(Minghui.org)
Ім'я: Цзян Цзін
Ім'я китайською: 江静
Стать: жінка
Вік: 56 років
Місто: Ціндао
Провінція: Шаньдун
Рід занять: невідомо
Дата смерті: 18 червня 2024 року
Дата останнього арешту: 20 липня 2003 року
Останнє місце ув'язнення: жіночий виправно-трудовий табір №2 в провінції Шаньдун.
56-річна жінка з району Чен'ян міста Ціндао в провінції Шаньдун померла 18 червня 2024 року, після багатьох років репресій за віру в принципиФалуньгун (Фалунь Дафа).
Цзян Цзін захворіла на поліомієліт, коли їй був рік від народження, і батьки витратили цілий статок на її лікування, але даремно. Подорослішавши, вона перепробувала різні практики цігун, але біль у нозі так і не проходив. Подруга запропонувала їй практикувати Фалуньгун, завдяки якому вона змогла ходити набагато краще.
З того часу, як у липні 1999 року компартія Китаю почала переслідування Фалуньгун, Цзян твердо дотримувалася своїх духовних переконань, за що її неодноразово переслідували. Востаннє її заарештували 20 липня 2003 року та засудили до ув'язнення у виправно-трудовому таборі (термін ув'язнення невідомий). Вона зазнала жорстокого поводження, у результаті чого опинилася в критичному стані, й 14 жовтня того ж року була звільнена під заставу. Місцева влада час від часу переслідувала її, і згодом вона змушена була піти з дому. Після повернення додому вона знову стала жертвою частих переслідувань за свою віру, останній випадок стався 14 жовтня 2022 року.
Безперервне переслідування зрештою забрало життя жінки-інваліда 18 червня 2024 року.
Тортури в готелі Сіньюань (березень — листопад 2000 року)
У березні 2000 року Цзян поїхала до Пекіна, щоб обстоювати своє право практикувати Фалуньгун. Її заарештували. Відвезли назад до міста Ціндао та помістили в готель Сіньюань у районі Чен'ян. Цей готель по суті був «чорною в'язницею», у якій уряд району Чен'ян переслідував місцевих практикувальників Фалуньгун.
У підвалі готелю, де утримувалася Цзян, було темно й вогко, там не було ліжка. Вона тричі оголошувала голодування, яке загалом тривало 20 днів, але ніхто не турбувався про її самопочуття. Поліціянти зняли з неї куртку й змусили сісти на холодну цементну підлогу. Тільки-но вона сіла, вони почали на неї кричати. Їй давали їсти лише парову булочку із солоним огірком. Їй не дозволяли чистити зуби та митися. Вона мусила справляти природні потреби в підвалі.
Рідним Цзян довелося просити дозволу на зустріч із нею. Коли вони звинуватили Ван Цзяня, який тоді був партійним секретарем Політико-юридичного комітету району Чен'ян, у порушенні прав Цзян, він відповів: «Якщо вона помре тут, це буде вважатися самогубством, і ми просто викопаємо яму, щоб поховати її, не буде ніякої відповідальності!»
Цзян вдалося втекти з готелю в серпні 2000 року, але через два місяці вона була заарештована в будинку бабусі. Її 81-річна бабуся впала на коліна, благаючи поліціянтів не заарештовувати онуку, але четверо поліціянтів усе одно відвели Цзян у свою патрульну машину. Цзян ніч тримали в поліційній дільниці, а потім відвезли в той самий готель Сіньюань і закрили в підвалі.
За те, що вона відмовилася написати заяву про відмову від Фалуньгун, секретар Політико-юридичного комітету району Чен'ян Сінь Ломін, який обійняв посаду в жовтні 2000 року, у листопаді того ж року відправив її до психіатричної лікарні без згоди на це Цзян і членів її сім'ї. Він обдурив її близьких, сказавши, що вона перебуває там для того, щоб зміцнити своє психічне здоров'я, і їй не будуть робити уколи або давати таблетки.
Введення забороненого препарату в психіатричній лікарні (листопад — грудень 2000 року)
Начальник психіатричної лікарні, разом із завідувачем Діном і медичними працівниками, слідуючи вказівкам уряду району Чен'ян, насильно ввели Цзян заборонений препарат (який, як стало відомо, використовувався тільки в дослідах на тваринах та у високій дозі є смертельним для кроликів). Її притиснули до підлоги й сказали: «Як ми можемо дозволити тобі жити спокійним життям, якщо уряд відправив тебе сюди?»
Уже через кілька хвилин після ін'єкції Цзян почала почуватися зле. Вона стала неспокійною і тривожною, у неї прискорилося серцебиття, затуманився зір і пересохло в роті. Коли вона запитала, що саме їй ввели, медичні працівники стверджували, що це заспокійливе, яке допоможе їй заснути.
У наступні дні Цзян не могла ні їсти, ні пити, вона зовсім не могла ходити й відчувала сильну слабкість, проте ніхто її не оглядав. У лікарні їй зробили другу ін'єкцію того ж препарату. Один із лікарів погрожував їй під час ін'єкції: «Якщо ти й надалі будеш практикувати Фалуньгун, ми будемо застосовувати до тебе електрошок!»
Чжан Чжункай, директор Центру комплексного управління району Чен'ян, приїхав до психіатричної лікарні, щоб переконати Цзян написати заяву про відмову від своєї віри. Він пообіцяв звільнити її, тільки-но вона виконає його прохання.
Цзян залишалася непохитною у своїх переконаннях і через місяць (у грудні 2000 року) зуміла втекти з лікарні. Керівництво лікарні направило своїх співробітників до неї додому, щоб повернути її. Згодом районна влада також неодноразово переслідувала членів її сім'ї.
Тортури в різних спецзакладах (липень — листопад 2001 року)
Після чергового арешту в липні 2001 року Цзян доставили до центру ув'язнення міста Ціндао (розташованого в районі Пудун міста Цзімо). Вона оголосила голодування на два тижні, і її багато разів піддавали примусовому годуванню. Її серце й шлунок були серйозно пошкоджені. Вона втрачала свідомість, у неї кілька разів траплялися судоми. Волосся й одяг жінки були забризкані їжею, шлунковим соком і кров'ю.
Поліція району Чен'ян забрала Цзян із центру ув'язнення міста Ціндао та помістила в центр ув'язнення №4 Чен'ян. Її прикували наручниками до металевої віконної рами й поставили чотирьох людей (двох працівників адміністрації і двох поліціянтів) цілодобово спостерігати за нею.
Цзян вдалося втекти, але в серпні 2001 року її знову заарештували. 26 серпня, щоб втекти, вона вистрибнула з вікна четвертого поверху. Вона отримала серйозні травми, зокрема перелом, вивих і запалення таза. Попри її стан, поліціянти затягли жінку всередину й поклали на голе ліжко. Вони постійно тримали її в наручниках і кайданах.
Один із присутніх проявив співчуття й запитав, чи не слід їм покласти матрац на ліжко. Вищезгаданий секретар Політико-юридичного комітету району Чен'ян замість цього насміхався з неї: «Без матраца тобі буде прохолодніше в спеку!» Директор Чжан жорстоко побив її, у результаті чого її голова сильно набрякла.
Цзян відправили до лікарні тільки вночі 14 вересня 2001 року. Лікар запитав Сіня, чому її не привезли раніше. Сінь відповів: «Не хвилюйтеся. Вона не помре». Начальник Чжоу додав: «Навіть якщо вона помре, ми не несемо за це відповідальності».
Сінь і Чжоу підкупили лікаря, щоб той підробив медичну карту Цзян. Її тримали в наручниках, у кайданах і примусово годували раз на п'ять днів.
Пізніше Цзян перевели до центру ув'язнення міста Ціндао. Охоронці наділи на неї наручники й кайдани так, що вона не могла випрямити спину й потребувала допомоги інших ув'язнених, які практикують Фалуньгун, щоб піти в туалет. Тих, хто їй допомагав, охоронці карали.
Охоронці змусили сімох ув'язнених тримати Цзян за руки й ноги, щоб піддати її примусовому годуванню. Вони розтиснули їй рот, розірвавши губи й зламавши кілька зубів. Її волосся й одяг часто були забруднені їжею і кров'ю.
Стан здоров'я Цзян швидко погіршувався, і її життя було в небезпеці. Усе її тіло було вкрите коростою. Адміністрація центру ув'язнення звернулася до влади району Чен'ян із проханням забрати її. До того, як це сталося, вона втекла з центру ув'язнення приблизно в листопаді 2001 року.
Доведена тортурами до критичного стану у виправно-трудовому таборі (липень — жовтень 2003 року)
20 липня 2003 року Цзян поїхала до Пекіна, щоб виступити на захист Фалуньгун, і була заарештована на площі Тяньаньмень. Влада району Чен'ян відправила Лю Чжаня до Пекіна забрати її. Він відвіз її до відділення зв'язку міста Ціндао в Пекіні й почав катувати. Він схопив її за волосся й потягнув по підлозі, при цьому постійно завдаючи ударів по голові. Одна з працівниць вмовляла його зупинитися, але марно.
Потім Лю відвіз Цзян назад до дорожньої поліційної дільниці Чжен'ян у місті Ціндао. Наступного ранку, 23 липня 2003 року, її доставили до жіночого виправно-трудового табору №2 провінції Шаньдун (також відомого як виправно-трудовий табір Ванцунь, термін ув'язнення невідомий). Медичний огляд показав, що в неї проблеми із серцем, шлунком, кишківником і нирками. У виправно-трудовому таборі відмовилися прийняти її, але уряд району Чен'ян підкупив керівництво табору. Цзян відвезли до лікарні для примусового годування, а потім доставили до виправно-трудового табору зі скутими за спиною руками та трубкою для годування в носі.
Наступного дня Цзян кинули в одиночну камеру. Охоронець сказав, що вона була першою людиною в таборі, яку тримали там.
Три жінки-лікарі Ма, Сюе та Лінь по черзі насильно годували Цзян тричі на день. Їм допомагали охоронці, які зв'язували Цзян ременями й сідали на неї, щоб вона не рухалася.
Крім того, кожні три дні охоронці відвозили Цзян для примусового годування до лікарні за територією табору. Там зазвичай перебував охоронець-чоловік. Зокрема Ван Сюедун сильно смикав Цзян за волосся під час примусового годування в лікарні. Вона часто відчувала, що задихається.
Поки Цзян тримали в одиночній камері, жінки-лікарі залишали зонд для годування в її стравоході. Густа шлункова рідина, змішана з мокротою і кров'ю, часто розтікалася по всьому тілу. Лікарі повісили їй на шию для збору рідини пластиковий пакет, набитий брудними серветками.
Кожен раз, коли Цзян чула кроки, вона голосно кричала: «Фалунь Дафа несе добро!» (кит. Фалунь Дафа хао). Керівник відділу Ван Хуейїн пізніше став заклеювати їй рот скотчем.
Коли Цзян не піддавали насильницькому годуванню, її змушували сидіти на ліжку з прикутими наручниками та витягнутими в різні боки руками. Наручники глибоко врізалися в її тіло.
Приблизно через місяць охоронці прив'язали її до ліжка в положенні «розпростертих крил» ще на місяць. Кожного разу, коли вона кричала «Фалунь Дафа хао!», вони затикали їй рот рушником. У результаті її рот часто кровоточив.
9 жовтня 2003 року заступник начальника відділення Сунь Хуа нарешті зняв із Цзян наручники, щоб дати їй перепочити. Її руки через тривале перебування в наручниках не згиналися, але вона все ж зуміла витягнути трубку для годування.
Попри важкий стан Цзян, її регулярно возили до лікарні для примусового годування. Після однієї з таких процедур вона відчула, що помирає. Її серцебиття стало нерегулярним, вона відчула стиснення в грудях і нестачу повітря. Потім її дихання почастішало, і вона почала втрачати свідомість. Медичні працівники дали їй кисень. Охоронець Чжан Ґуйжун постійно піднімав ковдру з її ліжка, щоб завдати їй ще більше страждань.
13 жовтня 2003 року трудовий табір звільнив Цзян умовно-достроково, і сім осіб, серед яких був медичний працівник, того ж дня відвезли її додому після опівночі. Вони хотіли зайти всередину, але їх зупинили члени її сім'ї.
Влада й далі переслідувала Цзян та її рідних. У неї не було іншого виходу, окрім як піти з дому.
Нескінченне переслідування перед передчасною смертю
Двоє співробітників дорожньої поліційної дільниці Чжен'ян, зокрема Го Цзянь, прийшли до батьків Цзян у кінці червня 2017 року й запитали, чи відвідувала вона їх.
1 липня 2019 року близько восьмої години вечора охоронець села привів чотирьох поліціянтів додому до Цзян. Вони заявили, що перевіряють мешканців. Ім'я одного з поліціянтів — Чен. Наступного дня інший поліціянт потурбував матір Цзян, з'ясовуючи, де працює її дочка.
16 листопада 2020 року Ґао, менеджер теплової електростанції Шуньань у районі Чен'ян, доручив Шао, працівнику з випробування тиску, перевірити «витікання» у квартирі Цзян. Того ж дня, ближче до вечора, Шао знову прийшов до неї, привівши із собою молодого чоловіка. Без її відома вони замінили звичайний вимикач живлення на «розумний» вимикач із підключенням до інтернету.
7 грудня 2020 року Цзян звернулася до теплової енергетичної компанії Шуньань, щоб висловити протест проти несанкціонованої установки вимикача. Один із працівників сказав, що Ґао прийде до неї протягом дня та все пояснить. Ґао так і не з'явився.
Як виявилося, перемикач був підключений до поліційної мережі. Цзян бачила, як щовечора після роботи за нею слідували одна або дві машини. Коли вона відвідувала родичів друзів, за нею слідували чоловік і жінка, які ще й знімали її на відео.
Увечері 30 листопада 2020 року, у другій половині дня, Цзян відвідала її мати. Мати поставила сумку з одягом на землю й побачила, що за нею їде чорний седан. Потім із машини вискочив охоронець і вирвав у неї сумку. Вона крикнула, щоб він віддав її, і він віддав.
Навесні 2019 року на сходовому майданчику багатоквартирного будинку, де проживає Цзян, було встановлено пристрій, схожий на антену, а її мобільний телефон автоматично підключався до мережі без її участі. Вона кілька разів зверталася в управління нерухомістю, але їй відповідали, що цей пристрій призначений для захисту від пилу. Зрештою, вона сама зняла антену.
20 серпня 2022 року співробітник районного комітету зателефонував Цзян, представившись співробітником Федерації інвалідів. Він розпитав її про роботу та житлові умови. Того ж року сталося ще кілька епізодів переслідування.
21 вересня їй зателефонували з комітету, щоб запитати, чи знайшла вона роботу. Увечері 14 жовтня зателефонував її сусід, який працював у комітеті, і сказав, що завітає до неї. Незабаром він з'явився й сказав, що їм потрібно провести перепис населення та зібрати інформацію про членів її сім'ї, а також поцікавився номерним знаком її електровелосипеда. Вона сказала, що вже брала участь у переписі минулого року, а сусід сказав, що їм потрібно повторити це, тому що наближається 20-й Національний з'їзд компартії Китаю.
Цзян відмовилася брати участь у цьому й порадила сусідові не брати участь у переслідуванні практикувальників Фалуньгун.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
Категорія: Катування
