(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа у 1994 році, і Вчитель подарував мені друге життя.
Ще в ранньому дитинстві я стала людиною з інвалідністю. Сподіваючись зцілитися, я часто відвідувала храми. У липні 1990 року я почала займатися одним із видів цігун, активно поширювала його й переконувала багатьох знайомих також займатися ним.
Під час занять цігун я зіткнулася з одержимістю нечистим духом тварини, через що постійно відчувала сильний холод. Навіть у спекотну погоду мені доводилося вдягати військову хутряну куртку, щоб зігрітися. Я могла заснути лише тоді, коли чоловік обіймав мене й зігрівав своїм теплом. Якщо ліжко підігрівали електричною ковдрою, то згодом моє тіло охолоджувало її.
Я страждала від багатьох хвороб, зокрема від хвороби Меньєра (захворювання внутрішнього вуха, що супроводжується нападами сильного запаморочення та порушенням рівноваги), але жоден лікар не зміг мені допомогти.
Семінар Фалуньгун
У квітні 1994 року Асоціація цігун міста Ченду запропонувала нам 18 квитків на семінар із цігун, який проводив Учитель Лі Хунчжи перед основним курсом лекцій. Представники Асоціації також хотіли спробувати різні види цігун, а ми сподівалися, що якийсь із них допоможе мені одужати.
28 травня 1994 року, приблизно о дев’ятій ранку, я стояла у дворі будівлі Асоціації цігун міста Ченду, коли просто переді мною зупинився чорний автомобіль. Дверцята відчинилися й злегка зачепили мене. З машини вийшов високий молодий чоловік із дуже вродливим і добрим обличчям. Він усміхнувся мені.
Практикувальник дістав із машини кілька великих коробок, і люди, які стояли поруч зі мною, почали допомагати йому розвантажувати автомобіль. Я відкрила одну з коробок. Усередині були книги «Фалуньгун» і журнал «Література та мистецтво». Розгорнувши книгу «Фалуньгун», я побачила фотографію автора. Його обличчя здалося мені дуже знайомим: він був надзвичайно схожий на молодого чоловіка, який щойно вийшов із машини. Ми придбали деякі матеріали.
Під час перерви я спробувала записатися на дев’ятиденний курс лекцій, який мав розпочатися наступного дня після семінару. Однак кілька керівників Асоціації цігун намагалися відмовити мене.
«Семінар іще не закінчився, а ти вже поспішаєш записатися на курс, навіть не з’ясувавши, чи ефективний цей вид цігун. Хіба це розумно?» — сказали вони.
Я відповіла: «Лише тому, що Вчитель указав на деякі погані практики та зловживання в цій сфері, я відчуваю, що цей Учитель кращий за вас, адже ви постійно намагаєтеся вводити одне одного в оману. Я просто хочу вивчати цю практику».
Курс лекцій у приміщенні Управління гідроенергетики міста Ченду
Хоча спочатку четверо з нас відвідували лекції, які проводилися в приміщенні Управління гідроенергетики міста Ченду, наступного дня я вирушила туди сама.
Несподівано на перехресті просто переді мною з’явився Вчитель. Він подивився на мене, потім повернувся й пішов далі. Я рушила за ним. Пройшовши кілька кроків, він зупинився й, обернувшись, подивився на мене. Потім Учитель знову пішов уперед, а я попрямувала слідом. Так він привів мене до місця проведення курсу.
У дворі біля будівлі, де мали відбуватися лекції, я побачила багато людей, які займалися тим видом цігун, яким раніше займалася і я. У мене виникла думка приєднатися до них. У цю мить Учитель подивився на мене. Я відкинула цю думку й пішла за Вчителем до навчальної аудиторії.
Учитель сказав нам, що практика, якою займалися люди у дворі, була різновидом цігун, пов’язаним з одержимістю нечистим духом тхора. Від страху мене кинуло в холодний піт. Слава Богу, Учитель уберіг мене від участі в тих вправах.
Щодня Вчитель ішов попереду мене, і ми разом діставалися місця проведення курсу.
Під час однієї з лекцій я почала малювати ієрогліфи у своїй книзі «Фалуньгун». Щойно я домалювала половину ієрогліфа «Лунь» (колесо), як почула голос Учителя: «Дехто малює на моєму тілі». Ручка випала в мене з рук, і я подумала: «Учитель знає все!»
Протягом дев’яти днів чоловік щодня заїжджав за мною. Щоразу, коли він приїжджав, ми вивчали вправи Фалуньгун, і він приєднувався до нас. Учитель також виправляв його рухи. Відтоді виразка шлунка в нього зникла.
А ось генеральний секретар Асоціації цігун, який намагався переконати мене приєднатися до іншого заняття з цігун, так і не зміг потрапити на лекції Вчителя. Охоронець, який чергував біля дверей, не дозволив йому увійти до зали. Коли згодом він розповів мені про це, я дуже здивувалася. Потім я зрозуміла, що Вчитель піклувався про мене й не дозволив цігун із одержимістю нечистим духом занапастити мене.
Спільне фото з Учителем
Після завершення дев’ятиденного курсу ми всією групою сфотографувалися з Учителем. Того дня йшов дощ, і я попередила фотографа, що через дощ знімок може вийти нечітким.
«Не хвилюйтеся, — сказав молодий чоловік із Нейцзяна. — Я супроводжую Вчителя вже протягом трьох курсів лекцій. Кожне групове фото робили в дощовий день, але жодне не вийшло розмитим. Якщо не вірите, підійдіть і станьте поруч з Учителем, а я вас сфотографую».
Коли я підійшла до Вчителя, він запитав: «Що це ти збираєшся робити?» Водночас він поплескав мене по лівому плечу. Згодом я зрозуміла, що Вчитель знищив нечистого духа тхора, який перебував на моєму плечі.
Однак тоді я розгубилася, розплакалася й закрила обличчя долонями. Через досить тривалий час хтось покликав мене, попросивши приєднатися до групового фото. Я відразу побігла до групи. Але всі вже вишикувалися, і для мене не залишилося місця, тож довелося стати в задній ряд. Учитель лагідно потягнув мене до себе, і я змогла опинитися поруч із ним на груповому фото.
Усі фотографії вийшли чіткими. Ба більше, лише на нашому груповому фото серед тринадцяти знімків було видно червоний стовп гун. На жаль, цю надзвичайно цінну фотографію конфіскували співробітники «Офісу 610».
Докорінні зміни
До відвідування лекцій Учителя я могла пересуватися лише за допомогою чоловіка. Щоб посадити мене в автомобіль, двоє людей мали тягнути мене зсередини, а ще двоє — підштовхувати ззовні. Однак уже після першої лекції мені більше не потрібна була допомога, щоб сісти в машину.
Увечері після завершення дев’ятиденного курсу я побачила над своїм ліжком полум’я заввишки близько трьох метрів і дим. Уночі мені було так спекотно, що я не могла заснути. Я прибрала обидві ковдри — звичайну й електричну, а також хутряну куртку, але мені все одно було жарко. Більше ці речі мені не знадобилися.
Раніше я не могла подбати навіть про себе. А тепер змогла взяти на себе хатню роботу, і до мене повернулося міцне здоров’я. Учитель подарував мені нове життя!
У травні 1995 року ми відзначали річницю проведення курсу лекцій Учителя в місті Ченду. Я виступала другою. Я вигукнула: «Дякую Вам, Учителю! Дякую, Фалунь Дафа! Я розповім усьому світу про цю чудову практику вдосконалення!» Я розплакалася, і весь зал заплакав разом зі мною, зокрема представники Асоціації цігун і керівник консультаційного пункту Фалуньгун у місті Ченду.
(Архівна стаття від 12 травня 2017 року)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
