(Minghui.org) Вітаю, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Я почав практикувати Фалунь Дафа у 2009 році. Але через те, що не міг позбутися своїх глибинних пристрастей, застряг між прагненням до комфорту й наполегливістю — і не міг по-справжньому вдосконалюватися. Інші практикувальники казали мені: «Ти досі, як дитина — на тебе не можна покластися». Кожного разу, коли чув це, я лише ніяково усміхався й не знав, що відповісти.
Хоч я вже багато років удосконалювався й неодноразово читав Фа, розумів принципи, та все ж не міг глибоко осягнути суті самовдосконалення. Балансуючи між комфортом і мирськими суперечками, я витрачав багато дорогоцінного часу не на вдосконалення, а на дрібниці. Я не міг побачити свої недоліки з погляду Фа і не просувався старанно вперед. Чому так сталося?
Мати чи не мати прагнення
З настанням літа мені захотілося поїхати в туристичні місця, щоб роз’яснювати правду. Ця думка не давала мені спокою. Нарешті одного дня я перестав відкладати й після школи одразу пішов до пункту роз’яснення правди. Там завжди була сім’я практикувальників із Китаю, які переїхали до Європи торік. Упродовж усього року вони наполегливо роз’яснювали правду — попри холод, спеку, вітер і дощ.
Я запитав, як їм вдається так довго витримувати. Один практикувальник поділився: «Коли немає прагнень, немає й чого турбуватися».
Окрім бажання добре виконувати три справи й дотримуватися настанов Учителя, вони ні про що інше не думали. Так вони приходили туди день у день понад рік.
Я був приголомшений. Невже така проста причина може бути настільки достатньою? Коли я хотів поставити ще запитання, практикувальник запропонував мені допомогти — або виконувати вправи, або збирати підписи під петицією. Тут проявився мій страх спілкуватися з людьми. Побачивши велику групу туристів, я вибрав виконувати вправи.
Під час медитації перед очима з’явилися три рядки золотих слів:
«Народжений заради Фа, прийшов заради Фа, живе заради Фа».
Я зрозумів, що Вчитель заохочує мене бути старанним, хоча тоді я усвідомив лише поверхневий зміст. Я вирішив приходити на цей пункт протягом усього літа.
Таким чином, шукаючи відповіді, я почав брати участь у роз’ясненні правди на туристичному об’єкті. Інколи мені було ніяково говорити з туристами, і я втрачав нагоди. Почуваючись безпорадно, думав:
«Після стількох років практики, як я досі можу бути заблокованим такими дитячими пристрастями? Я мушу це подолати».
Зібравши всю свою мужність, я підійшов до туристів, які ще не підписали петицію. На мій подив, один із них уже цікавився цігун і самовдосконаленням. Він не лише підписав петицію, а й запитав, де можна навчитися вправ. У збентеженні я подивився на практикувальника поруч зі мною. Він підійшов, узяв петицію і попросив мене показати вправи. Я виконав із чоловіком п’яту вправу й коротко розповів про принципи Істина, Доброта, Терпіння. Потім показав, як знайти місця практики у його країні та як навчатися онлайн. Він був дуже зворушений, склав долоні на знак подяки й поїхав.
Поступово я зрозумів: Фа й Учитель — як джерело живлення, а ми — як дроти. Коли практикувальник роз’яснює правду, він просто «під’єднує» себе. Не треба надто багато думати — просто роби те, що повинен, і все складеться. Коли ми ускладнюємо речі, лише самі собі заважаємо. Я відчув, що це стан «отримання без прагнення».
Усі сторонні думки зникли. Відтоді я щодня з радістю приходив на пункт. Якщо було холодно — брав серветки; якщо хотілося їсти — співучні ділилися їжею; якщо йшов дощ — брав дощовик. Я також щодня вивчав Фа, ділився новими ідеями, бачив свої недоліки й виправляв їх. Це літо було для мене щасливим і плідним.
Вірячи в Учителя й Фа, ми гармонізуємо вдосконалення
Можливо, мій рівень нарешті досяг мінімально необхідної наполегливості, тому Вчитель почав часто давати мені підказки під час медитації.
Одного разу під час годинної медитації Учитель показав мені процес відновлення зруйнованого, безплідного світу. Одна година тут дорівнювала десяткам тисяч років там. Якби я зупинився посередині, цей процес не завершився б, і світ не відповідав би стандартам нового Всесвіту. Я зрозумів, наскільки важливо бути старанним.
Я також усвідомив, що кожне місце, де постійно роз’яснюють правду, охороняється величезними Тілами Закону Вчителя — вони сидять на лотосах і сяють на все небо. Де б практикувальники не докладали зусиль, те місце стає ядром, у якому обертається великий Фалунь, притягуючи інші проєкти й поширюючи світло. Такі пункти за межами Китаю справді доброчинно впливають на цілий регіон. Кожна істота, що приходить туди, робить це завдяки милосердю Вчителя. Ми маємо ставитися до них із добротою й дарувати надію.
Подолати заздрість та пристрасті
Одного разу я побачив, що заздрість виглядає як щільна чорна тканина, яка огортає людину. Вона спотворює все, що та бачить. Якщо вона покривала практикувальника, то лише сильні праведні думки дозволяли пробитися невеликому променю золотого світла й поступово її розсіяти. Шкода від заздрості величезна. Якщо пристрасті руйнують зусилля з порятунку живих істот, як можна спокутувати таку карму? Самовдосконалення, яке й так непросте, стає ще важчим, коли прив’язані до слави й вигоди люди підживлюють заздрість одне одного. Це справді один із найпідступніших засобів старих сил.
Учитель сказав:
«Егоїзм — це основна характерна риса минулого Всесвіту; «формування, становлення, занепад, розпад», «народження, старість, хвороби, смерть» також є неминучими через цю характерну рису. Майбутній Закон буде гармонійним, буде заради всіх. Оскільки докорінна риса Всесвіту змінилася, змінилися докорінним чином і стадії розвитку Всесвіту та особливості життя. Коли жива істота стає нечистою, або навіть стає поганою й падає вниз, це обумовлено процесами «формування, становлення, занепаду та розпаду». («Лекція Закону під час конференції Фа 2004 року на Заході США»)
Чому так важко позбутися пристрастей? Бо ми захищаємо себе. А чому? Бо не хочемо страждати. Чому сприймаємо труднощі як страждання, а не як нагоду радіти? Бо праведні думки ще не достатньо сильні.
Коли людина постає перед труднощами, вона здається, тримаючись за комфорт. Іноді лише великий удар — мовби цеглиною по голові — змушує змінитися. Але це не справжній прогрес — це знову захист егоїзму. Таке вдосконалення поверхове: корінні пристрасті залишаються й згодом проявляються знову.
Самовдосконалення без викорінення пристрастей подібне до практики цігун заради лікування хвороб — воно лише відкладає біду. Якщо не вирвати корінь, пристрасті знову проростуть. Коли співучні вказують на них, ми виправдовуємося, мовляв, це «як лушпиння цибулі». Це звучить розумно, але лише прикриває пристрасть.
Багато пристрастей не витримують навіть кількох щирих запитань «чому?» Якщо питати кілька разів, ми вже викопуємо більшу частину кореня. А небажання копати далі означає, що ми торкнулися самої суті, яка починає опиратися.
Мені стало соромно — після стількох років практики я так і не навчився справді дивитися в себе.
Активно вдосконалюватися та позбутися пасивності
Я зрозумів, що моє вдосконалення завжди було пасивним. Я вивчав Фа, розумів певні принципи й думав: «Добре, я знаю», — але потім не докладав жодних зусиль, щоб жити відповідно до цього розуміння. Я завжди був пасивним — чекав, поки щось саме з’явиться переді мною, і навіть тоді діяв без ентузіазму та непослідовно. Так я змарнував багато часу.
Але цього літа все змінилося. Щодня я активно асимілювався з Фа й відчував присутність Учителя. Одного разу, коли я вирішив розслабитися й майже заснув, то побачив Тіло Закону Вчителя. Учитель обернувся, одягнув даоський одяг і одним рухом руки взяв посох — я миттєво прокинувся й поспішив на місце роз’яснення правди.
Так, як у пісні Shen Yun: «Осягнувши Фа, розвій ілюзії оман і злети до Небес».
Ми отримали Фа — тож маємо прорватися крізь ілюзії й піднестися вгору. Чому ж ми так тримаємося за людський світ? Ці перепони потрібно долати! Іноді я навіть відчував, що небесні істоти втомилися від того, що їхній цар і володар відстає. Відчуваючи тягар їхнього розчарування, я міг лише просити вибачення.
Я пригадав три фрази, які Вчитель закарбував у моїй свідомості того першого дня на туристичному майданчику: «Народжений заради Фа, прийшов заради Фа, живе заради Фа» — і глибше їх зрозумів. Життя, народжене заради Фа, походить із первісної матерії й від початку несе в собі Істину, Доброту та Терпіння. На перший погляд, усі істоти здаються однаковими, але деякі з них були створені думкою Творця, щоб урятувати Всесвіт у момент його зародження. Ці життя стали практикувальниками Фалунь Дафа — не лише за власним бажанням, а й тому, що були обрані Вчителем і Всесвітом. Наше вдосконалення — це не просто творення з нічого, а радше пробудження — повернення до нашої найпервиннішої природи, частинки Дафа. Труднощі полягають у тягарі наших пристрастей і в тому, наскільки ми занепали.
Прийти заради Фа — означає супроводжувати Вчителя через рівні, життя за життям, аж до сьогоднішнього дня, коли ми отримали Фа. Сенс простий, але глибокий: «Дорожіть!»
Як сказав Учитель: «Я сподіваюся, що ви всі будете дорожити собою, дорожити іншими й дорожити цим вашим середовищем. Дорожити шляхом, яким ви йдете, означає дорожити собою». («Хто такий учень Дафа»)
Наше вдосконалення — безкорисливе, воно базується на порятунку інших. На відміну від усіх колишніх шляхів самовдосконалення, наш метод побудований на безкорисливості. Саме тому ми несемо місію порятунку живих істот. Будь-які виправдання, чому ми не роз’яснюємо правду чи не рятуємо людей, — безпідставні. Порятунок людей — це те, чого від нас очікує Вчитель. Здається, що ми рятуємо їх, але насправді Вчитель удосконалює нас через цей процес — виводячи нас із циклу формування, стабільності, розкладу й знищення старого Всесвіту.
Давайте будемо ще більш старанними!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
