(Minghui.org) Я почала займатися Фалунь Дафа восени 1995 року. Оскільки до пенсії працювала вчителькою, то вирішила використати свої знання, допомагаючи співучням, яким було важко вивчати Фа (вчення), особливо тим, хто був старшим і повільнішим, щоб вони могли краще розуміти Фа й швидше вдосконалюватися.
Ми сформували групу з вивчення Фа з п’яти практикувальників, яка згодом розрослася до семи осіб. Усі практикувальники були старші за мене, і всі мали одну спільну рису: вони були малограмотними. Дехто закінчив два або три класи початкової школи, дехто — чотири, а троє взагалі не навчалися в школі. Учитель створив між нами цей священний і напередвизначений зв’язок, адже нас об’єднувало спільне бажання: цей Фа такий прекрасний і такий дорогоцінний, що я хочу його вивчати.
Я хотіла б розповісти вам про свій шлях удосконалення разом із трьома з цих практикувальників.
Уперше я зустріла практикувальницю Мей (псевдонім) понад десять років тому, коли їй було вже за 70. Тепер їй 91 рік. Одна практикувальниця привела її до мене додому, бо Мей почула про нашу групу з вивчення Фа для літніх практикувальників і захотіла приєднатися до нас.
Мей не навчалася в школі й погано чула, що ускладнювало вивчення Фа. Крім того, вона ніколи раніше не брала участі в груповому вивченні Фа. Вона насилу могла читати «Чжуань Фалунь», але робила багато помилок — іноді по дві-три в одному реченні. Мені доводилося сидіти поруч із нею й, виправляючи, вказувати на ієрогліф у реченні та вимовляти їй прямо у вухо. На читання короткого абзацу йшло три–чотири хвилини, а з довшими абзацами мені треба було виявляти ще більше терпіння. Вона не могла триматися темпу групи, бо не чула, як читають інші практикувальники. Щоразу, коли ми перегортали сторінку, я торкалася її ліктем і жестом показувала, що треба перегорнути сторінку.
Спочатку я трохи нервувала, інші співучні теж дратувалися, бо вона уповільнювала наше вивчення Фа. Але я швидко взяла себе в руки й сказала практикувальникам: «Мей прийшла вивчати Фа з нами, бо це група для літніх практикувальників. Ми повинні дотримуватися принципів Фалунь Дафа й не дивитися зверхньо на співучнів».
Уранці наша група виходить роз’яснювати правду про переслідування, а вдень вивчає Фа. Перед тим як ми починали читати Фа, кожен передавав мені свій список людей, які вийшли з КПК, а я опрацьовувала його та публікувала в інтернеті. Мей також називала мені імена людей. Вона не вміла писати, але чітко пам’ятала кожне ім’я та причину виходу. Іноді вона називала імена трьох–чотирьох людей, і ми всі щиро раділи за неї.
Її слух продовжував погіршуватися, і у віці вісімдесяти одного року вона вирішила залишити групу з вивчення Фа, щоб займатися вдома самостійно. Вона сказала, що зовсім не чує, як інші практикувальники читають Фа, а її рідні хвилюються за її безпеку, коли вона переходить вулицю. Хоча вона більше не вивчала Фа регулярно, ми підтримували з нею зв’язок. Вона навідувала нас час від часу, а ми приносили їй нові лекції Вчителя.
У травні 2015 року Вчитель опублікував нову версію «Лунь Юй». Ми зв’язалися з Мей, узяли в неї книгу «Чжуань Фалунь» і сказали, що повернемо її разом із новою редакцією «Лунь Юй». У нас зібралося кілька книг практикувальників для заміни канону «Лунь Юй». Побачивши, що в деяких книгах бракувало сторінок, деякі погано трималися, а деякі були переплетені заново, але недбало, я знайшла практикувальника, який допоміг переплести всі книги. Книга Мей була особливо пожовклою й у плямах, але коли її переплели й повернули їй, вона відмовилася її брати й почала наполягати, щоб їй дали іншу, чисту книгу.
Я сказала їй, що чиста книга належить іншій практикувальниці, яка забере її пізніше. Мей неохоче забрала свою книгу додому. Через два дні вона попросила мене обміняти її книгу на чисту. Інший практикувальник, який був присутній, сказав їй, що це саме її книга, просто вона погано пам’ятає. На третій день Мей знову прийшла й сказала мені: «Я хочу повернути свою книгу».
У мене миттєво спалахнув гнів. Я подумала: «Невже вона вдосконалюється?» Її книга була пожовклою й брудною, але, побачивши, що чужі книги чистіші, вона захотіла їх. Усі говорили, що це її книга, але вона не вірила. Ситуація була неприємною, я голосно сперечалася з нею. Вона злякалася мого крику та пробурмотіла: «Я просто хочу повернути свою книгу, чому ти так злишся?» — і пішла.
Через два дні я, заспокоївшись, поглянула в себе. Учитель сказав:
«Отже, коли ти віднині стикатимешся із суперечностями, не вважай їх випадковими. Суперечності виникають раптово, але вони не випадкові — вони мають на меті підвищити твій Сіньсін. Тільки якщо будеш щиро практикувати, то все зможеш успішно пройти». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Ми не повинні судити про речі за зовнішністю, людськими уявленнями чи людськими міркуваннями. Я почувалася несправедливо ображеною, тому що ці практикувальники зазвичай поважають мене, але поведінка Мей свідчила про недовіру. Я також побачила свій егоїзм. Я думала, що моя жертовність безумовна, але насправді терпіння й доброта, які я виявляла до літніх практикувальників, були умовними. Моя доісторична обітниця полягала в тому, щоб допомогти їм повернутися до їхніх небесних світів. Усвідомивши свої недоліки, я швидко пішла до Мей і попросила вибачення.
Історія Чжоу
Чжоу (псевдонім) цього року виповнюється 85 років, і вона — одна з перших учасниць групи. Я знаю її вже 21 рік. Це щира, сумлінна й працьовита жінка. У неї також проблеми зі слухом, але вона чує краще, ніж Мей. Вона щось чує з того, що говорять інші практикувальники, але не все, тому інколи розуміє неправильно. У неї сформувався тихий і лагідний характер — вона завжди боялася накликати на себе неприємності, бо втратила батьків у ранньому віці та жила з родичами. Я намагалася її втішати й підтримувати.
У 2007 році вона кілька днів не приходила на спільне вивчення Фа, і ніхто не знав, де вона. Якось, повертаючись додому після вивчення Фа, я випадково зустріла Чжоу. Вона взяла мене за руку та зі сльозами на очах сказала, що в неї вдома сталася біда. Після того як її донька та зять втратили роботу, вони відкрили ігровий зал (відеоігри), але справи йшли не дуже добре. Деякий час тому до них прийшли люди з Управління промисловості й торгівлі, щоб отримати з них гроші, і, оскільки вони не могли заплатити, влада конфіскувала кілька ігрових автоматів. Зять Чжоу стрибнув із даху будівлі й покінчив життя самогубством.
Я заспокоїла Чжоу. Наступного дня, купивши фруктів, я пішла до неї. Я сказала їй, що життя й смерть наперед визначені, і нам, удосконалювальникам, не варто хвилюватися й побиватися через це. Ми маємо швидко виходити з труднощів і повертатися до групи з вивчення Фа. Що стосується повсякденного життя, Чжоу слід допомагати доньці й онукові, надаючи їм духовну підтримку, щоб вони могли швидше оговтатися. Наступного дня вона повернулася до нашої групи з вивчення Фа.
Пізніше між нами виник конфлікт. Одного разу, коли ми роз’яснювали правду на вулиці, незнайомець сказав Чжоу, що Вчитель забрав усі гроші до США. Вона повірила йому й потай повідомила двом членам нашої групи, що я, координатор, збираю гроші в практикувальників і відправляю їх у США. Інші практикувальники, не надаючи цьому значення, передали мені її слова. Я була розлючена. Я багато років витрачала свій час і гроші на друк інформаційних матеріалів для групи й ніколи ні з кого не брала жодної копійки. Я ледве стримувала гнів і кілька днів відмовлялася з нею розмовляти.
Кілька днів потому я зрозуміла, що ми потрапили на хитрощі старих сил: Чжоу повірила чуткам, а я розсердилася. Старі сили хотіли посіяти розбрат між співучнями. Поглянувши в себе, я виявила, що хочу чути лише компліменти. Я надто цінувала думку оточення й прагнула слави. Коли я подивилася в себе, лід образи в моєму серці розтанув, і я зрозуміла, що Чжоу сумлінно практикує.
Я попросила вибачення перед нею й сказала, що не повинна була поводитися так різко. Я також порадила їй не вірити чуткам, які поширюють недоброзичливі люди в суспільстві. Я пояснила, що Вчитель ніколи не просив у практикувальників грошей і що надалі нам слід відкрито все обговорювати в нашій невеликій групі, ділитися своїм розумінням Фа й удосконалюватися разом, щоб уникнути зайвого втручання в наше вдосконалення. Вона радо погодилася.
Мій шлях удосконалення з Ван
Ван (псевдонім) цього року виповнюється 81 рік, і ми з нею були в одній групі з вивчення Фа до початку переслідування. Тоді я ще працювала. Ми з нею та двома іншими практикувальницями в найважчі роки організували групу з вивчення Фа, щоб ділитися досвідом і поширювати інформаційні матеріали. Вийшовши на пенсію, я організувала групу з вивчення Фа для літніх практикувальників, після чого наші шляхи розійшлися.
Вона приєдналася до нашої групи для літніх практикувальників у 2010 році, і ми разом поширювали в сільських поселеннях інформаційні матеріали, новорічні календарі та амулети.
Ван часто говорила, що в неї болять ноги після тривалих піших прогулянок. Але щоразу, коли я питала її, чи може вона піти зі мною роздавати календарі, вона завжди без вагань відповідала: «Так».
Штовхаючи велосипед дорогою, я відчувала, який він важкий, і згодом зрозуміла, що вона тримається за заднє сидіння — так їй, мабуть, було легше, але мені це давалося нелегко. Інколи мені хотілося поїхати на велосипеді, щоб зекономити сили, але тоді вона відстала б, тому мені доводилося йти пішки.
Ми часто їздили до приміських селищ, щоб роздавати інформаційні матеріали. Тоді Ван було майже 80 років. Вона щоранку вивчала Фа зі мною, а вдень проходила пішки понад 10 кілометрів. Інколи ми йшли в поле, розносили календарі фермерам, які там працювали. Але вона ніколи не скаржилася на труднощі чи втому. Яка ж вона чудова практикувальниця! І я подумала, що мені немає чого нарікати. Згодом я й сама казала їй: «Тримайся за велосипед — так тобі буде легше».
Ми йшли ґрунтовими дорогами, і коли я бачила її поруч, мені ставало легше. Як добре мати поруч співученицю! Інколи ми співали пісні Фалунь Дафа, а інколи голосно повторювали фразу: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи).
Ван погано орієнтувалася на місцевості й зазвичай не знала дороги. Щоразу, коли ми поверталися, я проводжала її майже до дому й перед тим, як піти, переконувалася, що з нею все гаразд. Я знала, що допоки співучениця готова супроводжувати мене, я ніколи її не залишу.
Після минулого Нового року Ван сказала, що практикувальниця, яка живе неподалік від її дому, запросила її вивчати Фа разом. Це скоротило б їй дві третини шляху порівняно з походом до мене.
Після цього Нового року я дізналася, що її здоров'я погіршилося, й вона часто говорить про смерть. Коли це почули родичі практикувальниці, з якою вона вивчала Фа, вони злякалися брати на себе відповідальність і сказали Ван більше не приходити до них додому. Тож вона вивчала Фа вдома сама.
Нещодавно я навідала її й помітила, що її стан погіршав. Я запитала, чим вона займається протягом дня. Вона відповіла, що вивчає Фа та відправляє праведні думки, а потім спитала, як відправляти праведні думки. Я запитала: «Хіба ти не робиш це щодня? Чому ти запитуєш мене?» Вона відповіла, що не пам’ятає.
Я знаю, що літню практикувальницю, яка переживає хвороботворну карму й не має можливості вивчати Фа та ділитися досвідом зі співученицями, старі сили можуть затягнути вниз. Я відчула, що не можу залишити її. Йшлося про людські пристрасті, від яких мені потрібно позбутися, і про відповідальність, яку я, як її співучениця, повинна нести.
Ван живе на мансарді восьмого поверху в будинку без ліфта. Мені вже за сімдесят, і мені також важко підніматися на її поверх. Улітку в її квартирі спекотно, як у пароварці. Але практикувальники не мають вікових обмежень і не роблять різниці в середовищі самовдосконалення. Ми — співучениці та допомагаємо одна одній просуватися вперед у вдосконаленні.
Учитель сказав:
«Якщо ми будемо разом удосконалюватись,
Наші серця зможуть об’єднатися.
Будемо сумлінно практикувати
Й одне одному допомагати.
Підемо шляхом, який Боги вказують».
(«Підемо однаковою дорогою», Хун Їнь 4)
Дякую Вам, Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
