(Minghui.org) Після багатьох років самовдосконалення я думала, що позбулася пристрасті до почуттів. Найважче всього позбутися пристрасті до родинних почуттів, але я вважала, що майже усунула її.
Коли помер мій батько, я знала, що смерть — це неминуча частина життєвого циклу, тому не надто сумувала. Я справді шкодувала лише про те, що не вдосконалювалася достатньо добре й тому не змогла привести батька до практики Фалунь Дафа. У всьому іншому я не надавала цьому великого значення, думаючи, що досить добре впоралася з пристрастями до почуттів.
Через шість місяців після смерті батька мій чоловік, також практикувальник, помер від хвороботворної карми. Я була настільки пригнічена горем, що почувалася ніби паралізованою. Я плакала щодня, не могла зосередитися на вивченні Фа й майже не спала. Багато часу проводила, читаючи щось у телефоні, щоб хоч трохи полегшити біль і тугу.
Я не хотіла виходити з дому, бо його тінь ніби всюди йшла за мною. Я згадувала, як ми разом вивчали Фа біля струмка та в лісі, як під місячним світлом на вулицях і в провулках роздавали матеріали Дафа. Чоловік возив мене на мотоциклі або машині, щоб ми могли роз’яснювати людям правду про переслідування.
Здавалося, усе це було ще вчора. Тепер я ходжу тими самими вулицями, і кожна машина належить комусь іншому, жоден із водіїв — не мій чоловік, і я одна. Коли думаю про це — сльози навертаються на очі.
Під час жалоби я залишалася вдома й майже не виходила надвір. Часто згадувала, як ми разом вивчали Фа, робили вправи та роз’яснювали правду. Завдяки чоловікові наш дім став місцем виготовлення матеріалів Дафа для роз’яснення правди, але після його смерті цього місця вже немає. Це розбивало мені серце й завдавало болю.
Я знала, що мій стан самовдосконалення не в порядку, адже практикувальник не повинен дозволяти почуттям керувати собою. Я намагалася відправляти праведні думки, вивчати Фа й робити вправи, щоб виправити себе, але результати були мінімальними. Довго шукала пристрасті, які ще не усунула, і знайшла залежність від інших, страх перед труднощами, образу та інше. Я мала ще можливість удосконалюватися, тоді як мій чоловік уже пішов.
Я вирішила ще раз вивчити напам’ять «Чжуань Фалунь». Якось, під час вивчення Закону, я прочитала:
«У вдосконаленні якраз і потрібно практикувати, перебуваючи в бідах, у яких дивляться, чи зможеш ти порвати із сімома почуттями та шістьма бажаннями, чи зможеш спокійно до них ставитися. Якщо ти весь час міцно триматимешся за ці речі, то не зможеш удосконалитися». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Мені було соромно, що після стількох років самовдосконалення я все ще не позбулася пристрастей до почуттів, і ця ситуація не змінилася. Чому ж так важко від них звільнитися?
Я запитувала себе: «Мій чоловік пережив майже десять років переслідування у в’язниці й не був “перевихований” охоронцями. Він твердо вірив у Дафа. Я вважала це гідним захоплення. Чому ж він помер від хвороботворної карми, коли середовище покращилося? У чому причина? Як практикувальниця Дафа та його дружина, хіба я не несу за це відповідальності?»
Я мучилася над цими питаннями, але не знаходила чіткої відповіді, і моє серце розривалося! Я погано вдосконалювалася й не змогла допомогти чоловікові зрозуміти принципи Фа, які усвідомила на своєму рівні. Ця думка завдавала мені нестерпного болю.
Вивчивши напам’ять більшу частину «Чжуань Фалунь», я позбулася багатьох пристрастей. Моє нетерпіння значно зменшилося, зміцнилася головна свідомість, покращилася витривалість, зникла пристрасть до певних продуктів. Коли між співучнями виникали конфлікти, я могла дивитися на це із погляду принципів Фа, а не зосереджуватися на поверхневому розумінні, що правильно, а що ні. Заучування Фа справді принесло користь.
Якось я зрозуміла, що коренем моєї туги й болю був егоїзм! Після смерті чоловіка в мене не залишилося нікого, з ким я могла б вивчати Фа, робити вправи чи роз’яснювати правду. Не було нікого, з ким я могла б ділити своє життя.
Я звикла жити поруч з іншою людиною. Усе оберталося навколо мого «я»! Я страждала тому, що поряд нікого не було, почувалася самотньою — і саме через це мала таку велику печаль!
Який же це сильний прояв егоїзму! Я думала лише про власні почуття! Туга за кимось і егоїзм, безумовно, взаємопов’язані. Чому я не усвідомила цього раніше? Я була вдячна Вчителю за це розуміння й прагнула позбутися егоїзму!
Під час вивчення й заучування Фа я отримала нові розуміння на різних рівнях. Я більше не відчуваю сильних емоцій до тих, хто раніше мені не подобався, не засуджую практикувальників, які мають іншу думку або багато говорять. Я більше не бурчу, а слухаю й чекаю, поки співучень закінчить, а потім спокійно ділюся своїм урозумінням. Якщо мої слова не знаходять відгуку серед співучнів, я повертаюся додому, відправляю їм праведні думки на підтримку й прошу Вчителя зміцнити їхні праведні думки.
Коли мова заходить про такі речі, як їжа чи пиття, хто хороший, а хто поганий, хто добре вдосконалюється, а хто — ні, для мене це тепер не має значення й не викликає хвилювання в серці. Я лише хочу добре виконувати три справи й вдячна Вчителю за захист і просвітлення, яке отримую під час вивчення Фа.
Коли я глибше зрозуміла, навіщо прийшла на цю землю в цей період, й усвідомила, скільки часу змарнувала, біль і жаль у моєму серці були невимовними! Співучні, прийміть мій досвід як застереження та якнайшвидше відпустіть усі свої пристрасті!
Пробудження людей має стояти на першому місці. Я хочу добре виконувати три справи й виконати свої доісторичні обітниці, використати час, який Учитель подовжив мені завдяки своїй великій жертві, та виправдати милосердний порятунок, дарований Учителем!
Це моє обмежене розуміння на теперішньому рівні. Будь ласка, вкажіть на будь-які невідповідності Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
