги, щоб переконатися, що це твердження є неправдивим. КПК ніколи не публікувала статей, написаних засновником Фалуньгун, щоб підтвердити свої заяви.
47. Популярний роман було заборонено одразу після інциденту «самоспалення»
«Невдовзі після інциденту „самоспалення“ популярний роман „Жовте лихо“ (Хуан Хо), опублікований за десять років до цього, був заборонений по всьому Китаю. Це досить дивно, оскільки „самоспалення“ на площі Тяньаньмень напрочуд нагадує епізод із роману „Жовте лихо“. У другому розділі цього роману хтось платить невиліковно хворим людям за те, щоб вони підпалили себе, а потім використовує цей інцидент, щоб звинуватити в ньому своїх опонентів і розпалити політичне переслідування. Чи можливо, що Цзян Цземінь та його помічники почерпнули натхнення з епізоду, описаного в романі „Жовте лихо“? Чому цей роман раптово заборонили?» (1)
48. Цзян Цземіню була потрібна подія, щоб налаштувати громадську думку проти Фалуньгун
«Відтоді, як Цзян розпочав переслідування Фалуньгун, минув майже рік. Однак усе відбувалося не так, як він собі уявляв (тобто більшість людей не зневажала Фалуньгун). Було поширено дуже багато брехні, написано багато різкої критики й організовано нескінченні „сесії вивчення“, але люди все одно не вірили цьому. Вони вже бачили чимало політичних кампаній раніше й знали, на що здатен Цзян. Багато хто думав: „Якщо Цзяну не подобається Фалуньгун, нехай сам його й забороняє — тільки не втягайте нас у це“.
За винятком кількох регіонів, які суворо виконували політику партії, керівники багатьох регіонів, зокрема навіть працівники „Офісу 610“, ставилися до цього без особливого ентузіазму. Один колишній працівник „Офісу 610“, який відповідав за район Хану в місті Тяньцзіні, описав ситуацію так:
„Чесно кажучи, людям при владі на регіональному рівні не подобалося здійснювати це [переслідування], тому що поліція жила дуже близько до звичайних людей. Наприклад, ти можеш жити по сусідству, і ми часто бачимося. Як же я можу тебе заарештувати, знаючи, що ти хороша людина? Таким був Хану — маленьке приморське містечко, де було лише чотири поліційні відділки“.
На п’ятому пленарному засіданні XV Національного з’їзду КПК, яке проходило з 9 по 11 жовтня 2000 року в Пекіні, кілька членів ЦК КПК порушили питання переслідування Фалуньгун. Вони вимагали пояснень щодо цієї кампанії.
Серед семи членів Постійного комітету Політбюро четверо — Чжу Жунцзі, Ху Цзіньтао, Лі Жуйхуань і Вей Цзянсін — тобто понад половина, виступали проти продовження переслідування Фалуньгун. Тоді колишній голова Народного конгресу Цяо Ши заявив, що його непокоїть убивство невинних послідовників Фалуньгун. Він повернувся до Пекіна й вирушив на площу Тяньаньмень, щоб особисто побачити побиття та арешти послідовників, про які раніше чув. Голова Держради Чжу Жунцзі особисто відвідав п’ятий відділ громадської безпеки Пекіна й порадив посадовцям, відповідальним за безпеку: „Не загострюйте ситуацію з послідовниками Фалуньгун! “
Навіть перебуваючи в лікарні, Цзян розмірковував над одним питанням: як налаштувати народ проти так званого „злого культу“ Фалуньгун і спровокувати поширення ненависті. Він сушив собі голову, як переконати людей, що Фалуньгун є „злим культом“. 25 жовтня 1999 року в інтерв’ю французькій газеті Le Figaro Цзян уперше назвав Фалуньгун „злим культом“.
Того ж року на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) в Окленді Цзян особисто передав президенту Сполучених Штатів та іншим лідерам буклети, намагаючись дискредитувати Фалуньгун. Він навіть скористався нагодою обмовити Фалуньгун в інтерв’ю, яке давав Майку Воллесу на CBS, неправдиво заявивши: „Тисячі послідовників Фалуньгун покінчили життя самогубством“. ЗМІ материкового Китаю навіть не наважилися повідомити цю частину інтерв’ю, побоюючись, що Цзяна викриють і висміють через такі слова».
Колишній працівник «Офісу 610» продовжує свою розповідь:
«Потім Цзян таємно зустрічався з Ло Ганем, обмірковуючи, як викликати громадську ненависть до практики Фалуньгун, яка, попри все, залишалася популярною.
Після неодноразових невдач у спробах очорнити послідовників Фалуньгун Цзян кілька разів викликав Ло Ганя для таємного обговорення способів створити сенсацію, яка дискредитувала б Фалуньгун. Цього разу Ло запевнив, що все спрацює.
Ло почав із того, що підкинув ЗМІ неправдиву інформацію. 29 грудня 2000 року державне інформаційне агентство „Сіньхуа“, діючи за наказом Центрального комітету „Офісу 610“, оприлюднило повідомлення про „невдале групове самогубство“ послідовників учення Фалуньгун. Розпливчастий звіт не називав жодних імен нібито причетних осіб, не містив жодних подробиць і навіть не повідомляв місце події. У повідомленні говорилося, що послідовники „спровокували“ та спланували колективне самогубство приблизно під час Нового року. Цей звіт мав підготувати читачів до того, що їм ще належало почути.
Через місяць, коли по телебаченню показали „самоспалення“, бентежні і трагічні сцени викликали неймовірну хвилю гніву й обурення в Китаї. Спалахнула сильна ворожість до Фалуньгун, і багато людей швидко забули все хороше, що бачили в цій практиці та в людях, які живуть за принципами Фалуньгун. Люди забули те, що бачили на власні очі й пережили самі, ніби заяви комуністичного уряду були надійнішими. Таким був емоційний вплив кадрів CCTV. Пропагандистська машина державного апарату з новою силою вийшла з тіні. Різноманітні особи з’являлися на державних телеканалах, щоб засуджувати Фалуньгун. Під час їхніх виступів CCTV періодично вставляло сцени „самоспалення“ для посилення ефекту».
«Виконуючи вказівки Цзяна, усі великі й малі ЗМІ Китаю розпочали нову кампанію цькування Фалуньгун. Генеральний відділ Центрального комітету КПК видав повідомлення про початок загальнонаціонального політичного руху з метою „подальшого викриття та критики справжнього обличчя злісного культу Фалуньгун“. Протягом чотирьох днів після „самоспалення“ агентство „Сіньхуа“ та Китайське інформаційне агентство опублікували в інтернеті відповідно 107 і 64 статті з критикою та засудженням Фалуньгун. Державні ЗМІ заявляли, що „громадськість“ щонайменше в чотирнадцяти провінціях, муніципалітетах і регіонах виступила із засудженням Фалуньгун. Від керівників партії, уряду та збройних сил, а також від різних громадських груп вимагали демонструвати підтримку „мудрого рішення“ Центрального комітету КПК. Від місцевих організацій, своєю чергою, вимагали проводити великі й малі „збори критики“ для засудження „неймовірних злочинів злого культу“. CCTV щодня транслювало інтерв’ю з людьми з різних верств суспільства, які висловлювали підтримку політиці КПК, водночас досить часто повторюючи кадри „самоспалення“, щоб жодні очі чи вуха не залишилися осторонь. Мета полягала в тому, щоб змусити всіх ненавидіти Фалуньгун». (1)
49. Цзян і Ло намагалися заманити практикувальників Фалуньгун у пастку в травні 1999 року
«Повертаючись до травня 1999 року, коли переслідування Фалуньгун ще перебувало на стадії розробки, Цзян і Ло спланували жахливу „спеціальну акцію“. Спочатку Головний офіс Центрального комітету видав документ, у якому стверджувалося, що десять тисяч послідовників Фалуньгун нібито планують здійснити „групове самогубство“ в Сяншані на околиці Пекіна.
Цей документ цілеспрямовано потрапив до закордонних ЗМІ для поширення. Потім місцева поліція, співробітники в цивільному та інформатори поширювали серед послідовників Фалуньгун чутки про те, що в Сяншані відбудеться велике „зібрання“. Паралельно до Сяншаня були направлені війська, а в засідці розташувалася військова поліція. Усе було ретельно сплановано.
Послідовників Фалуньгун мали заманити туди, у Сяншань, де їх планували знищити. Далі ця подія в державних пропагандистських ЗМІ мала бути подана як трагічне „колективне самогубство“ або „невдала спроба самогубства“, і Цзян отримав би підстави називати Фалуньгун „злим культом“, а придушення групи — виправданим. Але зрештою жоден із послідовників Фалуньгун не поїхав до Сяншаня. Тричі з 1 травня по 9 вересня поліція в цивільному змінювала „дату зустрічі“ та передавала її послідовникам, сподіваючись на інший результат. У підсумку нічого із цього не вдалося». (1)
50. Цзян ще більше розлютився після трансляції відеофільму з викриттям інциденту «самоспалення»
«У ніч на 5 березня 2002 року звичайне мовлення Восьмого каналу кабельного телебачення було перервано, і замість нього в ефір вийшла 45-хвилинна програма про Фалуньгун. Вона включала документальні фільми „Самоспалення чи обман?“ та „Поширення Фалунь Дафа по всьому світу“.
Отже, брехня, яку роками поширювала пропагандистська машина КПК, була спростована менш ніж за годину. Ці кадри показали, що Фалуньгун швидко поширювався в материковому Китаї до початку переслідувань, а також його популярність у понад 60 країнах світу.
Було продемонстровано правду про Фалуньгун і його вчення, що ґрунтується на принципах „Істина, Доброта, Терпіння“. Сотні тисяч жителів міста Чанчунь були вражені, оскільки у фільмі „Самоспалення чи обман?“ було проведено аналіз запису інциденту з CCTV у сповільненому режимі, який виявив численні суперечності.
Наступного дня кадр зі сповільненою зйомкою, де поліціянт нібито завдає удару охопленій вогнем Лю Чуньлін важким предметом по голові, активно обговорювали в усьому місті. Це обговорювали в офісах, транспорті, школах і магазинах, що свідчило про широкий суспільний резонанс.
Дізнавшись про прорив у телеефір того вечора, Цзян розлютився. За словами очевидців, він кілька хвилин тремтів від гніву, а потім ударив кулаком по столу й наказав: „Викликати Цзен Цінхуна та Ло Ганя. Негайно!“ Секретар, який уже звик до його характеру, ніколи не бачив його таким розлюченим.
Діючи за порадами Цзена та Ло, Цзян наказав оголосити бойову готовність другого ступеня у військовому окрузі Шеньяна, а також підвищену бойову готовність першого ступеня у військовому окрузі Чанчуня та серед озброєної міліції провінції Цзілінь. Ло доручив органам громадської безпеки Чанчуня та міста Цзілінь розслідувати інцидент із трансляцією та швидко його розкрити. Під час телефонної розмови він віддав наказ: „Скажіть поліції стріляти в усіх практикувальників Фалуньгун, які брали участь у прориві ефіру. Убивати без винятку!“» (2)
Література:
(1) «Anything for Power: The Real Story of China’s Jiang Zemin», Chapter 17
(2) «Anything for Power: The Real Story of China’s Jiang Zemin», Chapter 19
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
