​«Якщо компартія переслідує Фалунь Дафа, значить, ця практика, мабуть, хороша»

(Minghui.org) Я народився у 80-х роках, і мені було всього 17 років, коли я почав практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун). Озираючись назад, я розумію, що, можливо, моє дитяче бажання шукати Шлях заклало основу для того, щоб згодом отримати Дафа.

«Жити — означає самовдосконалюватися»

Коли мені було сім чи вісім років, у материковому Китаї дуже популярним був телесеріал «Подорож на Захід». У першому епізоді, який я запам’ятав, Сунь Укун став свідком смерті старої мавпи й замислився. У пошуках секрету безсмертя він перетнув океан, щоб звернутися до патріарха Бодхі й отримати від нього настанови.

Цей серіал пробудив у мені невиразне відчуття мети, і я подумав: «Так ось чому люди самовдосконалюються — щоб подолати життя і смерть. Жити — означає самовдосконалюватися». До того часу, як я пішов до середньої школи, ця переконаність ще більше зміцнилася.

Одного разу мій дядько запитав, ким я хочу стати, коли виросту. «Ченцем», — відповів я. І додав: «Я знаю, що кожен рано чи пізно помре. Скільки б грошей ти не заробив, ти не зможеш забрати їх із собою. Навіть якщо все життя проживеш щасливо, зрештою все одно помреш. Життя здається таким порожнім».

Дядько заперечив: «Якщо ти станеш ченцем, хто піклуватиметься про твоїх батьків?» Я не знав, що йому відповісти, не знав як потрібно вчинити.

Усвідомлення злої природи компартії

Через деякий час усі телеканали заполонила наклепницька інформація про Фалунь Дафа. Батько сказав нам: «Якщо компартія переслідує Фалунь Дафа, значить, ця практика, мабуть, хороша».

Переживши десятиліття комуністичного правління та політичних кампаній компартії, мій батько усвідомив її злобну природу. Він часто говорив нам: «За комуністичного правління немає місця нічому доброму».

Погляди батька вплинули й на моє сприйняття — з юних років я негативно ставився до комуністичної партії. У 2000 році, коли партія вже розгорнула запекле переслідування Фалунь Дафа, моя школа проводила заходи, спрямовані на засудження практики.

Якось я наодинці поговорив зі своїм однокласником, з яким ми були друзями: «Наша школа постійно критикує Фалунь Дафа, але я не погоджуюся з цим. Партія представляє лише свою думку. Чому практикувальникам Фалунь Дафа не дають можливості виступити й відкрито розповісти, хто вони насправді та чим займаються? Чому ми чуємо версію лише однієї сторони? Я мало що знаю про Фалунь Дафа, але не вірю тому, що каже партія. Можливо, насправді це дуже хороша практика». На той час це було все, що я наважився сказати.

Лише пізніше один практикувальник Фалуньгун розповів моєму батькові про Дафа та переслідування. Дізнавшись правду й прочитавши кілька книг Дафа, батько почав удосконалюватися. Незабаром після цього його міжхребцева грижа в поперековому відділу повністю зникла.

Побачивши на власні очі диво Дафа, я теж почав читати книги Дафа. З перших же сторінок я був глибоко зворушений і зрозумів: «Ого! Це ж те, що я шукав!» Уся наша сім’я почала практикувати Дафа.

Довірившись Учителю, я зміг подолати випробування життям і смертю

У 12 років я перехворів на пневмонію. Незабаром після того, як я почав практикувати Фалунь Дафа, я знову відчув її симптоми. Після двох днів перегляду відеолекцій Учителя, Учителя повністю очистив моє тіло від цієї хвороботворної карми. Під час перегляду восьмої лекції я відчув надзвичайну легкість у всьому тілі — це було справді дивовижне відчуття.

Приблизно у 20-річному віці я пережив випробування життям і смертю, що проявилося через сильну хвороботворну карму. Дев’ять днів я не міг підвестися з ліжка, обличчя так розпухло, що не можливо було відкрити очі. Я розумів, що це спричинено кармою та факторами переслідування з боку старих сил, аби перевірити мою віру у Фа. Я вирішив залишатися твердим у Дафа, відкинути думки про життя та смерть і не підвести Вчителя.

Однак прояви «хвороби» ставали дедалі серйознішими. Набряк обличчя й очей швидко переріс у набряк горла, яке боліло так нестерпно, що було важко їсти чи навіть говорити. Це супроводжувалося високою температурою та сильними болями в усьому тілі, що заважало навіть спати. Цей стан тривав дев’ять днів.

Про що я думав усі ці дев’ять днів? Я казав собі: «Можливо, це кінець, і старі сили прийшли забрати моє життя, але я не боюся. До цього я вдосконалювався недостатньо старанно і не зміг виправдати милосердного порятунку, дарованого мені Вчителем. Але зараз я точно не підведу Вчителя». Я зміцнив свою рішучість і залишався непохитним у Дафа.

Коли біль ставав настільки сильним, що я не міг підвестися з ліжка чи просто говорити, я подумки повторював «Хун Їнь». Якщо ж мені вдавалося ненадовго встати, я виконував вправи. День за днем я терпів нестерпні муки, але мої праведні думки залишалися твердими й непохитними.

Усі ці дев’ять днів я не розмовляв і нічого не їв, лише потроху пив воду. Я повністю позбувся пристрасті до задоволення життям. Поки я міг дихати, я просто виконував вправи й трохи більше вивчав Фа — мене більше нічого не турбувало. Я справді відпустив усе, і на душі було цілком спокійно.

Я мав лише єдиний легкий смуток — небажання піти просто так, адже я ще не виконав свою місію в допомозі Вчителю в порятунку людей. Але пізніше я змирився і з цим: залишуся я чи піду — вирішувати Вчителю. Я повністю довірив свою долю Вчителю. Через дев’ять днів я дивовижним чином одужав.

Саме тоді до мене завітала одна зі співучениць. Ледь увійшовши й побачивши моє обличчя, вона сказала: «Ти подолав велике випробування, чи не так?»

Я здивовано запитав: «Так. Звідки ти дізналася?»

Вона відповіла: «Я зрозуміла це по твоєму осяяному обличчю».

Можливість практикувати Фалунь Дафа — це найсвятіша і найщасливіша можливість у житті. Я також сподіваюся, що ті, кому це визначено долею, зможуть скористатися цим дорогоцінним шансом, який випадає лише раз на багато життів.