(Minghui.org) 16 вересня 2025 року 68-річну жінку з міста Шеньяна було ув'язнено на чотири роки в жіночу тюрму провінції Ляонін за відданість Фалуньгун (або Фалунь Дафа). Її родині не дозволяли відвідувати її до 10 жовтня. Вони були шоковані, побачивши, що за місяць, проведений у в'язниці, вона перетворилася на шкіру та кістки.
Ван Вей
Ван Вей незаконно заарештували12 липня 2024 року. 26 грудня 2024 року її було засуджено до чотирьох років позбавлення волі та штрафу в розмірі 2000 юанів. Ван подала апеляцію, яку 15 квітня 2025 року було відхилено. 5 червня вона подала клопотання до проміжного суду міста Шеньяна з проханням скасувати рішення апеляційної інстанції та переглянути її справу, але їй також було відмовлено.
Побачення, що розриває серце
Після довгих зусиль Ван Сяочень, дочка Ван Вей нарешті змогла зустрітися з матір'ю 10 жовтня 2025 року. Молода жінка прибула до в'язниці рано, але була останньою відвідувачкою, яку впустили до в'язниці. Вона побачила, як керівник відділення та ув'язнений привели її матір до кімнати для побачень. Вона насилу впізнала її. Мати сильно постаріла, була виснажена та знесилена. Руки стали зовсім тонкими, випирала ключиця, волосся посивіло, а обличчя вкрилося зморшками.
Ван Вей почала плакати, щойно сіла. Дочка спитала: «Як ти, мамо? Ти голодувала? Чому ти так сильно схудла?»
Керівник відділення, який стежив за розмовою, негайно втрутився: «Розкажіть своїй дочці, що ви їли під час Свята середини осені 6 жовтня. Хіба ви не їли місячні пряники, рибу та фрукти? Хіба ви не дивилися розважальні програми?»
Зі страхом в очах Ван Вей сказала дочці, щоб вона більше не домагалася справедливості для неї. У Ван Сяочень защеміло серце, і вона була майже впевнена, що її матері погрожували й заборонили говорити про деякі події під час побачення, яке було перервано керівником відділення приблизно за 20 хвилин.
Як стало відомо, у лютому 2025 року співробітники відділення № 12 розробили комплексний план «перевиховання», спрямований на те, щоб змусити Ван Вей відмовитися від Фалуньгун, доки вона чекала на результат апеляції. Вони навчили ув'язнених, яким було доручено спостерігати за нею, як виконувати цей план.
Відмовлено в побаченнях із родичами в перший місяць ув'язнення
Члени родини Ван Вей не знали, що 16 вересня 2025 року її перевели до в'язниці. Того ранку вони помітили, що на її рахунку в місцевому центрі ув'язнення був нульовий баланс, і запідозрили, що її відправили до в'язниці. Того ж дня її дочка вирушила до жіночої в'язниці № 2 провінції Ляонін, щоб дізнатися про ситуацію матері, але в списку ув'язнених вона не значилася.
Вранці 17 вересня 2025 року Ван Сяочень зателефонувала до жіночої в'язниці № 2 провінції Ляонін, і їй відповіли, що інформації про її матір як і раніше немає. Потім її направили до жіночої в'язниці провінції Ляонін. Співробітниця в'язниці сказала, що не може підтвердити особистість Ван Сяочень і тому не може відповісти на її запитання. Вона попросила Ван дочекатися повідомлення та сказала, що її мати, мабуть, перебуває в одній із двох в'язниць.
Приблизно об 11 годині ранку 17 вересня 2025 року Ван Сяочень зателефонував керівник Мен Чжухань із відділення №12 жіночої в'язниці провінції Ляонін і повідомив, що її мати напередодні офіційно почала відбувати там покарання.
Ван висловила занепокоєння щодо безпеки матері й попросила Мена не змушувати її відмовлятися від Фалуньгун.
Мен заявив, що все, що вони роблять у в'язниці, відповідає закону, і засудив Ван за оцінку того, як в'язниця дисциплінує ув'язнених.
Потім Мен наполягав на тому, щоб Ван висловила своє ставлення до Фалуньгун. Вона сказала, що знає лише те, що Фалуньгун покращив здоров'я та характер її матері.
«Отже, ви позитивно ставитеся до того, що ваша мати практикує Фалуньгун?» — запитав Мен.
Ван відповіла: «Моя мама багато років була прикута до ліжка, але після того, як почала практикувати Фалуньгун, вона стала здоровою. Чому я маю виступати проти того, що приносить стільки користі?»
Мен повторив своє запитання: «Отже, ви підтримуєте її, чи не так?» Потім він заявив, що її матері в той день не дозволять побачення з родичами, бо їхнє ставлення негативно вплине на її «перевиховання».
Мен навіть звелів Ван написати заяву, у якій вона обіцяла не згадувати нічого, пов'язаного з Фалуньгун, якщо їй пізніше дозволять побачення з матір'ю.
Ван відмовилася підкоритися, і Мен сказав, що наступного дня (18 вересня 2025 року) їй також не дозволять побачення з матір'ю, оскільки це не день відвідин.
Потім Мен спробував посварити Ван із її братом, пообіцявши дозволити брату відвідати матір, а їй ні.
Мен також попередив Ван, щоб вона більше не подавала жодних клопотань чи скарг до в'язниці, оскільки це є «втручанням» у роботу в'язниці.
18 вересня 2025 року Ван приїхала до жіночої в'язниці провінції Ляонін, щоб подати термінову заяву з проханням забезпечити безпеку її матері. Співробітниця в'язниці, яка чергувала того дня, відмовилася прийняти заяву на тій підставі, що вони ніколи не отримували подібних заяв і не знають, який відділ має займатися цим питанням.
Вона також сказала: «Достатньо знати, що твоя мати тут. Про що тобі турбуватися? Хто посміє катувати її? Ніхто не хоче втратити роботу. Якщо ти підозрюєш, що твоїй матері тут загрожують, то можеш подати скаргу та надати докази. Ти можеш під час побачення запитати свою матір про те, як у неї справи». Вона також додала, що Ван дуже багато фантазує.
Наступного дня Ван знову приїхала до в'язниці, щоб подати ще одну заяву на побачення з матір'ю. Її змусили чекати понад дві години, перш ніж Мен і ще один співробітник в'язниці (за 30 років, в окулярах) вийшли. Співробітник відмовився назвати своє ім'я. Він ознайомився з офіційним документом, що підтверджує спорідненість Ван із її матір'ю, і сказав, що той день (19 вересня) не є днем відвідувань.
Ван знову запитала, чи може в'язниця забезпечити безпеку її матері. Співробітник відповів ствердно. Однак Ван непокоїлася, що хоча він і Мен могли особисто не кривдити її матір, проте їхні підлеглі чи інші ув’язнені могли це зробити.
Співробітник пообіцяв дозволити Ван поговорити телефоном із матір'ю наступного понеділка, 22 вересня. Коли до середи, 24 вересня, дзвінка так і не надійшло, вона знову поїхала до в'язниці. Там одна жінка сказала їй, що завдання в'язниці — утримувати людей під вартою, і порадила подати клопотання про скасування вироку матері.
Ван відповіла, що клопотання вже подано, і вона просто хотіла ще раз нагадати тюремній владі, що її мати не порушувала закон і не повинна зазнавати тортур і «промивання мізків», спрямованих на те, щоб змусити її відмовитися від своїх духовних переконань.
Більш ніж за 20 хвилин вийшли той самий співробітник, якого Ван бачила раніше, та охоронець. Вони сказали, що її матір перевели з відділення № 4 до 3-го, через що не було обіцяного телефонного дзвінка.
Того дня, 24 вересня, Ван нарешті змогла поговорити з матір'ю телефоном. Керівник відділення Ван Сіюе попередив їх, щоб вони не згадували про Фалуньгун.
Ван помітила, що голос її матері був дуже тихим, і їй стало зрозуміло, що вона перебуває під величезним тиском.
Ван Вей сказала: «Доню, не хвилюйся за мене. Зі мною все гаразд». Потім вона додала: «У мене погіршився зір, і я не можу ясно бачити».
Розмова тривала лише кілька хвилин, після чого Ван Сяочень запропонували відвідати матір 10 жовтня.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
