(Minghui.org) Цього року мені виповнилося 83 роки. Я почала практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун) 1995 року. Щоразу, коли я читаю на вебсайті Minghui.org статті співучнів, які діляться своїми спогадами про відвідування лекцій Учителя Лі, то перечитую їх знову й знову. Моє серце відчуває таке ж хвилювання, як і їхні.
Я щиро радію за тих, у кого була можливість особисто відвідати заняття Вчителя Лі. У ті часи я навіть не знала, що такі заняття проводяться. Сьогодні я хотіла б поділитися своїм досвідом, отриманим на семінарі Фалуньгун, який відбувався в нашому повіті 1998 року. Це був 10-денний захід за участю понад 500 осіб, і для мене це стало незабутнім спогадом і прекрасним початком мого шляху вдосконалення.
Влітку 1998 року практикувальники нашого округу організували семінар, місцем проведення обрали середню школу. Мені зателефонував один практикувальник і запросив відвідати семінар. На той час я тільки почала практикувати й була не в найкращому фізичному стані. У мене так болів поперек, що я не могла поворухнутися. Якщо я сиділа, то не могла встати, а якщо стояла, то не могла сісти. Я не могла подбати про себе. Практикувальник сказав, що не варто хвилюватися, співучні допоможуть мені. Чоловік занепокоївся: «Як ти збираєшся справлятися? Хто допоможе тобі помити посуд або випрати білизну?» Я сказала йому: «Люди, які практикують Фалуньгун, добрі. Вони допоможуть мені».
Коли я приїхала на місце відправлення автобуса, більшість людей уже сиділи на місцях. Автобус був переповнений. Практикувальники допомогли мені завантажити багаж, а двоє людей — зайти в автобус. Вони залишили перше місце біля дверей спеціально для мене. Я дійсно відчувала, що вони мої сестри. Я зовсім не переживала.
Менше ніж за годину ми під'їхали до школи, розташованої біля підніжжя невеликого пагорба. Усі в автобусі чекали, поки я вийду першою. Ніхто не виявляв нетерпіння чи наполегливості. Дві практикувальниці допомогли мені піднятися довгим схилом пагорба до гуртожитку. Вони виділили мені найкраще нижнє ліжко біля вікна, застелили постіль і повісили москітну сітку. Я була їм дуже вдячна.
Щоранку ми вставали о четвертій годині ранку, щоб виконувати вправи. Я не могла виконати четверту вправу стоячи, тому що не могла нахилятися або присідати. Для сидячої медитації мені потрібна була допомога, щоб просто сісти. Удень ми сиділи на підлозі в класах і дивилися відеозаписи лекцій Учителя Лі, а потім ділилися своїм розумінням і досвідом.
Найскладнішим для мене було митися. Школа була в сільській місцевості, побутові умови були поганими. Там була тільки холодна вода, і мені потрібна була допомога, щоб принести гарячу. Я не могла нахилитися, щоб зняти штани. Мені доводилося послаблювати пояс, щоб дозволити штанам впасти самим. Спочатку мені була потрібна допомога співучнів, щоб прийняти ванну та випрати білизну, але на четвертий день я вже змогла самостійно принести гарячу воду й помитися. До кінця 10-денного семінару все прийшло в норму. Я знову могла вільно рухатися!
Я по-справжньому відчула цілющу силу Фалуньгун. Спочатку я прийшла тільки для того, щоб оздоровитися фізично, і мало що розуміла у вченні. Але ці 10 днів були найщасливішим, найбільш насиченим і найбільш незабутнім часом у моєму житті. Ці спогади залишаться зі мною назавжди!
Чудеса, свідками яких ми стали на семінарі
За ці 10 днів відбулося багато дивовижних подій.
По-перше, багато хто з нас дійсно бачив Фалунь (Колесо Закону) на власні очі. Одного разу вдень, близько четвертої години, під час перерви, ми побачили, як у небі на тлі сонця, що заходить, у північно-західному напрямку від школи з'явилися незліченні величезні Фалуні. Сонце було досить великим, але Фалуні, які ми бачили, були ще більшими. У центрі було чітко видно чотири маленькі символи буддійської свастики. Фалуні безперервно оберталися, один за одним, змінюючи колір у міру обертання. Пролунали схвильовані голоси людей, які кликали тих, хто був у класах: «Виходьте! Подивіться на це!» Усіх переповнювали радість і здивування. Ми всі відчували, що таким чином Учитель заохочує нас!
Школа, де проводився семінар, стояла на невеликому пагорбі, з трьох боків оточеному рисовими полями. Уздовж стін школи росли бур'яни, а вечорами всюди були комарі. До нашого заходу інша група намагалася провести там заняття. Двоє людей вирушили перевірити все заздалегідь, але вночі на протимоскітних сітках було так багато комарів, що вони не витримали й переїхали до готелю. Однак під час нашого семінару понад 500 осіб щоранку, о четвертій годині, сиділи в медитації на території школи, і ніхто не скаржився на комарів. Одна практикувальниця навіть вирішила помедитувати ввечері біля маленької хвіртки, що веде зі школи. Вона сказала, що не помітила жодного комара. Хіба це не дивно?
Звісно, ми розуміли чому. Енергетичне поле, яке створювали понад 500 істинних практикувальників, було неймовірно сильним. Не дивно, що місцеві фермери запитували: «Що відбувається в цій школі? Щоночі все навколо залито червоним сяйвом».
Усе точнісінько так, як сказав Учитель у «Чжуань Фалунь»:
«Це не просте місце, не місце для звичайних вправ цігун — це місце для вдосконалення. Багато тих із нас, хто має надздібності, бачили, що місце Фалунь Дафа вкрите червоним сяйвом, і суцільно все там є червоним». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Я познайомилася з жінкою років 40, яка була родом із мого рідного міста, хоча зараз жила в сусідньому окрузі. Я запитала її: «Чому ви приїхали?» Вона відповіла: «Як я могла не приїхати, коли це така чудова практика й заняття проходять так близько?» Її чоловік помер молодим, і вона жила в сільській місцевості. Якби вона не працювала, то не змогла б відправити сина до школи. Крім роботи на фермі, вона працювала на розвантаженні машин із вугіллям. Вантажівки доводилося розвантажувати вручну, і щоразу в неї боліла спина. Але після того, як вона почала практикувати Фалуньгун, розвантаження вугілля перестало бути стомлюючим.
Інша жінка, фермер, яка жила за вісім кілометрів від школи, практикувала вже кілька років. Вона приходила щоранку, повна енергії, зі здоровим рум'янцем на обличчі. Було так багато зворушливих і незвичайних історій, подібних до цієї, що я навіть не зможу перерахувати їх усі.
Пізніше практикувальник, який організував цей захід, розповів нам, що спочатку ситуація була досить напруженою. Вони планували зібрати близько 200 осіб, але в підсумку приїхали всі практикувальники з довколишніх міст, округів і навіть зі столиці провінції. Раптово кількість учасників перевищила 500 осіб! Виникла величезна проблема з їжею, водою та місцями для ночівлі.
Щоб води вистачало, крани залишали відкритими на весь день і ніч, поповнюючи таким чином резервуари для води. У шкільній їдальні можна було приготувати їжі тільки на 200 осіб, тому довелося закупити додаткове обладнання. Навіть співробітники школи, які були у відпустці, повернулися, щоб допомогти, і принесли із собою каструлі та інший посуд.
При цьому кожен учасник платив лише 10 юанів на день, у цю вартість входило і харчування, і проживання. Після закінчення семінару залишилося ще понад 16 000 юанів. Координатор пожертвував 9 000 юанів середній школі, а решту віддав місцевій початковій школі.
Пізніше з перевіркою прийшла державна комісія, підозрюючи, що організатори отримали прибуток від заходу. Але коли вони переглянули записи, виявилося, що враховано було кожен фень [найдрібніша монета Китаю]. Насправді, головний організатор, не афішуючи свого вчинку, пожертвував 10 000 юанів із власних коштів, щоб проведення семінару стало можливим.
У підсумку чиновникам нічого було сказати. Вони просто не могли зрозуміти, що Фалунь Дафа — це справді місце чесності та чистоти.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
