(Minghui.org) У місті Хіросіма в Меморіальному парку миру практикувальники Фалуньгун (Фалунь Дафа) організували місце для збору підписів. Вони знайомили туристів із різних країн з практикою Фалуньгун і розповідали про переслідування її послідовників комуністичною партією Китаю (КПК), зокрема про санкціоноване державою насильницьке вирізання органів. Практикувальники закликали покласти край порушенням прав людини в Китаї. Цього року петицію підписували як японці, так і іноземні туристи.

Люди підписують петицію в Меморіальному парку миру у Хіросімі (фото: Minghui.org)

Зустріч, яка зворушила серце відвідувача

Момої (фото: Minghui.org)

Один із відвідувачів парку, на ім’я Момої, уже підписував петицію під час одного з попередніх заходів. Цього разу він знову прийшов у парк, щоб поспілкуватись з практикувальниками. Він розповів, що минула зустріч справила на нього глибоке враження. «Після розмови з практикувальниками та підписання петиції я відчув незвичайний душевний підйом. Той день назавжди закарбувався в моїй пам'яті. Здавалося, ніби мене вела якась невідома сила», — сказав він.

Момої розповів, що після підписання петиції вирішив переглянути інформацію про Фалуньгун в інтернеті. Він дізнався, що навіть перед жорстоким переслідуванням практикувальники продовжують мирно відстоювати свої переконання. Їхня стійкість викликала в нього щире захоплення. Він також дізнався, що послідовники Фалуньгун керуються принципами, викладеними в книзі «Чжуань Фалунь», і намагаються виявляти терпимість до інших навіть у конфліктних ситуаціях.

«У молодості я був нестриманим і часто змушував маму хвилюватися. Зараз я глибоко шкодую, що завдав їй стільки клопоту. У моєму житті були й люди, яких я не міг пробачити. Але зараз, оглядаючись назад, я розумію, що повинен пробачити всім, кого раніше вважав негідними прощення», — сказав він.

Заклик до припинення переслідування

Патрісія (у червоному) та члени її сім’ї (фото: Minghui.org)

Прочитавши інформаційний буклет, Патрісія з Франції була вражена: «Невже компартія Китаю вчиняє такі злочини, це жахливо!» Вона разом із сім'єю підписала петицію та сказала практикувальникам: «Ви робите справді чудову справу».

Майкл і Катя (фото: Minghui.org)

Майкл із Нью-Йорка та Катя з Росії також висловили стурбованість. Майкл сказав: «Кожна людина має користуватися свободою та мати основні права. Мені боляче чути про те, що люди зазнають переслідування». Він також підписав петицію.

Катя зазначила: «Не можна ототожнювати дії держави з людьми, які в ній живуть». Потім вона дістала підвіску, виконану в традиційному російському стилі, та подарувала її одному з практикувальників. У відповідь практикувальник подарував їм квіти лотоса, виконані в техніці оригамі.

Проблема, що зачіпає все людство

Данбара (фото: Minghui.org)

Данбара вже підписав петицію кілька місяців тому. Говорячи про насильницьке вирізання органів, він сказав: «Про цю проблему я чув уже давно, проте засоби масової інформації практично не висвітлюють це. Деякі сприймають те, що відбувається насамперед, як привід виступити проти КПК. Але я дивлюся на це інакше. Йдеться про порушення основних прав людини, про загрозу людським життям. Це питання життя та смерті».

Він продовжив: «Якщо про ці злочини не розповідають громадськості, якщо тому, що відбувається досі, не дана чітка моральна оцінка і все це триває до сьогодні, це означає, ми маємо справу зі справжньою катастрофою в галузі прав людини. Це надзвичайно серйозна проблема, яка потребує найпильнішої уваги Організації Об'єднаних Націй та Ради з прав людини ООН. Адже під виглядом медичної допомоги відбувається не що інше, як масове вбивство людей».

Чоловік розповів, що був залучений до створення Національної установи з прав людини в Японії. «Дуже важливо вести просвітницьку роботу, щоб якнайбільше людей дізналися про цю проблему. Створення Національної установи з прав людини має велике значення для припинення геноциду, пов'язаного з насильницьким вирізанням органів у практикувальників Фалуньгун та уйгурів. Питання прав людини виходять за межі національних і релігійних відмінностей. Необхідно добиватися того, щоб голоси людей були почуті через такі структури, як Національна установа з прав людини та Рада ООН з прав людини, а інформація про ці проблеми сягала міжнародних ЗМІ та виборців різних країн», — зазначив він.