(Minghui.org) Я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа у 2015 році. Це було схоже на пробудження від довгого сну. Практика Фалунь Дафа повернула мене до життя, коли я була на межі розпачу, готова відмовитися від життя, сповненого хвороб. Моє серце переповнюється вдячністю Вчителю, коли я пишу ці рядки.
Падіння «золотої» дівчини
Я була слухняною дитиною та відмінницею в школі. Мої батьки працювали у фармацевтичній промисловості. Щоразу, коли вони хвалили мене перед колегами та сусідами, у яких це викликало заздрість, я ще більше прагнула вчитися, щоб батьки й далі мною пишалися. Протягом усього навчання в початкових, середніх і старших класах я була найкращою ученицею та легко склала іспити для вступу до університету.
Після закінчення університету 2001 року я отримала роботу в державній компанії з управління активами, де займалася інвестиціями та фінансуванням. Це була дуже престижна посада, яка приносила багатство, владу й доступ до елітних закладів. Я отримала безліч професійних сертифікатів, старанно працювала й стала ключовим членом команди, а також досягла успіхів у співах, танцях і спортивних змаганнях. У компанії я швидко стала відомою.
Я стежила за економічними тенденціями й приєдналася до галузей прямих продажів та електронної комерції, що активно розвивалися на той час. У наступні кілька років мій основний і додатковий бізнес досягли значного успіху. За зовнішністю, стилем і поведінкою я була типовим представником професійної еліти. Я мала молодого чоловіка — гарного, високого, такого ж успішного й амбітного, як я.
Якраз, коли я подумала, що в мене все чудово, до мене несподівано простяглася рука долі та карми. У 27 років моє життя різко змінилося. Мама раптово захворіла, часто непритомніла, у неї погіршало дихання та серцебиття, і її багато разів доставляли до лікарні. Понад шість місяців я вдень працювала, а вночі доглядала маму. Крім того, на роботі змінилося керівництво. Після того як я відмовилася прийняти нерозумні ідеї нового начальника, мене не підвищили й різними способами почали пригнічувати. Багато заздрісних колег насміхалися з мене, а деякі вважали мене дурною.
Хоча я виросла в забезпеченій сім'ї та ніколи не відчувала нестачі в необхідному, але так і не зазнала особливого кохання батька, який виріс у бідній сім'ї, де явну перевагу віддавали хлопчикам. Як дівчинка, я від народження для нього була «чужою». З дитинства й до зрілого віку, незалежно від моїх успіхів у навчанні чи роботі, батько ніколи нічого не говорив, начебто все, що стосувалося мене, було йому байдужим. Коли здоров'я мами погіршало, я відчайдушно хотіла вийти заміж, оскільки потребувала емоційної підтримки та надійного притулку.
Коли ми готувалися до весілля, я дізналася, що мій наречений мав роман на стороні. Він був моїм першим коханням, і ми зустрічалися сім років. Я в гніві спитала його про це, але він усе заперечував і звинуватив мене в тому, що я не змогла тактовно впоратися з вимогами начальника й зруйнувала кар'єру. Ми сильно посварилися та розлучилися.
Коли мама дізналася про розрив наших стосунків, її стан різко погіршився. Коли вона прийшла до тями, то сказала, що перед смертю хоче побачити моє весілля. За місяць, за наполяганням матері та за її домовленістю, я вийшла заміж за чоловіка, з яким вона мене познайомила, після трьох побачень.
Незабаром після весілля я звільнилася з «престижної» роботи та відкрила свій бізнес, працювала невтомно й зазнавала величезного тиску. Але найбільше мене засмучувало те, що в нас із чоловіком не було нічого спільного, нам не було про що поговорити. Він був безробітним, постійно скаржився й дратувався, мав погані звички. Він не мав ані амбіцій, ані почуття відповідальності, часто зривався на мені через дрібниці. Я хотіла розлучитися. Але саме тоді, коли я пояснювала це мамі, сподіваючись, що вона зрозуміє все, її довелося терміново відправити до лікарні.
Я засмутилася, коли дізналася, що вагітна. Я вважала, що дитина, народжена в такій сім'ї, не буде щасливою. Мій лайдак-чоловік жодного разу не приготував мені їжі за всю вагітність і не супроводжував на огляди до лікаря. На сьомому місяці вагітності я все ще працювала допізна на будівництві. У день пологів чоловік відвіз мене до лікарні та поїхав. Пологи були важкими й тривали дві доби. Мама була хвора, і під час пологів поряд зі мною нікого не було. На третій день я відчула, що з дитиною щось не так, вибігла з пологової палати, знайшла лікаря й попросила терміново зробити кесарів розтин. Операція тривала довго. Пуповина була обмотана навколо шиї дитини два з половиною рази. Лікар сказав: «Навіть якщо дитина виживе, вона може страждати від дитячого церебрального паралічу». Я була охоплена страхом.
Дитина вижила, але я втратила занадто багато крові. Через тиждень я привезла доньку додому, але не знала, чи вона має церебральний параліч. Кровотеча в мене не зупинялася, а чоловік лише зрідка приїжджав додому. Я залишилася одна з новонародженою дитиною без допомоги та підтримки батьків. З ослабленим здоров'ям мені було важко доглядати за дитиною. Я була настільки зайнята, що забувала поїсти. Раніше в мене було багато молока, але через стрес воно швидко зникло.
Ночами, коли дитина плакала через брак молока, я теж плакала, нарікаючи на те, що моє життя раптово перетворилося на хаос. Я почувала себе безнадійною та безпорадною і кілька разів хотіла стрибнути з даху будівлі з дитиною в руках. Я щиро шкодувала, що поспішила вийти заміж за таку не компетентну й безвідповідальну людину лише для того, щоб виконати дочірній обов'язок. Мені довелося покинути колись успішну кар'єру, бо не могла поєднувати роботу й догляд за дитиною. З надзвичайно слабким здоров'ям і шлюбом тільки на папері, я насилу виховувала дитину, одночасно навчалася та шукала нову роботу. Я спала лише 3-4 години на добу. День у день, рік у рік, нескінченні хатні клопоти, фінансовий тиск та тягар виховання дитини лягли на мої плечі.
Усього за кілька років я перетворилася з гарної, сонячної та позитивної дівчини на жінку середнього віку із зів'ялою, постарілою шкірою. Чоловік так і не заробляв грошей та не дбав про дитину. Щоб ухилитися від відповідальності, він іноді навмисне кричав, лякаючи дитину до сліз. Він навіть бив мене й зламав мені кістки. Моє серце поступово всихало, а здоров’я погіршувалося. Я жила тільки заради дитини та сім'ї.
За 10 років мене це зламало. Я зустріла стару знайому й дізналася, що мій перший хлопець приходив до мене додому після того, як ми розлучилися. Однак моя мати, яка хотіла терміново видати заміж, збрехала йому, сказавши, що я вже заміжня, і прогнала його. Я була вражена й із того дня захворіла, не могла ні спати, ні їсти. Якщо я їла, у мене починалася діарея та блювання. За місяць моя вага знизилася із 48 кг до 35 кг. Я була схожа на висохлу гілку, на лампу, у якій поступово згасало пальне. Я стала замкненою та знесиленою, щоб займатися чимось.
Якось уночі я відчула, що моя душа ширяє в повітрі, і подумала, що ось-ось помру. Я смутно чула, як чоловік говорив моїй мамі, що я психічно хвора, і вони хотіли відправити мене до психіатричної лікарні. Я була вражена. Вони справді вважали мене психічно хворою! Я страждала, але не була психічно хворою, просто не бачила сенсу життя.
Я подумала про дочку. Якщо мене відправлять до психіатричної лікарні, то що з нею стане? Я в жодному разі не могла залишити її під опікою безвідповідального батька та бабусі, яка дбала лише про свою репутацію. Майбутнє моєї дочки могло стати ще нещаснішим. Я мала одужати! Мені потрібно було звернутися до лікаря та жити повноцінним життям заради доньки.
Я розлучилася із чоловіком і віддала йому все майно, якого було небагато.
Моя хвороба здавалася серйозною, але після численних обстежень шлунково-кишкового тракту лікарі не виявили жодних відхилень. Однак кількість тромбоцитів у крові швидко знижувалась, у мене розвивалася анемія. На тілі з'явилися червоні плями, а рівень згортання крові був настільки низьким, що кровотеча могла початися будь-якої миті. Мене поклали до лікарні для обстеження кісткового мозку та забору аналізів. Я була в розпачі. Мені не було з ким поговорити, ніхто мене не розумів і не міг допомогти.
Наново народитися завдяки практиці Дафа
Одного ранку в мене так сильно заболів живіт, що я відчула себе розбитою. Можливо, саме доля привела мене до клініки традиційної китайської медицини, яку колись порекомендувала подруга. Я показала лікарю всі медичні записи та результати аналізів.
«Мені не потрібні ваші записи, — сказав він. — Ви не хворі фізично. Це все у вас у голові».
Я відчула, ніби мене вдарила блискавка. Я розплакалася, ніби хотіла виплеснути всю ту образу, яку збирала роками! «Цей світ приносить лише біль. Я хочу піти. Чи є спосіб, щоб я більше не поверталася?» — запитала я. Я була виснажена й відчувала, що стою на межі смерті.
«Єдиний спосіб — це вдосконалюватися», — відповів він.
За допомогою інших практикувальників я перестала нарікати на життя й почала сприймати все як частину свого вдосконалення.
З того дня я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа. Я мала багато пристрастей. За допомогою практикувальників я перестала нарікати на життя й почала сприймати все як частину свого вдосконалення. Я зрозуміла, що симптоми хвороби були ілюзією, я очищалася від карми. «Я тут, щоб удосконалюватися, а не лікувати хвороби», — говорила я собі.
Я набрала 9 кілограмів, і колір обличчя покращився. Енергія поверталася, і, здавалося, що я стаю такою ж молодою та сонячною, як була раніше. Люди казали, що моє обличчя стало круглішим і м'якшим. Долаючи хворобливі емоційні переживання минулого, я відпустила образу. З Фа я зрозуміла, що все життя людини з моменту її народження вже існує одночасно в різних просторах.
Я перестала ображатися на маму й була вдячна їй за те, що вона допомогла мені позбутися пристрасті до почуттів. Я, як і раніше, шанобливо ставлюся до матері та старанно дбаю про неї.
Після прочитання збірки «Дев'ять коментарів про комуністичну партію» я зрозуміла, що мій батько був під сильним впливом культури компартії Китаю, і мені його стало шкода. Хоча він і не змінив ставлення до мене, але я не ображалася на нього. Я знала, що це нагода для мого вдосконалення. Я практикувальниця, тому маю дивитися в себе й бачити, де вчинила не за принципами Істина, Доброта, Терпіння. Тому, незалежно від того, як батько ставився до мене, я була добра до нього. Коли ми вечеряли всією сім'єю, він навіть налив мені чашку чаю. Це було так неймовірно, що зворушило мене до сліз.
Колишній чоловік із моменту розлучення не приїжджав до дочки та не давав грошей на її утримання. Він навіть вимагав у мене гроші після розлучення. Родичі й друзі радили мені подати на нього до суду. Але оскільки я зрозуміла, що таке кармічні зв'язки, після початку вдосконалення не відчувала до нього образи. Я знала, що він допомагає мені вдосконалюватися, і, мабуть, я виплатила йому борг — це було схоже на постріл, яким убили двох зайців.
Щодо освіти дочки, я поступово позбавлялася повсякденних уявлень і тривог і стала виховувати й навчати дочку за Фа. Моє серце стало спокійним та умиротвореним.
У 2023 році бізнес мого родича зіштовхнувся із труднощами, і він запросив мене працювати в його невеликій компанії. Зворушена його щирістю, я звільнилася зі стабільної роботи та пішла йому допомагати. Виявилося, що цей випадок ще більше підняв планку мого вдосконалення.
Після того як я допомогла розв’язати всі проблеми та налагодити бізнес, родич відвернувся від мене. Я раптово залишилася без роботи. Як практикувальниця, я дотримувалася принципів Істина, Доброта, Терпіння. Коли працювала з ним, я ставилася до його бізнесу як до власного, щиро враховувала його потреби та робила все можливе, щоб вирішити кожну проблему. Коли він почав принижувати мене, я не стала сперечатися з ним і навіть не попросила компенсації, яку він мав виплатити за законом, а акуратно завершила роботу, залишила записку й пішла без скарг.
Ті, хто знав про те, що трапилося, не могли цього винести, вони казали, що родич скористався мною, і через нього я втратила стабільну роботу. Вони сказали, що родич учинив нелюдяно, і я мала хоча б насварити його та все висловити.
Чесно кажучи, мені було важко не відчувати жодних емоцій із цього приводу. Через нього я залишилася без роботи в зрілому віці. Мені треба було виховувати доньку й дбати про літніх батьків. Я перебувала під величезним тиском, але чудово розуміла, що це серйозне випробування в моєму вдосконаленні, і я маю подивитися в себе.
Я всю ніч медитувала й аналізувала, яких пристрастей ще не позбулася. Мені здавалося, що я вже все відпустила. Батьки були здорові, я добре про них дбала й ні про що не шкодувала. Я нікому нічого не винна. Єдина людина, перед якою я почувала себе в боргу, була дочка. Я турбувалася, що в мене недостатньо доходу, щоб забезпечити її майбутнє. Думаючи про те, що не зможу надати їй більше підтримки, я гірко розплакалася. Мені було дуже шкода дочки. Але потім я зрозуміла, що це людське почуття, якого я повинна позбутися.
Виявивши свою проблему, я зміцнювала праведні думки й прагнула повністю відпустити страх та емоційну пристрасть, глибоко приховані всередині. Проходячи одне випробування за іншим, я вчилася дивитися в себе й поступово позбавилася пристрастей до бажань і вигод.
У період безробіття я вивчала Фа, виконувала вправи та щодня займалася домашніми справами. Моє життя стало простим і радісним. Я відчула себе розслабленою та щасливою, як ніколи. Якось уночі мені наснилося дивовижне місце, де дерева були вкриті золотими квітами, у ставку цвіли лотоси, а у воді плавали риби серед різноколірного дорогоцінного каміння. Це було по-справжньому красиво!
Коли дивилася фільм «Колись ми були Богами», я не могла стримати сліз. Я відчула глибокий відгук та емоції, ніби побачила свій шлях удосконалення, колишню себе, що живе у світі помилок, одержиму славою, багатством, почуттями, і контрольовану людськими уявленнями. Колишня «я» страждала настільки, що майже відмовилася від життя. Мені дуже пощастило, що я познайомилася з Фалунь Дафа, який мене врятував, пробудив і подарував нове життя!
Під моїм впливом мама й дочка теж почали вдосконалюватися за Дафа. Я також намагаюся допомогти якомога більшій кількості людей, які перебувають у полоні страждань через незнання, щоб вони зрозуміли, що найважливіше в житті — це самовдосконалення. Я сподіваюся, що дедалі більше людей прокинуться й зможуть повернутися до своєї оселі.
Дякую, милосердний Учителю! Дякую, співучні, що терпляче допомагали мені!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
