[Святкування Всесвітнього дня Фалунь Дафа] Практика за принципами Істина, Доброта, Терпіння наповнює наші серця надією

(Minghui.org) Ми з мамою практикуємо Фалунь Дафа (Фалуньгун) уже майже 30 років. На честь Всесвітнього дня Фалунь Дафа ми хочемо, користуючись цією нагодою, поділитися історією нашого вдосконалення.

Я починаю практикувати Фалунь Дафа

Мама розповіла мені про Фалунь Дафа, коли я навчався в дев'ятому класі середньої школи. Вона водила мене на колективне вивчення Фа та ранкові вправи, а також для участі в масштабних заходах, на яких практикувальники знайомили з Фалунь Дафа всіх охочих. Ми також брали участь у конференції Фа, у якій узяли участь приблизно 1000 осіб.

Наша група вивчення Фа, перш ніж її розділили на невеликі групи, складалася з кількох десятків практикувальників. Ми по черзі читали книгу «Чжуань Фалунь», а після вивчення лекції ділилися своїми історіями вдосконалення.

Одна практикувальниця розповіла, як вона пройшла випробування по Сіньсін: чоловік ударив її без причини, але замість того, щоб розсердитися або дати відсіч, вона нагадала собі, що практикувальники не відповідають ударом на удар, і стрималася. Вона подивилася в себе, щоб зрозуміти, чи не зробила вона чогось неналежного.

Тоді я був новачком у практиці й не зовсім розумів, що таке вдосконалення. Я був глибоко зворушений її історією й вражений тим, що після того, як її вдарили, вона не тримала зла, а натомість задумалася про свою власну поведінку. Вона явно відрізнялася від пересічних людей!

Продовжуючи вивчати Фа, слухаючи розповіді практикувальників, спостерігаючи за їхніми добрими словами та вчинками, я поступово зрозумів, що ця група людей поводиться відповідно до принципів Істина, Доброта, Терпіння, щоб ставати все краще й краще.

Спочатку я не зовсім розумів значення слів «практика вдосконалення» і не розумів як слід удосконалюватися. Бувши дитиною, я не міг збагнути глибоких принципів, викладених у книзі. Я просто цінував слова «Істина, Доброта, Терпіння».

Я пам'ятаю, як у першому півріччі дев'ятого класу середньої школи в нас з'явилася нова вчителька геометрії, яка була досить суворою. Якось вона вимагала, щоб учні зберігали тишу, і ніхто не розмовляв. Я в цей момент обговорював проблему з однокласником. Учителька помітила це й покарала мене, змусивши стояти перед класом до кінця уроку.

Для мене це було величезним приниженням. Як слухняний учень, якого ніколи не карали подібним чином, я почував себе глибоко скривдженим і після уроку плакав. Проте на вчительку я зла не тримав.

Я нагадав собі, що відповідно до принципів Істина, Доброта, Терпіння я маю бути добрим. Я знав, що неправильно ображатися на будь-кого. Це було моє початкове та просте розуміння принципів.

Протягом усього навчального року в мене не виникало жодних негативних думок чи ворожості до вчительки геометрії. Поступово вона зрозуміла, що я добрий учень, і почала ставитися до мене по-доброму. Між нами склалися довірчі стосунки.

Сім'я моєї матері була тісно пов'язана з буддизмом. Коли бабуся була маленькою, один зі старших у її сім'ї був буддистом. І бабуся, і мама вірили в буддизм та були вегетаріанцями.

Однак, попри її віру в буддизм, здоров'я матері залишалося слабким. Вона постійно приймала ліки проти нефриту (захворювання нирок), синдрому Меньєра і, що найнебезпечніше, від важкого захворювання серця.

Після того, як мама почала практикувати Фалунь Дафа, її здоров'я швидко покращало. Вона перестала приймати ліки проти болю в серці, і її нефрит минув. Вона раділа кожному дню.

На роботі мамі доводилося працювати позмінно. У минулому під час нічної зміни вона часто йшла спати. Вона навіть сперечалася з начальником, обстоюючи особисті інтереси.

Однак, почавши вдосконалюватися за Дафа, мама зрозуміла, що їй слід відповідати принципам Істина, Доброта, Терпіння і серйозно ставитися до своєї роботи. Вона стала уважною до колег та зосередилася на вдосконаленні. Замість того, щоб непомітно піти спати під час нічної зміни, вона старанно працювала.

Кілька разів, коли начальник приходив перевіряти роботу нічних змін, на посту залишалася тільки мама — решта спали.

Стійкість, попри труднощі та небезпеки

20 липня 1999 року, якраз у той час, коли ми з мамою раділи життю, практикуючи Фалунь Дафа, голова компартії Китаю Цзян Цземінь почав переслідування Фалуньгун.

Оскільки я ніколи раніше не стикався з політичним рухом, через свою юнацьку наївність і простодушність я не відчував страху. Я просто не міг зрозуміти, чому уряд заборонив мені практикувати Фалуньгун. Істина, Доброта й Терпіння — це так чудово, а правила поведінки, яких навчає нас Учитель, такі праведні, чому ж хтось повинен відмовитися від них?

Щойно почалося переслідування, адміністрація житлового комітету та поліція стали частими «гостями» в нашому будинку. Вони забрали посвідчення особи мами та наші книги Дафа. Якось керівники двох сусідніх житлових комітетів знову прийшли, щоб змусити маму підписати «гарантійну заяву» про відмову від Фалуньгун. Оскільки мами не було вдома, вони наказали мені поставити підпис від її імені.

У той час я був надто молодий, щоб усвідомити серйозність відмови від удосконалення, і вирішив підписати заяву, щоб візитери якнайшвидше пішли. Але в той момент, коли я взяв ручку, раптом у мене запаморочилося в голові. Я відразу зрозумів, що не маю нічого підписувати, і розірвав папір. Пізніше я зіткнувся з одним із людей, які тоді приходили, і він сказав мені: «Ти правильно зробив, що порвав той документ».

Оскільки мама відмовлялася припинити вдосконалення, поліція часто переслідувала її вдома та на роботі. Маму кілька разів незаконно затримували, і вона стала «відомою» в місцевому відділенні поліції. Якось, напередодні Нового року, поліціянти увірвалися до нашої оселі, коли ми ще спали, і забрали маму до центру ув'язнення. Отак поліція під керівництвом компартії переслідує добрих і ні в чому не винних людей.

Мама мала гарну репутацію на роботі, оскільки вона поводилася відповідно до принципів Істина, Доброта, Терпіння. Вона роз'яснювала правду про Фалуньгун своїм керівникам, і вони ставилися до неї зі співчуттям. Щоразу, коли її заарештовували, начальник відділу кадрів вимагав її звільнення.

Однак згодом її керівництву стало складно протистояти тиску, і мамі запропонували достроково вийти на пенсію. У результаті мама втратила свої трудові пільги й була змушена жити на щомісячний дохід лише в кілька сотень юанів (100 юанів = $14 США).

На той час помер батько, а я все ще навчався в старших класах середньої школи. Мама, сліпа бабуся та я переїхали в орендовану квартиру, і наші житлові умови стали важкими. Зрештою, завдяки проєкту розвитку нерухомості, нам виділили нову квартиру, і ми переїхали до неї з великою радістю.

За кілька місяців до того, як я закінчив середню школу, у місті пройшли масові арешти практикувальників Фалунь Дафа. Кілька тисяч людей було заарештовано, багатьох по-звірячому побили до смерті або серйозно поранили. Розгул жорстокості шокував світ.

У ніч масових арештів поліція прийшла за мамою. Оскільки її не було вдома, вони відвезли до відділення поліції мене й допитали, намагаючись з'ясувати, з ким мама спілкується і чи виконує вдома вправи. Я сказав, що нічого не знаю, бо багато часу проводжу в школі.

Потім мене намагалися змусили підписати «гарантійну заяву» про відмову від Фалуньгун, але я не став її підписувати. Була вже пізня ніч, так нічого й не домігшись за кілька годин допиту, вони зрештою відпустили мене.

Тієї ночі я розшукав маму, і почалося наше життя у вигнанні. Пізніше я дізнався, що наступної ночі поліціянти знову з'явилися, щоб заарештувати мене. Їм потрібно було закінчити завдання й звітувати про виконану роботу. На щастя, на той момент я вже поїхав.

Ми більше не ризикнули повертатися додому — жили в друзів чи родичів. Добрий родич забрав до себе бабусю на короткий час. Щоб уникнути переслідування, я перевівся в приватну середню школу й зрештою закінчив її. За останній рік навчання в старших класах я змінив три школи.

Через жорстоке переслідування компартією Китаю ми не могли повернутися додому протягом багатьох років. Мама, бабуся і я жили в злиднях і в постійних переїздах. Я збився з рахунку, скільки разів нам доводилося міняти місце проживання — так багато, що слово «дім» втратило сенс. У свідомості він став не більше, ніж місцем для ночівлі, і я почувався мандрівником.

Жити відповідно до принципів Істина, Доброта, Терпіння

Коли я став старшим, розуміння вдосконалення в мене вже не було таким поверховим, як у дитинстві. Я уважно прочитав «Дев'ять коментарів про комуністичну партію» і отримав більш ясне уявлення про справжню природу компартії.

Пережитий досвід переслідування й настанови Вчителя змусили мене глибоко замислитися й усвідомити, чому я продовжував твердо дотримуватися своєї віри перед жорстоким придушенням. Істина, Доброта, Терпіння — це універсальні цінності. Немає нічого поганого в тому, щоб підвищувати свій моральний рівень і жити відповідно до цих принципів.

Те, що ми переживаємо, схоже, на те, що колись відчували учні Шак’ямуні або Ісуса — шлях збереження вірності праведній вірі перед переслідуванням. Сьогодні ми йдемо за Вчителем, йдемо найправеднішим шляхом. Попри те, що цей шлях важкий і сповнений поневірянь, ми маємо намір рішуче йти до кінця.

Упродовж багатьох років у нашому повсякденному житті й на роботі ми постійно нагадуємо собі, що ми практикувальники Фалуньгун і повинні дотримуватися настанов Учителя, поводитися відповідно до принципів Істина, Доброта, Терпіння.

Після закінчення коледжу я влаштувався працювати в одну компанію, де пропрацював шість років. На початку, не маючи досвіду роботи, я часто звертався за порадою до начальниці, коли поставав перед труднощами.

Одного разу на зустрічі з клієнтом я зіткнувся зі складною проблемою, з якою не знав, як упоратися. Як завжди, я звернувся по допомогу до начальниці. На мій подив, та вичитала мене в присутності клієнта й колег. Навіть клієнт поспівчував мені й заспокоїв начальницю: «Усе гаразд. Він може спробувати ще раз».

Отримавши несподівану догану, я на мить розгубився, але не відчув ніякої образи. Пізніше начальниця пояснила, що вона вдала, що вийшла із себе, потрібно було знайти спосіб розв'язання проблеми, створити простір для переговорів, щоб клієнт відчув наше серйозне ставлення до цього питання. Я сказав їй, що розумію.

Я згадав слова Вчителя:

«У будь-яких справах потрібно думати про інших людей, спочатку подбати про них, а потім подумати про себе. Я хочу, щоб ви досягли Повної Досконалості в удосконаленні за праведним Фа, з праведним усвідомленням, так щоб на перше місце ви ставили інтереси інших, а вже потім свої». («Лекція Закону на конференції Фа в Австралії»)

Я відчував, що начальниці нелегко підтримувати роботу компанії, постійно балансуючи між усілякими стосунками, тому я маю виявляти розуміння та співчуття. Як практикувальник, я повинен дотримуватися стандартів Фа й брати до уваги інших. У короткочасних труднощах немає нічого особливого.

У цій компанії зі мною не раз траплялася така ситуація, і я знав, що як практикувальник я не повинен турбуватися про такі речі. Насправді я поступово забув про них.

Пізніше в цій компанії я став співробітником із найбільшим стажем і посадою, але начальниця призначила мені таку ж зарплату, як і моїм колегам, які мали меншу відповідальність, нижчі посади й менший досвід. Проте я не заперечував.

Спочатку, дізнавшись, що я практикувальник Дафа, начальниця хотіла мене звільнити. Однак її чоловік сказав: «Що поганого в тому, що він практикує Фалуньгун? Він ні в чому не завинив, навіщо звільняти такого гарного співробітника?!»

Я старанно працював у цій компанії шість років, підтримуючи начальницю в скрутні часи. Минуло п'ять років із того часу, як я пішов звідти, але вона все ще надсилає мені повідомлення з пропозицією повернутися й обіцяє щедру зарплату, але я чемно відмовляюся.

В іншій компанії я працював шість місяців. Це був недовгий термін, але я добре ладнав із начальником та його дружиною. На той час я склав іспит середнього рівня й мав великий досвід роботи. Начальник цінував мої здібності, а клієнти завжди добре відгукувалися про мене.

Як практикувальник Фалунь Дафа, я завжди пам'ятав про те, чого наставляє Вчитель і прагнув бути гарною людиною, де б я не перебував. Зіткнувшись із труднощами, я ставив себе на місце свого керівника чи клієнта, а не зосереджувався на своїх особистих втратах чи надбаннях.

Іноді клієнти торгувалися за нижчу ціну. На відміну від деяких фахівців, які економили на якості, щоб заробити гроші, я дотримувався принципів Істина, Доброта, Терпіння. Навіть якщо я заробляв менше, я однаково проводив належні процедури та виконував роботу на високому рівні.

Щоб досягти хороших результатів, мені іноді доводилося докладати зусиль. Я ніколи не зрізав кути та не шукав легких шляхів. І начальник, і клієнти визнавали мій професіоналізм і дотримання трудової етики.

Якось я зіткнувся з важким клієнтом і не зміг розв'язати проблему після кількох спроб. Дружина начальника зв'язала мене зі співробітником з іншого магазину, щоб я проконсультувався з ним. Усе пройшло добре.

Пізніше вона поговорила зі мною, щоб переконатися, що така домовленість не зачепила моє самолюбство. Я сказав їй, що ціную можливість повчитися в когось іншого. Вона радісно відповіла: «Мені подобається спілкуватися з вами — немає жодних бар'єрів».

Через пандемію COVID-19, що спалахнула під час китайського Нового року, у нас зменшилася кількість клієнтів і знизився дохід. Керівник дозволив усім раніше піти у відпустку. Коли ми повернулися на роботу після перерви, я отримав повну зарплатню.

Наприкінці року я зрозумів, що справи в бізнесі йдуть погано, і керівник компанії не отримав жодного прибутку. Я вирішив, що мені не мали оплачувати додаткові дні відпустки, тому повернув цю частину своєї зарплати. Дружина керівника була приємно вражена, вона не очікувала, що я так учиню. Я можу сказати, що вона оцінила мою доброчесність. Як практикувальник Дафа, я вважаю, що завжди маю бути уважним до інших.

У перший місяць моєї роботи звільнилися обидва заступники керівника. Тому, закінчивши основну роботу, я допомагав керівнику виконувати деякі з їхніх обов'язків, і він це цінував. Пізніше було найнято нових співробітників. Бачачи, що їм не вистачає досвіду, я щосили намагався їх навчити, робив усе, що міг, щоб знизити навантаження на керівника.

Приблизно через пів року я звільнився через зміну місця проживання. Керівник сказав, неохоче відпускаючи мене: «Ви були з нами недостатньо довго». Його дружина, прощаючись зі мною, сказала: «Я сподіваюся, що ви повернетеся».

Подарунок Дафа

У міру того як наш рівень вдосконалення підвищувався, ситуація навколо нас також стала потроху змінюватися на краще. Приблизно у 2008 році ми переїхали до будинку родича, щоб доглядати його. Протягом наступних десяти років, під милосердним захистом Учителя, ми жили відносно стабільним життям із мінімальними утисками. Тільки у 2017 році, з допомогою друзів та родичів, я нарешті зміг купити будинок.

Це був період розквіту ринку житла, і я мав не так багато грошей. Однак, оскільки власникові терміново знадобилися кошти, я купив будинок безпосередньо в нього майже за початковою ціною, не сплачуючи комісійних посередникам.

Попри те, що будинок був невеликим, його планування, розташування та ціна повністю мене влаштовували. Весь процес оформлення пройшов винятково гладко, ніби це було організовано спеціально для мене. Ми зрозуміли, що це подарунок від Учителя.

Через купівлю будинку в мене утворився борг у понад 100 000 юанів, і до 2019 року я все ще не повернув його. Сподіваючись просунутися кар'єрними сходами, я звільнився, щоб підготуватися до важливого іспиту. Однак через спалах пандемії я майже на півтора року залишився без роботи. Повернутися до постійної роботи зміг лише в липні 2021 року.

Упродовж останніх кількох років через пандемію економіка Китаю була млявою, і багато галузей промисловості занепали. Величезна кількість людей важко знаходили роботу, не кажучи вже про те, щоб заробити достатньо грошей для погашення боргу.

І все-таки, якимось дивом, лише за чотири короткі роки роботи я не лише розплатився з усіма боргами, а й зумів накопичити значну суму. З роками наше життя постійно покращувалося.

Ми не намагалися свідомо накопичувати гроші. Наші повсякденні витрати, громадська діяльність та спосіб життя залишалися на колишньому рівні, але баланс на нашому банківському рахунку продовжував зростати. Ні мама, ні я навіть уявити собі не могли, що ми матимемо такий стабільний фінансовий стан.

Тепер ми насолоджуємося хорошим здоров'ям та стабільним доходом. В очах наших родичів та друзів у нас добрі та гармонійні стосунки матері та сина, ми живемо мирно й не обтяжені матеріальними проблемами.

Свого часу жорстоке переслідування ледь не залишило нас без нічого. Але під милосердним захистом та керівництвом Учителя принципи Дафа поступово розвіяли наше невігластво та розгубленість.

Крок за кроком, долаючи негаразди, ми здобували стійкість, чесність та широкий кругозір. Не піддаючись спокусам вигоди й гонитві за чимось, ми дійшли розуміння того, якими насправді мають бути душевний стан і мудрість вдосконалювальника, і що означає справжня причетність до чогось вищого. Озираючись на наш шлях, ми розуміємо, що нічого не втратили. Навпаки, ми здобули щось набагато більше.

На початку Цзян Цземінь зарозуміло заявив: «Знищте Фалуньгун за три місяці!» Він навіть висунув директиви, спрямовані на переслідування практикувальників: «зруйнувати їх фінансово, зруйнувати їхню репутацію та знищити фізично».

Однак після 26 років запеклого придушення стало ясно, що практикувальників Фалунь Дафа неможливо придушити. Зло ніколи не зможе перемогти добро. Це жорстоке переслідування зазнало повного провалу. Воно абсолютно несправедливе й має бути негайно припинене.

Висновок

Я безмежно вдячний Учителю, що Він допоміг нам зрозуміти мету життя й те, як слід жити. Принципи Фалунь Дафа перетворили нас з егоїстичних людей на безкорисливих, і ця внутрішня трансформація дозволила нам по-справжньому відчути красу та радість вищого стану життя.

Я сподіваюся, що більше людей із напередвизначеним зв’язком, таких як ми, завдяки Фа Будди зможуть отримати напрям у житті та порятунок і знайдуть шлях повернення до свого істинного «Я» у цьому хаотичному світі.