(Minghui.org) Сайт Minghui.org нещодавно підтвердив, що Сє Цзянь, жителька міського округу Лоян провінції Хенань, вдруге відбуває термін у жіночій в'язниці міста Сіньсян провінції Хенань.
Сє була заарештована в середині березня 2025 року після того, як у поліцію повідомили, що вона поширювала інформаційні матеріали про Фалуньгун. Співробітники управління поліції району Сігун, які здійснювали арешт, доставили її до центру ув'язнення міста Лоян.
Через деякий час прокуратура району Сігун висунула Сє звинувачення, а в середині липня 2025 року суд району Сігун засудив її до чотирьох із половиною років позбавлення волі. Згодом Сє помістили до в’язниці. Інші подробиці залишаються невідомими.
Це вдруге, коли Сє утримують у тій самій жіночій в'язниці провінції Хенань за віру в принципи Фалуньгун. Раніше її було заарештовано 8 травня 2015 року за розповсюдження інформаційних матеріалів про Фалуньгун у повіті Менцзінь, який перебуває під управлінням міського округу Лоян. У грудні 2015 року суд повіту Менцзінь засудив її до п'яти років позбавлення волі. Практикувальниці, заарештовані разом із нею, також були визнані винними й були засуджені до тюремного ув'язнення: У Гаймей і Лю Ляньцінь — до чотирьох із половиною років кожна; Ши Яцюн — до чотирьох років, а Сунь Сюечжень — до трьох років.
Усі вони відбували покарання в жіночій в'язниці провінції Хенань, де утримуються всі жінки-практикувальниці провінції, засуджені за духовні переконання. У в'язниці практикувальниці потерпають від примусової праці й різних методів жорстокого поводження, зокрема побиття, ураження струмом електричних палиць. Їх примушують носити гамівну сорочку, сидіти на маленькому табуреті або стояти обличчям до стіни протягом довгих годин. Практикувальниць поміщають в одиночні камери, заковують у наручники й кайдани в болісних положеннях тіла, змушують виконувати інтенсивні фізичні вправи, позбавляють сну та насильно вводять невідомі препарати.
Багатьох практикувальниць у той чи інший момент часу поміщають в одиночну камеру. У маленькій кімнаті немає вікон, а взимку там холодно. У ній нічого немає крім бетонного ліжка.
Охоронці приковують практикувальниць наручниками до металевих дверей одиночної камери на тривалий час, іноді затикаючи їм роти ганчірками або масками. Інших практикувальниць, також заткнувши їм рота, приковують до стільця. Сє згадувала, що 10 років тому, перебуваючи в цій в’язниці, крики практикувальниць були чутні по всій будівлі. Охоронці також морили їх голодом, через що багато з них були виснажені.
Попри жорстокі катування Сє залишалася вірною своїм духовним переконанням. Її батьки через горе від розлуки захворіли й померли одне за одним. У 2020 році Сє нарешті звільнили, але вона зіткнулася з постійним переслідуванням із боку співробітників поліції та громадських працівників.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
