Колишня вчителька середньої школи через тортури у в'язниці втратила працездатність і їй призупинили виплату пенсії

(Minghui.org) Примітка редактора: 64-річну вчительку середньої школи з міста Фушуня провінції Ляонін у 2021 році було засуджено до трьох із половиною років позбавлення волі за те, що вона розповідала людям про переслідування Фалуньгун. Під час ув'язнення її піддавали жорстоким тортурам, через які вона втратила працездатність. Крім того, місцеве бюро соціального забезпечення після її звільнення з в'язниці в серпні 2024 року призупинило їй виплату пенсії, що створило великі фінансові труднощі для неї та чоловіка. Нижче наводиться її розповідь про переслідування, якого вона зазнавала.

Ван Цзємей

Практика Фалуньгун

Мене звуть Ван Цзємей. Цього року мені виповнилося 64 роки. До виходу на пенсію я викладала в середній школі №8 району Ванхуа. Я народилася останнього року Великого голоду. У мами не було грудного молока й мене годували лише залишками кукурудзяного борошна, зішкрябаного зі сковороди. Унаслідок сильного недоїдання в мене була велика голова та слабка шия. До того ж через амбліопію (синдром «ледачого ока») я не могла ясно бачити, і я не могла читати понад дві години, інакше голова розколювалася від болю.

Попри те, що я вижила, я мала дефіцит кальцію, тому ноги були викривлені. Я страждала від частого головного болю, важкої форми артриту, і мені було важко далеко ходити. Після того, як вийшла заміж і народила, я місяць не могла ходити. Через слабкість я виглядала як бабуся, хоча мені було лише 37 років.

Крім того, я отруїлася чадним газом і не могла спати ночами. Поступово в мене розвинулася важка анемія, холецистит та запор. Місячні зазвичай тривали майже 20 днів, супроводжуючись рясними виділеннями. На моє бліде обличчя було страшно дивитись.

Одного вечора, коли я займалася репетиторством з учнями, мені раптом стало дуже холодно. Пізніше я звернулася до лікарні, де в мене виявили міому матки. Після операції, яку мені зробили, місячні нормалізувалися, але залишалися інші недуги. Я перепробувала всілякі ліки та методи лікування, щоб покращити своє здоров'я, але нічого не допомагало.

У 1998 році я почула про Фалуньгун, який має оздоровчий ефект, і почала практикувати. Першої ж ночі, прочитавши всього сім сторінок «Чжуань Фалунь», головної книги Фалуньгун, я вперше за останні роки міцно спала. Я була щаслива!

Поступово більшість моїх недуг зникла одна за одною. Не відчуваючи фізичних страждань, я почала змінюватися й сама, поліпшився й мій характер. Побачивши зміни які сталися зі мною, син сказав: «Мамо, ти тепер така добра! Раніше я тебе дуже боявся!»

Коли моє здоров'я покращилося, я почала більше працювати, пропонуючи своїм учням безплатні заняття в обідню пору або в неділю. Успішність моїх учнів підвищувалася.

У деяких із них батьки були розлученні чи сім'ї зазнавали фінансових труднощів. Я намагалася щосили допомагати цим дітям, що дуже їх надихало.

Засуджена та піддана тортурам у в'язниці

Під час пандемії 2021 року я поїхала на громадський ярмарок у Гаокань, щоб поширювати інформаційні матеріали про Фалуньгун. Я сподівалася, що люди, як і я, дізнавшись про цілющу силу Фалуньгун, зможуть отримати користь. Але за мною шпигував чоловік, на ім'я Цзінь Баочжень. Він повідомив про мене в поліційну дільницю Гаокань. Мене заарештували, а потім суд зони економічного та технологічного розвитку міста Шеньяна засудив мене до трьох із половиною років позбавлення волі та штрафу на суму 10 000 юанів.

Перші два роки ув'язнення я провела в центрі ув'язнення №1 міста Шеньяна, а термін, що залишився – у відділенні №4 жіночої в'язниці №2 провінції Ляонін.

Тюремні охоронці використовували різні методи, намагаючись змусити нас (практикувальників Фалуньгун) відмовитися від наших духовних переконань. Якщо ми не підкорялися, нас змушували щодня протягом довгих годин нерухомо стояти або сидіти на маленьких табуретах. Нам не дозволяли користуватися туалетом, митися та пити воду. Охоронці також вмикали аудіозаписи, що ганьбили Фалуньгун, або самі словесно ображали його через гучномовець.

6 вересня 2023 року старша серед в'язнів Лян звинуватила мене в тому, що я надто довго вмивалася, і вдарила мене по голові.

В'язні змушували мене супроводжувати їх у туалет ночами. Щоночі мені доводилося вставати по чотири-сім разів. Я недосипала й у мене часто паморочилося в голові.

Узимку ночами я часто не могла заснути, тому що ноги в мене були чутливі до низьких температур. Я попросила трохи гарячої води, щоб зігрітися, але в'язні відмовили мені. Крім того, через холод у мене загострився уретрит. Наперекір моєму бажанню скористатися туалетом, ув'язнені іноді не дозволяли мені цього. Одного ранку в мене з'явилася кров у сечі.

7 квітня 2024 року, коли я пішла в туалет, ув'язнена Лян раптово відвела мене вбік. Я спитала її, що трапилося. Вона сказала, що мені заборонено спілкуватися з іншими практикувальниками Фалуньгун. Виявилося, що практикувальниця з іншого загону тим часом користувалася туалетом, хоча я її й не знала.

Крім того, починаючи з квітня 2024 року, через те, що я не говорила з ув'язненою, як вимагалося, мене покарали, змусивши впродовж чотирьох місяців прибирати камеру щоранку із 4.30 до 5 години ранку.

Ув'язнена Лян завжди знаходила способи знущатися з мене, у тому числі не давала достатньо їжі, позбавляла фруктів та овочів, давала мені гнилі або дрібні фрукти. Вона часто ображала мене в присутності інших. Коли в середині квітня 2024 року було ще дуже холодно, вона змусила мене викинути ватяні штани та куртку під приводом, що мене скоро звільнять. Коли я приймала душ у травні 2024 року, вона раптово облила мене холодною водою, знаючи, що я дуже тяжко переношу холод.

Навіть за місяць до мого звільнення Лян казала мені: «Дарма те, що тебе скоро звільнять, якщо ти погано поводитимешся, я не дам тобі спокійно жити».

У серпні 2024 року, після звільнення з в'язниці, виплату моєї пенсії призупинили. Оскільки 2002 року чоловіка скоротили на роботі, та після цього він не зміг влаштуватися на постійну роботу, наше фінансове становище було дуже важким. Іноді ми ходили на фермерський ринок, щоб зібрати викинуті овочі або купити продукти, виставлені на розпродаж. Ми ледве зводимо кінці з кінцями, й не знаємо, як жити далі.