(Minghui.org) Мій сусід Чжао Хуей — дуже добра й чесна людина. Ми разом працюємо. Нещодавно його заарештували за практику Фалунь Дафа та на місяць помістили до центру ув’язнення. Зараз він уже на волі, оскільки інститут, у якому ми працюємо, узяв його на поруки. Він розповів мені про пережите, і його розповідь викликала в мене багато почуттів та переживань.
Наведу його розповідь.
«Якщо говорити про те, як я долав труднощі й страждав від катувань, то я не вважаю себе таким уже нещасним. Але я зустрів багато людей і став свідком багатьох подій, які глибоко мене зворушили. Куди б я не йшов і якими б жахливими не були обставини, я переконався: якщо в людині залишилася бодай крапля доброти, вона здатна віднайти у своєму серці велике милосердя та осягнути сенс і цінність життя. Я усвідомив істинність старого китайського прислів’я: „У кожного є доброта“. Навіть людина, засуджена до смерті, має можливість усвідомити свої помилки, і лише тоді в неї з’являється шанс отримати прощення. Коли Ісуса принесли в жертву, хіба поруч із ним не був засуджений злодій, якого доброта Ісуса так зворушила, що він усвідомив свої помилки й після цього справді почав жити життям, сповненим сенсу? Так само я зустрів багато людей, які досі зберегли чесність і совість».
Один поліціянт прошепотів мені: «Ваш Фалуньгун справді чудовий! Практикувальники залишаються непохитними й не бояться смерті. Якби партія вивчала Фалуньгун, чиновники ніколи не стали б такими корумпованими. Тоді наше суспільство не перебувало б у такому жахливому стані. Совість людини — ось позиція Фалуньгун. Не здавайтеся. Залишайтеся непохитними до кінця. Скоро настане світанок».
З одним ув’язненим ми знайшли спільну мову. Оскільки я ніколи не скаржився, йому подобалося бути поруч зі мною. Одного разу опівночі він розбудив мене й запитав, який наступний рядок після слів «Небо чисте, тіло прозоре, усесвіт виправлений». («Після кальпи», Хун Їнь). Я відповів: «Мільйони кальп уже минули, і всесвіт пояснішав». Він повторив ці слова кілька разів і ліг, відчувши значне полегшення. А потім сказав: «Вірші вашого Вчителя справді чудові. Ось, наприклад: „Древні люди чесні й добрі,
Серце спокійне, щастя й довголіття вдосталь“. („Відкинути вперті прагнення“, Хун Їнь). Як же мені пощастило познайомитися з тобою! Я так багато дізнався про Фа! Я радий, що за час мого перебування у в’язниці сталося щось настільки важливе».
Коли сім’я ув’язненого надсилає йому одяг і гроші, це називають «дарувати тепло». Спочатку ув’язненим послідовникам Фалуньгун забороняли щось надсилати. Завдяки нашим зусиллям тепер це дозволили. Коли заборона ще діяла, мені дуже пощастило: я отримав дві посилки з одягом. Одну надіслали мої колеги з інституту, де я працюю. Друга була від невідомого поліціянта. Ув’язнені сказали: «Ви настільки популярні, що навіть незнайомі люди надсилають вам одяг. Нам теж треба просто зараз почати практикувати Фалуньгун».
Керівники інституту, у якому я працював, звернулися до поліції з проханням про моє звільнення. Вони сказали про мене багато хорошого, оскільки за останні десять років роботи я чудово себе зарекомендував. Хоча я знайомий із більшістю керівників інституту, ні з ким із них я не мав близьких стосунків. Але вони не побоялися стати на мій захист навіть за нинішніх складних обставин, що виразно свідчить про їхнє прагнення до справедливості й добросердечність.
У нашому будинку живе жінка на прізвище Ван. Вона вже три роки була без роботи, і вся її сім’я, зокрема дитина шкільного віку, жила лише на зарплату чоловіка. Попри це, дізнавшись про мій арешт, вона відразу принесла моїй матері чек і сказала: «Будь ласка, візьміть ці гроші й не дозволяйте йому зазнавати надто великих поневірянь». Тітонька Лі також часто приходила допомагати моїй матері, підтримувала її та допомагала піклуватися про мою дитину. Тітонька Лі говорила, що за доброю усмішкою на зморшкуватому обличчі Ван видно, яка вона добра людина.
Мої однокласники часто телефонували з різних місць, навіть з інших країн, хвилювалися за мене й намагалися домогтися мого звільнення. Чоловік однієї з моїх однокласниць, який відповідає за переслідування Фалуньгун в іншому місті, сказав: «Чому у вашому місті так учинили? У нашому місті ми розуміємо, що таке Фалуньгун, тому просто проводимо з практикувальниками „роз’яснювальні бесіди“. Навіщо їх заарештовувати? Вони не порушили жодного закону. Приїжджайте до нашого міста».
Один однокласник сказав: «Я захоплююся тобою! У тебе є віра! У тобі стільки мужності! Ти живеш осмислено, не так, як ми. Ми просто посередні люди, у нас немає мети в житті, ми нічого не намагаємося зробити й нічого не досягаємо. Але я підтримую тебе й хвилююся за тебе, бо не хочу, щоб ти страждав. Ти маєш дуже добре дбати про себе».
Раніше мою маму ніщо не цікавило, і вона сподівалася лише прожити спокійне життя. Перед тим як мене заарештували, я розповів їй про переслідування Фалуньгун. Вона не повірила, але сказала, що ми повинні робити все, що говорить уряд. Тепер вона змінила свою думку. Вона знає, що заарештовувати й бити хороших людей — це незаконно й злочинно. Тому вона більше не повторює наклепницької пропаганди уряду. Мій арешт дуже її приголомшив. Вона справді не могла цього зрозуміти. «Мій син — хороша людина. Він не зробив нічого поганого. Навіщо його заарештовувати? Невже насувається ще одна „Культурна революція“? Чесний шлях закритий… люди знову потерпають від лиха».
Мама сказала мені: «За останній місяць я навіть не можу пригадати, скільки людей прийшло на допомогу, хто що приніс і скільки грошей залишив. Спочатку я намагалася все запам’ятати, але цього було надто багато, щоб утримати в пам’яті. Ти не можеш їх підвести».
«Я ніколи не думав, що стільки людей хвилюватимуться за мене. Щоразу, коли я згадував про них і про все, що вони для мене зробили, я відчував вдячність і душевне піднесення. Я, Чжао Хуей, — просто добра людина. Я не вмію гарно говорити, я не маю ні влади, ні грошей. Чому всі ці люди допомагали мені, нічого не просячи натомість? Адже не тому, що я такий здібний і видатний. Мабуть, мій арешт пробудив у їхніх серцях природну доброту й почуття справедливості. Їхня совість прокинулася й зміцніла, а істина допомогла їм ясно побачити все. Вони стали на бік справедливості. Доброта їхніх сердець зробила їх видатними!»
Розповідь Чжао Хуея глибоко мене зворушила, і я відчув, як тепло наповнює моє серце. Мені стало соромно за себе, адже був час, коли я зовсім не цікавився Фалуньгун. Я просто присвятив себе дослідженням і був задоволений життям середнього класу. Раніше я вірив, що «незнання — це блаженство», тому думки про порятунок світу мене не надто хвилювали. Я був щасливий, як «кіт у мішку», як саркастично зауважив Ейнштейн. Яке жалюгідне існування я вів, живучи без мети, без надій і мрій! Порівнюючи з такими людьми, як Чжао Хуей, як я можу вважати себе людиною? Подумавши про це, я відчув, як мене пройняли холодні дрижаки. Який жах!
Чжао Хуей правильно сказав, що серце людини стає величним, коли вона осягає істинний сенс милосердя і доброти. Лише зберігаючи в серці милосердя і доброту, ми можемо зрозуміти призначення та цінність нашого життя.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
