Попередні частини: Частина 1, Частина 2
(Minghui.org)
Третій курс лекцій: з 6 по 15 січня 1994 року
На запрошення Асоціації цігун провінції Гуандун у січні 1994 року Вчитель утретє прочитав курс лекцій у місті Гуанчжоу в актовій залі Федерації профспілок. На лекціях були присутні приблизно 800 осіб.
На кожну лекцію Вчитель приїздив завчасно. Він попросив учнів також приходити раніше, намагатися не шуміти відкидними стільцями, не вести відеознімання й не робити конспектів. Учитель сказав, що ми все одно не зможемо повністю записати лекції. Від нас вимагалося лише зосередитися та уважно слухати.
На початку кожної лекції, коли Вчитель виходив на сцену, учні вставали й аплодували. Учитель у відповідь привітно махав рукою та складав долоні вертикально перед грудьми в жесті Хеши.
Автографи
У перший день занять перед входом до зали багато учнів придбали книгу «Чжуань Фалунь». Щойно з’явився Вчитель, учні одразу оточили його й почали просити підписати книги.
Учитель терпляче підписував кожну з них. Дехто з учнів зауважив: «Учитель такий добрий. Він виглядав дуже спокійним і не виявляв жодного невдоволення, хоча нас було багато й ми підійшли до нього одночасно. Учитель такий милосердний!»
Згодом Учитель окремо згадав про автографи в одній зі своїх лекцій. Учні глибше зрозуміли це питання й перестали просити в Учителя автографи.
У третій лекції «Чжуань Фалунь» Учитель написав:
«Деякі просять у мене автограф, але розписуватись мені не хочеться. Деякі розповідають, що Вчитель залишив автограф, хочуть похвалитися, бажають здобути захист інформації Вчителя. Хіба це не пристрасть? У вдосконаленні слід покладатися на себе. На яку ще інформацію ти звертаєш увагу? Хіба можна вважати такі речі важливими під час удосконалення на високому рівні? Чого варта та інформація? На неї звертають увагу лише на рівні оздоровлення».
Відкриття Небесного ока
На кожній лекції Вчитель відкривав своїм учням Небесне око. Він говорив, що дехто з них зможе бачити інші простори, а дехто — ні; хтось бачитиме чітко, а хтось — нечітко. Учитель попросив учнів не надавати цьому значення й не формувати пристрастей.
Деякі учні бачили своїм Небесним оком, що Тіло Закону Вчителя складається з прозорого білого світла, а інші — що Тіло Закону Вчителя випромінює золотисте сяйво. Вони запитали Вчителя, чому так. Він відповів: «На кожному рівні люди бачать речі по-різному».
Деякі учні побачили в залі багато різноколірних Фалунів різних розмірів, що оберталися, і один великий Фалунь, який повільно обертався. Також було чітко видно світловий стовп такого ж розміру, як і Фалунь, одним кінцем спрямований у небо, а іншим — у землю. Деякі учні ясно бачили незвичайний сяйний стовп світла, що виходив із голови Вчителя, та двох маленьких ангелів, які гралися над його головою.
Очищення організму
На останній лекції Вчитель очищав тіла учнів в інших просторах. Він попросив усіх учнів встати й притупнути лівою ногою, потім правою, а далі повторити це ще раз. Ті учні, у яких було відкрите Небесне око, бачили, що коли люди притупували, Учитель очищав їхні тіла від великої кількості темної, хворобливої Ці та низьких духів, які осипалися з них, немов брудне сміття.
Після кожної лекції Вчитель показував на сцені руками велику мудру. Учні вважали її дуже красивою й хотіли навчитися її виконувати. Учитель пояснив, що його велика мудра — це лекції для живих істот на різних рівнях Усесвіту, і учні не повинні мати до цього пристрастей.
Подорож на гору Байюнь
Учні, які обіймали високі урядові посади в районі Тяньхе міста Гуанчжоу, запросили Вчителя здійснити подорож на гору Байюнь (у перекладі з китайської — «Біла хмара»). Разом з Учителем подорожувало понад 30 осіб. Вони піднялися на вершину гори — пік Мосін (у перекладі з китайської — «Гора, що торкається зірок») і на зворотному шляху відвідали руїни храму Ненжень. Учитель деякий час розмовляв зі своїми учнями за межами храму. Учні бачили, як Учитель робив рухи руками в напрямку храму Ненжень, ніби прибирав щось брудне.
Справа життя милосердного Вчителя
Остання лекція завершилася приблизно о 16-й годині. Перед сценою зібралися асистенти з навчання вправ у групах; згодом вони пішли разом з Учителем. Учитель дав їм особливі настанови. Він наголосив на важливості роботи асистентів і порівняв їхню роль із настоятелями храмів. Їхня доброта й гідність були безмежними. Учитель попросив їх організувати місця для виконання групових вправ у кожному парку, щоб практикувальникам було зручно займатися.
Після третього курсу лекцій Учитель і його дружина обідали з кількома учнями в китайському готелі для іноземних туристів. Виходячи з готелю, дружина Вчителя розповіла одному з учнів, що Вчитель переніс багато труднощів, навчаючи людей Фалунь Дафа по всьому Китаю. Він рідко мав можливість залишатися вдома. Вона сказала, що Вчитель жив дуже скромно й пожертвував заради своїх учнів усім, що мав. Він був щасливим, коли учні добре вдосконалювалися.
(Далі буде)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
