(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Я практикувальник зі Словаччини, отримав Фа у 2012 році. На початку 2023 року, коли ми з дружиною на кілька тижнів приїхали до головного офісу The Epoch Times у Нью-Йорку, керівник видання сказав, що я маю залишити роботу на нинішній посаді й разом із дружиною заснувати словацьку редакцію The Epoch Times.
Попри те, що я спеціалізувався на журналістиці, не був упевнений, що зможу запустити нове медіа в Словаччині. До того ж, відколи почав практикувати Фалунь Дафа, я майже перестав стежити за політикою.
Колеги в Нью-Йорку щиро вітали мене, але я не зовсім поділяв їхній ентузіазм. Розумів, що поява The Epoch Times у нашій країні була б дуже корисною, проте водночас бачив, що попереду на нас чекає багато труднощів. Я запитував себе: «Чому саме я?»
Одного разу, повернувшись до орендованої квартири в Нью-Йорку, де ми жили, я зустрів там практикувальника з Тайваню. Розповів йому, що ми з дружиною збираємося повернутися додому, переїхати до столиці й заснувати словацьке видання The Epoch Times. Це була чудова новина, але ми також відчували невпевненість, адже не мали досвіду й зовсім не знали, з чого почати такий масштабний проєкт.
Практикувальник із Тайваню знизав плечима й просто сказав англійською: «Просто вір!»
Він сказав лише два слова, але в ту мить мені здалося, що в них було все, що він міг сказати. Ці слова були настільки точними й глибокими в тій ситуації, що я відчув, ніби сам Учитель промовляє до мене через нього.
Протистояння неправедним думкам
Минуло три роки від заснування словацької редакції The Epoch Times. Я спостерігав, як Учитель поступово все влаштовує для нас, і помічав, що кожна подія відбувається у свій час. У міру того як ми вдосконалюємо свій Сіньсін і професійні навички, у нашому житті виникають нові ситуації, до яких на початку ми, ймовірно, не були б готові.
Восени 2023 року Словаччина підписала угоду з китайською компанією Gotion про будівництво великого заводу з виробництва акумуляторів для електромобілів у Шуранах — невеликому місті на південному заході країни. Компанія Gotion відома тісними зв'язками з компартією Китаю. США внесли її до чорного списку компаній, діяльність яких заборонена на американській території, через підозри у використанні примусової праці, зокрема в Сіньцзяні.
Завод з виробництва акумуляторів у Шуранах є другим за масштабом іноземним інвестиційним проєктом в історії Словаччини. Уряд країни надав йому статус «стратегічної інвестиції», що дало змогу компанії Gotion значно швидше проходити всі адміністративні та регуляторні процедури за суттєвої підтримки словацьких державних структур. Крім будівництва заводу, очікується навіть створення місцевого осередку компартії Китаю в Шуранах.
У 2024 році розпочалися підготовчі роботи до будівництва. Однак поступово місцеві жителі Шуранів почали виступати проти спорудження акумуляторного заводу й об'єдналися в громадську ініціативу. Назвімо її «Ініціатива». Учасники попереджали про негативний вплив заводу на довкілля регіону й заявляли, що китайська компанія надала словацькій владі сфальсифіковані статистичні дані, намагаючись приховати, що майбутнє підприємство стане джерелом серйозного забруднення навколишнього середовища.
У словацьких ЗМІ спостерігалася дивовижна одностайність щодо китайських інвестицій. Медіа, які симпатизували опозиційній політичній партії, не підтримували політику «зелених» (тобто захист довкілля), тому також вітали будівництво китайського акумуляторного заводу. Громадян, які протестували проти його спорудження, вони називали «розповсюджувачами неправдивих чуток».
ЗМІ, які підтримували уряд, не наважувалися критикувати дії прем'єр-міністра. У цих виданнях майже не висвітлювали позицію громадян, які виступали проти будівництва.
Спостерігаючи за тим, що відбувалося, я відчув, що саме цю прогалину й могла заповнити словацька редакція The Epoch Times.
Я вирішив зв'язатися з «Ініціативою», яка виступала проти будівництва китайського акумуляторного заводу, і поставити її учасникам кілька запитань. З огляду на попередній досвід спілкування з іншими ЗМІ, які очорнювали їх, вони відреагували дещо насторожено й не надто привітно. Проте запросили мене до парламенту, де мало відбутися засідання комітету щодо акумуляторного заводу. Ми могли зустрітися там і поговорити.
Раніше я ніколи не бував у парламенті сам і не спілкувався з політиками. Я спробував ознайомитися з наданими мені матеріалами про екологічні ризики акумуляторного заводу та адміністративні процедури, які китайська компанія обійшла, але поєднувати це з основною роботою було надзвичайно складно.
Сидячи в автобусі дорогою до парламенту, я серйозно сумнівався, чи варто мені туди їхати та чи зможу я ефективно спілкуватися на цю тему.
Я згадав цитату з книги «Чжуань Фалунь»:
«У певний період тобі можуть влаштувати ситуацію, коли важко відрізнити правду від брехні. Зроблять так, щоб ти засумнівався: чи існує Гун, чи можеш ти вдосконалюватися, чи можна взагалі досягти Досконалості, чи дійсно існують Будди. У майбутньому ще можуть зробити так, що в тебе з’явиться хибне сприйняття, ти відчуватимеш, ніби нічого цього не існує, ніби все це є несправжнім. У такий спосіб хочуть перевірити, чи зможеш ти залишитися стійким. Якщо практикувальник у серці скаже собі, що неодмінно буде стійким і непохитним, тоді, коли настане випробування, він дійсно зможе залишитися стійким і непохитним, природно зможе вчинити добре, адже його Сіньсін уже підвищився». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Попри всі неправедні думки, які виникали в моїй голові, та сумніви у власних силах, на підсвідомому рівні я розумів, що маю туди поїхати й що нам потрібно докладно висвітлити тему китайських інвестицій. «Навіщо ми взагалі заснували словацьке видання The Epoch Times, якщо я не збираюся туди їхати?» — запитав я себе.
Однак потрапити на засідання комітету мені не вдалося. На нього допускали лише 15 представників громадськості, і всі місця були зайняті. Я зателефонував представнику «Ініціативи», але він не відповів.
Я був дещо розгублений через такий поворот подій, але зробив усе, що міг, аби надати «Ініціативі» платформу для висловлення своїх побоювань.
Удень несподівано задзвонив телефон. Це був представник Г. з «Ініціативи». Ми розмовляли понад годину. Я роз'яснив йому правду, розповів про історію та місію The Epoch Times, а він поділився зі мною багатьма подробицями будівництва китайського заводу. Потім представник Г. висловив бажання дати відеоінтерв'ю The Epoch Times. Це стало ще одним випробуванням, причому набагато серйознішим. Проте я вирішив продовжувати шлях, на який ступив.
Для проведення інтерв'ю нам довелося облаштувати студію. Це було перше інтерв'ю, яке ми записували в нашому офісі. Підготовка до нього та сам процес запису — тема для іншої статті з обміну досвідом самовдосконалення. Якщо коротко, інтерв'ю відбулося наприкінці 2024 року, отримало позитивні відгуки глядачів, а наші стосунки з представником Г. з «Ініціативи» зміцнилися.
Відтоді він регулярно повідомляє мені про останні події. «Ініціатива» почала поширювати наші статті у своїх соціальних мережах, і часто саме вони ставали найпопулярнішими. Ми були одним із небагатьох ЗМІ в Словаччині, які збалансовано висвітлювали події, надаючи слово як прихильникам, так і противникам проєкту.
Дедалі більше людей почали цікавитися цією темою. Кілька інших громадських організацій висловили занепокоєння щодо будівництва акумуляторного заводу у відкритому листі, який хотіли передати посольству Китаю. Однак посольство відмовилося прийняти лист, заявивши, що побоюється, ніби в ньому може бути бомба або вірус сибірської виразки. Поступово люди почали на власному досвіді відчувати, наскільки гіркими можуть бути методи компартії Китаю.
Влітку 2025 року ми взяли інтерв'ю ще в одного учасника «Ініціативи» — колишнього судді. Він докладно пояснив, як китайська компанія обходить європейські стандарти та нормативні вимоги, а також як неодноразово фальсифікували дані про безпеку всього виробничого комплексу. Він також повідомив, що кожен член місцевої ради в Шуранах, який проголосував за будівництво китайського заводу, дивовижним чином отримав нову квартиру.
Тим часом про ці проблеми почали говорити й деякі невеликі опозиційні політичні партії, які не погоджувалися з політикою «зелених». Чим більше ми писали на цю тему, тим більше людей нею цікавилося.
Невдовзі в Шуранах, безпосередньо на місці майбутнього будівництва заводу, відбулася акція протесту. Її організувала «Ініціатива», і представник Г. також запросив нас узяти участь.
І знову в мене виникли певні побоювання, адже серед учасників акції могли бути різні люди, зокрема й ті, хто, виступаючи проти будівництва акумуляторного заводу, з різних причин нападав і на The Epoch Times. Що ширшого розголосу набували наші матеріали, то частіше з'являлися негативні коментарі з нападками на The Epoch Times і Фалунь Дафа. Я сприйняв це як знак того, що ми добре виконуємо свою роботу, адже інакше сили зла не стали б виявляти себе.
Учитель сказав:
«У процесі роз’яснення правди деякі учні часто зіштовхуються з людьми, які не хочуть слухати, не сприймають і навіть ставляться вороже. Ви не можете через неприйняття однієї людини дозволяти собі зазнати невдачі або втратити мужність у процесі порятунку живих істот. Учень Дафа… хто ж це такий — учень Дафа? Жива істота, створена найвеличнішим Фа, (гарячі оплески) тверда, як моноліт, і міцна, як алмаз. Як можуть кілька слів від звичайної поганої людини мати якусь вагу? „Хоч який ти злий, ти не можеш мене змінити. Я просто маю виконати свою історичну місію, маю робити те, що має робити учень Дафа“». («Лекція Закону на конференції Фа 2003 року у Вашингтоні»)
Коли ми прибули на місце акції протесту, представник Г. одразу привітав мене. Я підійшов до політика, який щойно завершив виступ, і запитав, чи погодиться він дати нам інтерв'ю. Це був наш перший досвід запису відеоінтерв'ю зі словацьким політиком. Він сказав, що знайомий із газетою The Epoch Times, оскільки ми також висвітлюємо проблему будівництва акумуляторного заводу.
Невдовзі Г., організатор акції протесту, який координував її проведення, оголосив у мікрофон: «Я хотів би привітати на нашому заході газету The Epoch Times — четверте за величиною ЗМІ в США та одне з небагатьох видань, яке професійно й об'єктивно висвітлює будівництво акумуляторного заводу».
Ці слова викликали тривалі оплески близько 300 присутніх. У той час ми записували інтерв'ю з політиком, але я краєм ока спостерігав за тим, що відбувалося.
Після виступів люди утворили живий ланцюг навколо ділянки, відведеної під будівництво акумуляторного заводу. Коли ми з дружиною проходили повз, знімаючи цей живий ланцюг, деякі люди вигукували: «Дякуємо, The Epoch Times!»
Після акції протесту двоє молодих людей розповіли мені, що приєдналися до «Ініціативи» після перегляду нашого першого відео з представником Г., оскільки воно відкрило їм очі. Відтоді вони почали брати участь у заходах проти будівництва китайського акумуляторного заводу.
Наразі будівництво китайського заводу призупинено. Навесні міністр довкілля неодноразово заявляв, що завод не буде побудований у Словаччині, оскільки компанія фальсифікує документи й не може відповідати європейським екологічним стандартам. До того ж реалізація проєкту відстає від графіка щонайменше на 13 місяців. Однак прем'єр-міністр продовжує наполягати на тому, що все йде за планом, завод буде побудований, а Словаччина планує залучити до країни ще кілька китайських проєктів.
Я не хочу надавати особливого значення тому, чи буде китайський акумуляторний завод побудований у Словаччині, чи ні. Я не знаю, які рішення ухвалили політики вищого рівня.
Важливо те, що ми дали змогу висловитися людям, яких не почули інші ЗМІ, а також показали їм, що The Epoch Times — видання, якому можна довіряти. Вони також змогли особисто познайомитися з методами компартії Китаю. Усе заплановано Вчителем, а ми виконуємо свою роль у цьому процесі.
Фалунь Дафа і релігія
Нещодавно, під час вивчення статей Учителя, я прочитав уривок, у якому пояснювалося, як слід реагувати, коли звичайні люди називають Фалунь Дафа релігією. Приблизно через два дні я вивчав Фа з іншою групою практикувальників. Ми читали ту саму статтю, і я знову натрапив на той самий уривок про релігію та Фалунь Дафа. Це привернуло мою увагу.
Я замислився: а чи не вважаю я сам Фалунь Дафа релігією? І зрозумів, що в деяких ситуаціях справді так.
Послідовники сучасних релігій часто вважають себе певною «обраною групою» людей. Усе, що їм потрібно робити, — це дотримуватися необхідних обрядів, наприклад відвідувати церковні служби, відзначати важливі свята тощо, і тоді вони гарантовано потраплять до «раю». Їм не потрібно докладати додаткових зусиль для самовдосконалення, працювати над своїм характером, чимось жертвувати тощо. Виконуючи основні вимоги своєї релігії, вони вважають, що, найімовірніше, потраплять на «небеса».
Однак у практиці Фалунь Дафа все інакше. Головна увага приділяється самому практикувальнику — його особистому самовдосконаленню та поліпшенню характеру. Відповідальність лежить на ньому самому.
Учитель сказав:
«За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Саме тоді я усвідомив, що маю слабке місце, яке називаю «ірраціональною вірою в Учителя». Подібно до людей, які покладаються на релігію, я виправдовую власні невдачі, кажучи собі, що Вчитель однаково подбає про мене. Коли я не хочу покращувати свій характер, то переконую себе, що це не має значення, адже я вже багато років практикую Фалунь Дафа й так багато зробив для різних проєктів із роз'яснення правди, тож Учитель неодмінно врятує мене.
Це своєрідна розумова карма, яка виправдовує мої пристрасті й переконує мене, що зі мною нічого не може статися. Зрештою, я належу до обраної групи, про яку подбає Вчитель. Мені не обов'язково підвищуватися саме зараз — я можу зробити це наступного разу. Нічого страшного. Адже моє майбутнє все одно буде світлим — у цьому немає сумнівів.
Якщо раціональна віра в Учителя допомагає мені зберігати праведні думки у важкі часи й не здаватися, то ірраціональна віра може приспати мене хибним відчуттям безпеки. Мовляв, мені не потрібно докладати наполегливих зусиль, адже Вчитель у будь-якому разі гарантував мені світле майбутнє. Я знаю, що ці думки не є моїми справжніми думками, але маю працювати над тим, щоб позбутися їх, а не піддаватися їм.
Робота в ЗМІ вимагає постійного створення нового контенту, що дуже виснажує розумово. Щоб рухатися вперед, потрібно безперервно долати власні обмеження. Коли я здобув журналістську освіту, то казав собі, що хотів би працювати в авторитетному ЗМІ, але в Словаччині таких не було. Тоді я ще не був практикувальником.
Сьогодні мені випала велика удача працювати у виданні The Epoch Times, місія якого значно перевершує все, про що я міг колись мріяти.
Я хотів би подякувати Вчителю за те, що він указав мені цей шлях, увесь цей час піклувався про мене й давав мені можливість удосконалюватися.
Також хочу подякувати співучням за допомогу та співпрацю.
Це моє обмежене розуміння на нинішньому рівні. Якщо я сказав щось, що не відповідає Фа, будь ласка, доброзичливо вкажіть мені на це.
Статтю подано для Європейської Конференції Фа 2026 року з обміну досвідом самовдосконалення практикувальників Фалунь Дафа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.