(Minghui.org) Після того, як на сайті Minghui.org з’явилося оголошення із закликом надсилати статті для 22-ї щорічної Конференції Фа, я звернувся до місцевої практикувальниці Їн і запитав, чи може вона поділитися своїм досвідом удосконалення. «Інші практикувальники досягли кращих результатів за мене, я просто виходжу й розмовляю з людьми про Фалунь Дафа, — сказала вона, хитаючи головою. — Кожен може це робити, я не зробила нічого особливого».
Їн уже 83 роки, але виглядає на 60. Вона має міцне здоров'я та добре серце, і з вересня 2005 року майже щодня виходить на вулицю. Вона ходить пішки або їздить на триколісному велосипеді міськими провулками чи сільською місцевістю. Щотижня з її допомогою від 10 до 30 людей виходять із лав компартії Китаю (КПК) і належних їй організацій.
Я переконав її поділитися своїм досвідом.
* * *
Стати щасливою людиною
У січні 1996 року сусідка розповіла мені про Фалунь Дафа. Через п'ять місяців після того, як я почала практикувати, зникли бронхіт, головні болі, болі в спині та ногах. Я хотіла всім розповісти, яка це чудова практика Фалунь Дафа.
Після того як у липні 1999 року компартія Китаю почала переслідувати Фалунь Дафа, багатьох практикувальників по всій країні арештовували та затримували. Попри пенсійний вік, у листопаді 2000 року мене відправили до центру «промивання мізків», де протримали два місяці, весь час намагаючись змінити мою свідомість.
Цей випадок не вплинув на мою рішучість практикувати Дафа. Навпаки, я відчула жалість до тих людей, яких ввела в оману КПК. Я розуміла, що їм терміново потрібно дізнатися правду.
Поліціянт повертає ключі
Одного разу влітку у двох приїжджих з іншого міста зламався мотоцикл. Вони були дуже схвильовані. Оскільки це сталося недалеко від мого будинку, я побачила їх, коли вийшла на вулицю.
Один із них запитав: «Тітонько, чи є тут майстерня з ремонту мотоциклів?» Я зрозуміла, що це можливість розповісти їм про Фалунь Дафа. Я повела їх до майстерні, що була розташована приблизно за 600 метрів від мого будинку, і по дорозі розповіла їм про Фалунь Дафа. Я пояснила, що Дафа несе добро, а компартія вигадала багато брехні, щоб очорнити цю практику. Я нагадала їм про попередні політичні кампанії КПК, і сказала, що настане час, коли люди зрозуміють правду.
Оскільки люди, вступаючи до партійних організацій, клялися присвятити їй своє життя, кожен, хто пов'язаний із нею, зіткнеться з наслідками. Вони погодилися зі мною та з радістю відмовилися від членства в комуністичних організаціях, до яких вступали.
«Як щодо того, щоб зараз спробувати завести мотоцикл?» — запропонувала я.
Вони поставилися до цього скептично, але все ж спробували. Мотоцикл завівся без проблем. Обоє були в захваті, і один сказав: «Мотоцикл працює, і не потребує ремонту! Фалунь Дафа дійсно дивовижний!»
Я знала, що Вчитель допомагає мені.
Роз'яснювати людям правду не завжди легко. Іноді я зустрічала людей, які відмовлялися слухати або навіть повідомляли про мене в поліцію.
Одного разу, коли ми з іншою практикувальницею розмовляли з людьми про Фалунь Дафа, поруч із нами зупинився фургон поліції. «Поїхали з нами до поліційної дільниці», — сказав один із поліціянтів і разом із напарником почали хапати наші сумки.
Я не відчувала страху. Я бачила, що це бідолашні діти, тому попросила Вчителя Лі допомогти мені, щоб вони не скоїли злочину.
«Діти, ви поліціянти й повинні заарештовувати злочинців, але ми з цією бабусею не погані люди», — сказала я їм з усмішкою. — Фалунь Дафа наставляє людей бути добрими, дотримуватися принципів Чжень-Шань-Жень. Зазвичай людей хвалять за добрі справи. За що ж ви нас хочете заарештувати?»
Обидва поліціянти всміхнулися, як і деякі перехожі.
«Ми приїхали, бо на вас поскаржилися», — відповів один із них.
«О, це непорозуміння. Оскільки ви дуже зайняті, і ми теж зайняті, як щодо того, щоб кожен продовжив свої справи?»
Поліціянти пішли, а ми вдвох продовжили йди, і по дорозі розповідати людям про Фалуньгун. Через деякий час фургон поліції повернувся. Я подумала: «Що сталося?» Один із поліціянтів вийшов із фургона й підбіг до нас зі словами: «Ви загубили ключі в нашій машині. Як же ви потрапите додому без них?»
Поліціянти дізналися правду й добре поставилися до нас, практикувальників. Я подякувала їм і була дуже вдячна Вчителю Лі.
Якнайкраще використовувати час
Мій чоловік помер багато років тому. В обох моїх дітей гарна робота, і вони забезпечені. Діти пропонували мені жити з ними. Я відчувала, що життя на самоті дає мені більше свободи та часу для самовдосконалення й роз'яснення правди, тому я подякувала їм і сказала, що продовжуватиму жити самостійно.
Деякі сусіди мого віку не могла цього зрозуміти. «Якщо ти живеш зі своїми дітьми, вони готуватимуть для тебе їжу та піклуватимуться. Хіба твоє життя не стане кращим?» — запитала одна сусідка. Я тільки усміхнулася й не стала нічого пояснювати. Я знаю, що мені потрібно розповісти більшій кількості людей про Дафа, щоб вони мали щасливіше життя. Я маю виконувати свої обов'язки.
Однієї ночі мені наснився сон. Я проходила повз ставок, і з нього, наче маючи крила, вилітали риби. Вони летіли прямо мені в руки. Риб було так багато, що я не могла втримати їх усіх. Я знала, що це натяк Учителя, що часу залишилося мало, і нам потрібно якнайкраще використовувати кожен день, щоб допомагати Вчителю рятувати людей.
Наближався мій день народження. З цієї нагоди щороку мої діти разом зі своїми сім'ями влаштовували велике свято в ресторані. Я відчувала, що цей день проходить даремно. Цього року я мала бажання, щоб ніхто з рідних не згадав про мій день народження, тоді я зможу зосередитися на спілкуванні з людьми. Хіба це не краще святкування дня народження?
Того ранку я попросила Вчителя про допомогу й вийшла з дому. Здавалося, люди, яких я зустрічала, чекали, щоб я допомогла їм вийти з комуністичних організацій, і все проходило гладко. Коли я допомагала одній людині вийти з організації юних піонерів, то запропонувала псевдонім Юань і запитала: «Вам подобається це ім'я?» Чоловік із подивом сказав: «Це моє справжнє ім'я. Звідки ви його дізналися?» Я відповіла: «Я не знаю вашого імені, але Вчитель Лі знає. Вихід з організацій КПК принесе вам благословення». Ми обоє усміхнулися.
Того ранку я допомогла 16 людям вийти з комуністичних організацій, що вдвічі більше, ніж зазвичай. Мої діти зателефонували мені лише ввечері. Раніше вони планували свято за кілька днів. Мені сподобалося це особливе святкування, і я подякувала Вчителю.
«Чому ви це робите?»
За ці роки я зрозуміла, що Вчитель завжди допомагає мені, і я дуже вдячна.
Я не вміла користуватися комп'ютером, тому передавала список людей, які вийшли з компартії, іншій практикувальниці. Одного такого разу я була сильно заклопотана й не помітила на підлозі ванної кімнати розлиту воду. Мої ноги послизнулися, і я впала на спину та вдарилася головою об унітаз.
Я втратила свідомість. Прийшовши до тями, я не могла зрозуміти, як довго так пролежала. Я була мокра, весь одяг промок. Потім я згадала, що впала. Моя голова сильно боліла, і здавалося, що ось-ось вибухне. Я не могла поворухнути ні руками, ні ногами, не могла підвестися.
Оскільки я була одна у квартирі, то голосно гукнула: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені! Учителю, будь ласка, допоможіть мені!» Поступово мої руки й ноги почали рухатися. Голова також перестала боліти, і я підвелася. Я підійшла до портрета Вчителя й подякувала Йому. Для звичайної 80-річної людини таке падіння могло б стати смертельним. Але зі мною все було в порядку.
Я переодяглася й пішла до практикувальниці. Була 7:30 ранку, і вона збиралася йти на роботу. Це означало, що з того моменту, як я впала, знепритомніла, прийшла до тями, була врятована Вчителем і дійшла сюди минула лише одна година. Це було неймовірно. Я розповіла практикувальниці, що сталося, і ми обидві були зворушені до сліз.
Я згадую, що причиною, з якої почала практикувати було бажання здорового й щасливого життя. Я була егоїсткою. Але пізніше розуміла, що практикувальники виходять далеко за ці рамки. Ми тут не лише для того, щоб удосконалювати себе, а й щоб допомагати Вчителю рятувати людей. Украй важливо, щоб ми перейшли від егоїзму до безкорисливості. Тільки тоді ми зможемо стати справжніми практикувальниками, оскільки саме для цього ми тут.
Якось я зустріла чиновника у відставці. Він був мого віку, мав гострий розум і виглядав як людина, що раніше займала високу посаду. Декілька практикувальників уже розповідали йому про Дафа раніше. Він поставив мені запитання, яке, за його словами, не давало йому спокою: «Як людині, якій 80 років, ви б мали залишатися вдома, щоб ваші діти могли піклуватися про вас. Чому ви щодня ось так бігаєте? Ніхто не платить вам ні копійки. Навпаки, люди можуть вас облаяти, а поліція — заарештувати. Чому ви це робите?»
Я процитувала слова Вчителя Лі:
«Натомість нічого не просимо, не маємо корисливих цілей,
Бажаємо лиш, щоб ти врятувався, коли прийде лихо».
(пісня «Спокійно поглянь», Хун Їнь 3).
Я сказала йому, що компартія десятиліттями обманює людей і завдає їм шкоди. Переслідуючи Фалунь Дафа, КПК поширює свою пропаганду та штовхає людей на шлях, з якого немає повернення. «Ми, практикувальники, робимо це протягом 26 років, бо хочемо, щоб люди знали, що відбувається, і зробили правильний вибір».
Чоловік кілька разів подякував мені та сказав, що практикувальники дуже старанно працюють. Я відповіла: «Не потрібно мені дякувати. Учитель Лі наставляє нас бути хорошими людьми. Будь ласка, подякуйте Вчителю».
У порівнянні з іншими практикувальниками, я зробила небагато. Я не прив'язуюсь до віку. І поки перебуваю в цьому людському світі, продовжуватиму вдосконалюватися й допомагати Вчителю рятувати людей, адже це наша місія.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
