Мирне звернення 25 квітня 1999 року — пам'ятник високій моральності

(Minghui.org) Двадцять шість років тому, вранці 25 квітня 1999 року, біля Центрального бюро по роботі зі зверненнями громадян у Пекіні зібралося багато людей. Вони мирно розташувалися на узбіччі дороги, не заважаючи ані пішоходам, ані транспорту.

Це були послідовники практики самовдосконалення Фалуньгун (Фалунь Дафа), що ґрунтується на принципах Істина, Доброта, Терпіння і включає п'ять медитативних вправ. За кілька днів до цього в сусідньому місті Тяньцзіні було заарештовано кілька десятків практикувальників. Коли інші послідовники звернулися до місцевої влади з проханням звільнити їх, їм відповіли, що наказ прийшов із центру, тож слід звертатися до Пекіна. І практикувальники пішли до Центрального бюро по роботі зі зверненнями громадян. Хоча вони не знали одне одного, їх об’єднувало спільне прагнення.

Знайомий однієї практикувальниці працював у поліції. Напередодні ввечері він подзвонив їй і попередив: «Нам наказали заарештовувати всіх, хто туди прийде». Практикувальниця подякувала йому, але наступного ранку все одно пішла.

Практикувальники, які взяли участь у мирному зверненні, були різного віку і з різних верств суспільства. Дехто мав уже 60–70 років і пережив не одну політичну кампанію комуністичної партії Китаю (КПК): земельну реформу, кампанію проти «правих», «культурну революцію». Вони добре знали, якою жорстокою може бути система.

Деякі були молодші — 20–30 років. У їхній пам’яті ще був свіжий спогад про криваві події на площі Тяньаньмень, коли студентів, що мирно виступали за проведення реформ, зустріли танками, кулями й смертю.

Серед практикувальників були й ті, хто працював у державних структурах і добре розумів, як КПК використовує державну машину для придушення людей. Дехто з них навіть брав участь у таких кампаніях.

Та попри все це вони виступили на захист Фалуньгун у Пекіні. Почавши практикувати Фалуньгун, вони на власному досвіді переконалися, що ця практика покращує здоров'я і характер. Багато зруйнованих сімей було відновлено, а невдачі перетворилися на нову надію. Деякі з цих дивовижних історій навіть публікувалися в основних китайських виданнях, таких як «China Economic Times», «China Youth Daily» та «Yangcheng Evening News».

На жаль, КПК, яка підтримує свою владу за рахунок класової боротьби, ненависті та брехні, не може терпіти такі традиційні цінності, як Істина, Доброта й Терпіння. Комітет із політичних і правових питань почав «розслідувати» Фалуньгун ще у 1996 році, намагаючись знайти підстави для дискредитації практики. Коли ж у 1999 році в Тяньцзіні було заарештовано кілька десятків практикувальників, багато людей уже розуміли, що КПК може заборонити практику будь-якої миті.

Фалуньгун не має політичних цілей і не переслідує матеріальних вигод. Практикувальники просто прагнуть удосконалювати себе, ставати кращими людьми, і тим самим приносити користь суспільству. Це благородна практика, яку слід підтримувати, а не пригнічувати, вважали вони. Багато практикувальників подумали, що ті, хто віддав наказ про арешти, просто не розуміють, що таке Фалуньгун.

Тому вони вирушили до Центрального бюро скарг і звернень громадян у Пекіні, щоб висловити свою думку. Серед них були вагітні жінки, а також цілі сім'ї. Вони хотіли сказати чиновникам, що «Фалуньгун - це хороша практика» і що «практика дала їм гарне здоров'я і навчила бути по-справжньому хорошими людьми».

Дехто взяв із собою поліетиленові пакети й прибирав сміття: фруктову шкірку, недопалки, навіть те, що викидали самі поліціянти — усе акуратно клали в урни. Від робітників до фермерів, від науковців до професорів — незважаючи на різницю в освіті та статусі, усі вони мали спільну ідентичність: практикувальники Фалуньгун.

Один поліціянт, показуючи на чисту землю, сказав колегам: «Погляньте. Ви знаєте, що таке чеснота? Оце — чеснота!»

Багато людей говорили, що побачили в цій події надію для Китаю. «Ми живемо в Пекіні все життя і бачили всіляких людей, які зверталися з петиціями, - тих, хто плаче, кричить, б'ється, намагається увірватися в бюро, - але ніколи не бачили такої мирної групи, - сказав один із місцевих жителів. - Я жив не даремно».

Після захоплення влади в 1949 році КПК знищила традиційні цінності й пригнічувала незалежне мислення. Режим змусив людей гнатися за матеріальним, нехтуючи моральністю. І в умовах десятиліть моральної деградації було важко уявити, що так багато людей можуть одночасно вийти заради такої благородної мети — стати кращими людьми, не думаючи про власну безпеку. Місцеві жителі та поліціянти стали свідками доброти й щирості, які рідко зустрічаються в Китаї. Саме тому мирне звернення 25 квітня 1999 року стало пам’ятником високої моральності.