Я відновила практику Фалунь Дафа, хоча колись збилася зі шляху

(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа разом із мамою 25 років тому в юному віці. Ставши дорослою, я заплуталася в людських бажаннях, почуттях і відхилилася від вчення Дафа. Я жадібно прагнула задовольнити свої земні інтереси. Коли мене образила кохана людина, я довго не могла позбутися негативних думок і хотіла накласти на себе руки. Саме в цей момент слова «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. Чжень-Шань-Жень) промайнули в мене в голові, і цією єдиною думкою Вчитель допоміг мені повернутися на правильний шлях. У мене немає можливості віддячити Вчителеві за те, що не розчарувався в мені й знову врятував мені життя. Я хотіла б розповісти деякі історії зі свого життя.

Вивчення Фалунь Дафа

У дитинстві я не знала, що означає бути здоровою. Щомісяця я відвідувала лікарню, де мені робили щеплення й виписували різні ліки. Але коли я почала ходити з мамою на місце практики Фалунь Дафа, вивчила вправи й почала читати лекції Вчителя, відбулися чудеса. Повернувшись додому після першого заняття, я вже відчула себе краще й сказала мамі, що мені не потрібні ліки. Через місяць, повернувшись додому з практики, я відчула нудоту й у мене почалася блювота. Оскільки в роті відчувався сильний присмак ліків, які раніше приймала, я зрозуміла, що Учитель очищає моє тіло. Після цього всі мої хвороби зникли.

Коли я читала «Чжуань Фалунь», я бачила оточені золотим фоном ієрогліфи й думала, що саме так надрукована книга. Я вставала до світанку й у повній тиші йшла на місце практики. Я б засмутилася, якби проспала й пропустила заняття. Спогади про той час, коли я ходила на заняття, спілкувалася зі співучнями, і зараз роблять мене щасливою, благословленою, хоча все це здається таким далеким. Якби я знала, що щасливі часи скоро закінчаться, то не розслаблялася б, переписуючи книгу «Чжуань Фалунь», і не оглядалася на всі боки, коли виконувала вправи.

Коли почалося переслідування, я чула, як по телебаченню навмисно спотворюють зміст сказаних Учителем слів, обмовляють Учителя й Фалунь Дафа. Розуміючи, наскільки зле це переслідування, я разом із родичами пішла до місцевої адміністрації виступити на захист Фалунь Дафа. Ми спокійно сиділи на вулиці в довгій черзі практикувальників Фалуньгун. Потім за нами приїхали поліціянти й почався сильний дощ. Мене заштовхали у великий автобус і розлучили із сім'єю та співучнями. Я не знала, куди нас везуть, і чим усе скінчиться, але мені не було страшно. Я повторювала слова Вчителя:

«За життя нічого не проси,

Настане смерть — ні про що не жалкуй;

Відкинь цілком нечисті мрії,

І в Будду вдосконалюватись не буде важко.»

(«Небуття», Хун Їнь).

Учень, який попри молодість вірить у Вчителя й Фа, нічого не боїться.

Після мирної протестної акції обставини для нас змінилися. Практикувальники Фалуньгун стали робити безліч чудових, осяяних золотом плакатів. Я досі пам'ятаю обличчя співучнів: вони випромінювали рішучість і сміливість, у них був єдиний намір — відновити репутацію Фалунь Дафа. Багатьох пізніше заарештували, а їхні книги конфіскували. Настали темні часи.

Вийшла з омани й повернулася додому

Через переслідування мені доводилося жити то в одних родичів, то в інших. Я втратила середовище вдосконалення, а також книги Дафа. Поступово мене захопили інтереси сучасного суспільства, яке деградує. Зміст літературних творів, фільмів і телевізійних програм ще більше відводив мене від Дафа. Я почала рідко вивчати Закон, ба більше, що шкільне навантаження наростало. Я навіть намагалася уникати вивчення Фа, бо побоювалася, що в процесі вдосконалення можу зустрітися з випробуваннями й негараздами. Я сказала Вчителю, що занадто зайнята, щоб проходити випробування, і маю намір перервати практику, поки не подорослішаю.

Вступивши до коледжу, я зустріла молодого чоловіка й відчула, що ми колись були знайомі. Я не знаю чому, але мені хотілося плакати. Я піддалася контролю своїх людських уявлень і почуттів. Я робила те, чого не належить робити, і соромилася цього, але і далі так поводилася, тому що всі так поводяться.

Ми одружилися, але я не пояснила правду про Дафа ні чоловікові, ні його родичам, які продовжували вірити комуністичній пропаганді, що фабрикує наклеп на Фалунь Дафа. Свекруха погано ставилася до мене навіть у період моєї вагітності. Коли під час пологів у мене відкрилася сильна кровотеча, вона і далі нападала на мене, і всі родичі чоловіка стали на її бік. Я дуже образилася, і моє обурення інколи так посилювалося, що в мене перехоплювало подих.

Коли я знепритомніла через сильну кровотечу, у моїй голові промайнули сцени іншого простору. Я побачила себе у дитинстві, коли була юною практикувальницею Дафа. Це був щасливий, чистий та радісний час, без задушливих людських почуттів. Прийшовши до тями, я зрозуміла, що проблема зі здоров'ям виникла через почуття, яких я не могла позбутися. У мене був поганий психічний та фізичний стан. Життя здавалося гірким і виснажливим, і я не бачила виходу з усього цього. Мене долали негативні думки. Якби я не пам'ятала слів Учителя про те, що практикувальнику Фалуньгун не можна здійснювати самогубство, то зробила б це.

Чоловік запропонував мені розлучитися, і я погодилася, вважаючи це єдиним виходом, щоб не потонути в почуттях. У день підписання документів про розлучення я зрозуміла, що чоловік не піклується про мене, оскільки виявляв розважливість щодо аліментів і говорив неправду про наявну в нього власність. Це мене розлютило, і я вирішила помститися, змусивши його заплатити якнайбільше.

Ненависть до чоловіка мене повністю спустошила. Я була у відчаї, намагаючись зрозуміти, що робити. Раптом я згадала «Істина-Доброта-Терпіння» — ось що робити. Мене сколихнула ця думка, ніби промінь світла раптом осяяв мене, і я була щасливою! Відчуття не передати словами. Я навіть не знала, чому почуваюся такою щасливою — багато інших істот також відчували щастя за мене. Я знайшла втрачену частину себе і відновила зв’язок зі своєю справжньою природою. Учитель не відмовився від мене й терпляче чекав, поки я повернуся.

Радісно приймати страждання

Розмірковуючи про розлучення, я подивилася й зрозуміла, що боротьба за аліменти спричинена моєю пристрастю до дитини та невпевненістю за своє майбутнє. Однак, як для практикувальниці, Учитель запланував моє майбутнє, а також майбутнє моєї дитини. А мені необхідно позбутися страху, через який може постраждати моя дитина. Коли я була дитиною, наша сім'я через переслідування жила в злиднях.Тоді мама докладала великих зусиль, щоб оплатити навчання. Одного разу я бачила, що вона зібрала листя овочів, викинуте продавцями, і приготувала їжу. Ми з мамою завжди залишалися спокійними, бо знали, що Вчитель піклується про нас.

Я вирішила довіритися чоловікові, який стверджував, що в нього через борги немає грошей. Мені не можна вимагати в нього того, що мені не належить, але якщо він обманює мене, то розрахується чеснотою. Я сказала чоловікові, що не маю наміру просити в нього жодного юаня, нехай сам вирішує скільки треба платити. Здавалося, що він полегшено зітхнув і сказав, що я хороша людина й збільшив суму аліментів. Розлучення пройшло гладко.

Зустрівшись зі своїм майбутнім чоловіком, я, відхилившись від Закону, робила вчинки, якими не пишаюся. Моя негідна поведінка була викликана людськими почуттями, заснованими на егоїзмі: я любила його, якщо він виявляв доброту до мене, інакше — ненавиділа його. Люди кажуть, що кохання романтичне, але мені здається, що воно більше схоже на слизьку, смердючу субстанцію, яка заважає людям здобути душевний спокій. У книгах, фільмах або по телебаченню ми часто зустрічаємося з історіями, де владний генеральний директор закохується в хорошу дівчину, або хороша дівчина робить щось особливе, щоб зачепити й змінити поганого хлопця. Ці історії не про доброту, а про задоволення людських пристрастей.

Бувши дитиною, я думала, що легко вдосконалюватися. Я могла медитувати годинами, схрестивши ноги. Я почувалася щасливою просто вивчаючи Фа й виконуючи вправи.

Тепер, коли я вирішила повернутися до вдосконалення, то ніяк не могла увійти в спокій під час медитації. У моїй голові з'являлося багато шуму й різних думок. Медитуючи, я поряд із собою тримала ручку й аркуш паперу, і записувала думки або картини, що з'являються перед очима. Потім шукала в собі пристрасть, яка породжувала причину появи тих думок чи картин, і намагалася її усунути. Думки продовжували повертатися, і мені доводилося проявляти терпіння й знову їх здержувати. Через деякий час я могла заспокоїтися й медитувати.

Іноді мене бентежило, чому треба вдосконалюватися за принципами «Істина-Доброта-Терпіння», а не за принципом «око за око»? Вивчаючи Фа, я зрозуміла, що створена на основі принципів «Істина-Доброта-Терпіння», і щоб повернутися до справжньої природи, мені треба практикувати ці принципи — іншого шляху немає. Я частка Фа, і мета мого існування — асимілюватися з Фа.

Оскільки я багато років не практикувала, то не знала, що Вчитель опублікував багато статей, також не знала, чим займаються інші практикувальники чи практикують люди досі. Я згадала, що багато років тому співучень навчив мене заходити на сайт Minghui, і я вирішила спробувати. Після кількох спроб я нарешті дісталася до сайту. Я побачила фотографію Вчителя й прочитала, що дуже багато практикувальників Фалуньгун наполегливо трудяться, щоб підвищитися у вдосконаленні й покінчити з переслідуванням. Сльози потекли по моєму обличчю: «Я нарешті вдома, і як чудово, що в мене все ще є свій дім».

Я з нетерпінням почала читати нові статті Вчителя, й одразу в моїй голові пролунав голос, який лаяв Учителя та Фа. Я трохи здивувалася, але продовжувала читати, бо дуже сумувала за Вчителем і Фа. Голос пропав, коли я прочитала кілька статей. Тепер я знаю, що цей голос належав розумовій кармі.

Учитель захищав мене на кожному кроці мого повернення до Фа. Коли я просувалася успішно, то бачила велике небесне око, яскраве світло, Фалунь і небесних дів. Усе це нагадувало мені про красу Фалунь Дафа, про яку я колись знала. Коли мені не вдавалося досягти успіху, Учитель натякав мені про мої помилки. Іноді я могла в уповільненому темпі побачити виникнення своєї думки, і мені дозволялося її скоригувати, керуючись Фа.

Пізніше на роботі я зустрілася із випробуванням. Мій керівник почав чіплятися до мене й критикувати в присутності свого начальника. Я виявила в собі намагання зберегти обличчя, показати себе, показати свої ділові здібності. Крім того, я не мала милосердя, і я не хотіла слухати критику, а також проявилося прагнення до суперництва. Хоча в мене не було впевненості в тому, що треба робити, але я була сповнена рішучості вдосконалюватися і не ухилятися від конфліктів. Мене навіть не зачепило те, що керівник збирається влаштувати мені неприємності. Перш ніж увійти до його кабінету, я нагадувала собі, що оскільки це випробування, то треба зберігати спокій та усунути свої пристрасті. Таке траплялося неодноразово, і щоразу я набувала нового розуміння Фа.

Пізніше мене перевели на іншу ділянку роботи. Можливо, я пройшла випробування, і настав час перейти на нове місце, де на мене чекають нові випробування.

Дякую, Вчителю, за те, що дозволили мені повернутися до Фа, спасибі співучням, які допомогли мені в цьому процесі. Я намагатимуся старанно рухатися вперед і добре виконувати три справи.