(Minghui.org) Вітаю, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Я почала практикувати Фалунь Дафа ще в юному віці, 30 років тому. Більшу частину цього часу я вдосконалювалася з закритим небесним оком. Але два роки тому Вчитель його відкрив. Я хотіла б розповісти співучням про свій внутрішній шлях: від незрілості, коли моє небесне око вперше відкрилося, до поступового усвідомлення того, як мені потрібно вдосконалюватися.
Коли моє небесне око вперше відкрилося, у мене виникли сумніви. Я запитувала себе, чи справді бачу те, що мені здається, чи це лише моє уявлення. Я думала, що якщо очищу свідомість і все одно бачитиму образи, це означатиме, що я бачу реальність. Спершу я розповіла про це кільком близьким практикувальникам, зокрема одній моїй родичці, на ім'я Тун. Я попередила їх, щоб нікому більше не розповідали. Я не хотіла, щоб про це дізналися, головним чином через страх, що не впораюся.
Коли небесне око вперше відкрилося, я побачила деякі моменти, які пережила до того, як прийшла в цей світ, включно з минулими життями Тун і життями інших знайомих мені практикувальників. Я бачила, як злі сутності таємно керували поліціянтами, коли ми відправляли праведні думки, і як співучні використовували свої божественні сили, відправляючи праведні думки в групі, і як ми співпрацювали, усуваючи злі фактори.
Подібне цікавило всіх, тому спершу я поділилася побаченим із невеликим колом практикувальників, які знали про мою ситуацію. Це надихнуло співучнів у їхньому вдосконаленні. Але через деякий час я почала відчувати тривогу. Кожного разу, коли я розповідала, моє серце хвилювалося, ніби я не мала розповідати про побачене. Я запитала себе: «Чи справді те, що я роблю, відповідає Фа?»
Дізнавшись, що моє небесне око відкрите, Тун стала більше покладатися на мене. Одного разу вона розповіла мені про одну ситуацію і попросила відправляти праведні думки; в інший раз сказала, що практикувальник проходить випробування хвороботворної карми, і попросила мене відправляти праведні думки. Вона також просила мене описати побачене, щоб передати практикувальнику, який переживає хвороботворну карму, сподіваючись, що це допоможе йому. Зрештою я сказала їй: «Ви не можете так на мене покладатися. Це неправильно. Кожний практикувальник має таку здатність. Ви всі повинні самі відправляти праведні думки, а не просто просити мене».
Я замислилася: «Чи не виявилася я винною в цій ситуації? Можливо, я розповіла надто багато, через що інші практикувальники стали від мене залежати?» Тому я менше розповідала про те, що бачила.
Деякі практикувальники помітили це й сказали мені: «Не можна просто перестати розповідати про те, що бачиш. Те, що ти бачиш, справді може допомогти іншим практикувальникам подолати труднощі. Їхня залежність від тебе — це їхня проблема, і саме над цим їм потрібно працювати в удосконаленні. Це не означає, що тобі не слід про це говорити. Якщо ніхто не розповідатиме про те, що бачить, тоді навіщо Вчитель відкрив їм небесне око?»
Я дедалі більше заплутувалася, думаючи, чи варто розповідати про побачене. Ба більше, я іноді сумнівалася в тому, що бачила: чи було це реальним, чи лише перетворенням відповідно до думок. Якщо я розповім іншим те, що є всього лише ілюзією, створеною моїми власними думками, чи не створю їм перешкод?
У якийсь момент я попросила Вчителя закрити моє небесне око, бо відчула, що ситуація надто складна для мене. Я постійно вагалася: ділитися чи ні; правда це, що я бачила, чи брехня; правильно я зрозуміла побачене чи роблю помилку. Усе це здавалося надзвичайно важким, і ніхто не міг мені допомогти. Тоді я подумала, що, можливо, мені слід учити Фа напам’ять. Таким чином, у ситуації, коли ніхто не може допомогти мені щось проаналізувати, якщо я зможу пригадати Фа Вчителя, я краще справлюся із ситуацією і зроблю менше помилок. Так я почала вчити Фа напам’ять.
У ході цього процесу я виявила деякі свої глибоко приховані пристрасті. Коли я вагалася, чи варто розповідати про побачене, я усвідомила власну егоїстичність: я боялася сказати щось не так, і мій рівень удосконалення знизиться. Навіть коли практикувальники, які переживають тяжку хвороботворну карму, просили мене про допомогу, моя першочергова думка була не про те, чи зможу я дійсно їм допомогти, а скоріше: «Чи можна мені це робити? Ситуація практикувальника настільки серйозна, що, можливо, цього разу варто сказати, і це не вплине на мій рівень, вірно?»
Усвідомивши свій егоїзм, я задумалась і запитала себе, чи не маю я прагнення показати себе. Я подумала, що ні. Я розмірковувала: «У мене немає бажання говорити про це. Люди, які хочуть показати себе, не були б такими сором’язливими, як я». Потім я зустріла літнього практикувальника, чий небесне око періодично відкривалося. Того дня ми всі відправляли праведні думки, усуваючи злі фактори. Коли ми закінчили, практикувальник із захопленням розповідав про побачене. Я дивилася на нього зверхньо й думала: «Він же досвідчений практикувальник. Як він може з таким хвилюванням розповідати про побачене? У його словах явно відчуваються хвастощі».
Я розмірковувала про себе. Дивитися на інших зверхньо — це прояв заздрості. Співучні — наші дзеркала. Якщо я бачила його хвастощі, значить, і я теж їх маю. Інакше Вчитель не дозволив би мені це побачити. Але я все ще не усвідомлювала, як проявляються мої хвастощі, бо завжди говорила спокійно й навіть намагалася не розповідати про побачене. Я не хотіла пробуджувати цікавість у співучнів або щоб про це дізналося більше людей. На перший погляд, я вчиняла добре. Але я знала, що Вчитель не дозволить мені просто так бачити чужі пристрасті — напевно, я маю таку саму проблему, просто я її не помічала.
Одного разу, коли я відправляла праведні думки, допомагаючи незаконно ув’язненому практикувальнику, божество старих сил сказало мені: «Подивись на практикувальника, якому ти хочеш допомогти. Його шлях удосконалення давно передвизначений. Усе, з чим він стикається на кожному етапі, слідує написаному сценарію. Тому я дію відповідно до волі Небес». Воно махнуло рукою, і сувій розкрився, але я не могла розгледіти ієрогліфи.
Я сказала: «Яка воля Небес? Ваші так звані передвизначення були влаштовані вищими істотами старого всесвіту, і їхньою метою було врятувати лише себе. Це не плани Вчителя. Практикувальники Фалунь Дафа слідують лише планам Учителя, і ми не визнаємо ваші передвизначення». Я знищила його сувій. Воно в люті закричало: «Ти не смієш його знищувати! Станеться щось жахливе!» Я проігнорувала його слова й знищила його самого.
Потім з’явилася вища істота старих сил і сказала: «Навіть якщо ти знищиш сувій однієї людини, чи зможеш ти знищити їх усі? І навіть якщо ти їх знищиш, механізм усе одно працюватиме. Подивися, що для тебе зроблено». Воно розгорнуло переді мною сувій, який був покритий напівпрозорою плівкою. Якби я подивилася, він розкрився б і все стало б видно. Я сказала, що не буду дивитися. Я згадала настанови Вчителя:
«Іншим заборонено бачити твій життєвий шлях після того, як його змінили. Якщо вони побачать щось і повідомлять тобі, на якому етапі тебе чекає лихо, то як ти будеш удосконалюватися?! Тому іншим зовсім не дають бачити, що з тобою станеться. Нікому з членів інших шкіл не дають цього бачити. Навіть послідовникам однієї школи не дають. Якщо вони тобі щось передбачать, це буде помилковим. Адже твоя доля змінилася, твоє життя вже присвячене вдосконаленню». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Коли воно побачило, що не може мене переконати, воно почало нападати на мене.
Я поділилася цим досвідом зі співучнями. Один із них сказав: «Ти старанно вивчала Фа. Будь я на твоєму місці, то, можливо, не згадав би про цю настанову і, напевно, подивився б. Справді, дуже важко вдосконалюватися з відкритим небесним оком. Дуже важко знайти правильне співвідношення».
Хоча в той момент я особливо не переживала через похвалу співучнів, у мене виникла така думка: «Хіба старанне вивчення Фа не є обов’язком кожного істинного учня? Якщо в тебе це не виходить, значить, ти недостатньо старанний». Я все ще не помічала своєї проблеми.
Іншого разу я почала відправляти праведні думки для практикувальниці, яка переживала тяжку хвороботворну карму. Я поділилася з нею тим, що побачила небесним оком, а також своїми думками, заснованими на Фа Вчителя. Там було багато практикувальників, і після того, як ми відправили праведні думки, поле стало дуже сильним. Я відчувала, що її праведні думки посилюються й що вона змогла усвідомити свої пристрасті, тому подумала, що їй поступово стане краще. Але через два тижні я дізналася, що її стан погіршився, і вона знову втратила праведні думки. Я сумувала: «Вона досвідчена практикувальниця. Чому вона не має рішучості прорватися?» Мені було прикро, і я не хотіла йти до неї знову й розмовляти.
Пізніше, під час запам’ятовування Фа, я дійшла до цього абзацу:
«На цьому пункті практики я бачу небесним оком краще за всіх. Може, я незвичайний? Я зміг навчитися Фалунь Дафа Вчителя Лі, я так добре все засвоїв. Я кращий за всіх. Мабуть, я особливий». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Я раптом насторожилася: дивитися зверхньо на практикувальників, які хваляться; думати, що інші погано вивчають Фа; засуджувати практикувальників, які борються з хвороботворною кармою — усе це ставило мене вище за інших. Яке право я маю судити, наскільки добре хтось удосконалюється? Усі практикувальники слідують одному Фа та є учнями Вчителя. Учитель урятував нас усіх із пекла, тож кого ж можна вважати кращим за інших?
Учитель використав ці три випадки, щоб виявити мою глибоко приховану гордість.
В іншому випадку божество повідомило мені, що має передвизначений зв’язок зі мною і що воно переродиться моєю дитиною, щоб отримати Фа. Воно сказало: «Запам’ятай моє ім’я. Запам’ятай його». Я запитала: «Коли ти прийдеш?» Воно відповіло, що десь у березні або квітні наступного року. Коли я запитала, чи хоче воно ще щось мені сказати, воно відповіло: «Не піддавайся емоціям. Будь старанна». Я сказала чоловікові: «Що якщо дати нашому майбутньому дитині це ім’я?» Він відповів, що це чудове ім’я, і запитав, як я його вигадала. Я усміхнулася й нічого не сказала. Оскільки чоловікові воно сподобалося, я вважала, що це ім’я передвизначене. Я трохи прив’язалася до нього й почала рахувати у зворотному порядку: якщо він народиться в березні або квітні, то я повинна завагітніти в червні. Але червень пройшов, а я не була вагітна. Хоча я не була сильно прив’язана до цього імені, воно все одно не виходило в мене з голови.
Учитель сказав:
«Особливо схильні до виникнення цієї проблеми ті, у кого в практиці на певному рівні відкрилося небесне око. Вона може виникнути й у тих, у кого свідомість постійно зазнає завад від інформації зовнішнього походження. Що зовнішня інформація йому каже, тому він і вірить». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Я раптом усвідомила: хоча воно й з’явилося як божество, для вдосконалювальника це все одно було стороннім посланням. Мені створили перешкоди! Народиться дитина чи ні, і коли — усе це заплановано Вчителем. Я не можу прив’язуватися й не можу діяти згідно з тим, що сказало божество. Я повинна слідувати Фа.
Кожного разу, коли я знаходила пристрасть, згадану у Фа, я відчувала внутрішнє хвилювання, тому що Фа Вчителя дуже серйозний. Оглядаючись на свій шлях після того, як у мене відкрилося небесне око, я відчувала, ніби йшла по канату. Ці пристрасті могли б призвести до відхилення від Фа та загибелі. Звільнившись від них і знову поділившись побаченим із практикувальниками, я відчула внутрішній спокій і опору.
Якось, відправляючи праведні думки, я потрапила в абсолютно особливий простір. Надзвичайні здібності й інструменти Фа, які я зазвичай використовувала, там були недоступні. Єдине, що я могла використовувати, — це меч, але він був не дуже потужним. Я була схожа на давнього героя бойових мистецтв, якому доводилося битися зі злом удар за ударом. Але ті, хто був одержимий злими факторами, могли регенерувати. Коли я відрубувала руку, вона виростала знову. Їхні головні свідомості були замкнені злом у клітках і не могли контролювати свої тіла. Я дивувалася: як же мені битися? Я навіть запитала Вчителя, чи може Він допомогти повернути мої надздібності, але Він не відповів.
Раптом мене осяяла думка. Я запитала божественну істоту-охоронця: «Якщо ми не будемо нападати, чи може зло завдати нам шкоди?» Він відповів: «Не може». Я сказала: «Тоді все просто». Я звернулася до головних свідомостей, ув’язнених у клітках: «Слухайте уважно. Усі разом повторюйте за мною: „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао) “». Тоді ви зможете звільнитися від контролю зла, повернутися до себе й почати перевтілюватися звичайним чином». У той момент, коли я це сказала, один із них вигукнув: «Я хочу вийти! Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао! Будь ласка, урятуй нас!» — і всі вони пробудилися. Зло більше не могло ними керувати.
У цю мить я зрозуміла Фа Вчителя:
«Надможливості — по суті незначні техніки,
Великий Закон є основним».
(«Шукай школу істинного Закону», Хун Їнь)
Усі божественні сили виходять із Фа. Я надавала занадто велике значення надприродним здібностям, думаючи, що вони потрібні для знищення зла. Але Фа — корінь усього. З Фа в серці будь-які труднощі можна вирішити. Учитель навчив мене цього через цей досвід.
Багато разів Учитель використовував ситуації, з якими я стикалася під час відправлення праведних думок, щоб допомогти мені осягнути принципи Фа, викладені в «Чжуань Фалунь». Наприклад, коли я усувала фактори зла біля тюрми, божество сказало: «Я так довго тебе чекав. Сьогодні ми битимемося, щоб побачити, чия здатність сильніша. Якщо ти переможеш, я припиню переслідування практикувальників».
Ще до того, як він закінчив говорити, я зосередилася на Фа Вчителя:
«Ще з одним типом перешкод можуть зустрітися люди, які одночасно практикують внутрішнє вдосконалення та зовнішню практику. Тобто вони займаються і бойовими мистецтвами, і внутрішнім удосконаленням. Такі методи практики часто трапляються в системі Дао. Якщо людина почала вчитися такого методу, то може зіткнутися з демоном певного типу. У звичайних методах практики такого не буває. Отже, якщо людина одночасно практикує внутрішнє вдосконалення й бойові мистецтва, до неї може хтось завітати, щоб помірятися силами. У світі багато людей вдосконалюється за Дао, і багато хто з них практикує такий метод, де внутрішнє вдосконалення поєднане з бойовими мистецтвами. У тих, хто практикує бойові мистецтва, теж може зростати Гун. Чому? Після того, як вони позбудуться інших пристрастей — прагнення до слави та вигоди, — у них теж росте Гун. Але довгий час їм не вдається усунути потяг до суперництва й боротьби. Вони звільняються від нього дещо пізніше. Тому з ними легко може трапитися такий випадок. Це виникає і далі на певних рівнях. Сидячи в медитації в туманному стані, ця людина знає, що такий-то такий-то теж практикує. Тоді її душа залишає тіло, щоб завітати до нього позмагатися — подивитися, хто з них має вищу майстерність. Зав’язується бій. Це відбувається й в інших просторах. Побитися приходять і до неї. Якщо людина відмовиться битися, то її справді захочуть убити. От вони й б’ються між собою. Довгий час б’ються». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Тому я сказала: «Якщо ви готові діяти так лише заради того, щоб перемогти мене, то я здамся. Я визнаю, що ви сильніші. Я програю. Але, будь ласка, припиніть переслідувати практикувальників. Учинення таких злочинів шкодить вашому майбутньому. Перемога чи поразка для мене нічого не значать. Якщо моя поразка змусить вас припинити скоювати злочини, я охоче програю. Навіщо продовжувати переслідування практикувальників Фалунь Дафа? Ви думали про своє майбутнє? Хіба ви не допомагаєте злим силам? Поверніться негайно та визнайте свої помилки перед Учителем».
Щойно я закінчила говорити, його оточила срібляста енергія. Можливо, це була сила милосердя. Божество подивилося на мене й сказало: «Ти змінилася. Я думав, що після стількох років у людському світі ти станеш тільки гіршою. Але ти стала кращою. Цього разу я програю і повністю здаюся. Раніше я ніколи тебе не перемагав, але й ніколи не відчував, що ти краща. Але цього разу ти змусила мене здатися».
Завдяки цьому досвіду Вчитель дав мені зрозуміти, що милосердя — це величезна та непохитна сила в Усесвіті, набагато могутніша за будь-які надприродні здібності чи інструменти Фа.
Хочу сказати, що, запам’ятовуючи Фа, я часто пізнаю принципи Фа. І пізнаючи принципи Фа, я все глибше відчуваю, наскільки насправді цінною є книга «Чжуань Фалунь». Іноді я відчуваю себе сосудом, що швидко наповнюється Фа, очищаючи та відшліфовуючи мене. У моєму серці є сильне бажання очиститися й стати кращою.
Вищенаведене — це моє розуміння на нинішньому рівні. Будь ласка, із добротою вкажіть на будь-які невідповідності Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
