(Minghui.org) У розділі «Убивство живих істот» Учитель сказав:
«Для практикувальників наші вимоги досить суворі: практикувальникам не можна вбивати живих істот».
«Убивство живих істот не лише створює величезну карму, а й зачіпає питання про милосердя». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
На сайті Minghui у статті «Вісімнадцять рівнів пекла» розповідається про людей, які через примхи чи задля втіхи вбивають тварин. Після смерті їхні душі потрапляють до «Пекла скотного рову». Їх топчуть і колють рогами стада диких биків. Ця стаття нагадала мені про практикувальників, які зазнавали страждань після того, як позбавили іншу істоту життя.
Дочка замовила для мене через інтернет фрукти, овочі та креветки. Креветки важили близько фунта (454 г) і були упаковані в герметичний пластиковий пакет із водою та повітрям. Більшість креветок були живі. Я не знала, що з ними робити: не могла їх повернути, не розуміла, куди випустити. Я поклала креветки в таз і сказала: «Вибачте, я не робила цієї покупки. Можливо, ми маємо зумовлений зв'язок, і я бажаю вам усім прекрасного майбутнього». Потім залишила їх там, подумавши, що приготую їх після того, як вони помруть.
На третій день я підійшла до тазу з креветками. Вони всі вже померли, тому я швидко їх приготувала. Я згадала, що напередодні ввечері, коли помирали креветки, моя спина дуже сильно боліла, я ледь могла повернутися — такого раніше ніколи не було. Я подивилася в себе й виявила глибоко приховане прагнення — помсту — сильне бажання покарати тих, хто переслідує практикувальників. Це показало, що мені не вистачає милосердя. Після того як я виявила цю пристрасть, біль значно зменшився. Я також зрозуміла ще одну причину болю в спині: хоч я не вбивала креветок, мені все одно довелося взяти на себе частину карми.
Моя мати слухала лекції Фалунь Дафа, але не надавала значення питанню вбивства живих істот, хоч я неодноразово звертала на це її увагу. Ми живемо в прибережній зоні, і батько іноді купував їй крабів, яких вона полюбляла їсти. Цього року він двічі купував їй живих крабів. Одразу після того, як вона їх приготувала й з'їла, її спина сильно боліла. Це сталося двічі, тоді вона сказала, що більше ніколи не їстиме крабів, і почала серйозно ставитися до питання вбивства живих істот.
Місцева практикувальниця купувала на ринку живих молюсків навіть після того, як уже кілька років практикувала Фалунь Дафа. Вона розповіла, що коли підійшла до прилавка з молюсками, то почула, як вони кричать: «Рятуйте мене, рятуйте мене». Більше вона не купувала молюсків і стала звертати увагу на проблему вбивства живих істот.
Я знаю, що деякі практикувальники в моєму регіоні не усвідомлюють усієї серйозності вбивства живих істот. Їхні сім'ї купують живі морепродукти, готують і їдять їх. Тільки коли практикувальник по-справжньому усвідомлює всю значущість такого вбивства й кількість карми, яку воно породжує, він заохочуватиме свою сім'ю не робити цього. Літня практикувальниця, яка дуже старанно вдосконалюється, останніми роками кілька разів тяжко хворіла. Можливо, це пов'язано з тим, що вона неправильно ставиться до питання вбивства живих істот. Діти часто відвідували її та іноді приносили живі морепродукти й готували їх для неї. Не бажаючи образити дітей, вона їх їла.
Ми живемо серед звичайних людей і в таких ситуаціях іноді важко правильно чинити. На свята, коли сім'ї або друзі збираються в ресторанах, неминуче хтось замовить страву з живих морепродуктів. Як практикувальник має вчиняти в такій ситуації? Раніше я не була суворою до себе та могла їсти таке, думаючи, що це ж не я вбила їх. Тепер я почала серйозно ставитися до цього питання й уникаю таких страв — просто їм інше. Щойно подумаю про страждання, які Вчитель виніс за нас, мені легко відмовитися від нібито смачної їжі й відпустити це бажання.
Деякий час тому в мене боліли руки, і я не могла піднімати важкі предмети. Це тривало довго. Я подивилася в себе й виявила, що маю образу, заздрість і потяг до суперництва. Біль став дещо слабшим, але не зник. Одного разу я слухала лекцію Вчителя, де він дуже серйозно говорив про проблему вбивства живих істот. Я почала заучувати відповідний розділ із «Чжуань Фалунь». Чим більше запам'ятовувала, тим гостріше відчувала, яку величезну карму породжує вбивство живих істот. Я подумала, чи не робила помилок у цьому відношенні. Щойно я згадала два випадки вбивства за останні роки, і біль у руках значно зменшився.
Кілька років тому я їхала за кермом автомобіля та збила собаку. Він раптово вибіг на дорогу, і я не встигла загальмувати. Приблизно в той самий час моя колега перейшла в інший офіс. Вона наполягала, щоб я подбала про її вазон із різдвяником, адже новий офіс був надто маленьким, і брати рослину ніхто не хотів. Я не мала вибору, окрім як допомогти їй, тому іноді поливала його. Минулого літа я переставила різдвяник у затінок і щодня поливала водою або чаєм, який лишався. Я чула, що це корисно для рослини, і мені було лінь ходити у ванну, щоб вилити чай. Через деякий час листя почало опадати. У мене з'явилося погане передчуття, і я переставила вазон на сонячне місце, але квітка все одно загинула.
Через мене, практикувальницю, загинули рослина й собака. Я не робила цього навмисно, але все одно була відповідальна за це, тому мала взяти частину карми на себе. З Фа ми знаємо, що в очах божественних істот усі органічні та неорганічні об'єкти є живими істотами, і нам потрібно бути дуже обережними.
Традиційна китайська культура стверджує, що людське життя має першорядне значення. Практикувальники Фалунь Дафа не повинні приділяти занадто великої уваги дрібницям і боятися наступити на мураху, але ми маємо поважати принципи Всесвіту й бути суворими до себе в питанні вбивства живих істот.
Це моє розуміння на даному рівні. Будь ласка, з добротою вкажіть на все, що не відповідає Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
