(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа влітку 1998 року разом із мамою. Я була молода й не могла відмовитися від своєї мрії, хоча й знала, що Дафа несе добро.
У 1999 році компартія Китаю розпочала переслідування. Зіткнувшись із брехнею компартії, я відчула огиду й перестала дивитися телевізор та читати газети. Через кілька місяців я виїхала з Китаю навчатися за кордон. Уперше опинилася далеко від батьків. Спочатку я вивчала Фа й разом з іншими практикувальниками виходила розповідати про Дафа та роз'яснювати правду, але згодом, під тиском навчання й життя загалом, дедалі рідше вивчала Фа. Без сили Дафа я загубилася в повсякденному житті.
Коли я вперше прочитала «Чжуань Фалунь», то почала розуміти, чому люди хворіють, і відтоді не приймала жодних ліків. Але я не була старанною. Попри це, Учитель захищав мене. Коли я страждала від хвороби, то слухала лекції Вчителя й швидко одужувала, але після одужання знову переставала слухати.
Через кілька років я повернулася до Китаю, влаштувалася на роботу й сумлінно працювала. Я відклала самовдосконалення вбік. Я жила з батьками, і моє життя стало стабільним. Я зустріла майбутнього чоловіка, вийшла заміж і народила дитину.
Моя свекруха практикує Дафа. Я організувала виготовлення матеріалів Дафа в нашому домі й дала мамі та свекрусі примірники щотижневика Minghui. Згодом я відвідала форум «Небо і Земля» та навчилася записувати DVD-диски. Я почала записувати DVD з виступами Shen Yun, збірник «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» (серія ексклюзивних статей, опублікованих наприкінці 2004 року, що викривають справжню зловісну сутність компартії та історію її злочинів; ця серія статей спричинила рух виходу з компартії Китаю мільйонів людей), багатосерійний документальний фільм «Розповідь для майбутнього» та програми про прорив інформаційної блокади компартії, щоб мама й свекруха могли поширювати їх серед людей із передвизначенням. Я навчилася друкувати й виготовляти книги Дафа, амулети та грошові купюри з написами, що роз'яснюють правду. Попри все це, тоді я не була старанною. (Тепер я знаю, що мала пристрасть до справ і не розуміла, як правильно вдосконалюватися).
Одного разу, коли я була вагітна донькою, я побачила кілька квіток удумбари на нектарині. Я була так схвильована, що поділилася своєю радістю з усіма членами нашої великої родини й показала небесну квітку, яка, як кажуть, розквітає раз на 3000 років.
Коли народилася донька, у неї на голові була родима пляма. Мама казала, що вона схожа на квітку. Я думала, що донька прийшла, щоб отримати Фа, народившись у сім’ї практикувальників Дафа. Понад десять років я протистояла тиску з боку нашої великої родини й дозволяла їй слухати аудіозаписи лекцій шановного Вчителя Лі Хунчжи. Вона росла, не звертаючись до лікарні й не приймаючи жодних ліків. Але мій застійний стан удосконалення також вплинув на неї, і вона почала практикувати значно пізніше.
Пам’ятаю, коли донька пішла до початкової школи, я почала турбуватися про її оцінки через систему освіти в Китаї, сповнену викривленої інформації. Моя пристрасть до доньки стала настільки сильною, що майже вийшла з-під контролю. За кілька років донька з веселого й товариського дівчати перетворилася на замкнену й сором’язливу дитину. Я зрозуміла, що щось не так. Я замислилася: як члени родини ставитимуться до мене як до вдосконалювальниці? Хіба це не зашкодить репутації Дафа? Навіть якби донька отримала найвищі бали на шкільних іспитах, вступила до престижного університету й після його закінчення здобула гарну роботу — яка з цього користь? Саме до такого життя прагнуть звичайні люди.
Усвідомивши це, я зрозуміла, що була неправа, а донька роками мовчки терпіла мій тиск. Вона ніколи не заперечувала. Коли я попросила в неї вибачення, вона сказала: «Мамо, не думай про це. Я вже зовсім забула, що ти раніше говорила. Я не пам’ятаю».
Я оступилася на шляху самовдосконалення, але вирішила підвестися й надолужити згаяне. Я хотіла допомогти доньці успішно пройти цей шлях удосконалення.
У січні 2023 року я почала звертати увагу на важливість і серйозність щоденного відправлення праведних думок та вивчення Фа. До того я не відправляла праведні думки регулярно, а подеколи не робила цього взагалі.
Я вирішила брати участь у всесвітньому відправленні праведних думок опівночі перед сном. Спочатку мені дуже хотілося спати, але я знала, що це втручання старих сил. Я з усіх сил намагалася не засинати, а якщо все ж засинала, то після пробудження продовжувала відправляти праведні думки. Я також відпустила людське уявлення про те, що нестача сну впливає на мою денну роботу. Поступово я перестала відчувати сонливість і відтоді відправляла праведні думки чотири рази на день за розкладом. Якщо мені потрібно щось зробити — особливо опівдні, коли колеги можуть попросити допомоги, — я надолужую пропущене пізніше того ж дня. Якщо я не можу тримати руку рівно й відчуваю сонливість, це означає, що в мене є проблема, тож я дивлюся в себе й позбавляюся пристрасті. Після цього ситуація поліпшується.
Після публікації статті шановного Вчителя Лі Хунчжи «Чому існує людство» я відчула, що Виправлення Закону увійшло в нову стадію. Переді мною постало невідкладне завдання — розв’язати проблему недостатнього вивчення Фа. Після прочитання лекції я не могла нічого згадати. Як я могла це змінити?
Я шукала на Minghui.org статті для обміну досвідом і розподіляла їх за різними папками: відправлення праведних думок, вивчення Фа, пошук у собі. Я також завантажила книги й аудіофайли «Дев’ять коментарів про комуністичну партію», «Руйнування культури компартії Китаю», «Кінцева мета комунізму», «Нашим світом керує примара комунізму». Я слухала аудіозаписи дорогою на роботу й з роботи. Удома читала електронні версії або видрук. Також завантажила подкасти радіо Minghui й слухала їх дорогою на роботу та назад.
Я захоплююся співучнями, які декламували напам’ять і переписували Фа від руки, тож вирішила наслідувати їхній приклад. Так я вперше почала завчати Фа напам’ять, що згодом відіграло велику роль у тому, як я допомогла мамі пережити складний період. Поступово наша сім’я з трьох осіб почала разом вивчати Фа вечорами. Донька відігравала в цьому велику роль. Інколи ми були зайняті або вона допізна робила домашні завдання, але все одно наполягала на читанні Фа — навіть якщо це було лише кілька сторінок. Вона казала, що це означає щодня вивчати Фа. Мені було соромно, бо в цьому я поступалася доньці. Донька й чоловік почали вдосконалюватися пізніше за мене, тож я ділилася з ними своїми думками, коли кожен із нас натрапляв на труднощі чи робив помилки, розповідала про дотримання Дафа й удосконалення Сіньсін, а також про те, як дивитися на ситуації та долати проблеми. Згодом, коли я сама проявляла себе не найкраще, вони вказували на мої недоліки, спираючись на Фа.
Одного разу я глибоко розкаялася, що стільки років згаяла, не займаючись удосконаленням. Мене охопило почуття провини, і я зітхала перед чоловіком. Пізніше, розповідаючи про це доньці, я розплакалася. Після школи донька поговорила з батьком. Коли я повернулася додому з роботи, вони обидва одночасно сказали мені: «Ти надто зосереджуєшся на своїх пристрастях!»
Я намагалася пояснити, а потім подумала, що це Вчитель підказує мені через них. Не варто витрачати час на песимізм; краще поспішити й надолужити згаяне в удосконаленні. Я згадала, що Вчитель казав: після того, як спіткнешся, треба швидко підводитися. Милосердний Учитель ніколи не залишає своїх учнів.
Наприкінці минулого літа батько впав удома. Коли мама намагалася допомогти йому підвестися, вона почула хрускіт у попереку й подумала: «Ой, я потягнула спину». Ця помилкова думка принесла їй багато страждань. Батька відвезли до лікарні, а мама через біль у попереку була прикута до ліжка. Ми із сестрою по черзі доглядали батьків.
Упродовж кількох місяців донька брала участь у тренінгу за містом. Вона вперше була далеко від дому, тож ми навідували її щонеділі. Стан батька був критичним через багаторічні проблеми з багатьма органами. Мама, яка могла вставати з ліжка й ходити з ходунками, спершу відправляла праведні думки й дивилася в себе. Біль у спині значно зменшився. Я запитала її: «Мамо, ти практикуєш уже понад 20 років. Коли намагалася допомогти татові після падіння, чи повторювала ти: “Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао)”? Коли в тебе заболіла спина, чи згадала ти, що є практикувальницею? Учитель піклується про нас, але ми маємо виправляти свої помилки, якщо є упущення. Ми не можемо дозволити злу скористатися нашими упущеннями».
Вона сказала: «Я поспішала й нічого не пам’ятала». Я була здивована, адже мама вважалася найстараннішою практикувальницею в нашій великій родині. Здавалося, що в неї немає жодних проблем, але потім я згадала, що мама дуже сильно любила батька.
Через кілька днів я не пішла до мами готувати, бо поїхала навідати доньку. Наступного дня я прийшла до мами й побачила, що вона лежить у ліжку через біль у попереку. Я занепокоїлася й сказала їй не лежати, а виконувати вправи — бодай трохи, спираючись на стіну. Я сказала, що лежати — означає визнавати плани старих сил, і що ми маємо слухати Вчителя. Але їй було дуже боляче, і вона не змогла цього витримати. Я переписала вірш Учителя «Загартовувати свою волю» зі збірки «Хун Їнь» і повісила його на дверцята шафки біля маминого ліжка, щоб вона могла бачити його, лежачи. Також я роздрукувала статті з Minghui.org про подолання випробувань, пов’язаних із хворобою, і читала їх їй.
Я також розповіла, що свекруха, яка старша за маму, впала у ванній кімнаті й не закричала. Нікому не сказавши, вона пролежала два тижні й повністю одужала. Згодом вона розповіла нам, що в неї в голові була лише одна думка: «Зі мною все гаразд. Учитель піклується про мене». Саме ця думка й визначила результат.
Я звернула увагу, що мама жодного разу не запитала про батька, який пролежав у лікарні понад місяць. Ми лише загалом розповідали їй про його стан. Раптом я усвідомила проблему й запитала: «Мамо, ти коли-небудь ображалася на тата?» Я знову й знову ставила це запитання, і вона виливала всі образи, що накопичилися в неї на нього.
Я сказала: «Мамо, між людьми існують передвизначені стосунки. Можливо, ти заборгувала йому в минулих життях і маєш повернути борг у цьому. Твої страждання в цьому житті також пов’язані з боргами з минулих життів. До того ж тобі вже за 80. Тобі слід легше ставитися до багатьох речей, як це роблять звичайні люди твого віку, не кажучи вже про те, що ти практикувальниця».
Старі сили скористалися маминими пристрастями (страхом перед стражданнями, образами й надією на інших), і її стан погіршився. Згодом у неї з’явилася кров у сечі та болі в животі, хоча біль у попереку вщух. Потім болі виникли і в животі, і в спині, а кров у сечі зберігалася. Усього за кілька днів вона сильно схудла.
Я просила її відпустити свої пристрасті, але вона цього не зробила. Вона була настільки слабкою, що не могла говорити. Дивлячись на неї, я втратила самоконтроль і голосно сказала: «Ти стільки років удосконалювалася! Чому ти не можеш терпіти страждання? Ти ж добре знаєш, що це переслідування старих сил. Чому не можеш залишатися сильною й зустрічати випробування з праведними думками? Хіба ти не знаєш, що має робити практикувальниця Дафа?»
Мама відповіла: «Іди. Ти мені не потрібна. Я сама про себе подбаю». Я розплакалася й пішла додому. Мені було боляче, і я думала, як пробудити в мами праведні думки. Я записувала уривки з Фа, які пам’ятала, і прикріплювала їх на дверцята шафки біля її ліжка. Я просила її читати й цитувати їх. Я приходила до неї готувати їжу щоранку й після роботи щодня, навіть у вихідні. Але я знала, що помиляюся, коли злюся: мені не слід сердитися.
У той момент я не дивилася в себе. Наступного дня, у суботу, я пішла готувати мамі сніданок. Був початок зими, надворі ще стояла темрява. Подув холодний вітер. Я згадала, що після відправлення праведних думок уранці у вихідні мені зазвичай вдавалося ще ненадовго заснути. Уже кілька місяців я не відпочивала у вихідні. Я їздила навідувати батька (його стан залишався нестабільним), маму (її стан погіршувався протягом останніх трьох місяців) і доньку (у неї також було кілька випробувань Сіньсін). Чи не є ця ситуація тим, про що сказано у вірші Вчителя:
«Коли сотні мук разом на тебе зійдуть,
Подивимося, як ти будеш жити».
(«Загартовувати свою волю», Хун Їнь)
Я й сама переживала випробування. Чи боялася я труднощів? Чи вважала це несправедливим лише тому, що останнім часом не могла як слід відпочити, адже була зайнята турботами про трьох близьких людей?
Раптом я згадала вірш Учителя «Ступінь досягнення» зі збірки «Суть сумлінного вдосконалення», і мій розум прояснився — у ньому більше не було ані страждання, ані образи.
Я прийшла до мами й сказала: «Мамо, вибач мені. Учора мені не слід було сердитися. Учитель не відмовляється ні від жодного зі своїх учнів, навіть якщо вони могли Його розчарувати. Я теж не відмовлюся від тебе й допоможу тобі пройти це випробування».
Мама розплакалася й знову почала скаржитися на батька. Я теж заплакала й вигукнула: «Мамо! Ти не повинна через це плакати. Чому ти не плачеш за живими істотами у своєму світі? Вони чекають, коли ти їх урятуєш! Чи ти коли-небудь думала про них?»
Вона похитала головою. Я подумки звернулася до Вчителя: «Учителю, що мені робити?» Поступово я усвідомила, що моя пристрасть до мами, батька й доньки була дуже сильною, адже вони були найважливішими людьми в моєму житті. Я опинилася в ситуації, коли всі троє одночасно проходили через труднощі.
Я відпустила свою пристрасть до мами, бо знала, що Вчитель піклується про неї. Я також передала під опіку Вчителя батька й доньку. Через деякий час мама змогла сама приготувати собі сніданок. Вона вивчала Фа, але не виконувала вправ. Я кілька разів нагадувала їй, та це не давало результату. Я задумалася: «Можливо, це тому, що я сама останнім часом не виконую вправи?» Я сказала мамі: «Я хочу виконувати вправи. Дафа — це вдосконалення і душі, і тіла. Ми не можемо вдосконалювати лише душу, не виконуючи вправ. Наші тіла мають змінюватися. Якщо ми не виконуємо вправи, то не дотримуємося настанов Учителя». Мама погодилася й сказала, що буде виконувати вправи.
Після кількох місяців у відділенні інтенсивної терапії батько помер. Згодом я помітила, що мама була дуже залежною від нього. Вона почала щодня дивитися телевізор або думати про батька. Я прочитала їй уривок із Фа:
«Справжнім життям людини є її Юаньшень (душа), тому лише та мати, яка породила її Юаньшень, і є її справжньою матір’ю. Ти перебуваєш у Шести колах перевтілень, і деякі твої матері зараз є людьми, а інші ні. Їх безліч. Скільки ти мав дітей у кожному житті? Теж безліч. Хто з них твоя мати? Хто з них твоя дитина? Після смерті ніхто нікого не впізнає. А за карму, яку ти заборгував, тобі все одно доведеться розплатитися. Людина перебуває в омані, і її весь час турбують ці речі. Комусь не дає спокою його дитина. Вона вже померла, і він сумує за нею. Хтось сумує за своєю матір’ю, яка вже теж померла. Людину опанував тяжкий сум, і всю решту життя вона живе спогадами про них. Подумайте: хіба вони прийшли не для того, щоб мучити вас і в такий спосіб зробити вас нещасними?» (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Я сказала мамі, що тато чекає на її порятунок і що ми маємо добре вдосконалюватися. З кожним днем мама приходила до тями й почувалася дедалі краще.
За минулий рік сталося багато подій, і тепер я по-справжньому зрозуміла, як старанно вдосконалюватися. Я не стала описувати всі свої переживання, а зосередилася переважно на тих, що були пов’язані з мамою. Хоча здавалося, що це я дбаю про неї, насправді саме вона допомагала мені вдосконалюватися, щоб я могла позбутися нетерпіння й пристрасті до мобільного телефону. Мама любила дивитися телевізор. Я подивилася в себе й побачила власну пристрасть до смартфона. Раніше я любила смачну їжу. Тепер я готую відповідно до маминих смаків і не надто зважаю на те, що їм, — головне, щоб бути ситою. Я також помітила свою пристрасть до чуттєвих бажань, бо мені подобається новий одяг, і виявила пристрасть до комфорту, адже боялася втоми й клопотів. Я зрозуміла, що все, що відбувається в моєму оточенні, не є випадковим і стається для того, щоб допомогти мені вдосконалюватися.
Я прочитала на Minghui.org статтю «Поспішайте! Наше вдосконалення може завершитися будь-якої миті». В одному з абзаців було сказано:
«Останнім часом багато практикувальників відчували, що стикаються з численними перешкодами у своєму вдосконаленні та повсякденному житті й не могли зрозуміти, чому так відбувається. Я вважаю, що таким чином Учитель дає їм ще одну можливість — дозволяє підвищити рівень і швидше просуватися у своєму вдосконаленні, щоб наздогнати Виправлення Закону. Якщо це так, то ми повинні працювати ще старанніше, зміцнювати свою волю й неодмінно досягти успіху на цьому завершальному етапі».
Милосердний Учитель постійно піклується про своїх учнів, щоб вони могли вдосконалюватися.
Я вдосконалювалася в замкнутому колі лише з чоловіком і донькою й не зустрічала інших практикувальників. Я хотіла б приєднатися до групи вивчення Фа й заздрю співучням, які можуть займатися в групі. Я знаю, що в такому середовищі вдосконалюватися швидше. Співучні з моєї великої родини не створили групи для вивчення Фа через особисті обмеження.
Усі ці роки я щодня завантажувала статті з Minghui.org. Думаю, це, ймовірно, той шлях, який Учитель призначив мені. Я сприймаю обмін досвідом удосконалення на вебсайті Minghui як своє велике колективне вивчення Фа.
Я сказала свекрусі, що завантажила статті, щоб вона могла їх прочитати, адже вона не мала можливості поділитися досвідом з іншими. Читання цих статей дуже корисне. Вона сказала, що те, чим діляться інші, відображає принципи, які вони усвідомили, а нам потрібно усвідомити свої власні. Мені здалося, що її слова розумні, але без колективного вивчення Фа ми іноді можемо не помічати своїх недоліків. Ми можемо читати статті практикувальників зі всього світу. Ці статті відбирають редактори Minghui та публікують після редагування. Це хороші матеріали, і деякі з них можуть нагадувати ситуації, з якими ми стикаємося, допомагаючи замислитися над своїми помилками.
Я сама пережила це на собі. Іноді я плакала, читаючи статті інших практикувальників, бо була зворушена їхніми праведними думками та вчинками. Свекруха теж почала щодня читати ці статті.
Останні два роки донька старанно вивчала Фа. Хоча її оцінки не завжди були високими, учителі відзначали її гарний характер. Під час навчання за містом вона зіткнулася з багатьма випробуваннями Сіньсін. Я допомогла їй проаналізувати їх, спираючись на Фа, і вона швидко знайшла свої проблеми. Вона просила мене принести аудіозаписи лекцій Учителя, щодня слухала Фа, а коли була можливість — читала електронну версію.
Дякую, Учителю, за турботу про своїх учнів. Дякую вам, співучні, які працюють на Minghui. Я також вдячна практикувальникам по всьому світу, які надсилають свої статті для публікації на Minghui. Ці матеріали супроводжують мене на шляху вдосконалення, допомагають виправляти недоліки, надолужувати упущене та виконувати свою місію.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
