(Minghui.org) Переслідування Фалуньгун, яке здійснюється компартією Китаю (КПК), триває вже 27 років. Багатьом залишається незрозумілим, чому тоталітарний режим ініціював репресії проти мирної медитативної практики.
Ця стаття містить огляд ключових подій і висвітлює передісторію переслідування до його офіційного початку в липні 1999 року. Китай, країна з давньою цивілізацією, у якій цінувалися моральність та духовність, з 1949 року переживає безперервне протистояння між народом та атеїстичним режимом КПК.
З метою придушення свободи думки та руйнування традиційної культури КПК розгорнула кампанію проти «правих» (1957–1959) та провела «Культурну революцію» (1966–1976). У 1989 році було жорстоко придушено студентський демократичний рух під час подій на площі Тяньаньмень.
Ці події не лише призвели до розриву зв'язку китайського народу з традиційною культурою та духовною спадщиною, а й продемонстрували обмеженість громадянських свобод.
1. Цігун набуває популярності
Після низки інтелектуальних і культурних катастроф люди звернули увагу на систему цігун. Бувши тісно пов'язаним із традиційною китайською медициною і не представляючи прямої загрози для влади, цігун набув широкого поширення у 1980-х роках, попри складну політичну ситуацію в країні.
Однак це зовсім не означало, що КПК ігнорувала розвиток цігун. Після розпаду Радянського Союзу (1991) та країн Східного блоку (1989–1990) керівництво КПК побоювалося втратити владу внаслідок так званої «мирної еволюції». У зв'язку із цим було створено робочу групу з дев'яти осіб контролю за рухом цігун. До її складу увійшли високопоставлені представники Державного спортивного комітету, Державної комісії з науки та технологій, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства державної безпеки, Відділу пропаганди ЦК, Міністерства фінансів, Міністерства громадської безпеки, Відділу зв'язку Головного політичного управління та командування збройної поліції.
Така система дозволяла КПК усебічно збирати інформацію про різні напрями цігун та контролювати їхню взаємодію із суспільством.
2. Дослідження користі для здоров'я
Фалуньгун був представлений громадськості в травні 1992 року. Практикувальники відчули значне поліпшення фізичного та психічного стану після того, як почали виконувати п'ять комплексів вправ і жити відповідно до принципів «Істина, Доброта, Терпіння».
Зростання популярності Фалуньгун та швидке збільшення числа послідовників привернули увагу КПК. 1994 року поліція направила співробітників під прикриттям для спостереження за практикувальниками, проте жодних порушень виявлено не було.
Наприкінці 1994 року Вчитель Лі Хунчжи припинив проведення навчальних курсів у Китаї.
3. Висхідна кількість практикувальників Фалуньгун
Завдяки тому, що принципи Фалуньгун відповідали традиційним моральним цінностям, які вкоренилися в китайській культурі ще до приходу КПК до влади, практика швидко поширювалася. Уже до 1996 року кількість її послідовників перевищила кількість практикувальників інших систем цігун.
Фалуньгун не мав офіційних списків учасників — люди могли вільно приходити та йти, тому точна кількість практикувальників залишалася невідомою. Проте вже до 1996 року десятки мільйонів людей практикували Фалуньгун. Серед них було чимало членів КПК та державних службовців, у тому числі високопосадовців на пенсії.
Цзян Цземінь, який став верховним лідером КПК після різанини на площі Тяньаньмень, боявся втратити контроль над людьми. Бачачи, що Фалуньгун не займається політикою і не прагне догоджати йому, він відчував заздрість до величезного впливу практики та її засновника. Усе це безпосередньо й опосередковано призвело до інциденту з газетою Guangming Daily у 1996 році.
4. Інцидент із Guangming Daily
Розгляньмо політику КПК під назвою «Три заборони» щодо систем цігун. 13 травня 1982 року Ху Яобан, на той час міністр відділу пропаганди Центрального комітету КПК, а пізніше Генеральний секретар ЦК КПК, дав вказівку відділу пропаганди опублікувати політику «Три заборони» з питань цігун та пов'язаних із ним питань (таких, як надприродні здібності). Ця політика полягала в наступному: «жодної реклами, жодної критики, ніяких дебатів».
У березні 1982 року високопосадовець КПК Чжан Чженьхуань провів захід, присвячений демонстрації надздібностей. У заході брав участь У Шаоцзу, тоді заступник директора бюро при Комісії з науки, технологій і промисловості Національної оборони (пізніше його підвищили до політичного комісара). Після цього У написав листа генеральному секретареві Ху Яобану, у якому містилося таке:
«Історія науки показує, що нові ідеї часто зустрічають опір: коли Коперник висунув геліоцентричну теорію, Галілей обстоював обертання Землі, Айнштайн запропонував теорію відносності, а Томас Хант Морган — генетичну теорію, усі вони стикалися з жорсткою критикою консервативних сил. Деякі прихильники нових теорій навіть втратили життя, як, наприклад, Бруно. Радянський Союз офіційно оголосив теорію генетики „лженаукою буржуазного ідеалізму“, проте факти довели, що теорія Лисенка була псевдонауковою.
З цих прикладів видно, що явища, які неможливо пояснити чинними теоріями, часто стають провісниками наукових проривів. Коли такі явища вивчаються й формуються в наукові теорії, вони набувають величезного наукового та практичного значення…»
Підтримку цігун надали й три високопосадовці. Один із них — У, випускник програми теоретичної ядерної фізики Університету Цінхуа, який на той час обіймав посаду політичного комісара Комісії з науки, технологій та промисловості Національної оборони. Другим був Тен Тен, китайський хімік-ядерник, колишній президент Університету науки та технології Китаю, заступник міністра Центрального управління пропаганди та віцепрезидент Китайської академії наук. Третім був Цзя Чуньван, випускник кафедри інженерно-фізичного факультету Університету Цінхуа, який спеціалізується на експериментальній ядерній фізиці, а потім міністр і партійний секретар Міністерства державної безпеки. Ці троє представників ключових державних структур надіслали листа вищому керівництву, у якому виклали наукове значення паранормальних явищ і висловили готовність узяти на себе керівництво дослідженнями та формуванням відповідної політики. Лист було схвалено відповідними інстанціями, і в 1985 році було створено спеціальну керівну групу з «науки про людину».
Однак попри все, КПК вирішила виступити проти Фалуньгун. Сюй Гуанчунь, заступник керівника відділу пропаганди ЦК КПК, у 1996 році скликав нараду головних редакторів десяти центральних газет із метою зміцнення своїх політичних позицій. Він доручив газеті Guangming Daily («Гуанмін Дейлі») опублікувати матеріал, що дискредитує Фалуньгун, з подальшим поширенням його іншими виданнями.
Після цього Державне управління в справах преси та публікацій 24 липня 1996 року надіслало внутрішній документ до всіх регіональних органів друку, що забороняє публікацію та розповсюдження книг Фалуньгун, таких як «Чжуань Фалунь» та «Фалуньгун». (Понад десять років після початку переслідування, у березні 2011 року, розпорядженням № 50 ця заборона була офіційно скасована, проте самі репресії продовжилися).
Спочатку Сюй хотів оголосити Фалуньгун «культом». Однак після того, як у газеті Guangming Daily була опублікована стаття, що дискредитувала Фалуньгун, урядові відомства отримали сотні тисяч листів від громадян, у яких роз'яснювалися факти про Фалуньгун. У результаті подальше переслідування Фалуньгун було тимчасово припинено. (2 червня 2014 року видання Legal Evening News знову послалося на документ Міністерства громадської безпеки [2000] № 39, у якому прямо зазначено, що Фалуньгун не є культом. Проте переслідування не припинилося).
5. Два секретні розслідування у 1997 році
У січні та липні 1997 року Міністерство громадської безпеки, яке контролювалося послідовником Цзян Цземіня Ло Ганем, провело два загальнонаціональні розслідування щодо Фалуньгун із метою оголосити практику «культом». Проте після ретельного розслідування бюро громадської безпеки з усього Китаю повідомили, що «жодних проблем не виявлено».
Незважаючи на відсутність доказів, Перший відділ Міністерства громадської безпеки 1998 року видав повідомлення № 555 «Про проведення розслідування щодо Фалуньгун», у якому Фалуньгун було названо «культом». Використання ЗМІ для дискредитації людини або групи в Китаї нерідко стає першим етапом розгортання масштабних політичних кампаній.
6. Інцидент на пекінському телебаченні у 1998 році
Хе Цзосю, академік Китайської академії наук, який допомагав у написанні пропагандистських матеріалів КПК, почав нападати на Фалуньгун. Він заявив, що розвиток квантової механіки нібито підтверджує, що теорія «Трьох представництв» Цзян Цземіня є основним критерієм оцінки науково-технічного прогресу.
Як родич Ло Ганя, Хе Цзосю в травні 1998 року виступив із наклепницькими заявами проти Фалуньгун у передачі Beijing Express на пекінському телебаченні. У відповідь багато практикувальників прийшли на телеканал, щоб поділитися особистим досвідом та роз'яснити справжній стан справ. Після цього співробітники телестудії, розібравшись у ситуації, зробили відповідні виправлення.
7. Хе Цзосю заборонено поширювати наклеп у пекінських ЗМІ
Дії Хе Цзосю викликали невдоволення керівництва Пекіна, і віцемер міста розпорядився заборонити йому публікувати наклепницькі матеріали в столичних ЗМІ. Після цього, у квітні 1999 року, Хе переїхав до Тяньцзіня, де опублікував нову ганебну статтю, про яку йдеться нижче.
8. Міністерство громадської безпеки знову провокує заворушення
21 липня 1998 року Перше управління Міністерства громадської безпеки розповсюдило «Повідомлення» серед правоохоронних органів по всьому Китаю. Це спонукало місцеву поліцію силоміць розігнати практикувальників Фалуньгун. Співробітники поліції проводили незаконні обшуки, вдиралися в приватні будинки та конфісковували майно. Подібні дії відбувалися в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, провінціях Хейлунцзян, Хебей, Фуцзянь та інших регіонах.
9. Звіт про розслідування
У відповідь на переслідування практикувальники Фалуньгун надсилали листи начальникам відділень поліції, роз'яснюючи неправомірність того, що відбувається. У другій половині 1998 року група високопосадовців Усекитайських зборів народних представників, які вийшли на пенсію, на чолі з Цяо Ши провела всебічне дослідження Фалуньгун і дійшла висновку: «Фалуньгун приносить лише користь країні та її громадянам». Підсумковий звіт було подано Політбюро, очолюваному Цзян Цземінем.
Розглянувши звіт, члени Політбюро висловили задоволення. Прем'єр-міністр Чжу Жунцзі видав розпорядження, у якому по суті рекомендувалося не турбувати практикувальників Фалуньгун. Ця вказівка Чжу була продиктована економічними та державними інтересами: практика сприяла зниженню медичних витрат і підтримці суспільної стабільності, а отже, заслуговувала на підтримку. (Про цю вказівку практикувальники дізналися лише після подій 25 квітня 1999).
Проте Цзян Цземінь залишився незадоволеним і передав звіт Ло Ганю, що прямо чи опосередковано спровокувало інцидент у Тяньцзіні 1999 року.
10. Інцидент 1999 року в Тяньцзіні
Заручившись підтримкою Ло Ганя, Хе Цзосю проігнорував розпорядження Чжу Жунцзі й 11 квітня 1999 року опублікував чергову статтю зі звинуваченнями на адресу Фалуньгун у журналі Youth Science and Technology Expo («Молодіжна науково-технічна виставка») при Тяньцзінському інституті освіти 11 квітня 1999 року. Без жодних підстав для своїх тверджень він заявив, що Фалуньгун завдає шкоди суспільству.
Уважаючи, що чиновники повинні знати правду, кілька практикувальників Фалуньгун з 18 по 24 квітня 1999 року зверталися до Тяньцзінського педагогічного інституту та інших відповідних установ, щоб роз'яснити ситуацію. Проте 23 та 24 квітня Бюро громадської безпеки Тяньцзіня направило підрозділи поліції, які розігнали практикувальників. Багато людей отримали поранення, а 45 людей було заарештовано.
Коли практикувальники Фалуньгун вимагали звільнити затриманих, представники міської влади Тяньцзіня повідомили, що без дозволу з Пекіна це неможливо. Поліція прямо заявила: «Вирушайте до Пекіна — тільки там можна розв'язати проблему».
Дотримуючись цієї поради, практикувальники прибули до Пекіна й 25 квітня 1999 року провели мирну акцію протесту. Уже за три місяці Цзян Цземінь ініціював масштабну кампанію загальнонаціонального переслідування, яка триває досі.
Є таке старе прислів’я: «хто шукає привід, завжди його знайде». В історії такі сценарії вже повторювалися: Нерон звинувачував християн, Гітлер — євреїв. КПК десятиліттями утримує владу за допомогою політичних кампаній та готова придушувати будь-які групи, які вважає загрозою своєму режиму — Фалуньгун не став винятком.
Незважаючи на 27-річне переслідування, що включає тортури, вбивства та насильницьке вирізання органів, практикувальники продовжують дотримуватися принципів Фалуньгун і розповідати людям про загрозу, яку компартія Китаю становить для людства.
Оскільки КПК поширює це переслідування за кордон, використовуючи окремі західні медіа, правову систему та економічні важелі, наслідки можуть бути катастрофічними, якщо це транснаціональне придушення не зупинити.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
