(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа у 2021 році й зараз навчаюся у випускному класі однієї з провідних провінційних середніх шкіл Китаю. Упродовж усього шляху самовдосконалення я пережила безліч дивовижних і прекрасних подій, постійно спостерігаючи глибину й незвичайність Фа. Мені дуже пощастило, що на конференції Фа я можу розповісти Вчителю про свій поступ у вдосконаленні та поділитися досвідом зі співучнями.
Звільнитися від сучасних уявлень і моделей поведінки та мислити ясно
Учитель сказав:
«На поверхні здається, що суспільство дуже квітуче й має все можливе, але все це призначене для того, щоб спокушати людські серця та псувати людство. Люди просто не можуть протистояти цим спокусам. Подумайте, як важко відмовитися від цього!» («Лекція Закону в місті Вашингтоні у 2018 році»)
У Китаї, під владою компартії, процвітає викривлена, порочна культура. Ще в початковій школі я перебувала під її сильним впливом, слідуючи моді та захоплено поклоняючись ідолам, відеоіграм і онлайн-романам.
Поступово моє мислення змінилося, і я жила під девізами: «лови момент», «я завжди перша», «живи, щоб проявити себе». Тоді я була повністю поглинута всім цим, не в силі звільнитися, пливла життям, наче в тумані, навіть не усвідомлюючи цього.
Лише коли мені пощастило познайомитися з Дафа у п'ятому-шостому класах середньої школи, я пробудилася від цих оман і цілковито змінилася. Після вивчення Фа я швидко видалила всі розважальні застосунки, з якими раніше не могла розлучитися. Я відчула, що нарешті здобула справжній контроль над власними думками й більше не дозволяю демонам цієї викривленої культури маніпулювати мною й контролювати мене.
Нині, попри навчальний тиск у старших класах та нестримний вплив партійної культури в університетах, що засмітила й зіпсувала свідомість більшості моїх ровесників, я зберігаю ясність розуму під керівництвом Дафа, невпинно повертаючись до свого істинного «я». Я відчуваю безмежну вдячність та радість.
Повернення до традиційної культури та підтвердження Дафа
Я завжди мала особливу прихильність до традиційної культури й знаходила радість у її вивченні. Але з віком я поступово віддалилася від неї через ідеологічну обробку партійною культурою та вплив сучасних культурних тенденцій.
Під впливом партійної пропаганди брехні та її отруйної освітньої моделі в мене фактично сформувалася сильна відраза до китайської мови, і я постійно отримувала погані оцінки з цього предмета.
Лише в молодших класах, познайомившись з іншими практикувальниками, я справді почала розуміти істинну традиційну китайську культуру. Я знову відчула захоплення, і мій інтерес до неї та бажання досліджувати її відродилися. Я постійно надихаюся сяйвом і красою цієї божественно натхненної культури.
Сьогодні, навіть не вдаючись до заучування напам’ять, я постійно отримую найвищі оцінки з китайської мови. Есе, яке я написала про духовну спадщину історичних постатей, отримало нагороду на провінційному конкурсі. Я також можу підтверджувати Дафа через традиційну культуру.
Позбавлення від заздрості, прояв доброти й уважності
Учитель сказав:
«… заздрість у Китаї проявляється вкрай люто — до такої міри, що вона стала для людей природною, і вони навіть не помічають її в собі».
«Якщо в когось сталася радісна подія, і він розкаже про це, інші почнуть сильно заздрити. Якщо хтось на роботі або поза роботою отримав нагороду, досяг чогось, він мусить мовчати, адже якщо інші дізнаються про це, то втратять душевну рівновагу». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Колись заздрість дуже непокоїла мене. Вона часто мучила моє серце, виснажуючи мене емоційно й фізично. Лише в старших класах я нарешті подолала заздрість завдяки навчанню й керівництву Дафа.
Я провалила іспит, тоді як моя близька подруга зі школи, яка вчилася на одному рівні зі мною, стала однією з найкращих у класі. Я відчула сплеск образи й заздрості. Не здогадуючись про мої справжні почуття, вона запитала: «Ти добре склала?» Уся гіркота й заздрість, які я стримувала всередині, вирвалися назовні. Моя відповідь із ноткою сарказму була такою: «Я обов’язково перевершу тебе».
Але щойно ці слова злетіли з уст, я відчула, що щось не так. Мені згадався уривок із Фа:
«Злою людиною керує заздрість. Через свій егоїзм і зарозумілість вона вважає, ніби все, що з нею коїться, є несправедливим. Добра людина завжди виявляє милосердя. Вона не ображається, не відчуває ненависті й приймає страждання за радість». («Ступінь досягнення», Суть сумлінного вдосконалення)
Хіба це була не просто заздрість? Як могло моє серце сповнитися такою образою? Хіба все не пов’язане причинно-наслідковими зв’язками?
Учитель сказав:
«Інші намагаються стати кращими, вони ж не радіють за них, а втрачають душевну рівновагу». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Чи не це саме я відчувала? Я негайно почала відправляти праведні думки, щоб позбутися заздрості. Але в голові без упину звучав голос, що нашіптував протилежне: «Усе нормально, між однокласниками має бути суперництво. Заздрість — ось що рухає тобою. Чому вона має отримати більше балів, ніж ти? Чому?» Я рішуче відкинула це, і полум’я заздрості поступово згасло. Моє серце стало відкритим і світлим.
Після цього я попросила вибачення перед подругою, і вона пробачила мені. Відтоді ревнощі більше не наповнювали моє серце, і я не почувалася похмурою. Навпаки, увесь день я була весела, відчуваючи безтурботну радість, яка приходить, коли позбуваєшся пристрасті до себе.
Дивитися всередину — підвищувати Сіньсін
Коли нас пересадили в старших класах, дівчинка поруч зі мною не могла втиснути свою сумку під нове сидіння й поставила її в проході. Побачивши це, я нагадала їй: «Прибери сумку, щоб інші не спіткнулися». Вона сприйняла це як втручання в її справи. Я мимоволі почала захищатися, але її реакція тільки посилилася. Мої емоції спалахнули, а слова стали різкими — ми були на межі сварки. На щастя, продзвенів дзвінок, який різко поклав цьому край. Ми розійшлися, образившись одна на одну.
Повернувшись на своє місце, я заспокоїлася й уважно поглянула всередину себе: чому вона так знервувалася? Чому я так розсердилася? Хіба це не було зроблено навмисно, щоб спровокувати мене? Як практикувальниця, я маю пам’ятати слова Вчителя:
«Якщо вскочиш у справжню халепу, або зіткнешся з випробуванням, спробуй: важко витримати, та спробуй проявити терпіння; якщо здається, що якусь справу зробити важко, інші теж кажуть, що це зробити важко, але ти спробуй і подивись, вийде зрештою чи ні». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Як я могла так легко вийти з рівноваги? Невже так має поводитися практикувальниця? Мене переповнювало каяття, але мені здавалося, що перепросити першою — занадто принизливо. Тоді я запитала себе: «Як практикувальниця може так перейматися збереженням свого обличчя? Хіба я просто чіпляюся за власне его та нічим не відрізняюся від звичайної людини?» Поміркувавши, я вирішила попросити вибачення перед нею після заняття.
Щойно урок закінчився, вона підійшла до мене перепросити: «Пробач, я була трохи різка з тобою». Я відразу попросила в неї пробачення, здивована раптовою зміною в її ставленні. Пізніше, розмірковуючи, я зрозуміла: позбувшись своєї пристрасті, я вплинула на іншу людину й навіть змінила її, та проблема вирішилася сама по собі, без зусиль.
І справді, як навчає Вчитель:
«Позбутись того, що не є твоєю природою.
В омані всі тут втрачають розум свій…»
(«Усунь пристрасті», Хун Їнь 2)
«Коли сяйво Будди освітлює все навкруги, панує пристойність, чесність, гармонія і ясність». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Милосердя до інших
Тепер, коли я перейшла до випускного класу середньої школи, я цілковито змінилася. І все ж, бачачи неусвідомлену й саморуйнівну поведінку однокласників, я часто відчуваю глибоке занепокоєння за них.
Одного разу під час перевірки табелів успішності я помітила розбіжності в даних і запитала про це класного керівника. Він перебив мене: «Хіба я щойно не пояснив? Хіба я щойно цього не пояснив?» — повторив він докірливо.
«Але дані здаються мені неправильними. Ви впевнені…» — спробувала я пояснити. Але він знову перебив мене, не залишивши можливості щось сказати.
Мене охопила хвиля обурення, і я вже збиралася сперечатися далі, як раптом згадала слова Вчителя:
«„Правий він, а помилився я“, —
Про що ще можна сперечатись?»
(«Хто правий, а хто ні», Хун Їнь 3)
Тому я одразу замовкла й припинила суперечку.
Пізніше, розмірковуючи над цим випадком, я раптом зрозуміла: хіба нинішній класний керівник не нагадує мене колишню? Хіба я сама колись не була такою ж агресивною і самовпевненою? Мені пощастило знайти правильний шлях і вдосконалюватися, але скільки учнів, яких ідеологічно обробила компартія Китаю, збилися з дороги повернення до традиційної культури, встановленої богами?
Учитель сказав:
«Через зміни в процесі еволюції Всесвіту моральність багатьох людей зіпсувалася й відходить усе далі від властивості Всесвіту Чжень-Шань-Жень. Особливо ця тенденція посилилася в останні роки після того, як у нас різко впровадили ринкову економіку. Звичайні люди, що пливуть за течією, не відчувають, наскільки низькими є сьогоднішні цінності, тому деякі навіть уважають, що зараз усе чудово. Лише тоді, коли людина підвищить Сіньсін завдяки вдосконаленню та подивиться свіжим поглядом, вона зрозуміє, до якого страшного стану дегенерувала моральність людства». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Пригадуючи ці слова, я більше не відчувала неприязні до класного керівника. Я лише сподівалася, що мої необдумані вчинки нікого не відштовхнуть. Того ж дня я сама поговорила з класним керівником і висловила йому свою доброзичливість.
Раніше я вважала всіх своїми ворогами й жила виключно заради власних інтересів. Удосконалюючись, я пізнала істинний сенс життя й тепер прагну чинити правильно, слідуючи принципам Чжень, Шань, Жень (з кит. Істина, Доброта, Терпіння). Хоч шлях удосконалення сповнений труднощів і помилок, завдяки захисту Вчителя, допомозі та керівництву практикувальників я завжди здатна досягати просвітлення й підійматися на новий рівень.
Дякую, милосердний і великий Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
