(Minghui.org) Про 57-річну жінку з міста Гуанчжоу провінції Гуандун немає жодної інформації з часу її арешту в січні 2025 року за відданість Фалуньгун, практиці самовдосконалення, послідовників якої з 1999 року переслідує комуністична влада Китаю.

Члени сім'ї Хуан Цянь втратили з нею зв'язок на початку січня 2025 року. Сусіди жінки розповіли, що Хуан забрали з дому поліціянти. Коли родичі прийшли до місцевої поліційної дільниці, щоб отримати інформацію про її справу, черговий співробітник відмовився назвати місце ув'язнення Хуан, але сказав: «Вона перебуває там, де їй і належить бути».

Хуан Цянь

Хуан раніше працювала в книжковому торговому центрі міста Гуанчжоу. За те, що вона твердо дотримувалася своїх духовних переконань, її звільнили з роботи, на три роки відправили до виправно-трудових таборів і двічі ув'язнювали (на чотири та п'ять років). Під час ув’язнення Хуан били, припікали тіло сигаретами, вражали струмом електричних палиць і в холодну пору року, при температурі нижче нуля, неодноразово обливали голову крижаною водою.

Три арешти в Пекіні за апеляцію на захист Фалуньгун

У травні 2000 року Хуан поїхала до Пекіна, щоб захистити своє право практикувати Фалуньгун. Її заарештували, побили й відправили назад до Гуанчжоу, де взяли під варту. Від побоїв її тіло було вкрите синцями. Керівництво книжкового торгового центру Гуанчжоу, де вона працювала, звільнило її за те, що вона відмовилася зректися Фалуньгун.

У липні 2000 року Хуан знову приїхала до Пекіна, щоб виступити на захист Фалуньгун, і знову була заарештована. Спочатку жінку тримали в центрі ув'язнення Фаншань у Пекіні, а згодом перевели до центру ув'язнення Уцін у Тяньцзіні. Щоб змусити її назвати своє ім'я та адресу, Чжан, начальник поліційного управління повіту Уцін, наказав трьом ув'язненим зняти з неї одяг, а потім припікати її стегна сигаретами, хлистати гострим предметом по грудях і передній частині тіла, а також інтимним місцям. Усе її тіло було вкрите різаними ранами. Ув'язнені били жінку по обличчю черевиком, унаслідок чого воно набрякло й посиніло. Вони погрожували побити її до сліпоти. Пізніше Хуан супроводили назад до Гуанчжоу й помістили до центру ув'язнення району Дуншань.

У грудні 2000 року Хуан втретє поїхала до Пекіна, щоб подати апеляцію. Її було заарештовано й доставлено до поліційної дільниці на площі Тяньаньмень. За відмову назвати себе її неодноразово обливали водою із пожежного шланга та вражали струмом електричних палиць. Поліціянти погрожували загнати їй під нігті стрижні від ручок.

Три роки примусових робіт

У червні 2001 року Хуан на три роки відправили до жіночого виправно-трудового табору Чатоу. Охоронець Сян Фань тримав її в одиночній камері й не дозволяв користуватися туалетом і спати. На знак протесту вона оголосила голодування. Через чотири дні голодування охоронці зв'язали її зі схрещеними ногами й заведеними за спину руками. Щоб посилити біль, вони ставали їй на ноги, а щоб принизити — в'язали волосся. Вона написала у своєму блозі: «Було так нестерпно боляче, що я ледь не знепритомніла. Це залишило глибоку рану в моєму серці».

Після цього Хуан довго снилися кошмари. Іноді вона раптово втрачала чутливість у ногах, а також мала труднощі при вставанні із сидячого положення.

Демонстрація тортур: зв’язані схрещені ноги та заведені за спину руки

Катування та травми, отримані в центрі ув'язнення

Молодший брат Хуан, Хуан Цзян, перебував у центрі «промивання мізків» із березня по травень 2007 року. Співробітники «Офісу 610» підозрювали, що Хуан брала участь у спробі врятувати свого брата. Чотири місяці по тому, 23 вересня 2007 року, її заарештували й доставили до центру ув'язнення Тяньхе.

Під час утримання під вартою протягом 52 днів, починаючи з 3 липня 2008 року, до неї застосовували метод катування під назвою «втягнути нитку в голку й закувати».

Протягом перших 12 днів її ноги закували в кайдани, що були прикріплені до вмонтованого в підлогу кільця. Далі скували руки таким чином, що вони перебували по різні боки однієї ноги. Пізніше охоронці від'єднали кайдани від кільця в підлозі, але жінка залишалася цілодобово закутою в кайдани. У такому положенні Хуан залишалася навіть тоді, коли мала лихоманку. Катування завдавало їй такого нестерпного болю, що вона не могла спати. Спина так довго залишалася зігнутою, що деформувався хребет.

Ілюстрація тортур: «втягнути нитку в голку й закувати»

Перший вирок. Ув'язнення на чотири роки

11 квітня 2008 року Хуан постала перед судом району Тяньхе, і 14 липня 2008 року була засуджена до чотирьох років позбавлення волі. Суддя наказав конфіскувати її настільний комп'ютер, ноутбук, принтер та інше особисте майно. 25 серпня 2008 року її перевели до жіночої в'язниці провінції Гуандун.

У в'язниці її змушували виконувати важку роботу, тримали в одиночній камері, позбавляли сну, примусово вводили невідомі препарати й не дозволяли користуватися туалетом. Керівництво в’язниці не дозволяло їй приймати душ, а також не надавало предмети першої потреби, такі як туалетний папір, рушники й предмети особистої гігієни. Тюремні охоронці також змушували її читати матеріали з наклепом на Фалуньгун.

Здоров'я Хуан погіршилося настільки, що сидіти чи стояти вона могла лише короткий проміжок часу.

Другий вирок. П’ять років ув'язнення

3 лютого 2015 року Хуан знову була заарештована за публікацію на своїй сторінці в соціальній мережі інформації про переслідування, якого вона зазнала. У центрі ув'язнення Наньчжоу її прикували наручниками до металевого стільця й допитували. Охоронці не дозволяли їй підвестися навіть тоді, коли не проводили допит. Унаслідок катувань вона часто мала підвищену температуру, з’явилися головний біль і судоми. Але їй не надавали жодної медичної допомоги, натомість охоронці змушували її виконувати безоплатну роботу.

15 грудня 2015 року Хуан постала перед судом району Хайчжу, і 30 грудня 2016 року була засуджена до п'яти років позбавлення волі. У червні 2017 року після того, як її апеляцію було відхилено, Хуан помістили до жіночої в'язниці провінції Гуандун. Вона написала своєму адвокату щодо подання клопотання про перегляд справи, але всі її листи були перехоплені адміністрацією в'язниці. В'язниця також заборонила їй відвідати похорон матері.