Про випадки смерті в статті «У ті нестерпні дні»

(Minghui.org) Нещодавно на сайті Minghui були опубліковані дві частини великої статті під назвою «В ті нестерпні дні», які викривають злочини у в’язниці Ланьчжоу провінції Ганьсу. Її автор Лі Веньмін був ув’язнений упродовж 21,5 років за наказом компартії Китаю. Упродовж цього часу він зазнав нелюдських тортур і принижень. Тільки його віра, підтримка з боку добросердечних людей і тверда рішучість допомогли йому вистояти до закінчення терміну в серпні 2021 року.

За ці роки Лі був звільнений з роботи, його будинок було зруйновано, а меблі вивезено. Його дружина Сяо Яньхун також переслідувалася за практику Фалуньгун і пізніше під сильним тиском була змушена розлучитися з ним. Отже колись щаслива родина розпалася. Попри те, що Лі належала допомога по безробіттю, відділ соціального забезпечення Ланьчжоу без причини позбавив його цієї можливості. Він також не зміг отримати допомогу з прожиткового мінімуму.

Смерті багатьох практикувальників

У статті Лі згадав про смерть кількох практикувальників Фалуньгун, спричинених переслідуванням комуністичною владою. Яо Баожун був закатований до смерті під час ув’язнення в травні 2000 року. Після цього чиновники заборонили будь-які публічні жалобні заходи й одразу кремували тіло.

Після того, як наприкінці січня 2001 року у виправно-трудовому таборі Пін’аньтай було показано відеозапис інсценованого самоспалення на площі Тяньаньмень, Лі побачив, як жорстоко били практикувальника Цянь Шигуана (60 років). Його били доти, доки в нього не деформувалося обличчя. Пізніше Цянь помер у центрі «промивання мізків» Гунцзявань.

Про Сун Яньчжао він написав: «В результаті тортур у Суна було понівечено обличчя, зламані п’ять ребер, але охоронці однаково змушували його виконувати важку роботу. Охоронець Бао Пін наказав двом ув’язненим підвісити Сун Яньчжао до перекладини за скуті руки й жорстоко побити. Оскільки в Суна були зламані ребра, ми попросили відправити його до лікарні, але охоронці Кан Шичен, Ван Веньчан і Бао Пін піддали його ще жорстокішим тортурам».

Але цього виявилося недостатньо, і Кан сказав Суну: «Я чув, що в тебе зламані ребра. Іди сюди, ми тебе вилікуємо». Вони збили Суна з ніг і почали стискати травмовану грудну клітку так, що він кричав від болю. Деяких із цих охоронців просто перевели до іншого підрозділу в’язниці й не покарали».

Чжан Хайцзюнь колишній начальник загону й Ван Гочен колишній інструктор відділення № 5 піддавали Ван Юцзяна жорстоким тортурам. У результаті в того стався інсульт, його частково паралізувало (геміплегія), і він помер.

Кілька смертей ув’язнених

За словами Лі, тільки 2020 року понад 20 ув’язнених у в’язниці Ланьчжоу померли через те, що не отримували лікування. Менш ніж за два роки, з 2019 по 2020 рік, у десятому відділенні померли троє ув’язнених, двоє померли у в’язниці, а один приблизно через тиждень після відправлення до в’язниці Сіньцяо (лікарня Кантай). Ван Сінюнь страждав від каміння в жовчних протоках, але йому не надавали медичної допомоги. За день до смерті він ще працював. Коли він ішов, його підтримували двоє людей. Одного вечора, повернувшись до камери після роботи, він помер.

Сі Сіну, який мав рак шлунка, не отримував медичної допомоги доти, доки ракова пухлина не дала метастази. Його відправили до лікарні Кантай, де він помер менше, ніж за тиждень. Жань Хунцзюй страждав на хворобу серця, але довгий час йому не надавали лікування. Коли він помирав, йому дали направлення до лікарні Кантай для підготовки до «лікування», проте він помер, не встигнувши вийти за тюремні ворота.

Ці ув’язнені не були практикувальниками Фалуньгун, але у в’язниці Ланьчжоу однаково приховували їх смерті. Керівництво в’язниці Ланьчжоу говорило неправду всім. Тіло померлого ув’язненого підключали до крапельниці або кисневого балона, щоб створити видимість реабілітаційних заходів задля його порятунку. Але ні чиновники, ні охоронці, ні ув’язнені, які брали участь у тортурах, не понесли покарання.

Коли 1999 року почалися гоніння на Фалуньгун, колишній лідер КПК Цзян Цземінь видав директиву: «Ви можете вбивати їх [практикувальників Фалуньгун] без будь-яких наслідків; ці смерті будуть вважатися самогубствами» і «вбивати [їх] без жалості». Цзян уже помер, але його «директива», як і раніше, діє в Китаї. Відомо, що жорстока тактика компартії не обмежується послідовниками Фалуньгун, а поширюється на широку громадськість. Однак жорстоке поводження з практикувальниками Фалуньгун — найжахливіше.

На жаль, після вдосконалення цих «успішних» форм тортур над практикувальниками Фалуньгун, КПК широко поширила застосування стеження, погроз, арештів і тортур щодо інших груп етнічних меншин, включно з уйгурами й тими, хто відстоює їхні права.

Випадки, про які не повідомлялося

У вересні 2023 року одна з газет у Шанхаї повідомила про смерть унаслідок незаконних дій, що сталася 10 років тому. Ма Лун, мешканець провінції Ганьсу, помер у в’язниці Ланьчжоу 26 березня 2013 року. Того ж дня четверо поліціянтів повідомили, що Ма впав з лавки й помер. Його тіло кремували, а керівництво в’язниці виплатило членам сім’ї Ма 60 000 юанів.

Після цього колишні ув’язнені й охоронці час від часу зв’язувалися із членами сім’ї Ма і стверджували, що його побили до смерті. Незважаючи на поданий родичами позов, тюремні чиновники заявили, що розслідування показало, що це була «природна смерть». Лише у 2023 році Верховна прокуратура переглянула справу для повторного розслідування, і четверо охоронців зізналися, що били Ма гумовими палицями й катували струмом електричних кийків. Його відправили на «реанімацію» лише після смерті. Також було оприлюднено ксерокопію секретної угоди між в’язницею й близькими Ма про «закриття» справи шляхом виплати їм 60 000 юанів.

Це рідкісний випадок розслідування насильницької смерті. За останні 24 роки з початку переслідування Фалуньгун було підтверджено понад 5000 смертей, але це явно лише верхівка айсберга. Через політичний та економічний тиск КПК у засобах масової інформації майже не пишуть про цей сучасний геноцид.

Але мовчання перед тоталітарною владою КПК зрештою нашкодить усім. Німецький пастор Мартін Німеллер (1892–1984) якось написав вірш під назвою «Спочатку вони прийшли», у якому шкодує, що не зробив більшого під час вторгнення нацистів:

«Коли нацисти прийшли за комуністами, я мовчав, я ж не комуніст.
Потім вони прийшли за соціал-демократами, я мовчав, я ж не соціал-демократ.
Потім вони прийшли за профспілковими діячами, я мовчав, я ж не член профспілки.
Потім вони прийшли за євреями, я мовчав, я ж не єврей.
А потім вони прийшли за мною, і вже не було нікого, хто б міг протестувати».