(Minghui.org) На мою думку, різні етапи людського життя часто супроводжуються різними випробуваннями, які потрібно подолати в процесі вдосконалення. Для літніх практикувальників це може бути комфорт і пристрасть до онуків; для практикувальників середнього віку — проблеми на роботі, із чоловіком або дружиною та з родиною. Для молодих практикувальників одним із випробувань, характерних для цього віку, є хтивість і пристрасть до романтичних стосунків.
Упродовж багатьох років ця пристрасть сильно заважала мені просуватися в удосконаленні. Через неї я зробила помилки й вчинила те, про що глибоко шкодую. Тільки завдяки допомозі співучнів, більш інтенсивному й послідовному вивченню Закону, а також постійному керівництву й милосердю Вчителя я змогла подолати цю пристрасть.
Нещодавно я почула, що деякі молоді практикувальники намагаються подолати цю пристрасть і навіть потрапляють через неї в складні ситуації. Я хотіла б поділитися деякими своїми розуміннями, яки ґрунтуються на моєму досвіді. Сподіваюся, що це допоможе іншим уникнути того шляху, яким пройшла я.
Я неправильно розуміла слова «наші молоді люди ще мають створювати сім’ї»
Як і багато інших молодих практикувальників, я виросла, читаючи «Чжуань Фалунь». Я знала, що Вчитель сказав у шостій лекції про хтивість і демонів, і тому я знала, що хтивість — це погана річ для вдосконалювальників. Водночас я відчувала, що ніколи не зможу правильно поєднати це з тим, що Вчитель сказав:
«Наші молоді люди ще мають створювати сім’ї». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Довгий час я виправдовувала свою хтивість тим, що «наші молоді люди ще мають створювати сім’ї». Я помилково вважала, що якщо я збираюся створити сім’ю, то нема нічого поганого в тому, щоби думати про побачення чи стосунки, або навіть розглядати потенційних партнерів. Як я могла створити сім’ю, не думаючи про всі ці речі?
Це особливо сильно проявлялося, коли я навчалася в старшій школі та коледжі. У той час, якщо порівнювати з багатьма звичайними підлітками навколо мене, які вступали в дошлюбні сексуальні стосунки, я вважала, що в мене все добре. Я навіть думала, що, можливо, якщо я знайду відповідного партнера, то просто скажу йому, що чекатиму до шлюбу. Насправді моє мислення вже сильно відхилилося від сфери вдосконалювальника. Я була схиблена на своїй зовнішності й на тому, як я виглядала в очах протилежної статі; я була надзвичайно чутлива навіть до випадкових поглядів протилежної статі. Іноді я навіть фантазувала про хлопців-однокласників, з якими ніколи раніше не розмовляла. Я читала романтичні романи й слухала любовні пісні. Мені здавалося, що я роблю лише мінімум, щоб усе ще вважатися практикувальницею.
За допомогою старших практикувальників я зрештою усвідомила, що моє розуміння слів «наші молоді люди ще мають створювати сім’ї» було неповним. У книзі «Чжуань Фалунь» Учитель дуже чітко пояснює, чому молоді вдосконалювальники все одно мають створювати сім’ї.
У «Лекції Закону на конференції Фа у Швейцарії» Учитель пояснює це ще докладніше:
«Ми казали, що треба вдосконалюватись, максимально відповідаючи звичаям людського суспільства. Нині є десятки мільйонів наших молодих учнів-удосконалювальників. Якщо всі вони відмовляться одружуватись і народжувати дітей, то чи не завдасть це певної шкоди суспільству звичайних людей? Принаймні можу тобі сказати, що ти не вдосконалюєшся відповідно до форми суспільства звичайних людей. Але якщо хтось каже, що в цьому житті не хоче одружуватись, і вже так вирішив, то я теж не проти, тоді ти так і вдосконалюйся. Якщо тільки це не створить для твого життя чи в іншому плані додаткового тягаря та суперечностей, то це твоя справа». («Лекція Закону на конференції Фа у Швейцарії»)
Отже, ми створюємо сім’ї не для того, щоб насолоджуватися людським досвідом, а для того, щоб не порушувати норми людського суспільства, коли дедалі більше людей удосконалюються за Фалунь Дафа. Насправді як і все інше в нашому житті — чи то друзі, яких ми знаходимо, чи то робота, яку ми маємо, чи то труднощі, з якими ми стикаємося в житті — створення сім’ї є для нас просто ще одним шляхом, щоб зустріти випробування, які допоможуть нам поліпшити наш Сіньсін. Наш шлях удосконалення наголошує на тому, щоби безпосередньо вдосконалюватися в рамках нормального людського життя. Інакше кажучи, мати сім’ю (або не мати) — це просто ще один аспект на шляху вдосконалення, який Учитель уже підготував для нас. Тому нам не варто за цим гнатися або надто прив’язуватися до цього.
З іншого погляду, я також розумію, що якщо ми створюємо сім’ю і добре керуємо цими стосунками відповідно до стандартів Закону, це також може бути можливістю підтвердити Закон перед звичайними людьми. Це можливість показати людям, що принципи Фалунь Дафа дійсно добрі й допомагають людям жити краще, і можуть надихнути звичайних людей повернутися на шлях праведності й традиційних цінностей.
Після того як я це усвідомила, я нарешті змогла ефективно боротися з хтивістю. Раніше, коли вона мучила мене й я знала, що це погано, я намагалася її відкинути, але це не працювало. Пристрасть використовувала виправдання «наші молоді люди ще мають створювати сім’ї», щоб захистити своє існування. Тепер, коли це виправдання зникло завдяки повнішому розумінню Закону, я могла більш впевнено усунути хтивість.
Навчитися не зациклюватися на фантазіях
Хоча я краще могла долати хтивість після того, як ліпше зрозуміла слова «все ще мають створювати сім’ї», цей процес був далеким від закінчення. Найвищого ступня це досягло одного літа, коли я проходила стажування в одному з наших проєктів Дафа.
На той момент я вже вирішила, що, якщо вийду заміж, то лише за практикувальника. Так сталося, що в цьому проєкті було багато молодих практикувальників. Уперше я зустріла так багато молодих практикувальників в одному місці, і, природно, у процесі роботи я взаємодіяла із практикувальниками протилежної статі.
Був один колега, з яким я працювала в цей час; іноді нам доводилося працювати віч-на-віч. У процесі спільної роботи я зрозуміла, що ми маємо схожі риси характеру й погляди. Мені неодноразово спадало на думку, що, можливо, це та людина, яку Вчитель призначив моєю другою половинкою, і, оскільки я вважала, що це «дозволені» стосунки, я знову почала давати волю своїм старим звичкам. У вільний час я часто думала про нього й мріяла про те, як би було, якби ми були разом. Чим більше я про це думала, тим більше мені здавалося, що він теж відчуває до мене те саме. Я навіть попросила своїх друзів, які не практикують, спробувати підтвердити, що цей колега зацікавився мною, я переймалася й хвилювалася після будь-якого спілкування з ним.
Ми підтримували робочі стосунки навіть після мого стажування й часто спілкувалися, але цей колега ніколи не реагував так, як я сподівалася. Я то раділа, то розчаровувалася; мої емоції постійно змінювалися, коли йшлося про наші нібито «стосунки». Після кількох місяців емоційних потрясінь я вирішила розповісти про ситуацію одному з наших спільних друзів, але виявилося, що він весь цей час мав дівчину.
Я подивилася в себе, щоб зрозуміти, де я помилилася. Я усвідомила, що занадто прив’язалася до цих стосунків і не підійшла до ситуації раціонально. Я весь час була занурена у власні ілюзії та фантазії, а це зовсім не той стан, у якому має перебувати вдосконалювальник.
Учитель каже нам:
«Так, розумова карма здебільшого проявляється як хаотичні думки й нестримні фантазії, усе це пристрасті людини; здебільшого це речі, які хочуть отримати задоволення; нездійсненні мрії. Отже, це нечисті, марні мрії (усміхається). Ось такий зміст». («Лекція Закону під час конференції Фа 2004 року на Заході США»)
Пізніше в тій же лекції Вчитель звертається до учня, який запитав про хтивість, кажучи:
«Ті, хто не прибрав це серце і вигадує різні відмовки, обманюють і себе, й інших; я не планував тобі чогось особливого». («Лекція Закону під час конференції Фа 2004 року на Заході США»)
Неможливо, щоб Учитель запланував для мене шлях, який посилює ці фантазії та заохочує цю розумову карму. Якби я підійшла до цієї ситуації раціонально, я б це побачила й уникла б сорому. І навіть якби нам із ним судилося бути разом, я не можу уявити, що все закінчилося б добре, якби я поставилася до цього з таким настроєм. Я усвідомила, що дозволила собі піддатися цим пристрастям саме тому, що думала, що це було «особливе призначення», яке Вчитель підготував для мене, і саме тому я не могла позбутися цих пристрастей, хоча інтуїтивно відчувала, що мій стан був неправильним.
Цього разу, як і в багатьох інших випадках, я отримала змогу знову вивчити один із найголовніших уроків у моєму вдосконаленні: найкращий результат завжди досягається, коли слухаєш Учителя.
Єдиним моїм порятунком було те, що я ніколи не висловлювала свої почуття колезі, про якого йде мова, і я вдячна, що не порушила вдосконалення та робоче середовище в проєкті в такий спосіб. Але після цієї халепи я сказала собі, що я дійсно маю з’ясувати, що на практиці означає ставитися до цін (почуттів) раціонально. Я не могла залишатися на тому ж рівні.
Йти шляхом традиційної культури
Мій пошук відповідей почався із Закону. Я почала приділяти більше уваги всім місцям, де Вчитель говорив про цю пристрасть. Я зрозуміла, що хоча Вчитель не часто згадує про це, але коли згадує, то дуже суворо.
З лекцій Учителя я знала, що ми маємо позбутися хтивості, але водночас не прив’язуватися до неї, якщо ми вирішили створити сім’ю. Старша практикувальниця, з якою я поділилася своїми думками, порадила мені прочитати статті Minghui на тему хтивості та стосунків, щоб дізнатися, як інші практикувальники знаходять баланс між цими двома речами. Багато із цих статей були дуже глибокими. Я пам’ятаю, як один практикувальник згадав, що, на його думку, ми маємо ставитися до цієї ситуації так само як Учитель каже нам ставитися до питання вживання м’яса.
Учитель сказав:
«… якщо не приготують, ти про нього й не згадаєш. Коли ти їстимеш м’ясо, то не помічатимеш його приємного аромату». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Мені також дуже допомогли статті, у яких практикувальники бачили прояви хтивості в інших просторах: деякі бачили змій, які обмотувалися навколо практикувальників і викликали фізичні реакції; інші бачили матерію сексуального потягу у вигляді чорного й рожевого порошку, який демони кидали на практикувальників; ще інші бачили практикувальників, охоплених хтивістю, прив’язаних до катувальних пристроїв в інших вимірах, і те, що вони сприймали як фізичне збудження від потягу, насправді було катуванням, вчиненим демонами. Ще інші практикувальники ділилися історіями про вдосконалювальників у минулому й про те, як їх винагородили або покарали залежно від їхніх дій щодо цієї пристрасті. Ці статті неоцінні, оскільки допомогли мені побачити далі поза уявленнями звичайних людей і визнати, що хтивість насправді є пристрастю й тягарем.
Та ж сама старша практикувальниця також порадила мені вивчати традиційну китайську культуру й те, як у давнину ставилися до питання стосунків між чоловіками й жінками. Я також знайшла багато натхнення в мудрості й звичаях предків. У тому суспільстві стосунки між чоловіками й жінками та створення сімей регулювалися суворими правилами, які пом’якшували вплив бажання й хтивості, одночасно збільшуючи ймовірність створення сім’ї. Наприклад, чоловіки й жінки були дуже стримані один з одним та уникали випадкових зустрічей, якщо між ними не було сімейних або ділових стосунків. Існували правила етикету, які диктували, як мають поводитися один з одним чоловіки й жінки, що не були пов’язані між собою. Це різко контрастує із сучасним суспільством, де чоловіки й жінки регулярно спілкуються між собою і встановлюють неоднозначні стосунки.
Коли наставав час шукати пару, стародавні люди наголошували на дотриманні «бажань батьків і порад сватів» («父母之命，媒妁之言»). Це відбувалося майже автоматично, коли чоловік або жінка досягали повноліття, і вони не мали постійно про це турбуватися. Після того як батьки та сваха перевіряли пару на характер, сумісність сімейного походження та інші чинники, низка ритуалів гарантувала, що дві сторони були віддані один одному, і давала їм час відмовитися, якщо це було треба.
У навчальному томі династії Мін, «Розширена колекція мудрих висловів» (《增广贤文》), діти дізнаються, що «З десяти тисяч зол, бажання є головним; зі ста вчинків, синівська шанобливість є найкращим». («万恶淫为首，百行孝当先») Із цього я зрозуміла, що це чудовий приклад того, як збалансувати стосунки між створенням сім’ї та контролем бажань. Шлюб і сім’я були просто природною частиною життя, і не було чого зациклюватися на цьому, і найкраще було прийняти рішення, яке влаштовувало мою сім’ю та навколишнє суспільство загалом. Як удосконалювальниця, я зрозуміла, що це також поширюється на моє середовище вдосконалення, практикувальників навколо мене і, що найважливіше, на плани Вчителя щодо мого шляху вдосконалення. Адже в китайській мові є приказка: «Один день був учителем, усе життя — батько». Якщо синівська шанобливість дійсно є найкращою, то чи не є синівська шанобливість до Вчителя найважливішим чинником у виборі моєї пари?
З того моменту я змінила своє мислення. Я вирішила повністю відпустити це питання й просто зосередитися на своєму вдосконаленні. Хоч який результат запланував для мене Вчитель — чи то чоловік, з яким я ладнаю, чи то чоловік, з яким я не ладнаю, чи то взагалі ніякого чоловіка — я була готова прийняти це. Я перестала розглядати чоловіка як щось, що мені обов’язково потрібно, попри те, що говорили старші люди або члени сім’ї, які не практикують. Безумовно, будь-який план Учителя для мене буде найкращим.
Усунути зовнішні джерела хтивості та покращитися в удосконаленні
Упродовж цього процесу вдосконалення я дещо змінила свою поведінку, що мені дуже допомогло.
По-перше, я перестала споживати розпусний контент. Як жінка, я не дивилася порнографію, але деякі книги, які я читала, або фільми, які я дивилася, містили любовні історії й навіть сексуальний контент. Я позбулася їх. Я також змусила себе перестати слухати популярну музику, яка часто містила романтичні або сексуальні теми. Я навіть перестала читати деякі класичні романи, у яких великий акцент робився на романтичних стосунках між чоловіками й жінками, тому що сцени між персонажами залишалися в моїй голові.
Я також стала більш обережною в спілкуванні з протилежною статтю. Раніше я робила все можливе, щоб завести дружбу із чоловіками й іноді довго з ними розмовляла. Але після вивчення традиційної культури я зрозуміла, що це було джерелом для накопичення хтивих думок. Я скоротила ці стосунки й стала більш ввічливою та стриманою в спілкуванні із чоловіками, з якими мені доводилося спілкуватися в повсякденному житті.
Я також почала одягатися більш консервативно. У коледжі я слідувала багатьом тенденціям, яким слідували мої звичайні однокурсниці: яскравий макіяж і дещо відвертий одяг. Поступово я усвідомила, що все це було проявом хтивості. Я почала одягатися більш скромно, а також перейшла на більш природний і стриманий макіяж.
Що стосується вдосконалення, я також збільшила час на вивчення Закону й виконання вправ. Я зрозуміла, що оскільки хтивість часто виникає з фізичних функцій, виконання вправ є чудовим способом очистити цю матерію, оскільки вони допомагають перетворити тіло на матерію високої енергії, яка більше не піддається тим самим людським реакціям. У цьому процесі я нарешті змогла виконувати всі п’ять вправ щодня протягом двох годин.
Підсумок
Процес удосконалення, щоби позбутися хтивості, зайняв у мене багато років. Але поступово я відчувала, як вона ставала все слабшою і слабшою, аж поки не перестала домінувати в моїх думках.
Тоді сталося щось цікаве. Через кілька місяців моїй матері зателефонувала співучениця, яка хотіла познайомити мене з практикувальником. Після того як ми з ним зустрілися, ми досить добре порозумілися й зрештою одружилися. Наші родини, включно з тими родичами, які не практикують, були задоволені цим союзом, а ми й далі допомагаємо один одному вдосконалюватися та підтримуємо гармонійні сімейні стосунки. Цікаво, що ми обоє дізналися, що за кілька років до нашої зустрічі інший практикувальник намагався познайомити нас, але наші батьки тоді не відреагували на цю пропозицію. Озираючись назад, я розумію, що Вчитель весь час мав план щодо мене, просто мої пристрасті заважали.
Мені насправді досить соромно за багато речей, які я робила під впливом хтивості. Це надзвичайно руйнівна пристрасть як для мене, так і для людей навколо мене. Також, щоб отримати те, чого хтивість хоче, вона посилює й інші пристрасті: гордість, конкуренцію та заздрість. З огляду на те, що Вчитель сказав про серйозність цієї проблеми, я надзвичайно вдячна, що Вчитель не зрікся мене, навіть коли я застрягала в різних уявленнях і нерозумінні.
Кожний має свій шлях удосконалення, і правильна відповідь не обов’язково буде такою ж, як у мене. Сподіваюся, що мій досвід буде корисним для інших молодих практикувальників. Багато з нас, можливо, ще відчувають себе молодими, але стандарти Закону для нас не нижчі. У цей останній період Виправлення Закону подолаймо наші останні людські пристрасті й зробімо все, що в наших силах, щоб допомогти Вчителю врятувати живих істот.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
