(Minghui.org) У мене була виразка шлунка, яка часто турбувала мене, особливо в моменти стресу. Я проходила лікування, але хвороба так і не зникла повністю. У мене також була глаукома в правому оці та ранні ознаки раку шкіри на обличчі. Після того як я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа, усе це перестало мене турбувати. Уражена раком ділянка шкіри поступово почала зменшуватися. Я знаю, що милосердний Учитель очистив моє тіло. Дякую Вам, Учителю!
Я почала вдосконалюватися
Я почала практикувати Фалунь Дафа у 2015 році, коли мені виповнилося 78 років. Двоє практикувальників прийшли до нашого клубу для людей похилого віку й розповіли про чудовий метод самовдосконалення під назвою Фалунь Дафа. Вони показали нам вправи, і я одразу ж відчула потік енергії. Потім вони надіслали мені електронною поштою посилання на основну книгу Фалунь Дафа «Чжуань Фалунь», яка здалася мені водночас глибокою та доступною, і я швидко її прочитала. Мені захотілося купити цю книгу.
Коли я прочитала книгу й вивчила вправи, то сказала собі, що це і є мій шлях. Але мене бентежило те, що в книзі було багато речей, не схожих на юдаїзм, у який я вірила і який уже став частиною мене. Це викликало в мене певне роздвоєння душі. Поступово я прийшла до розуміння того, що Фалунь Дафа — це найвище вчення у світі. Воно наповнило всю мою істоту.
Я чула, що в кожної людини є своя доля, але не знала, у чому полягає моя. Потім, у якийсь момент, я раптом зрозуміла, що моя доля — вдосконалюватися за Фалунь Дафа. Я найщасливіша людина в Усесвіті, бо отримала Фа!
Вивчення Фа в групі
Я почала брати участь у груповому вивченні Фа, а крім того, самостійно читала інші лекції Вчителя. Ми також разом виконували вправи. Практикувальники принесли мені комп’ютер і встановили для мене програму. Я довго опиралася й не хотіла користуватися цією програмою, бо ніколи раніше не користувалася комп’ютером і боялася. До того ж я звикла читати сама й не розуміла, чому краще читати разом.
Але практикувальники терпляче пояснили мені причину, запропонувавши спробувати. Я раптом усвідомила, що була впертою та егоїстичною, і почала вивчати Фа разом з усіма онлайн.
Учитель сказав:
«Як удосконалювальник ти маєш, перебуваючи серед звичайних людей, ставати кращим і загартовувати себе, поступово позбуватися пристрастей і всіляких бажань». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Протягом мого шляху вдосконалення практикувальники, які мене оточували, тактовно, виявляючи терпіння та милосердя, підтримували мене. Дякую вам за все і, будь ласка, пробачте мені.
Хвороботворна карма
Я почала виходити разом із місцевими практикувальниками, щоб розповідати людям про переслідування в Китаї. Ми збирали підписи під петицією з вимогою припинити переслідування. Потім я почала робити це самостійно, й одразу ж старі сили почали створювати мені перешкоди, а, можливо, це Вчитель перевіряв мою стійкість.
Моя ліва гомілка почала так сильно боліти, що я ледь могла рухатися й підніматися сходами до своєї квартири на четвертому поверсі (у будинку немає ліфта). Син неодноразово благав мене піти до лікарні. Він казав, що там мені швидко поставлять діагноз, але я відмовлялася. Я попросила його не втручатися й сказала, що все буде добре. Я всією душею вірила, що Вчитель поруч зі мною, і, якщо мої думки будуть праведними, я зможу подолати випробування.
У той час моя свідомість була затуманена. Я погано контролювала себе, й одного разу викинула в сміттєвий бак сумку, у якій лежали мої ключі, телефон і гаманець. Коли я це усвідомила, мені на думку спали слова Вчителя з першої лекції книги «Чжуань Фалунь»:
«Але у Всесвіті є принцип: хто не втратив, не здобуде; щоб здобути, треба втратити». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Я побачила суху довгу гілку, що лежала поруч зі сміттєвим баком, і з її допомогою дістала викинуту сумку. Дякую Вам, Учителю, за допомогу!
Попри сильний біль у нозі, я виходила на вулицю, щоб розповідати людям правду. Я зрозуміла, що цей біль — ілюзія. Це було випробування моєї віри в Учителя і того, наскільки я можу бути твердою та непохитною. Я знала, що мені терміново потрібно допомагати Вчителю рятувати живих істот, і ніщо не могло мене зупинити. Щоразу, повертаючись додому, я знову піднімалася сходами на четвертий поверх. Так тривало понад місяць.
Я мала сильне бажання позбутися болю, але я відпустила його й замість цього поклалася на Вчителя та Дафа. Лише тоді біль почав стихати й раптово зник повністю. Я навіть не помітила, як це сталося. Дякую, милосердний Учителю!
Але на мене вже чекало наступне випробування. Коли я почала брати участь у заходах перед посольством Китаю, тримаючи в руках плакат, уже через кілька хвилин у мене виникло відчуття, ніби мені виривають нігті. Біль був дуже сильним, і я ледве його витримувала. Це відбувалося щоразу, коли я приходила до посольства, і тривало доти, доки я не поверталася додому.
Я думала, що це відбувалося через те, що я солідарна з практикувальниками в Китаї, тобто мені потрібно було випробувати хоча б частину того болю, через який проходять вони. І якщо я візьму частину цього болю на себе, то, можливо, моїм співучням у Китаї стане легше. Але потім те саме почало відбуватися, коли я виходила, щоб розповідати правду, і теж тривало доти, доки я не поверталася додому.
Я сказала собі: якщо це роблять старі сили, то я не буду звертати на них уваги й не зміню своїх планів. Якщо ж я розплачуюся за карму, значить, так і має бути, і я буду терпіти та й далі роз’яснюватиму правду, а моє тіло очиститься в цьому процесі.
Учитель сказав:
«Оскільки ми ведемо тебе праведним шляхом, то в процесі вдосконалення за Людським Законом постійно очищуємо, очищуємо й очищуємо твоє тіло — поки його не буде повністю перетворено речовинами високої енергії». (Лекція друга, Чжуань Фалунь)
Усе це тривало дуже довго, але я зберігала праведні думки, а потім раптом зрозуміла, що біль зник.
У 2017 році я брала участь у конференції Дафа в Нью-Йорку. Повернувшись додому, я почала відчувати сильний біль у лівому стегні. Біль тривав шість місяців. Іноді мені здавалося, що тазостегновий суглоб ось-ось зламається. Але, незважаючи на сильний біль, я виходила, щоб розповідати людям правду. Завдяки Вчителю мені вдалося пройти й це випробування.
Учитель сказав:
«Нині потрібно робити одну дуже важливу справу, а саме: рятувати якнайбільше живих істот; ви маєте виконувати це в процесі досягнення Повної Досконалості. Це місія учнів Дафа, відповідальність, яку не можна із себе скинути; це справа, яку обов’язково потрібно робити, обов’язково треба її виконувати». («Лекція Закону на конференції Фа 2007 року в Нью-Йорку»)
Я виступила в нашому клубі для людей похилого віку, розповівши про переслідування практикувальників у Китаї, і майже всі підписали петицію, що закликає припинити це переслідування. Я також поговорила з усіма мешканцями будинку, у якому живу, і всі теж підписали петицію.
Перед тим як вийти, щоб розповідати правду, я відправляю праведні думки й прошу Вчителя надіслати мені людей, яким судилося почути про Фалунь Дафа. Повертаючись, я дякую Вчителю, бо саме Вчитель рятує людей, а ми лише допомагаємо.
Розповідаючи правду, я бачу, скільки навколо добрих людей. Вони підписують петицію і дякують. Але є і ті, хто відмовляється з різних причин. Наприклад, дехто каже: «Я поспішаю», «Мені це нецікаво», «Я не підписуватиму, але помолюся за них». Я навчилася не ображатися, не прив’язуватися до емоцій і не судити людей за їхньою реакцією, а виявляти до них милосердя. На жаль, у мене це не завжди виходить.
Перед виходом я обираю маршрут, який пролягає повз банки, ресторани, автобусні зупинки, магазини, кафе, стоянки тощо, тобто такі місця, де багато людей. Коли хтось, зробивши покупки, складає продукти в машину, я звертаюся до нього. Або звертаюся до людини, яка сидить у машині й чекає на когось — вона не поспішає і готова вислухати. Деякі батьки дозволяють своїм дітям підписати петицію.
Наприклад, один чоловік сидів у машині з дитиною років восьми. Коли я розповіла йому про переслідування, батько підписав петицію, і дитина теж захотіла підписати. Батько запитав: «Ти розумієш, про що йдеться?» Дитина відповіла, що розуміє, і батько дозволив їй підписати.
Прочитавши книги «Як привид комунізму керує нашим світом» та «Кінцева мета комунізму», я змогла розповідати про те, що відбувається в Китаї, зі ще глибшим розумінням.
Але іноді я ще маю сильне бажання, щоб люди підписали петицію. Наприклад, коли на сторінці залишається один або два порожні рядки, а навколо нікого не видно, і раптом хтось проходить повз. Тоді я розповідаю йому правду, й ось тут у мене виникає бажання. Я дуже хочу, щоб людина підписала, але боюся, що вона цього не зробить, а, можливо, навіть не візьме буклет. Коли я так думаю, то саме це й відбувається. Я заспокоюю себе й кажу: «Відпусти пристрасть. Можливо, ти ще зустрінешся з ним. Де твої праведні думки?»
Дивитися в себе
У процесі самовдосконалення я виявила в собі безліч пристрастей і почуттів, від яких досі не позбулася. Деякі з тих, від яких, як мені здавалося, я позбулася, знову з’являються. Це такі пристрасті, як прагнення до комфорту, пристрасть до певних продуктів, бажання похвалитися, відсутність милосердя та страхи, що виникають під час повсякденних справ.
Наприклад, одного разу я підійшла до машини, у якій сиділи жінка та молодий чоловік. Щойно я почала роз'яснювати правду, жінка вийшла з машини, узяла буклет, який я пропонувала, порвала його та повернула мені. У відповідь я дала їй вкладку. Вона порвала і її, повернула мені та сказала, що я місіонерка.
Вона пішла до магазину, а молодий чоловік залишився в машині. Вікно було відчинене. Я дуже розлютилася через поведінку жінки й у той момент не змогла стримати гнів — він опанував мене. Я розірвала й без того порваний буклет на ще дрібніші шматочки й кинула їх у машину через відкрите вікно. Молодий чоловік вискочив і кинув усе це в мене.
У той момент мені все стало ясно. Що я роблю?! Адже я — практикувальниця Дафа! Навколо було багато машин, і всі бачили, що відбувається. Я тихо зібрала всі шматочки й пішла. У моєму серці виникла одна думка: я завдала шкоди репутації Дафа!
Якийсь час я ходила навколо, але до нікого не підходила. Я намагалася зібратися з думками й думала лише про те, що робити далі. Як мені поводитися після цього? Повернувшись додому, я весь час думала про те, що накоїла. Я зрозуміла, що завдала шкоди репутації Дафа й мушу виправити цю ситуацію. У душі я відчувала гіркоту. Я усвідомила, що мушу якось знову зустрітися з цими людьми й попросити вибачення. Але як? Я звернулася до Вчителя по допомогу.
І Вчитель допоміг мені! Наступного дня, вийшовши роз’яснювати правду, я побачила ту саму машину та молодого чоловіка з двома молодими жінками й маленькою дитиною. Я підійшла до нього й сказала: «Добрий день, я хочу вибачитися за свою вчорашню поведінку й поговорити з вами». Він відповів: «Ми не хочемо з вами розмовляти». У цей момент із магазину вийшла його мати, і я сказала: «Будь ласка, вибачте мені. Прошу вас вислухати мене. Потім ви вирішите, як відреагувати на те, що я вам розповім. Будь ласка, вислухайте».
Дізнавшись про те, що відбувається в Китаї, жінка сказала, що це вона повинна попросити в мене вибачення. Вона підписала петицію, а потім її підписали її син та обидві жінки. Вони зрозуміли правду. Після цього її син довго йшов зі мною, і коли я підходила до людей, він казав їм: «Підпишіть петицію, це важливо. Я вже підписав».
Як же чудово, що мені вдалося так швидко виправити свої помилки! Дякую Вам, Учителю!
За роки роз’яснення правди зі мною сталося багато дивовижних подій, і я не можу перелічити їх усі.
Єдине Тіло практикувальників
Уперше приїхавши на загальнонаціональну зустріч практикувальників, я трохи розгубилася. Я не знала івриту, і мені було нелегко читати в такій великій групі. Я не могла зрозуміти, що читаю. Але потім я усвідомила, що всі намагаються мені допомогти. Я відчула милосердя і енергію практикувальників. Один вказав мені на помилки, коли я виконувала вправи, інший щось пояснював.
У той час мені було важко сидіти на підлозі, схрестивши ноги. Але коли я вперше прийшла на зустріч, то завдяки енергії співучнів змогла просидіти цілу годину під час п’ятої вправи.
Через деякий час я вже могла просидіти цілу годину в позі напівлотоса. Коли у 2017 році я поїхала на Конференцію Фа до Нью-Йорка разом із нашою групою, співучениця, з якою я ділила номер, допомогла мені просидіти в позі лотоса протягом хвилини, і я відчула неймовірне щастя. Мені вдалося самостійно сісти в позу лотоса лише через 11 місяців, у віці 81 року. Усе це стало можливим лише завдяки потужній енергії практикувальників Фалунь Дафа.
На Конференції Фа 2017 року я вперше побачила Вчителя, вперше узяла участь у грандіозному параді та виконувала вправи разом з усіма. Я провела разом із практикувальниками багато днів. Ми перебували у Фа. Уперше я побачила таку величезну кількість практикувальників з усього світу. Це справді надзвичайно! Я сповнена рішучості старанно просуватися у своєму вдосконаленні та допомагати Вчителю рятувати живих істот.
Дякую, великий і милосердний Учитель! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
