(Minghui.org) 10 квітня 2024 року Чжан Юецінь із міста Таншань провінції Хебей померла у віці 78 років. У неї було зруйновано здоров'я через тортури, яким її піддавали під час двох термінів тюремного ув'язнення (з липня 2008 року до липня 2013 року й з квітня 2017 року до жовтня 2020 року) за прихильність до Фалуньгун — практики самовдосконалення, яку з липня 1999 року переслідує комуністична влада Китаю.
Чжан Юецінь
Під час усіх цих років ув'язнення Чжан жорстоко катували. Після другого ув'язнення її звільнили в жовтні 2020 року. Вона розповідала своїй сім'ї про те, що їй довелося пережити. Її близькі бачили, що в неї тремтіли ноги і їй було важко говорити. Вона казала, що охоронці жіночої в'язниці провінції Хебей підсипали їй в їжу невідомі препарати. В останні роки життя в неї серйозно погіршився психічний стан, були труднощі з прийманням їжі, її часто рвало. Вона також мала розлад кишечника, що призвело до значної втрати ваги.
10 квітня 2024 року Чжан померла. Дізнавшись про її смерть, практикувальниця Фалуньгун, яка була ув'язнена разом із нею під час першого тюремного терміну, розповіла, як жорстоке поводження зруйнувало здоров'я Чжан. Нижче наводиться розповідь практикувальниці.
***
Уперше я зустріла Чжан Юецінь приблизно 2010 — 2011 року. Тоді нас обох тримали в шостому відділенні жіночої в'язниці провінції Хебей [за віру у Фалуньгун]. На той час їй було вже понад 60, але її шкіра була ніжною й сяючою. Вона мала гарне здоров'я. Вона була енергійна й швидко ходила. Коли нам наказували прибирати, вона завжди намагалася взяти на себе більше роботи, причому робила все швидко й добре. Незабаром вона завоювала повагу співкамерниць. Вона була ввічлива й завжди усміхалася.
У літню пору тюремні наглядачі змушували нас працювати без відпочинку. Одного разу Чжан прилягла на підлогу, щоб подрімати, але охоронець зробив їй зауваження. Вона сказала, що за правилами в'язниці кожен має право на сон. Після цього охоронець дав їй спокій.
Пізніше у в'язниці було створено команду суворого управління для переслідування стійких практикувальників Фалуньгун. Чжан помістили до окремої камери, і я кілька місяців нічого не чула про неї.
Коли я нарешті знову побачила Чжан після її звільнення з окремої камери, я була вражена — це була зовсім інша людина. Вона була в стані заціпеніння й виглядала загубленою та зацькованою. На її обличчі більше не було усмішки. Вона не реагувала, коли я намагалася з нею заговорити. Мені було боляче дивитися на неї, на таку тендітну й самотню.
Пізніше я дізналася від ув'язненої яка чергує, що Ву Хунся, начальник відділення, дав вказівку ув'язненим Чжоу Аньшу й Лі На бити Чжан по обличчю й колоти її голками. Чжоу сказала мені пізніше: «Ву наказав нам бити Чжан, і ми не мали іншого вибору».
Чжоу також розповіла, що коли настала її черга контролювати Чжан в окремій камері, вона бачила, що охоронці позбавляли її сну чотири ночі поспіль. У результаті Чжан знепритомніла. Чжоу з жахом спостерігала за цим.
Після цього охоронці почали називати Чжан «психічно хворою». Я теж зазнала різних тортур і кілька разів була на межі смерті. Багато разів, коли мені неодноразово наказували зректися своєї віри, мені здавалося, що я божеволію. Якщо тілесні покарання простіше описати, то душевні муки послідовників Фалуньгун неможливо описати. Тільки ті, хто пережив це на собі, можуть зрозуміти, який сильний тиск і душевні страждання вони відчувають.
Новина про смерть Чжан нагадала мені про те, якою вона була. Гірко, що від рук компартії загинула така світла, життєрадісна й добра жінка.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
