Попередні частини: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4
(Minghui.org)
П’ятий курс лекцій: з 21 по 29 грудня 1994 року
Оскільки в Гуанчжоу після перших чотирьох курсів лекцій Учителя Лі Хунчжи дедалі більше людей почали практикувати Фалуньгун, Асоціація цігун провінції Гуандун запланувала провести п’ятий курс у приміщенні, розрахованому приблизно на тисячу осіб.
Однак для участі в лекціях зареєструвалося понад чотири тисячі людей.
Тому Асоціація, порадившись з Учителем Лі, оголосила, що курс лекцій відбудеться в престижному закладі — у просторому приміщенні з високоякісною аудіосистемою.
У результаті п’ятий курс лекцій проходив на міському стадіоні Гуанчжоу, розрахованому на 6000 осіб. Однак для участі приїхало багато практикувальників Фалуньгун з інших провінцій, і, незважаючи на оренду другого приміщення, сотні людей залишилися слухати лекції за межами стадіону.
Дев’ятиденний курс наприкінці грудня 1994 року став останнім, який Учитель Лі провів у Китаї. У наступні роки Вчитель продовжував поширювати Закон за кордоном.
Учитель Лі Хунчжи проповідує Фа в Гуанчжоу в грудні 1994 року
Практикувальник згадував свою зустріч з Учителем Лі: «Дізнавшись, що Вчитель перед початком лекції зустрінеться з практикувальниками в парку, я кинувся туди. Він виглядав молодо, був дуже охайно одягнений, а обличчя Вчителя сяяло милосердною усмішкою. Учитель був надзвичайним. Він роздавав нам свої візитні картки. Мені не дісталося жодної, тому я сказав: „Ми приїхали з провінції Хунань. Нам не дісталося жодної картки“. Учитель одразу дав мені кілька штук. Як швидко летить час! Дні, проведені з Вчителем Лі, були справді прекрасними».
У присутності божественних істот
За день до початку курсу один практикувальник прийшов зустрітися з Учителем Лі в готельний номер і побачив, що Вчитель медитує. Він вирішив почекати осторонь. Потім Учитель Лі зайшов до туалету й не виходив звідти більше пів години. Коли практикувальник разом із кількома іншими перевірив приміщення, там нікого не було. На їхнє здивування, трохи згодом Учитель вийшов.
Згодом один з організаторів курсу лекцій у Гуанчжоу розповів, що Вчитель Лі пояснив, що того дня в інших просторах потрібно було заздалегідь визначити, хто й у який день повинен бути присутнім на лекціях. Слід було домовитися, які божественні істоти займуть місця, і скільки їх буде.
Практикувальники пригадали, що Вчитель напружено працював, щоб лекції пройшли успішно. Він майже не їв, бо був занадто зайнятий, щоб приділяти час їжі.
Практикувальники розповідали, що на тих лекціях Учитель випромінював багато Гун і посилав величезний Фалунь, який накривав увесь стадіон. Він також направляв безліч менших Фалуней, щоб очищати й гармонізувати тіла практикувальників. Тіла Закону Вчителя дбали про розв'язування численних проблем практикувальників.
До Вчителя повернувся Гун, забруднений кармою практикувальників. Один зі слухачів розповів, що Вчителю довелося очищати Гун. Учитель сказав, що коли Гун повернувся, Він відчув втому. Дізнавшись про це, практикувальники були глибоко зворушені.
Люди приїжджали здалеку, прагнучи отримати Закон
Практикувальники дізналися, що це останній курс лекцій у Китаї, тому в Гуанчжоу зібралося багато людей. Готель недалеко від залізничного вокзалу Гуанчжоу був заповнений практикувальниками. Учитель Лі також там зупинився. На другий день Він прийшов на зустріч із працівниками готелю. Багато хто, кому не дісталося квитка, пішли на цю зустріч, щоб побачити Вчителя.
Квитки були розпродані задовго до початку семінару, і сотні практикувальників зібралися навколо стадіону, щоб слухати лекції.
На стадіоні люди сиділи навіть на підлозі баскетбольного майданчика. На першу лекцію прийшло понад п’ять тисяч осіб. Керівництво стадіону вирішило орендувати приміщення школи бойових мистецтв, щоб організувати прямий радіотрансляційний зв’язок із виступом Учителя. Ветерани-практикувальники передали свої квитки тим, хто приїхав уперше, а самі пішли слухати радіотрансляцію лекцій у школу бойових мистецтв.
Учитель Лі вийшов до практикувальників, які перебували за межами стадіону, і запевнив їх, що вони отримають Фа на рівні з іншими. У багатьох практикувальників на очах з’явилися сльози. Було відчутно, що Гун Учителя огортає й стадіон, й школу бойових мистецтв.
Більшість присутніх на лекції приїхали з інших міст. Деякі були із сільської місцевості та харчувалися лише принесеним із собою хлібом, оскільки в Гуанчжоу все було досить дорого. Літній практикувальник із провінції Хейлунцзян розповів: «Я приїхав із півночі Китаю, з міста Цзямуси, а Гуанчжоу перебуває на півдні країни. Це довгий шлях. Я отримав Закон. Мені так пощастило!»
У Вчителя з’явилися сльози, коли Він почув, що, незважаючи на фінансові труднощі, його учням вдалося приїхати й послухати останній курс лекцій.
У кінці курсу лекцій Учитель звернувся до всіх присутніх:
«Понад три тисячі людей приїхали з великих відстаней, найдальші з яких – з провінцій Хейлунцзян та Сіньцзян, що знаходяться на відстані від чотирьох до п’яти тисяч кілометрів, або понад вісім тисяч лі. Сюди дістатися далеко, і ви пережили багато труднощів. Деяким людям навіть не вистачає грошей, і вони щодня їдять локшину швидкого приготування або навіть крекери». («Відповіді на запитання на лекції Закону в Гуанчжоу», Пояснення Закону, викладеного в «Чжуань Фалунь»)
Цей курс лекцій можна вважати міжнародним, оскільки в ньому брали участь люди з Гонконгу, Тайваню та європейських країн. Дехто з учнів переживав фінансові труднощі, і інші допомагали їм.
Ми стали свідками чудес
Один учень мав двох хворих родичів і всі свої гроші витрачав на їхнє лікування. Проте це не завадило йому приїхати до Гуанчжоу, щоб почути Закон. Там він спав просто на вулиці. Інші учні, дізнавшись про його ситуацію, описали її в записці з проханням і передали Вчителю.
Прочитавши записку, Учитель сказав, що члени родини учня видужають. Після закінчення курсу він повернувся додому й дійсно виявив, що обидва родичі одужали. Вони розповіли, що бачили в кімнаті великий Фалунь, який обертався. Вони раптово відчули голод і змогли встати на ноги. Учень з’ясував, що це сталося саме тоді, коли Вчитель читав записку.
Коли люди особисто зустрічаються з Вчителем, вони часто не можуть стримати сліз, бо Вчитель вирішує проблеми, з якими вони самі не в змозі впоратися. Він бере на себе їхню карму.
У другому ряду сиділи четверо молодих людей із дивними виразами обличчя й не могли всидіти на місці. Виявилося, що вони були одержимі духами тварин. Координатор побоювався, що вони можуть завадити лекції, і повідомив Учителя. Він усміхнувся й сказав, що знає про це. На третій день лекцій усі четверо поводилися спокійно й слухали так само уважно, як і всі інші.
«Небачений порятунок»
Наприкінці другого дня курсу Вчитель запропонував переселитися в готель поруч зі стадіоном, де проходили лекції. Практикувальники Гуанчжоу переїхали з готелю біля гори Байюнь до готелю, що за п’ять хвилин ходьби від стадіону.
Так готель «Хутянь» став місцем, де Вчитель зустрічався з багатьма практикувальниками та помічниками. Кожного полудня Він слухав звіти координаторів із різних міст Китаю та давав вказівки, враховуючи місцеві умови. З кількома групами Вчитель зустрічався щодня. Він був надзвичайно зайнятий.
Після закінчення курсу всі співробітники зібралися на спільну вечерю за трьома столами. Дехто вперше вечеряв з Учителем і поступився місцями ветеранам-практикувальникам. Учитель розумів думки кожного та підійшов до найвіддаленішого столу.
Практикувальники встали та зааплодували. Учитель попросив усіх сісти, але ніхто не сів, бо Він залишався стояти. Це відбувалося в грудні в Гуанчжоу. Хоча зима там не така холодна, як на півночі Китаю, було прохолодно. Проте практикувальники, стоячи поруч з Учителем, відчували тепло.
Слова Вчителя випромінювали потужну енергію, яка проникала в тіла практикувальників. Дехто дякував Йому. Учитель майже не їв, бо весь час спілкувався з учнями. У кінці вечері на столі залишилися лише трохи зелені та тофу. Він попросив співробітників зібрати залишки їжі, щоб вони не пропали.
У останній день лекцій багато учнів, висловлюючи глибоку вдячність, дарували Вчителю квіти та плакати. На одному з плакатів було написано: «Небачений порятунок із часів створення Неба і Землі». Закінчивши останню лекцію, Учитель виконав руками мудру мовою Будд і зійшов зі сцени. Усі учні встали та аплодували. Багато хто довго стояв і плакав навіть після того, як Учитель уже залишив сцену.
Учитель сказав:
«Раніше нові учні проходили перехідний процес, завдяки якому вони приходили до розуміння Закону. Тоді, коли я викладав Закон у Гуанчжоу, протягом перших двох занять учні, здавалося, не розуміли, про що я говорю. Вони просто знали, що це добре, але не розуміли, про що я говорю. Тобто, уми людей у Гуанчжоу були стурбовані зароблянням грошей, особливо після економічних реформ та відкритості. Лише на третьому та четвертому заняттях їх наче струснуло, і вони раптово зрозуміли, про що я говорю. Тільки тоді велика кількість учнів почала наздоганяти. Сьогодні ті, хто отримує Закон пізніше, часто дуже швидко прогресують. Можливо, це тому, що середовище сформувалося, і умови в усіх відношеннях стали дозрілими; тобто, зовнішні умови є ».(«Лекція Закону для консультантів Фалунь Дафа в Чанчуні»)
Невидане милосердя
Коли в Гуанчжоу проходив останній у Китаї курс лекцій, Учитель зустрівся з деякими координаторами.
30 березня 1998 року, перебуваючи в Сполучених Штатах, Учитель виконав каліграфічний напис «Фалунь Дафа в провінції Гуандун». У квітні 1998 року Вчитель попросив одного з практикувальників передати цю роботу до Гуанчжоу разом із двома іншими — «Фалунь Дафа в Гуансі» та «Фалунь Дафа в Чжухаї». Багато практикувальників хотіли отримати ці каліграфічні написи. Практикувальник замовив тисячу примірників і роздав їх координаторам.
Координатор із Гуанчжоу згадував, що більша частина доходів від продажу квитків на лекції дісталася Асоціації цігун провінції Гуандун. Двоє представників Всекитайської асоціації цігун, які також брали участь у заході, поскаржилися Вчителю, що їхня асоціація не отримала жодного прибутку від лекцій.
Учитель одразу віддав цим двом людям усю свою частку прибутку.
Провести Вчителя до аеропорту Гуанчжоу приїхало багато практикувальників. Охоронці аеропорту були вражені широкою відомістю Вчителя й навіть прийняли Його за високопоставленого військового чиновника з Гуанчжоу.
Учитель сказав деяким практикувальникам: «Ви добре потрудилися». Почувши ці слова, у багатьох перехопило подих. Вони дивилися, як Учитель проходив через електронні ворота безпеки, обертався й махав їм рукою, доки не зник із поля зору.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
